Після відходу чоловіка Тетяна шукала порятунок у роботі та частих поїздках на дачу. Спочатку жінці було дуже важко прийняти факт зради після тридцяти років шлюбу, тільки він особливого вибору не залишив.
– Розумієш, ми, по суті, сторонні люди один одному і вже давно, – сказав тоді Михайло. – Діти мають свої сім’ї, ми їм більше не потрібні і тепер можна про власне щастя задуматися.
– Значить, ти вирішив круто змінити життя в п’ятдесят шість років? – не розуміла Тетяна. – Не роби необдуманих рішень і не перетворюй нас на посміховисько для родичів та спільних знайомих.
– Нічого смішного тут немає, – рівним голосом відповів Михайло. – У мене є інша жінка і це я прошу тебе не перетворювати наше розставання у фарс.
Він пішов, на розлучення сам подав, і здавалося, про колишнє життя повністю забув. Діти стали на бік матері, засудивши батька і припинивши з ним спілкування. Михайло цей факт прийняв і майже місяць не подавав жодних спроб нагадування про себе. Тетяна звикала до нового життя на самоті і майже змирилася з тим фактом, що доведеться старіти одній.
– Ми ще знайдемо тобі нормального чоловіка, – казала їй сестра Ніна. – Все життя чоловікові присвятила, тож тепер поживи для себе, і почнемо пошуки нового нареченого.
– Досить з мене сімейного щастя, – важко зітхала Тетяна. – Буду собі жити і онуків чекати.
Вона відволікалася від поганих думок роботою, спілкуванням із близькими людьми і намагалася не згадувати про нещодавні переживання. Поки чоловік не дзвонив, це здавалося реальніше, а його несподіваний дзвінок застав жінку зненацька.
– Як справи? – поцікавився Михайло. – Сподіваюся, у тебе все гаразд?
– Дякую, – сухо відповіла Тетяна. – Я можу дізнатися про причини підвищеної уваги до моєї персони?
– Не жартуй, тобі це не личить, – бурчав Михайло. – Я, правда, хвилююся, багато думаю про тебе і згадую наше спільне життя.
– Раджу тобі більше хвилюватись про нову обраницю, – не підбирала слова Тетяна. – Наше минуле нехай там і залишається, а зараз ми просто сторонні люди, ти, начебто, так говорив.
Михайло ще щось намагався сказати, тільки Тетяна не стала слухати і телефон відключила. Він знову зателефонував наступного дня і знову почав ходити колами.
– Ти можеш прямо сказати, що потрібно від мене? – нервувала Тетяна. – Якщо вирішив перед розлученням поділити майно і тепер хитриш, то дарма.
– Ну навіщо ти так? – Ображався Михайло. – Я ж тобі дзвоню з добрими намірами і точно не здатний на таку підлість.
– Раніше я не думала, що ти і на зраду здатний, – стомлено відповіла жінка.
– Я скучив і просто вирішив почути твій голос, – зізнавався він.
– А я – ні, тому прошу мене в спокої залишити, – сказала Тетяна і поспішила перервати спілкування.
Вона не розуміла поведінку та мотиви практично колишнього чоловіка. То він різко вирішив змінити життя і викреслив її зі своєї реальності, то почав згадувати про теплі почуття і ніжність демонстрував.
– Не будь не розумною і не ведися на подібні витівки, – казала їй сестра. – Швидше за все твій Михайло порівняв життя з новою обраницею і тепер намагається повернутися назад.
– І що мені робити? – не розуміла Таня. – Я тільки почала звикати до самотності і миритися з змінами, що відбуваються, як він знову все заплутав.
– Нічого тобі робити не треба, – намагалася заспокоїти її Ніна. – Просто живи, як весь останній місяць і не піддавайся на провокації.
Михайло дзвонив щодня, вона трубку не брала. Тоді чоловік почав писати повідомлення, які Тетяна залишала без відповіді. А за тиждень він сам у гості без запрошення з’явився і на розмові наполягав.
– Я багато думав і зрозумів одну важливу річ, – говорив він проникливим голосом. – Ми ж і справді з тобою разом стільки всього пережили, що обривати історію просто так не розумно.
– Але вже все обірвалося, коли в тебе коханка з’явилася, – нагадувала Тетяна. – Сам же казав, що все змінюється і настав час для змін у нашій долі.
– Я й сам так думав, а потім з дому пішов, і немає мені спокою, – міркував Михайло. – Раптом усвідомив, що без тебе нічого не тішить, не виходить і здається неправильним.
– Мені до цього діла немає, кожен зробив свій вибір і тепер несе за нього відповідальність, – намагалася бути неупередженою Тетяна. – Незабаром у нас відбудеться розлучення, матеріальні питання ми обговорили, а стосунки з дітьми відновлюй сам.
Михайло не хотів здаватися і багато зворушливих слів говорив. Він розповідав, як почувається найнещаснішим і самотнім у світі, просив дозволу додому повернутися і все почати з чистого аркуша. Таня холодність демонструвала, хоча сама не розуміла, як вчинити і вагалася у ухваленні рішення. Тільки сестра стримувала і постійно нагадувала необхідність зберігати вірність принципам і словам.
– А може Михайлу справді там стало погано, зрозумів мою значущість і тепер у нас все складеться інакше, – міркувала Тетяна.
– Ти зовсім не розумна? – не розуміла сестра. – Впевнена, що теперішня жінка у твого чоловіка перша? Правда думаєш, що всі ці роки вірність тобі зберігав і тільки на схилі життя зважився на зраду?
Тетяна сумнівалася, щоразу згадувала слова сестри та не дозволяла собі піддаватися на провокації Михайла. А він став часто в гості проситися, квіти та цукерки дарував, уважним та серйозним здавався. Таня все більше схилялася до того, що їхнім стосункам треба дати ще один шанс, тільки не могла поки що відверто Михайлу про це розповісти.
– Ти довго збираєшся тягнути? – цікавився він під час чергової зустрічі. – Давай миритися, забирати заяву на розлучення та мої речі назад перевозити.
– А як же твоя нова жінка? – не розуміла Тетяна. – Виходить, що ти готовий її зараз покинути, як і мене місяць тому.
– Починається, – образився Михайло. – Щоб ти розуміла, вона сама мене за поріг виставила, тільки-но дізналася, що я остаточно від тебе пішов. Вона виявилася несерйозною жінкою. Я весь цей час у друга живу і більше там залишатися не можу, тому вистачить ламатися і давай миритися.
– Виходить, вона тебе вигнала, ти вирішив до мене повернутись тільки тому, що треба десь жити? – не могла прийти до тями від чергового підступу Тетяна.
– Та яка різниця яка хронологія подій? – не міг більше контролювати свої почуття Михайло. – Ти ж не вважаєш себе принцесою, яку треба добиватися? Радій, що я вирішив повернутися до тебе, а не став шукати іншу жінку.
– Я маю бути тобі вдячна за це? – Раптом відчула величезну втому від ситуації Тетяна.
– По-хорошому, то могла б і дякую сказати, – напирав Михайло. – Чоловікові легше собі партію знайти, а ось ти можеш сама до кінця життя залишитися, якщо мене не приймеш зараз назад.
– Це все, що ти хотів сказати? – поцікавилася Тетяна.
– Якщо ти чекала на серенаду і зізнання у вічному коханні, то це не до мене, – нахабно міркував Михайло. – Я й так вже стільки часу й сил витратив, щоб до тебе достукатися, що тепер тобі доведеться пирогами та борщами відпрацьовувати.
– Іди, ніколи більше не дзвони і прийди на процес розлучення, – тремтячими губами сказала жінка.
– Значить, ціну вирішила собі накрутити, – сказав він. – Тільки не забувай, я вдруге пропонувати не стану, і можеш залишатися одна в чотирьох стінах.
Після його відходу у Тетяни не знайшлося сил навіть на сльози від образ. Вона була сердита на себе, що вкотре мало не піддалася на провокацію і не поступилася власними інтересами. Залишалося тільки радіти, що в Михайла в останній момент маска чесноти спала, і виявилося справжнє обличчя. Якби він хоча б кілька ніжних слів Тетяні сказав, вона була готова забути про суперницю і все пробачити. Але виявилося, що Михайлу просто зараз не було куди йти, і будь-якої миті він міг знайти іншу жінку.
Запасним варіантом Таня не хотіла бути. Вона раптом зрозуміла, що надто часто в житті таким була, і тепер настав час змін, якими вона сама керуватиме і прийматиме рішення. Навіть самотність не здавалася такою великою проблемою, як принизливе та споживче ставлення з боку людини, на сумнівні вчинки якої вона так довго заплющувала очі.
