Життєві історії

Максим Іванович повернувся додому з роботи і з подивом побачив, що у вітальні… Сидить його теща! Зінаїда Павлівна виглядала незадоволеною й одразу почала розмову. – Максиме, чому ти не даєш моєму внуку Миколі грошей?! – раптом почала теща. – Хлопчик хоче запросити свою дівчину в кіно, а ти йому відмовляєш. Це ж зовсім не по-батьківському! – обурено заявила родичка. – Я не думала, що ти такий жадібний. Зять спробував пояснити свою думку, але теща не стала його слухати… А ввечері того ж дня, за вечерею, Максим Іванович зібрав усю родину й зробив серйозне оголошення

Останніми днями Максим Іванович часто думав про свого сина Миколу, який взяв собі звичку просити у нього гроші на побачення з дівчиною.

Чоловік розумів, що хлопець хоче справити гарне враження на свою кохану.

Однак йому здавалося, що цей процес може протікати без участі батьківських коштів.

– Тату, а можна мені трохи грошей? – почувся голос Миколи з-за спини.

Максим Іванович обернувся і побачив сина, що стояв у дверях кімнати. На обличчі хлопця читалася суміш надії та невпевненості.

– Я розумію, що тобі хочеться кудись сходити з Марією, але я вже давав тобі кілька разів гроші. Може, настав час подумати про те, як заробити самому? – строго запитав батько.

Микола насупився, але не заперечував. Він розумів, що батько має рацію, однак визнавати це йому було нелегко.

Хлопця турбував один факт, що коли його друзі можуть дозволити собі такі прості радощі, як походи в кіно чи кафе, він змушений буде просити гроші в батьків.

Через кілька днів ситуація повторилася. Микола знову підійшов до батька з тим самим проханням, і Максим Іванович, відчувши себе ніяково, знову дав синові гроші.

Однак після цього він все ж таки вирішив обговорити тему, що хвилювала його, зі своєю дружиною.

– Це не може далі так продовжуватися! – заявив за вечерею чоловік. – Микола має навчитися цінувати гроші та розуміти, що вони не з неба падають.

Валерія Сергіївна погодилася з ним, але наголосила, що їм потрібно знайти спосіб донести цю інформацію до сина, щоб він зміг зрозуміти та ухвалити рішення.

Наступного дня батьки вирішили поговорити з Миколою безпосередньо. Мати підійшла до хлопця, який сидів за комп’ютером, і сіла поряд.

– Ми з татом хочемо серйозно поговорити з тобою, – почала вона лагідно. – Ми розуміємо, що тобі хочеться гуляти з Марією, ходити в кіно, кафе та інші місця. Але, знаєш, гроші – це не просто папірці, які можна витрачати безцільно. Вони не з’являються самі по собі…

Микола кивнув, розуміючи, що розмова з матір’ю буде непроста.

– Ми бачимо, що ти дорослішаєш, стаєш самостійною людиною, – продовжила Валерія Сергіївна. – І тут важливо навчитися керувати своїми фінансами. Бо ж одного разу ти житимеш окремо від нас, і тоді тобі доведеться розраховувати тільки на свої сили.

Максим Іванович весь цей час стояв у дверях і поважно хитав головою на знак згоди.

Хлопець замислився над словами матері.

Справді, думка про те, що батьки завжди будуть готові допомогти у будь-якій ситуації, здавалася йому дуже зручною. Але це була тільки ілюзія.

– Що, якщо ми спробуємо придумати разом якийсь план? – запропонувала мати. – Наприклад, ти можеш почати відкладати частину кишенькових грошей, а також підшуковувати собі якесь заняття, яке дозволить тобі самостійно заробляти?

– Заняття? Ти маєш на увазі роботу? – здивовано запитав син.

– Так, чому б і ні? – усміхнулася Валерія Сергіївна. – Це може бути щось просте, наприклад, допомога сусідам по господарству, вигул собак чи навіть фріланс. Головне – відчути відповідальність та побачити, що гроші заробляються працею.

Микола задумливо кивнув і запевнив батьків, що неодмінно обдумає їхню пропозицію.

…Через кілька днів Максим Іванович повернувся додому з роботи і з подивом побачив, що у вітальні… Сидить його теща!

Зінаїда Павлівна виглядала незадоволеною й одразу почала розмову.

– Максиме, чому ти не даєш Миколі грошей? Хлопчик хоче запросити свою дівчину в кіно, а ти йому відмовляєш! Це ж зовсім не по-батьківському! – обурено заявила родичка. – Я не думала, що ти такий жадібний…

Зять спробував пояснити свою думку, але теща не стала його слухати. Зрештою, Максим Іванович здався і пообіцяв, що дасть Миколі гроші.

Хлопець, не зволікаючи, після відходу бабусі знову звернувся до батька. Почувши прохання про допомогу, чоловік відчув, що його терпіння закінчується.

Увечері того ж дня, за вечерею, Максим Іванович зібрав усю родину й оголосив синові:

– Я більше не маю наміру фінансувати твої побачення! Якщо хочеш кудись піти, знайди роботу. Ти досить дорослий, щоб почати заробляти самостійно!

Микола був розчарований, але зрозумів, що сперечатися з батьком марно. Він пішов у свою кімнату, розмірковуючи над тим, що робити далі.

– Може, дійсно, варто знайти підробіток? – розгублено подумав хлопець.

Наступного дня Микола вирішив звернутися по допомогу до бабусі. Він був упевнений, що вона зможе допомогти.

Прийшовши до неї, хлопець поділився своїми переживаннями і попросив грошей на побачення з Марією.

Зінаїда Павлівна уважно вислухала онука, потім зітхнула і похитала головою.

– Микольцю, любий мій, я тебе дуже люблю, але грошей не дам! – холодно відповіла бабуся. – Я не збираюся годувати і розважати твою дівчину власним коштом. Ти вже дорослий молодий чоловік, і настав час починати піклуватися про себе самого. Зрозумій, гроші не ростуть на деревах, їх треба заробляти!

Микола був приголомшений такою відповіддю. Він очікував, що бабуся підтримає його, як завжди, але натомість отримав несподіване повчання.

Повернувшись додому хлопець почав думати над тим, як заробити гроші. І раптом йому прийшла в голову ідея: він міг запропонувати послуги репетитора з математики молодшим школярам.

У нього були хороші оцінки з цього предмету, і він знав, що багато потребували допомоги.

Продовживши усвідомлювати цю ідею, Микола дійшов висновку, що це цілком реальний варіант.

У школі іноді проводилися додаткові заняття, але вони коштували чималих грошей, тому вирішив запропонувати свої послуги за доступнішою ціною.

Микола почав займатися з учнями, і незабаром у нього з’явилися постійні клієнти.

Гроші, зароблені чесною працею, приносили йому набагато більше задоволення, аніж ті, які він отримував раніше від батьків.

Микола продовжував зустрічатися з Марією, але тепер кожен похід у кіно чи кафе ставав особливим, бо він оплачував його сам.

Після цього батьки хлопця зітхнули спокійно.

…Через кілька місяців на дні народження Максима Івановича, коли зібралася вся рідня, чоловік вже веселий вирішив звернутися до тещі.

Зінаїда Павлівна сиділа навпроти зятя і вела жваву розмову з гостями.

Вона розповіла якусь кумедну історію зі свого минулого, і всі засміялися.

Раптом іменинник, вловивши момент, вирішив пожартувати.

– Знаєте, – почав він, піднявши келих, – наша люба Зінаїда Павлівна завжди була дуже щедрою, на відміну від мене. Пам’ятається, нещодавно вона вирішила підтримати нашого сина Миколку й дала йому замість грошей… Цінну пораду!

Гості з цікавістю подивилися на Максима Івановича, чекаючи на продовження. Чоловік зробив паузу, щоб посилити ефект, а потім продовжив.

– Так-так, саме так! Коли наш любий син прийшов до неї по гроші, які він хотів витратити на побачення з дівчиною, вона йому відмовила! Ось така щедрість! – радісно сказав іменинник і широко посміхнувся, явно задоволений собою.

Гості засміялися, а Зінаїда Павлівна почервоніла і щось невдоволено пробурмотіла собі під ніс.

Жінка явно не очікувала такого повороту подій і відчула себе ніяково.

– Ну що ж, зате тепер Микола точно знає, що треба працювати, щоб досягти успіху. Дякую вам, Зінаїдо Павлівно, за такий важливий урок! – зі смішком сказав зять.

Теща ще більше почервоніла, але нічого не відповіла. Інші гості продовжували сміятися з жарту Максима Івановича.

Таким чином, чоловік вирішив віддячити своїй родичі за її байдужість.

Вона часто дорікала зятю в скупості, а сама виявилася не кращою…

Вам також має сподобатись...

Андрій припаркував свій джип біля будинку батьків. – Приїхав! – вигукнула мама, побачивши сина і обійняла його. – Привіт, мамо! – усміхнувся Андрій. – Прохоть в хату, я там обід приготувала, – затараторила жінка. Андрій смачно поїв, поговорив з батьками. – А ти надовго до нас? – запитав батько. – На тиждень, – відповів Андрій. – Це добре, нам допомона не завадить, – усміхнувся батько. Тиждень пролетів швидко, настав час повертатися у місто. Мати з батьком вийшли провести сина. – Андрію, я маю тобі дещо сказати, – раптом сказала мама і все розповіла сину. Андрій вислухав матір і аж сторопів від таких слів

Ліда прийшла у гості до свого нареченого Олега. – Привіт, кохана, – зустрів її в коридорі Олег. – Я радий тебе бачити. – Я теж, – дівчина потяглася, щоб обійняти хлопця, але той відсторонився. – Тут сумка з речами, там всередині знайдеш все необхідне, – несподівано сказав чоловік. – З якими речами? Що я маю там знайти? – Ліда незрозуміло подивилася на сумку. – Ти все зрозумієш. У мене термінові справи! Я побіг, – додав Олег і вийшов з квартири. Раптом, з кімнати почулися дивні звуки. – А це ще що? – здивувалася дівчина. Ліда зайшла у вітальню і заціпеніла від побаченої картини

Ірина сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Відкрилися вхідні двері. Додому повернувся син. – Мамо, – покликав її Дмитро. – Я тут, синку, – Ірина заметушилась на кухні, намагаючись не повертатися до сина. – Я тітку Світлану бачив біля магазину, і вона мені дещо розповіла про тебе! – несподівано сказав син. – Мамо, скажи, це правда, що люди говорять?! – Ти про що? Що вона тобі розповіла? – Ірина здивовано дивилася на сина, не розуміючи, що відбувається

Віра збирала речі у сумки, щось наспівуючи собі під ніс. Пролунав телефонний дзвінок. – Привіт кохана, як ти там? – запитав Іван. – Привіт. Сьогодні мене виписали. Якраз хотіла тобі дзвонити, щоб ти приїхав, забрав мене додому, – повідомила Віра радісну звістку. – Вибач, не вийде. Мене в рейс відправляють, – сумно промовив Іван. – Викличи таксі. – Добре, – погодилася дружина. – Ну все, буду вдома подзвоню. Віра швидко зібралася, викликала таксі і за годину вже була біля своєї квартири. Жінка відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор і застигла від побаченого