Життєві історії

Жанна прибирала в квартирі, коли подзвонила свекруха. – Нам треба поговорити! – серйозним тоном вимовила Дарина Олексіївна. – За годину чекай! Дівчина здивувалася дзвінку, оскільки особливого контакту зі свекрухою не підтримувала. Жанна накрила на стіл, свекруха прийшла за годину, як і обіцяла. – Чаю? – люб’язно запропонувала Жанна. – Я не за цим сюди прийшла! – холодно процідила свекруха. – Хотіла дізнатися, скільки ти ще наглітимеш? – Ви про що? – не зрозуміла Жанна. – Не прикидайся! Я не дозволю тобі використовувати мого сина! – вигукнула свекруха. – Та про що ви? – Жанна здивовано дивилася на Дарину Олексіївну, не розуміючи, що відбувається

– А я тобі кажу, що так точно не повинно бути! – не витримувала свекруха, ходячи з кутка в куток. – Хіба можна назвати її гарною дружиною? Ми свого часу працювали, не покладаючи рук! Що за таке покоління пішло? Загалом, я так скажу: твоя Жанночка – справжнісінька ледарка! Ти пошкодуєш через те, що одружився з нею!

– Мамо, яка тобі різниця, працює вона чи ні? Моя дружина не просить у тебе грошей, в принципі, як і я, – роздратовано пробурчав Михайло, який всоте чув від матері одну і ту ж претензію з приводу того, що дівчина не працює.

– Тому що ти – мій син, і я не хочу, щоб ця пройдисвітка сиділа на твоїй шиї! – невдоволено пробурчала Дарина Олексіївна. – Добре влаштувалася…

– Вона й не сидить. З чого такі висновки? – недбало процідив чоловік. – Ти ж і так усе знаєш…

– Що я знаю? Що вона ледарка і ніде не працює, зате чудово витрачає твої гроші? – Жінка обурено сплеснула руками.

– Жанна здає свою квартиру. Це, думаю, і є її заробіток! – не витримав Михайло.

– От кажу ж, що вона ледарка! – радісно вигукнула Дарина Олексіївна. – Прийшла на все готовеньке!

Жінці ніяк не давав спокою той факт, що її невістка сиділа вдома і займалася тільки собою, тоді як синові доводилося до пізнього вечора працювати на будівництві.

До заміжжя Жанна обіймала непогану посаду у великій компанії та змогла за кілька років накопичити собі на двокімнатну квартиру та зробити в ній гарний ремонт.

Саме тоді вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, який був одним із майстрів з ремонту у її квартирі.

Молодому хлопцеві сподобалася тендітна весела Жанна, і він наважився запросити її на каву.

Потім було ще одне побачення, а потім – ще одне, і вже через півроку пара почала жити разом.

Через три місяці Михайло зробив дівчині пропозицію, і вони, одружившись, переїхали до його квартири.

Все закрутилося настільки швидко, що Дарина Олексіївна не встигла схаменутися, як її син одружився.

Не можна було сказати, що невістка їй зовсім не сподобалася. Швидше, вона поставилася до неї з прохолодою та недовірою.

Однак як тільки після весілля у Жанни почалися проблеми з роботою, свекруха почала показувати своє невдоволення.

А коли дізналася, що невістка потрапила під скорочення і осіла вдома, то й зовсім почала щодня висловлювати суну претензії.

Жінці здавалося, що цей шлюб ненадовго, і незабаром син награється у сімейне життя і розлучиться.

На її велике розчарування, Михайло продовжував жити з Жанною і не скаржився на те, що вона сидить вдома.

Дарина Олексіївна почала тикати синові на цей факт і вимагала поговорити з дружиною.

– Не вірю в те, що я виростила такого сина! Ти маєш показати, хто господар у домі! Випроваджай її на роботу!

– Мамо, Жанна за вісімнадцять тисяч здає свою дошлюбну квартиру! Спробуй зароби в нашому місті такі гроші? – завзято почав виправдовувати дружину Михайло.

– І що? Це ж халявні гроші! – Не вгавалася жінка, бажаючи викрити невістку в ледарстві.

– Їй пощастило, що має квартиру, яку можна здати!

– Розумна яка знайшлася! Могли б тоді жити у її квартирі, а твою здавати, і ти б тоді не працював! – обурювалася Дарина Олексіївна.

– Мою ніхто за таку суму не зняв би.

– Жанна повинна працювати, як усі, а не валятися на дивані, поки її чоловік працює на будівництві! Невже ти взяв собі за дружину таку білоручку? Роботи навалом! Хоч продавцем іди, хоч прибиральницею, хоч пекарем. Але ж ні, така робота не для неї. Звикла на хорошій посаді сидіти, зараз звикнутися не може з тим, що все пішло не за планом, – повчальним тоном промовила жінка.

– Мамо, годі нести нісенітниці! – гнівно процідив син, бажаючи поставити Дарину Олексіївну на місце.

– Повірити не можу в те, що ти вирішив потурати цій ледарці! – затупала ногами жінка. – Цікаво, і на що вона витрачає гроші зі здачі квартири? На салон краси? Постаріти переживає?

– Частину, звичайно, на свої потреби, – спантеличено відповів Михайло, якого питання матері заскочило зненацька.

– Ось бачиш?! Тобі час поговорити з нею. Гроші з оренди, звичайно, чудово, але нема чого сидіти вдома, коли можна ще заробити! – обурювалася Дарина Олексіївна, маючи намір підштовхнути сина до рішучого вчинку.

Однак після розмови жінка зрозуміла, що тиснути на нього марно, і вирішила сама поговорити з невісткою.

Наступного дня, ближче до обіду, вона зателефонувала Жанні і з серйозним виглядом вимовила:

– У мене є до тебе серйозна розмова!

Дівчина була сильно здивована дзвінку, оскільки особливого контакту зі свекрухою вона ніколи не мала.

За годину Дарина Олексіївна з гордовитим обличчям переступила поріг квартири свого сина.

– Чаю? – люб’язно запропонувала Жанна.

– Я не за цим сюди прийшла! – холодно процідила свекруха. – Хотіла дізнатися, доки ти наглітимеш?

Дівчина від подиву підняла брови. Питання Дарини Олексіївни стало для неї повною несподіванкою.

– Не дивися на мене так! Ти чудово зрозуміла, про що я говорю! – пирхнула жінка, задерши вгору ніс. – Коли на роботу підеш?

– Чому ви задаєте мені це питання? – Вийшла зі ступору Жанна.

– Тому що ми з сином стурбовані тим, що ти сидиш на його шиї, – докірливо сказала Дарина Олексіївна. – Усі твої виправдання щодо здачі квартири я і слухати не хочу.

– Чому я взагалі повинна перед вами звітувати? Не пригадаю, щоб я просила грошей. Думаю, мій чоловік також не просить!

– Ти маєш піти на роботу! – Наполягала на своєму свекруху.

– Кому я винна? – Жанна з викликом схрестила руки. – Не ваша справа, як і на що я живу! Або ви просто заздрите, що вам свого часу довелося працювати, а я можу собі дозволити отримувати гроші і жити на втіху? Насилу віриться, що Михайло вам на мене скаржився.

– Жодної копійки вам не дам! – погрожувала від безпорадності жінка.

– Ви начебто ніколи й не давали, – натягнуто засміялася невістка, бачачи, як почервоніла Дарина Олексіївна. – Наскільки пам’ятаю, ви навіть позичали у нас, і досі не віддали. Цікаво, і кому ж із нас треба йти працювати? Може, вам знайти другу роботу?

Свекруха стала червоною, і не попрощавшись із Жанною, швидко вискочила за двері.

Після цієї розмови вона не заводила з сином розмов про те, що невістці треба йти працювати.

Дарина Олексіївна переживала, що дівчина знову може дорікнути їй, нагадавши про борг, який вона повертати не збиралася.

Вам також має сподобатись...

Наталя привела сина Іванка до баби Ганни. Бабусю вона знайшла по оголошенню. Баба Ганна мала побути з Іваном до вечора. – Ось вам мій номер телефону, – сказала Наталя. – Іванку, сьогодні ти побудеш з цією бабусею, – сказала вона сину. Якщо що – дзвони. Наталя швидко поцілувала сина і поспішила на роботу… Цілий день вона працювала як у тумані, і постійно чекала дзвінка сина. Але Іванко чомусь вперто не хотів їй дзвонити… Після роботи Наталя прийшла по Іванка. Вона думала, що він, уже зібраний, чекатиме біля дверей. Але все було не так… У дверях стояла тільки баба Ганна! Наталя застигла від здивування

Аліна поверталася додому, як раптом в одному кафе, за столиком на веранді, вона помітила свого чоловіка. Михайло сидів з молодою, красивою дівчиною в квітковій сукні. Це була Олена, коханка Михайла, про існування якої він нещодавно оголосив Аліні, і покинув її заради неї. Столик знаходився за кілька метрів, тому Аліна чудово могла чути розмови відвідувачів. – Ні, це неправильно. Навіщо мені це? Треба йти… – прошепотіла жінка, хитаючи головою. Але цікавість взяла гору. Трохи визираючи з-за рогу, Аліна прислухалася до розмови Михайла та Олени і… застигла від почутого

Ніна Сергіївна прибирала на кухні, коли пролунав дзвінок у двері. Жінка глянула на настінний годинник, який висів над кухонним дверима. – Десята вечора! Кого це принесло в такий час? – подумала вона. Ніна витерла руки об фартух, і неспішно вийшла в коридор. – Іду я, іду! – сказала жінка, коли дзвінок у двері повторився. Ніна Сергіївна обережно подивилася в вічко, і застигла від побаченого. Ось кого-кого, а тако «гостя» жінка, аж ніяк не очікувала побачити

Вадим прийшов додому з якимось дивним настроєм. – Сину, що трапилося?! – кинулась до нього мати Єлизавета Леонідівна. – Мамо, я одружуюся! – заявив той. – Як одружуєшся?! – Ліза так і застигла з відкритим ротом. – Ми вже заяву в ЗАГС подали. Через тиждень весілля. Завтра приведу наречену, з вами познайомлю… Наступного дня Вадим навів наречену. – Знайомтеся, це моя наречена Юлія! – сказав він. – А це мої батьки – Єлизавета Леонідівна та Андрій Романович. – Здрастуйте! – гордо сказала наречена. – Дуже приємно! – сказала майбутня свекруха. Майбутній свекор тільки кивнув головою. Він дивився на наречену й не вірив своїм очам