Юля була розгублена.
Вона вже спати лягла, а Діми все нема. Останній місяць він взагалі дуже дивний. Після роботи кудись заїжджає, коли додому приходить – весь якийсь відсторонений. І ще він узяв пристойну суму з готівки, що вдома лежала і нічого не сказав.
А потім доклав із зарплати, Юля випадково це помітила
Це було несподівано, він такий ніколи не був, адже стільки років вони прожили душа в душу.
– Ну, а ти як хотіла? Він в тебе он яку молоденьку заміж взяв. Ви з ним живете вже років тридцять, ти думала так завжди буде? Видно знову Дмитра твого на молоденьких потягнуло. Зараз багато чоловіків на молодих одружуються і знову у них діти маленькі. Два життя хочуть прожити, а що, це у жінок вік короткий, а чоловік – вічний наречений, навіть у шістдесят, як твій! – її приятелька Неля навіть розсміялася від усього почутого, як тільки Юля з нею поділилася.
– І що мені тепер робити? – розгублено запитала Юлія.
Вони й справді з Дімою вже майже тридцять років одружені. Їй було вісімнадцять, а Дімі – тридцять два. Він працював разом із батьком Юлі.
У неї батько та мама були у віці, Юля народилася, коли мамі було сорок, а батькові вже під п’ятдесят. Після їхнього із Дімою весілля батька невдовзі не стало. Юлі його не вистачало і Діма це розумів і завжди намагався бути їй опорою в житті.
Першим у них син народився, вона народжувала важко, Діма місця собі не знаходив, так переживав за неї. Ігор був копією Юлі, і коли Діма привіз їх додому, він сина з рук не спускав. І укладав сам, і доглядав, і оберігав свою Юлечку.
За п’ять років у них народилася донька. Настя, вона навпаки, була дуже схожа на Діму. Таке ж русяве волосся, чорні брови, і зелені очі.
– Кажуть, якщо дочка на тата схожа, щасливою буде! – Юля сміялася, бо й сама себе з чоловіком відчувала щасливою та захищеною від негараздів.
– Ну, а якщо син на маму схожий, це теж чудово, – цілував її Діма і шепотів їй, що Юля – його єдине кохання на все життя.
А тепер діти виросли і роз’їхалися, невже й справді це все…
– Ні, цього не може бути! – струснувши головою, незвично різко відповіла Нелі Юля.
– Ну, дивися, ти як завжди в якомусь казковому світі живеш, чоловіки вони і є чоловіки, вони завжди зраджують і ти – не виняток, – Неля посміхнулася. – Наївна ти, Юля!
Наступного дня Дмитро взагалі не прийшов ночувати. Зателефонував і сказав, що залишився у батьківській квартирі.
Йому треба залишитися одному і подумати про дещо. А потім він Юлі все розкаже.
Голос був якийсь чужий і в Юлі на душі стало важко – невже Неля має рацію?
Наступного дня Діма заїхав додому, склав якісь речі і, не дивлячись Юлі у вічі, сказав, що йому треба кілька днів пожити одному, і він буде на квартирі батьків Юлі.
У цьому не було нічого дивного, ще коли Діма працював із її батьком, він часто у них бував. Батько мав багато книг по роботі і вони обговорювали якісь проєкти. Юлі тоді це навіть подобалося.
Коли батьків не стало, вони хотіли її здати, але речі та книги було шкода чіпати. Та й не було потреби, вони й самі непогано заробляли.
Неприємну думку, яка Юлі відразу спала на думку, вона відганяла. Ну не може Діма так підло привести коханку до квартири її батьків. Він не такий, щоб Неля їй не говорила про всіх інших чоловіків…
Вона набрала номер, але він був недоступний.
Наступного дня вона йому все ж таки додзвонилася і за якимись незрозумілими ознаками раптом зрозуміла, що Діма не на роботі!
Це було дивно.
Увечері вона взяла другі ключі та заїхала на квартиру батьків. Жодних слідів перебування там чоловіка вона не знайшла, тільки шар пилу на піаніно. Діма чистюля і він би цього не допустив.
І тоді Юля зателефонувала їх спільному другові Олегу і домовилася, що до них заїде, телефоном не хотілося говорити.
Вони давно дружать сім’ями, Олег з Танею чудові люди.
Олег довго м’явся, явно щось недомовляв, поки Юля його до стінки не приперла: – Кажи, Діма іншу знайшов, він мені зраджує чи взагалі вирішив покинути? Я маю рацію?
Олег розлютився від її натиску і проговорився: – Юль, слухай, тут така справа … загалом, Діма і справді хотів, щоб ти так подумала, що в нього інша.
– У сенсі подумала? Навіщо? А насправді що? І взагалі де він, ну кажи, якщо почав, – вона навіть Олега струснула за плечі, чого він від Юлі точно не очікував.
– Юля, Діма в палаті, у нього погані аналізи, сказали все дуже запущено. Ну, він і вирішив, що тобі життя псувати він не має права. Хоче спеціально тебе образити, щоб ти думала про нього погано і не хотіла спілкуватися з ним. Погана ідея, але я не зміг його відмовити, – розвів руками Олег.
– Швидко кажи, в якій він лікарні, зовсім ви не розумні чи що! – запитала Юлія, і отримавши адресу, відразу поїхала.
Виявилося, що Діма відмовився від процедури, сказав, що так доживатиме, скільки йому відпущено, і поїхав.
Юля не впізнавала свого чоловіка, він завжди за інших боровся, а тут повівся, як не знаю хто!
Діму вона знайшла у квартирі батьків, він таки туди приїхав.
На столі стояла відкрита пляшка, на тарілці – хліб та ковбаса, порізана великими шматками, Діма ніколи так не їв неакуратно. І пил був на піаніно та меблях, а сам він був у вуличному взутті.
– Знайшла мене? – Чоловік похмуро посміхнувся, не дивлячись на Юлію. – Ну тепер ти бачиш, що я не такий хороший, як ти думала?
Потім відвернувся вбік і додав: – І взагалі, я тобі… зрадив.
– Ага, я вже здогадалася, це мабуть на огляді з якоюсь медсестрою, так? Адже ти з клініки відразу сюди приїхав, інших можливостей не було?
– Звідки ти знаєш? – з сумом глянув на неї чоловік.
Він був незвично непоголений і втомлений і Юлі так хотілося його обійняти та заспокоїти.
Але її дуже зачепило, як він повівся. Це означає, що перед нею він може бути лише сильним та благополучним? Тільки красуватися своєю незамінністю, а як що, то одразу сховався!
Вона підійшла ближче, образа її захлеснула,
– Знаєш що, Дімо, я не пробачу тобі таку зраду, коли після всіх наших щасливих років ти вирішив не боротися, а просто кинути мене, і все! – очі Юлії були сповнені сліз, вона взагалі сльози не вміла стримувати.
Це тому, що вони з Дімою так жили, що майже не доводилося плакати, приводу не було.
А тут раптом привід такий, що й не захочеш, а заплачеш!
– Я тебе не кидав, ти що, Юля! – Дмитро стиснув її руку, – Ти зрозумій, я не зміг на тебе це все звалити, не зміг! Я звик бути сильним, вирішувати всі наші проблеми, ти мене слабким не бачила ніколи, а тут! Мені було соромно перед тобою бути в такому становищі, ти молода, вродлива, а я… — Дмитро більше не міг говорити і відвернувся від Юлії.
– Знаєш що? – Сльози у Юлі висохли самі собою від обурення, – Коли ми з тобою одружилися, я і справді була зовсім молоденька. Особливо в порівнянні з тобою, тобі ж було вже тридцять два, і ти мені здавався страшенно дорослим та розумним!
– Здавався? – посміхнувся Дмитро
– Не чіпляйся до слів, ось саме здавався, бо ти не розумний! Ти мене завжди балував і називав своєю дитиною. І навіть коли у нас Настя та Ігор народилися, ти мене не перестав так називати. А тепер мені вже п’ятдесят, я доросла жінка. А ти раптом вирішив, що я все ще… наївна дівчинка, і навіть не сказав мені, що серйозно занедужав? Наплів мені про неіснуючу зраду, ти що, не розумієш, що мені це неприємно? І ти справді мені зрадив, ти вирішив мене кинути і на той світ піти?
– Припини, ти не правильно все зрозуміла, Юля! Просто ти молода, а я тобі все життя зіпсую, спеціалісти сказали, що шансів небагато, – заперечував Діма.
Але при цьому на дружину він дивився якось по-новому, ніби впізнав її заново. Невже це його Юлечка, він завжди вважав її трохи легковажною і перед нею намагався бути бравим і молодим.
– Між іншим, ми один одному присягалися, що і в горі, і в радості, і здоров’ї, і в недузі. А якби я раптом занедужала б, ти що, кинув би мене? – Юля ледь стримувалася від образи, що наринула.
– Та ти що, та хіба я зміг би тебе кинути?
– То значить ти вважаєш себе вірним і надійним, а мене – підлою та ненадійною, так? Ти так вважаєш? – Юля встала і зібралася піти.
– Юля, малюк, я якось не подумав, що це так виглядає, ти мене вибач!
– І годі мене так називати, я твоя дружина, мені вже не двадцять і навіть не сорок, і я хочу з тобою разом жити до самої старості. Внуків допомагати нашим дітям ростити, і до правнуків дожити, тому ти робитимеш процедури і все що скажуть спеціалісти! – У голосі Юлі були нові суворі нотки, і Дмитро раптом побачив її новою.
Вона вже давно не то маленька мила дівчинка, з якою він одружився. Юля гарна доросла жінка і… він ще більше, став щасливий, що в нього така дружина.
Дмитро непогано переніс процедуру та подальше відновлення.
Юля весь цей час була з ним, і жодного разу не розплакалася, хоча були моменти, коли чоловікові було так погано, що раніше б вона не стрималася.
Його недуга та довгий шлях до відновлення ще більше їх зблизили.
Дмитро тепер бачив за дружиною сильну жінку. А Юля зрозуміла, що навіть такий сильний духом дорослий чоловік, як її Дмитро, потребує підтримки.
– Ну що, ти все-таки його вибачила? – якось спитала Юлю приятелька з роботи. Адже вона так і думала, що Юлі чоловік зрадив і у них досі точаться розбірки. Тому що Юля півроку ходить заморочена і не сміється, як раніше.
– Ти знаєш, а його виявилося нема за що прощати, Діма мені не зраджував, – відповіла їй Юля без подробиць.
– Яка ж ти не розумна, всі чоловіки зраджують без винятку, – усміхнулася Неля, – Ось я свого Андрія вигнала, ми з Вірою та Оксаною і без нього чудово проживемо!
А ми вирішили залишитись разом, ми можемо тільки так бути щасливими, – відповіла Юля.
Їй не хотілося більше ні з ким обговорювати своє особисте життя. Адже вона колись вийшла заміж за найкращу людину на світі, і вони обидва вірні тій клятві.
Тому що вони не такі, як усі…
