Життєві історії

Ірина вирішила сказати своєму коханому Євгену, що у них буде дитина. На її подив, радості на обличчі чоловіка вона не побачила. – Якщо так, то ми розлучимося! – заявив Євген. – Добре, я подумаю, – сумно сказала Ірина. Тієї ночі вона ночувала у своїх батьків. – Будь, що буде, – вирішила вона зранку. – Дитину я залишаю, а Євгену доведеться збрехати… Ірина пішла до свого коханого додому. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в коридор. З кухні чулися якісь голоси. Ірина зайшла на кухню й оторопіла від побаченого. – Як ти міг! – тільки й вигукнула вона

Ірина познайомилася з Олексієм в автосервісі. Дорогою з роботи в неї зламалась машина.

Якось вона дотягнула до найближчого ремонту. Але майстер, який підійшов до неї, одразу розчарував її, запропонувавши залишити машину до завтра.

– Сьогодні ніяк не встигнемо, – виніс він свій вердикт.

Це було так недоречно, що Ірина не змогла стримати розчарування. Тієї ж миті поруч із нею зʼявився високий, статний молодик.

Мабуть, у погляді дівчини він розглянув такий сум, що мимоволі відгукнувся на її прохання.

Ірина не одразу зрозуміла, він якраз і є власником цієї автомайстерні.

Через пів години автомобіль Ірини був відремонтований. Причому ремонт виявився дуже дешевим.

– Навіть не знаю, як вам дякувати! – сказала дівчина.

– А давайте сьогодні в кіно сходимо?! – несподівано запропонував хлопець.

І хоча його пропозиція викликала здивування в Ірини, вона відповіла згодою. За першою зустріччю були й наступні…

А невдовзі Олексій запропонував дівчині переїхати до нього.

Олексій не був багатієм. Бізнесом він почав займатися нещодавно. І все таки за цей час він встиг придбати квартиру.

Це була скромна двокімнатна квартирка. Спільне проживання поки що не накладало жодних зобов’язань ні на Ірину, ні на її хлопця.

Ірина усвідомлювала, що Олексій дуже в неї закоханий. Власне, він цього й не приховував, і був готовий запропонувати їй руку і серце.

Але Ірина випередила його.

– Олексію, а давай не поспішатимемо з весіллям, га?! – раптом заявила вона. – Я поки не готова до сімейних стосунків…

Олексій був дуже закоханий в Ірину і чекати на її згоду він міг скільки завгодно.

Ірині подобався Олексій. Він був надійним, вірним чоловіком. Але, як їй здавалося, він не був чоловіком її мрії. У ньому, як вона думала, було щось дитяче.

Для неї він здавався надто простим і передбачуваним.

За плечима в Ірини був університет, після закінчення якого вона одразу влаштувалася на роботу в офіс великої компанії.

Найпримітнішим із чоловіків в офісі був син директора компанії. У свої тридцять років Євген очолював один із відділів компанії з перспективою зростання до посади директора.

Якоїсь миті Ірина відчула, що він небайдужий до неї.

Все почалося з корпоративного вечора, після якого Євген запросив Ірину додому.

Наступного дня, заявивши Олексію, що вони розлучаються, Ірина переїхала до Євгена…

Квартира Євгена вражала своєю розкішшю та розмахом. Після переїзду Ірина жила, як у казці.

Великі букети квітів, дорогі подарунки, вечері в ресторанах…

– Ось він – чоловік моєї мрії, – зробила висновок Ірина.

Минув час і вона вирішила потішити Євгена звісткою, що у них буде дитина.

На її подив, радості на обличчі чоловіка вона не побачила. Він виявив бурхливі, але зовсім не ті емоції, які вона очікувала від нього.

– Якщо ти залишиш дитину, – заявив Євген. – То ми розлучимося.

– Добре, я подумаю, – із сумом у голосі сказала Ірина.

Тієї ночі вона ночувала у своїх батьків і до ранку очей не зімкнула.

– Будь що буде, – вирішила вона зранку. – Дитину я залишаю, а Євгену доведеться збрехати. А потім, коли термін буде більшим, поставлю його перед фактом, що вже пізно щось робити. Куди він подінеться, він мене любить.

Був вихідний. З самого ранку Ірина вирушила до Євгена.

Вона відкрила двері ключем, який колись вручив їй Євген і зайшла в коридор.

З кухні чулися якісь голоси. Ірина здивовано пішла на звук. Вона зайшла на кухню й оторопіла від побаченого.

Ірина побачила Євгена у компанії з незнайомою дівчиною!

– Як ти міг! – ахнула Ірина й заплакала.

– Ключі залиш і йди звідси, – сказав Євген.

Ірині нічого не залишалося, як піти назавжди. Похапцем вона навіть не встигла забрати свої речі. А потім так і не наважилася повернутись за ними…

І знову була безсонна ніч у батьківській квартирі. А вранці вона згадала Олексія і зателефонувала йому.

– Вибач, я зрозуміла, що мені потрібен тільки ти, – сказала Ірина в слухавку.

– Вибач, Ірино, але я не можу тебе пробачити, – заявив Олексій.

Такої відповіді Ірина не очікувала. Вона була впевнена, що Олексій прийме її завжди. І тоді Ірина пішла ва-банк.

– Олексію, у нас з тобою буде дитина. Коли я це зрозуміла, то зразу пішла від нього!

– Якщо це справді так, то давай поки поживемо окремо. А після народження дитини зробимо тест. Від своєї дитини я ніколи не відмовлюся. І заради неї ніколи і ні в чому не дорікну тебе.

Ця відповідь зіпсувала всі плани Ірини. Більше вона не дзвонила до Олексія.

А він теж не шукав з нею зустрічі…

Вам також має сподобатись...

Все село пліткувало про кохання Наталки й Славка. Вони жили по-сусідству. – І що ти у ній знайшов? – запитувала сина Ольга Олегівна. – Наталка така владна дівка. А ти… – Та хіба я з нею одружуватися збираюся, мамо?! – сміявся Славко. – Ти не збираєшся, так вона тебе одружить сама! – застерігала його мати. – Та не розказуй ти хлопцю, – сердився батько Славка. – Ще багато води втече. Він он на заробітки за кордон зібрався. Ще побачимо, як вона себе поведе… Славко поїхав, а Наталка влаштувалася на роботу. А коли він повернувся, то дізнався, що сталося несподіване

Галина сиділа вдома, в’язала шкарпетки. Раптом хтось постукав у вікно. –  Хто б це міг бути? – подумала жінка. Галина визирнула, на вулиці стоїть зовсім молоденька дівчина. – Чия ж це? – не впізнала дівчинку Галина. Вийшла надвір. – Ти до кого? – запитала вона у гості. – Тітка Галина тут живе? – запитала дівчина. – Так, це я. А ти з якого питання? – запитала Галя. – Я ваша внучка! – тихо промовила дівчина. – Як внучка? У мене немає дітей! – Галина здивовано дивилася на дівчину, нічого не розуміючи

Галина Іванівна з чоловіком стояли на зупинці. Недавно вони нарешті переїхали зі старого будинку в новобудову. Нова квартира була просто чудова! Але Галина Іванівна, їдучи зі старого будинку, навіть заплакала, кинувши прощальний погляд на колишню оселю. Все життя там минуло, донька там народилася. Зрозуміло, що нове краще, але серце щось аж стрепенулося… Галина Іванівна повернулася до свого чоловіка, щось хотіла сказати, але побачивши його обличчя одразу все забула! Бо її Віктор Сергійович, округливши очі, дивився кудись убік. Галина Іванівна теж подивилася у напрямку його погляду, й остовпіла від побаченого

Денис із Ліаною вирішили всиновити малюка. Це був дуже складний вибір. Ліана хвилювалася так, як ніколи в житті. – До кого серце потягнеться, того й виберемо, так, коханий? – запитала за сніданком жінка. – Денисе я дуже хвилююся! – Нічого, ми впораємося, – відповів Денис, обіймаючи дружину. – Все буде добре. Поїхали вже… Ганна Георгіївна, так звали завідувачку будинку малюка, зустріла Дениса з Ліаною у фойє. – У нас діти виховуються від народження до трьох років, – розповідала вона. – Ну ходімо, покажу вам все… Вони не встигли підійти до дверей дитячої кімнати, як раптом застигли від побаченого