Життєві історії

Галина поверталася додому з магазину на таксі. Сьогодні до них у гості приїхали родичі Віктора, його сестра Віра з чоловіком та маленьким сином. Галя вийшла з таксі біля воріт будинку, дістала з багажника пакети з продуктами і увійшла у відкриту хвіртк. – Зараз ще на всіх вечерю готувати, – подумки висловила своє невдоволення жінка. Галина тихо пройшла до хати. Вона вже почала відчиняти двері, як раптом почула голоси гостей з-за рогу. Розмовляла зовиця Віра із своїм чоловіком. Жінка прислухалася до розмови родичів і аж рота відкрила від почутого

– Галю, а що в нас буде на обід?

Галина зітхнула і невдоволено подивилася на дівчину. Віра була сестрою її чоловіка Віктора. Вона приїхала до них «погостювати» разом із чоловіком та сином місяць тому. І за цей час Віра нічого не зробила. Віктор весь час намагався згладжувати кути, але терпіння Галі добігало кінця.

– Що приготуєш, те й буде. Все, я пішла, і не дзвоніть мені через дрібниці. Я зайнята.

Галя сіла в таксі та назвала адресу кафе. Сьогодні у неї була запланована зустріч із подругою та бізнес-партнером Катею. Разом вони піднялися із простих продавців одягу на ринку до власників мережі магазинів по всьому місту. Сьогодні їхній бізнес процвітав.

Катя купила собі розкішну квартиру в місті. А Галя здійснила давню мрію – збудувала просторий будинок біля моря. Каті, до речі, вона довіряла навіть більше, ніж чоловікові.

Їхній шлюб був пізнім. Кожен за плечима мав розлучення. Галя одразу заявила, що не хоче дітей. Віктор охоче погодився, він уже сплачував аліменти на дочку від першого шлюбу. Вони просто насолоджувалися компанією один одного. Галину такий розклад повністю влаштовував. Достаток дозволяв їй часто відпочивати в різних країнах, ні в чому собі не відмовляти і просто жити на втіху.

Галя якраз під’їжджала на таксі до кафе, де домовилася зустрітись із подругою Катею. У неї задзвонив телефон. Висвітився номер Каті.

– Я вже майже на місці, Катю.

На тому кінці повисла напружена тиша. Галя насупилась.

– Катя?

– Вибач, але зустріч треба перенести, – ледь видавила з себе дівчина.

– Що сталося? – Галя занепокоїлася, адже Катя ніколи так різко не змінювала їх.

плани.

– Тільки не смійся, гаразд?

– Добре, не тягни, розказуй!

– Загалом вийшла я з ранку за покупками. І купила шаурму в кіоску, запах був неймовірний, – зізналася Катя.

Галя ледве стримала сміх. Вона вже розуміла, до чого веде подруга.

– Нічого тебе життя не вчить… Ми скільки разів наступали на ці граблі!

– Я знаю, але так захотілося цієї шаурми, – почала виправдовуватися Катя.

Галя не стрималася і засміялася.

– Тобі щось привезти?

– Ні, все є. А на їжу я поки що навіть дивитися не можу.

– Добре, пий більше води та відпочивай. Зустрінемось, коли тобі стане краще. Якщо що – пиши, я приїду у будь-який час, гаразд?

– Дякую, ти найкраща.

Галя завершила дзвінок і зітхнула. Вона нахилилася до водія і сказала:

– Вибачте, плани змінилися. Можете відвезти мене назад?

Чоловік усміхнувся, мабуть, чув їхню розмову. Він кивнув головою і розвернув машину.

Галя вийшла біля воріт і увійшла у відкриту хвіртку. Вона насупилась.

“Скільки разів просила їх закривати хвіртку, але вони наче не чують…”

Галина тихо пройшла до хати. Вона вже почала відчиняти двері, як почула голоси гостей з-за рогу.

– Дивись, коханий, тут чудово виглядатиме альтанка. Ще можна поставити гойдалку для Дмитрика. Він весь час буде на свіжому повітрі, а це так корисно для дитини… – замріяно простягла Віра.

– Ти права. А ще можна прилаштувати окремий вихід, зробити власну кухню нам, щоб із цією Галею не перетинатися зайвий раз. Ух, як заживемо ми з тобою, Віро, – Ігор також робив грандіозні плани.

А ось Галі було не до сміху. Вона не зрозуміла, коли так звані гості вирішили, що можуть відхопити в неї частину будинку? Схоже, вона мала серйозно поговорити з чоловіком Віктором.

Вона увійшла до будинку і почала займатися своїми справами. Жінка відчинила вікно, що веде до місця, де сиділи родичі Віктора. Галя дочекалася, коли до кімнати увійде чоловік і голосно сказала:

– Вікторе, що взагалі тут відбувається?

– Ти про що? – здивовано спитав чоловік.

– Про твоїх родичів! Вони взагалі їхати збираються? Я вже втомилася їх годувати, напувати і розважати. Погостювали, час і честь знати! Я хочу своїх рідних цього сезону побачити, тож твої нехай згортаються та їдуть із мого будинку! – простягла Галя.

Розмови за вікном стихли. Та й Віктор на неї дивився з широко розплющеними очима.

– Галю, тихіше, почують же!

– І що? Я знаходжусь у своєму будинку. Якщо твої родичі не розуміють, що їм давно не раді, то самі винні. Вони тут майже місяць! Ти на них взагалі чекав? Чи самі вони приїхали без запрошення? – натиснула Галина.

Віктор не знав, що сказати. Галя чудово розуміла, що порушила неприємну тему.

Його сестра Віра зі своєю родиною з’явилися без запрошення. А Віктор просто не зміг їй відмовити.

– Гаразд, не сваритимемося. Але щоби до кінця тижня їх тут не було. Зрозуміло? Випроваджай свою сім’ю, як хочеш. Якщо не впораєшся, то за справу візьмусь я! – додала жінка.

Вітя чудово знав, що Галя чудово вміє сваритися. Не дарма вона розпочинала свою трудову діяльність із продавця на ринку. Тепер, звісно, ​​Галина Степанівна була успішною бізнес-вумен з мережею магазинів. Але набутий у молодості досвід нікуди не подівся.

Чоловік ще хотів щось сказати, але тут у кімнату зайшли Віра з Ігорем. В руках у Віри був телефон.

– Мамо, матусю! Вона хоче нас виставити! Куди ми маємо податися, квартира вже продана! А ми з дитиною! Мамо, скажи їй! – вигукувала Віра.

Галина посміхнулася, її план спрацював. Сім’я Віктора все почула. Віра поставила дзвінок на гучний зв’язок. По кімнаті розлетівся посилений динаміками голос Ніни Борисівни, свекрухи.

– Галю, чому ти виставляєш на вулицю мою доньку? – Невдоволено промовила жінка.

Галя втомлено зітхнула. Цей концерт починав їй порядком набридати.

– Ваша дочка приїхала до мого дому без запрошення. Пробула тут місяць, ані копійки не заплативши навіть за їжу. Але цього їй здалося замало. Тепер ваша донька хоче відтяпати частину мого дому та оселитися тут, – видала Галя.

Віра змінилася в обличчі, вона не розраховувала, що її плани так швидко розкриються.

Віктор здивовано глянув на сестру.

– Це правда?

Але Віра не встигла відповісти, втрутилася свекруха.

– І що з цього? У тебе величезний будинок та ділянка! Жаль трохи місця для Віри та її родини? Куди тобі стільки метрів?

Галя посміхнулася, зухвалість цих людей переходила всі межі.

– Я на свій будинок заробила сама. І утримувати вашу дочку не збираюся. Нехай збирає свої речі та їде!

– Віктор, ну що ти там стоїш і мовчиш? – Свекруха звернулася до сина, – Зроби хоч щось! Твоя сестра без даху над головою лишиться.

Чоловік кидав погляди з дружини на сестру та її чоловіка. А Галина чекала. Від цього рішення залежав їхній подальший шлюб.

– Мамо, я не…

– Досить мямлити, постав дружину на місце! Ти чоловік, зрештою, а не підкаблучник!

У кімнаті повисла тиша. Віктор був на роздоріжжі. Він звик слухатися маму. Вершити чиїсь долі було для нього у новинку.

Він повернувся до Галини, зробив глибокий вдих і сказав:

– Нехай Віра живе у нас, вона ж нікому не заважає. Що тобі шкода чи що? Починаєш тут…

«От так і закінчився наш шлюб», – подумала Галя, а вголос сказала:

– Збирайте речі. Ти, – вона вказала пальцем на чоловіка, – І вся твоя сімейка повинна покинути мій будинок до заходу сонця. Все, ви мене доконали!

– Галю, – вигукнула на тому кінці дроту свекруха, – Ти не посмієш!

– Ще й як посмію! Це мій дім, тут панують мої правила! – Вона скинула дзвінок і невдоволено подивилася на мешканців будинку. – Чого застигли? Починайте рухатися, вже перевалило за полудень.

– Галю, – спробував заступитися за себе чоловік. – Зрозумій, я мав стати на сторону сестри. Це ж моя сім’я…

– І підставити мене. Так? І ще, Віра сім’я, а я хто? Золота курочка? Чудова тактика, Вітя. А тепер пожинай плоди своїх рішень. Геть!

Віра сварилася і репетувала всю дорогу. Адже вона вже встигла збудувати неймовірні плани на будинок Галі.

Коли шум в будинку стих, Галя втомлено опустилася на диван і зітхнула. Вона, звичайно, ніколи не вірила в кохання, що долає будь-які труднощі. Але вважала, що вони з Віктором бодай поважають один одного. Однак чоловік показав, що йому начхати на інтереси дружини.

– Добре, що ділити нам нема чого, – зітхнула Галя.

Бізнес було відкрито до весілля, будинок куплений теж до того, як у її житті з’явився Віктор. Розлучення буде легким. Галя трохи поплакала для пристойності, а потім взяла до рук телефон і набрала Катю. Їй треба було дізнатися, як почувається подруга, яка була поряд уже двадцять років. І яка точно ніколи не зрадить. Перевірено часом.

Вам також має сподобатись...

Дмитро з Тетяною сиділи на кухні, пили чай з печивом і згадували минулі роки. – Сашко залишив мене з двома дітьми невдовзі після весілля, – розповідала Тетяна. – Але чому ти забула про мене і вийшла заміж за нього? – запитав Дмитро. – Так я ж тебе чекала! А ти замість того, щоб одружитись зі мною, сидів на своїх заробітках в Польщі! Дмитро застиг від здивування

Миколі подзвонила сестра з села. Звідти він поїхав ще в молодості. Сестра сказала, що будинок, у якому Микола народився, вона продає. Якщо, мовляв, хоче він щось на згадку забрати, то хай терміново приїжджає! – Чудово! – зраділа дружина Миколи Настя. – Їдь, Микольцю, на батьківщину. Ти мусиш попрощатися з будинком, де пройшло дитинство. На могилки рідних сходиш… Зранку Микола поїхав у село, а через день, примчав назад з якоюсь великою сумкою в руках. Микола поліз у сумку, і дістав незрозумілу загорнуту в тканину річ. Чоловік розгорнув тканину й Олена ахнула від несподіванки

Зоя на кухні готувала вечерю, коли з роботи повернувся чоловік. – Зараз будем вечеряти, – з усмішкою сказала дружина, коли Сергій зайшов на кухню. – Я не голодний, – буркнув він і пішов у спальню. – Дивно, що це з ним? – подумала Зоя і рушила слідом. Жінка зайшла у спальню і застигла – Сергій збирав свої речі. – Ти куди? – запитала Зоя у чоловіка. – Я йду від тебе! – коротко відповів він. – Як йду? Чому? – не зрозуміла жінка. – Ти сама знаєш чому, – сухо сказав чоловік. – Поясни, я не розумію! –  Зоя здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Люба варила на кухні борщ, коли у двері постукали. Жінка відкрила двері і побачила на порозі якусь незнайомку. – Доброго дня! – суворо вимовила жінка похилого віку, оглянувши її з ніг до голови. – Ви живете разом із Михайлом? Люба, якщо не помиляюсь? – Так це я! – підтвердила Люба. – Михайло говорив, що ви маєте мені щось передати, – раптом сказала гостя. – Михайло повинен вам щось передати? – перепитала Люба. – Ні, саме ви, – уточнила незнайомка. – Вибачте, але я вас не розумію! Ви про що взагалі говорите? – Люба здивовано дивилася на незнайомку, не розуміючи, що відбувається