Життєві історії

Жанна прибирала в квартирі, коли подзвонила свекруха. – Нам треба поговорити! – серйозним тоном вимовила Дарина Олексіївна. – За годину чекай! Дівчина здивувалася дзвінку, оскільки особливого контакту зі свекрухою не підтримувала. Жанна накрила на стіл, свекруха прийшла за годину, як і обіцяла. – Чаю? – люб’язно запропонувала Жанна. – Я не за цим сюди прийшла! – холодно процідила свекруха. – Хотіла дізнатися, скільки ти ще наглітимеш? – Ви про що? – не зрозуміла Жанна. – Не прикидайся! Я не дозволю тобі використовувати мого сина! – вигукнула свекруха. – Та про що ви? – Жанна здивовано дивилася на Дарину Олексіївну, не розуміючи, що відбувається

– А я тобі кажу, що так точно не повинно бути! – не витримувала свекруха, ходячи з кутка в куток. – Хіба можна назвати її гарною дружиною? Ми свого часу працювали, не покладаючи рук! Що за таке покоління пішло? Загалом, я так скажу: твоя Жанночка – справжнісінька ледарка! Ти пошкодуєш через те, що одружився з нею!

– Мамо, яка тобі різниця, працює вона чи ні? Моя дружина не просить у тебе грошей, в принципі, як і я, – роздратовано пробурчав Михайло, який всоте чув від матері одну і ту ж претензію з приводу того, що дівчина не працює.

– Тому що ти – мій син, і я не хочу, щоб ця пройдисвітка сиділа на твоїй шиї! – невдоволено пробурчала Дарина Олексіївна. – Добре влаштувалася…

– Вона й не сидить. З чого такі висновки? – недбало процідив чоловік. – Ти ж і так усе знаєш…

– Що я знаю? Що вона ледарка і ніде не працює, зате чудово витрачає твої гроші? – Жінка обурено сплеснула руками.

– Жанна здає свою квартиру. Це, думаю, і є її заробіток! – не витримав Михайло.

– От кажу ж, що вона ледарка! – радісно вигукнула Дарина Олексіївна. – Прийшла на все готовеньке!

Жінці ніяк не давав спокою той факт, що її невістка сиділа вдома і займалася тільки собою, тоді як синові доводилося до пізнього вечора працювати на будівництві.

До заміжжя Жанна обіймала непогану посаду у великій компанії та змогла за кілька років накопичити собі на двокімнатну квартиру та зробити в ній гарний ремонт.

Саме тоді вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, який був одним із майстрів з ремонту у її квартирі.

Молодому хлопцеві сподобалася тендітна весела Жанна, і він наважився запросити її на каву.

Потім було ще одне побачення, а потім – ще одне, і вже через півроку пара почала жити разом.

Через три місяці Михайло зробив дівчині пропозицію, і вони, одружившись, переїхали до його квартири.

Все закрутилося настільки швидко, що Дарина Олексіївна не встигла схаменутися, як її син одружився.

Не можна було сказати, що невістка їй зовсім не сподобалася. Швидше, вона поставилася до неї з прохолодою та недовірою.

Однак як тільки після весілля у Жанни почалися проблеми з роботою, свекруха почала показувати своє невдоволення.

А коли дізналася, що невістка потрапила під скорочення і осіла вдома, то й зовсім почала щодня висловлювати суну претензії.

Жінці здавалося, що цей шлюб ненадовго, і незабаром син награється у сімейне життя і розлучиться.

На її велике розчарування, Михайло продовжував жити з Жанною і не скаржився на те, що вона сидить вдома.

Дарина Олексіївна почала тикати синові на цей факт і вимагала поговорити з дружиною.

– Не вірю в те, що я виростила такого сина! Ти маєш показати, хто господар у домі! Випроваджай її на роботу!

– Мамо, Жанна за вісімнадцять тисяч здає свою дошлюбну квартиру! Спробуй зароби в нашому місті такі гроші? – завзято почав виправдовувати дружину Михайло.

– І що? Це ж халявні гроші! – Не вгавалася жінка, бажаючи викрити невістку в ледарстві.

– Їй пощастило, що має квартиру, яку можна здати!

– Розумна яка знайшлася! Могли б тоді жити у її квартирі, а твою здавати, і ти б тоді не працював! – обурювалася Дарина Олексіївна.

– Мою ніхто за таку суму не зняв би.

– Жанна повинна працювати, як усі, а не валятися на дивані, поки її чоловік працює на будівництві! Невже ти взяв собі за дружину таку білоручку? Роботи навалом! Хоч продавцем іди, хоч прибиральницею, хоч пекарем. Але ж ні, така робота не для неї. Звикла на хорошій посаді сидіти, зараз звикнутися не може з тим, що все пішло не за планом, – повчальним тоном промовила жінка.

– Мамо, годі нести нісенітниці! – гнівно процідив син, бажаючи поставити Дарину Олексіївну на місце.

– Повірити не можу в те, що ти вирішив потурати цій ледарці! – затупала ногами жінка. – Цікаво, і на що вона витрачає гроші зі здачі квартири? На салон краси? Постаріти переживає?

– Частину, звичайно, на свої потреби, – спантеличено відповів Михайло, якого питання матері заскочило зненацька.

– Ось бачиш?! Тобі час поговорити з нею. Гроші з оренди, звичайно, чудово, але нема чого сидіти вдома, коли можна ще заробити! – обурювалася Дарина Олексіївна, маючи намір підштовхнути сина до рішучого вчинку.

Однак після розмови жінка зрозуміла, що тиснути на нього марно, і вирішила сама поговорити з невісткою.

Наступного дня, ближче до обіду, вона зателефонувала Жанні і з серйозним виглядом вимовила:

– У мене є до тебе серйозна розмова!

Дівчина була сильно здивована дзвінку, оскільки особливого контакту зі свекрухою вона ніколи не мала.

За годину Дарина Олексіївна з гордовитим обличчям переступила поріг квартири свого сина.

– Чаю? – люб’язно запропонувала Жанна.

– Я не за цим сюди прийшла! – холодно процідила свекруха. – Хотіла дізнатися, доки ти наглітимеш?

Дівчина від подиву підняла брови. Питання Дарини Олексіївни стало для неї повною несподіванкою.

– Не дивися на мене так! Ти чудово зрозуміла, про що я говорю! – пирхнула жінка, задерши вгору ніс. – Коли на роботу підеш?

– Чому ви задаєте мені це питання? – Вийшла зі ступору Жанна.

– Тому що ми з сином стурбовані тим, що ти сидиш на його шиї, – докірливо сказала Дарина Олексіївна. – Усі твої виправдання щодо здачі квартири я і слухати не хочу.

– Чому я взагалі повинна перед вами звітувати? Не пригадаю, щоб я просила грошей. Думаю, мій чоловік також не просить!

– Ти маєш піти на роботу! – Наполягала на своєму свекруху.

– Кому я винна? – Жанна з викликом схрестила руки. – Не ваша справа, як і на що я живу! Або ви просто заздрите, що вам свого часу довелося працювати, а я можу собі дозволити отримувати гроші і жити на втіху? Насилу віриться, що Михайло вам на мене скаржився.

– Жодної копійки вам не дам! – погрожувала від безпорадності жінка.

– Ви начебто ніколи й не давали, – натягнуто засміялася невістка, бачачи, як почервоніла Дарина Олексіївна. – Наскільки пам’ятаю, ви навіть позичали у нас, і досі не віддали. Цікаво, і кому ж із нас треба йти працювати? Може, вам знайти другу роботу?

Свекруха стала червоною, і не попрощавшись із Жанною, швидко вискочила за двері.

Після цієї розмови вона не заводила з сином розмов про те, що невістці треба йти працювати.

Дарина Олексіївна переживала, що дівчина знову може дорікнути їй, нагадавши про борг, який вона повертати не збиралася.

Вам також має сподобатись...

Олена була на кухні, коли з кімнати почувся голос її чоловіка Андрія. – Олено! – пролунав його притишений голос. – Господи! – прошепотіла жінка і пішла в кімнату. – Знову… – Оленко! – трохи голосніше, але так само сумно покликав голос. – Що в тебе знову сталося? – запитала Олена, заходячи у кімнату до чоловіка. Той лежав на дивані. – Оленко, це кінець, – ледве рухаючи губами, сказав Андрій. – Це все Грицько винен! – Що сталося? – запитала жінка. – Що Грицько? Що вже не так? Вона дивилася на чоловіка, розуміючи, що зараз почнеться

Юля поспішала додому. Сьогодні у них з Андрієм річниця знайомства. На сьогоднішній вечір Юля покладала великі надії: таки п’ять років – мабуть Андрій зробить їй пропозицію. Дівчина швидко прибігла додому і взялась готувати святкову вечерю. До повернення Андрія з роботи, все було готово. – Кохана! Я вдома! – гукнув чоловік з коридору. Юля поспішно вийшла в коридор. – З річницею тебе! – сказав Андрій і простягнув дівчині букет її улюблених троянд і якусь коробочку. – Дякую! – зраділа Юля, відкрила коробочку і… розплакалася від побаченого. – Краще б ти вже нічого не дарував! – крізь сльози сказала вона

Лариса орендувала кімнату в одному з приватних будинків. – О, явно ця пані приїхала знайти собі супутника життя! – подумала хазяйка будинку Наталя. – Знаю я таких! Лариса була ефектною блондинкою з пишною зачіскою і бездоганною фігурою. Рано–вранці вона вставала, робила зарядку, а потім лягала на шезлонг у дворі й засмагала. Після сніданку вона кудись ішла, іноді поверталася сумна. – Не пощастило їй поки що з пошуками, – думала Наталка. А одного разу Лариса раптом прийшла не сама. Наталя, як глянула на її супутників, то так і оторопіла від несподіванки

Миколі подзвонила сестра з села. Звідти він поїхав ще в молодості. Сестра сказала, що будинок, у якому Микола народився, вона продає. Якщо, мовляв, хоче він щось на згадку забрати, то хай терміново приїжджає! – Чудово! – зраділа дружина Миколи Настя. – Їдь, Микольцю, на батьківщину. Ти мусиш попрощатися з будинком, де пройшло дитинство. На могилки рідних сходиш… Зранку Микола поїхав у село, а через день, примчав назад з якоюсь великою сумкою в руках. Микола поліз у сумку, і дістав незрозумілу загорнуту в тканину річ. Чоловік розгорнув тканину й Олена ахнула від несподіванки