Життєві історії

Вадим був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив батько і попросив терміново приїхати. Після роботи Вадим заїхав до батьків. – Що сталося? До чого такий поспіх? – сказав Вадим, коли зайшов у батьківську квартиру. – Батько на кухні. Він все пояснить, – відповіла мати. Вадим зайшов на кухню. – Ну що, розповідай, чому ти нам онуків не привозиш? – одразу запитав батько. – Катя проти, – тихо відповів Вадим. – Не обманюй! Ми бачили Катю і вона все нам розповіла! – не витримала мати. – Ви про що? Що розповіла? – Вадим здивовано дивився на батьків, нічого не розуміючи

– Вадим нас обманює, – мама поставила на стілець сумку із продуктами. – Бачила Катю з дітьми. Добре, що в одному районі живемо, а то й не впізнала б нічого.

– З хлопчиками все гаразд? – уточнив батько. – Що вона говорить?

– Все гаразд у них, а от у нашого хлопчика – не знаю. Він півроку їм навіть не дзвонив!

– Як це? Я не зрозумів.

– А так! Нам тут говорить ніби Катя образилася, не дозволяє йому з дітьми бачитися, до нас їх не відпускає, а сам просто зник із її життя і до синів ніякого діла йому нема. Так що, давай, батьку, дзвони, викликай сина на килим. З’ясовуватимемо що до чого. А ти, Віро, підготуй, будь ласка, ліжка – Катя у п’ятницю онуків обіцяла привезти.

Віра мовчки допила чай, встала з-за столу і пішла до себе. Думки її, звичайно, крутилися довкола поведінки брата. З того часу, як він вдруге одружився, його ніби підмінили.

З першою дружиною Катею він познайомився в інституті. На третьому курсі вони одружилися. Одразу після весілля Вадим з’їхав від батьків до квартири дружини. З різницею у три роки народилися двоє синів.

Як часто буває, невістка не виявляла особливого бажання налагоджувати контакт зі свекрами. А вони й не наполягали. Навіщо нав’язуватись? Головне, щоб молоді були між собою в нормальних відносинах. Заїде син іноді в гості, зателефонує – от і добре.

Коли перший онук народився, Катя спочатку за допомогою до своєї мами зверталася. Благо, та була вільніша і із задоволенням поралася з малюком. Свекруха приїжджала, звісно, але рідко. Робота з нестабільним графіком, донька-школярка.

Проте пізніше, коли народився другий і треба було Катю розвантажити, Вадим став часто привозити старшого до своїх батьків. А як виросли, обох.

Віра племінників любила. Обожнювала іграшки всякі купувати, водила їх на мультики і в зоопарк. Дуже їй подобалося, що брати, незважаючи на різницю у віці, майже не сварилися, були не розлий вода.

Новина про розлучення пролунала несподівано. Старшому якраз десять років виповнилося. Після дня народження Вадим приїхав із речами до батьків. Що там у них сталося, ніхто до ладу не зрозумів.

Віра в цей час закінчувала університет, і дуже скоро здогадалася причину розлучення: у брата з’явилася інша жінка, а Катя не стала заплющувати на це очі.

Якийсь час Вадим, як і було заведено, продовжував привозити синів до дідуся з бабусею. Катя не заперечувала і в процесі розлучення, і одразу після.

Але все закінчилося, щойно Вадим привів у будинок нову пасію. По-перше, вона нікому не сподобалася. По-друге, брат розраховував пожити разом з нею в батьківському будинку. На що мати сказала категоричне “ні”.

Довелося Вадиму з’їхати на орендоване житло. Його спілкування із сім’єю сильно скоротилося, якщо не сказати – зійшло нанівець. Домашні, відверто кажучи, сподівалися, що нова дівчина з ним поруч ненадовго, проте за півроку дізналися, що брат знову одружується.

Він приїхав, щоб запросити батьків на вечерю з нагоди реєстрації шлюбу і повідомив, що незабаром стане батьком утретє.

Мати тільки похитала головою:

– Третя дитина? Чи не надто ви поспішаєте? Ти потягнеш, Вадиме? Орендована квартира, аліменти.

– Ну що робити, мамо, все вже сталося.

– А що ти так давно до нас не привозив онуків? Ми сумуємо.

– Ой, там то один нездужає, то другий, то Катя не в настрої. Вона сердиться на мене, і взагалі не хоче, щоб я з дітьми бачився.

– Дивно, раніше начебто все у вас було нормально з цим.

— Не знаю, може, вона сподівалася, що я повернуся, вибачення проситиму. Тож давай закриємо цю тему хоча б до весілля.

Незабаром після розпису мати Вадима зустріла колишню невістку з онуками.

Катя доброзичливо привіталася, хлопчаки буквально повисли на бабусі. Вона купила їм по морозиву, а у невістки спитала тихенько – чому вона не хоче онуків до них відпускати.

– Та я зовсім не проти, – здивувалася Катя. – Якщо у вас ще є таке бажання.

– Звичайно! Просто Вадим сказав, що ти забороняєш… ми не хотіли втручатися. Незручно. Чекали, що ви якось розберетеся між собою.

– Вадим не був у нас кілька місяців. Навіть не дзвонив. Але якщо ви хочете бачити онуків – я тільки за, вони часто згадують вас і Віру.

– Ой, можливо, у ці вихідні тоді?

– Чому ні? Давайте зателефонуємо у четвер.

… Того ж вечора Вадим приїхав додому – батько викликав на термінову розмову. Коли зрозумів про що мова, знову спробував усе звалити на колишню дружину. Мовляв, вона завжди чимось незадоволена, а тепер дітей не дає бачити.

Мати відразу викрила його в обмані:

– Навіщо ти обманюєш? Я бачила Катю, вона готова спілкуватися з нами.

Потім вступив батько:

– Може, ти поясниш нам, як вийшло так, що ти до рідних дітей носа не показуєш?

– Олена не хоче, щоб я бачився з колишньою. Вона переживає, що через дітей Катя маніпулюватиме і зможе повернути в сім’ю. Не хотів її засмучувати, сваритися не хотів, адже вона на дитину чекає.

– Тобто заради Олени, яка з тобою без року тиждень, ти вирішив забути про своїх дітей? Вони їй не потрібні, так? Вона тобі заборонила їх бачити? А аліменти платиш?

– Та ні з чого мені! Самим не вистачає!

Батько не витримав:

– Досить! Кого ти слухаєш? Це ж твої діти, ти за них відповідаєш!

– Катя сама мене з дому виставила, нехай тепер одна викручується.

Все закінчилося тим, що батько виставив Вадима зі словами: Я сам своїх онуків виховаю! Щоб ноги твоєї тут не було». Мама плакала, намагалася якось згладити кути… Віра стала на бік батька.

У результаті батьки Вадима з’їздили до колишньої невістки, домовилися, що забиратимуть онуків у гості та допомагатимуть матеріально. І щоб вона не соромилася звертатись, якщо дітям буде щось потрібно.

…Третій онук народився півроку тому. З дідусем та бабусею він ще не знайомий.

Вам також має сподобатись...

Дмитро повернувся додому далеко за північ. У його орендованій квартирі було тихо. Дружина і діти вже спали. Він стомлено сів на кухонний стілець і дістав телефон. Двадцять три пропущені від матері, десять від батька… І одне повідомлення від сестри Сніжани: «Нам треба поговорити. Будь ласка…» Сімʼя зібралася через два дні в новій квартирі сестри. Усі сиділи за великим столом. На ньому стояв тільки чайник і бабусині пиріжки. – Я… – почала Сніжана, нервово смикаючи руками серветку. – Я хочу вибачитися. Перед тобою, Дмитрику. І твоєю родиною. Дмитро підняв здивований погляд. Він не розумів, що відбувається

Володимир повернувся додому з роботи. – Ммм, чим це у нас так смачно пахне? – сказав він, зайшовши до дружини на кухню. – Я курочку з картоплею запекла, – якось підозріло відповіла Марія. Володя вимив руки і тут же сів за стіл. – Я такий голодний! Навіть слинки течуть! – усміхнувся чоловік. – Їж на здоров’я, – Марія подала йому тарілку, накриту зверху кришкою. – Так, і що у нас тут! – задоволено сказав Володимир, підняв кришку і остовпів від побаченого

Христина готувалася до весілля. Наречена вже обрала весільну сукню, замовила ресторан, найняла фотографа. До торжества залишалися лічені тижні. Раптом дівчина помітила, що її наречений Василь почав дивно поводитися. – Василю, що сталося? Ти дуже змінився, і став якось дивно поводитися, – Христина вирішила прямо поставити питання майбутньому чоловікові. Василь винно опустив очі й мимоволі закрутився на місці. – Тобі не сподобається, але я скажу, раз ти запитала. Справа у твоїй сестрі…, – несповідавно сказав чоловік, зробив паузу, щоб зібратися з думками і все розповів нареченій. Настя вислухала його і аж рота відкрила від почутого

Галина Іванівна вийшла на подвірʼя. Вона взяла свою табуретку, бо лавки ще були мокрі після дощу. Вийшовши на сонячне місце, вона сіла і вдихнула з насолодою свіже літнє повітря. – Ох, як добре! – вихопилося в неї. Раптом жінка помітила біля себе сусідську дівчинку Тетянку. Їй було чотири рочки. Маленька стояла біля Галини Іванівни. – Здрастуйте, бабо Галю… – сказала дівчинка і сховала щось за спиною. – Що там у тебе? Покажи, – попросила Галина Іванівна і погладила Тетянку по плечу. Дівчинка неохоче показала, щось у руці… Галина Іванівна здивовано дивилася на малечу