Життєві історії

Леонід з Лілею купили своє житло. То була скромна квартирка. Сума виявилася величезною для молодят, тож їм довелося взяти кредит. Леонід з Лілією економили кожну копійку і багато в чому собі відмовляли, поки нарешті не змогли закрити борг. Однак через місяць після цього життя Леоніда перевернулося з ніг на голову. Якось увечері, коли чоловік повернувся додому з роботи, він побачив свою Лілю на дивані з незадоволеним обличчям. Чоловік одразу відчув, що щось не так… – Що трапилося? – запитав він, намагаючись обійняти дружину. – Я тебе більше не люблю, – раптом сказала та. – Завтра подам на розлучення. Леонід оторопів від почутого

Сім років тому Леонід з Лілею купили своє перше житло – скромну однокімнатну квартиру. Щоправда в центрі міста.

Тоді купівля коштувала подружжю дорого.

Сума виявилася величезною для молодят, тож їм довелося взяти кредит.

Всі ці сім років Леонід з Лілією економили кожну копійку і багато в чому собі відмовляли, поки нарешті не змогли закрити борг.

Однак через місяць після закриття життя чоловіка перевернулося з ніг на голову.

Якось увечері, коли Леонід повернувся з роботи додому, то побачив Лілію на дивані з незадоволеним обличчям.

Чоловік одразу відчув, що щось не так…

– Що трапилося? – запитав він, намагаючись обійняти дружину.

– Я тебе більше не люблю, – раптом сказала та. – Завтра подам на розлучення.

Лілія відсунула чоловіка від себе.

Леонід оторопів від почутого. Вони ж навіть майже ніколи не сварилися!

Щоправда останнім часом у них поменшало спілкування і вони все більше часу присвячували роботі.

– Але чому?! – здивовано запитав він. – Ми стільки пережили разом… Хіба це нічого не означає?

Лілія встала з дивана і почала нервово ходити по кімнаті.

– Це не має значення, – холодно відповіла вона. – Я втомилася. Втомилася від постійної економії, бо ми не можемо дозволити собі навіть елементарні речі. Ти працюєш не покладаючи рук, а я сиджу вдома сама і не отримую жодної уваги!

Леонід подивився на дружину, намагаючись зрозуміти, де він припустився помилки. Адже все, що вони робили, було заради спільного майбутнього.

Вони мріяли про велику родину, про подорожі, про будинок, радість і любов, але зараз все це здавалося безглуздим.

– Давай поговоримо, – благаюче запропонував Леонід. – Можливо, є спосіб вирішити цю проблему?

– Ні, любий. Все вже давно вирішено. Я йду, – рішуче відповіла дружина. – Але спочатку ми маємо продати квартиру і поділити гроші.

Леонід розумів, що половини вартості квартири буде достатньо тільки для покупки кімнати в гуртожитку, а цього він хотів найменше.

Після довгих переговорів вони дійшли компромісу: чоловік візьме новий кредит і виплатить Лілії половину вартості квартири.

Протягом місяця Леонід взяв кредит і віддав частку дружині. Після цього вони розлучилися без зайвих сварок та взаємних претензій.

Незабаром фінансові труднощі почали впливати на здоров’я чоловіка. Одного ранку він прокинувся від того, що турбував живіт і викликав швидку.

Лікарі знайшли апендицит і терміново відправили на процедури.

Повернувшись додому після виписки, Леонід з подивом побачив, що його колишня дружина… Хазяйнувала в квартирі за його відсутності!

Лілія забрала його улюблений рюкзак, телевізор і всі столові прилади!

Така її поведінка стала останньою краплею…

Чоловік зрозумів, що більше не хоче мати нічого спільного з колишньою дружиною. Наступного дня він змінив замки у своїй квартирі.

Тепер це був тільки його притулок, куди ніхто не міг зайти без його дозволу.

Пізніше стало відомо, що колишня дружина Леоніда почала зустрічатися з одруженим чоловіком.

Цей факт тільки зміцнив його впевненість у правильності ухваленого рішення про розлучення.

…Минули роки, і чоловік знову почав будувати стосунки.

Якось на корпоративі на роботі він познайомився з Катею – молодою, енергійною жінкою.

Їхня зустріч була випадковою, але незабаром переросла в дещо більше. Катерина виявилася саме тією жінкою, яку Леонід шукав усе своє життя.

Вона завжди була поруч, підтримувала його у всіх починаннях, допомагала долати труднощі й дарувала йому свою турботу і тепло.

Через рік після знайомства вони одружилися. Незабаром у їхній родині з’явилася довгоочікувана дитина.

Леонід почував себе щасливим батьком і чоловіком. З народженням сина чоловік зрозумів, що тепер у нього нарешті є справжня сім’я, якій він готовий присвятити своє життя.

Через деякий час вони вирішили придбати ще одну квартиру.

Вони купили трикімнатну квартиру, щоб забезпечити більш просторе житло.

Покупка була зроблена в кредит. Стару однокімнатну, яку Леонід колись ділив із Лілією, вони відремонтували та почали здавати в оренду.

Це рішення виявилося правильним: дохід від оренди давав їм суттєву надбавку до сімейного бюджету.

Якось увечері Леонід сидів у старій однокімнатній квартирі, чекаючи на приїзд нових потенційних орендарів.

Він уже підготував усі необхідні документи і навіть встиг заварити собі чаю.

У голові у Леоніда з’являлися думки про майбутнє і про те, як він витратить гроші, які отримає за оренду.

Дзвінок у двері зупинив його роздуми. Відкривши, він побачив чоловіка, який дзвонив вдень з приводу квартири, і жінку, яка стояла поряд із ним.

Проте, коли він побачив її, серце Леоніда стрепенулося.

Перед ним стояла Лілія – його колишня дружина!

– Привіт, Льоню, – сказала вона з натягнутою усмішкою, дивлячись на чоловіка з викликом.

Чоловік застиг на місці, не вірячи своїм очам. У голові промайнула думка: «Невже це збіг?»

Однак інтуїція підказувала, що тут точно криється якась каверза.

– Ліля? – сказав він, намагаючись зберігати спокій. – Що ти тут робиш?

– Я тут з Андрієм, – незворушно відповіла та, кивнувши у бік чоловіка. – Ми хочемо подивитись квартиру.

Леонід відчув, як всередині все закипає. Він згадав, як Ліля забрала його улюблені речі, залишивши самого і без копійки в кишені, а зараз вона стояла перед ним, наче нічого й не сталося.

– Що ви хотіли б побачити?! Які ще речі можна було забрати звідси?! – хитро поцікавився власник.

– Ти серйозно? – обурено вигукнула Лілія, її обличчя почервоніло. – Як ти можеш говорити таке? Я прийшла сюди у справі!

– У якій справі? – хмикнув чоловік, схрестивши руки на грудях. – Чи ти думаєш, що я настільки нерозумний, щоб здати тобі квартиру, яку ми купували разом, а потім ти мене покинула і пішла з іншим?!

– Агов, давайте заспокоїмося. Ми просто прийшли подивитися квартиру. Якщо у вас якісь особисті проблеми, то може краще обговорити їх пізніше? – Андрій спробував втрутитися.

Однак Леонід у відповідь посміхнувся:

– Та які там особисті проблеми! Вона вже вирішила все за нас обох! Навіщо мені з тобою розмовляти, Ліліє? Ти все одно підеш, як тоді, та ще й прихопиш щось із собою!

– Ну і що, що я пішла? Життя продовжується! Андрій запропонував винайняти квартиру, і я подумала, що ти можеш зробити нам знижку, – нахабно сказала колишня дружина.

– Подумала, що зможеш взяти в мене знижку? Після того, що було? – здивувався Леонід. – Кумедно! А хто тобі сказав, що я збираюся здавати цю квартиру аби-кому? Тим паче таким, як ти!

– Ти справді такий злий? – тихо спитала Лілія, у її голосі чулися нотки розчарування. – Я думала, що ти вже пробачив мені…

– Пробачив! – впевнено відповів Леонід. – Тільки забувати не поспішаю. Ти ж сама знаєш, скільки нам довелося пережити заради цієї квартири. А ти не просто пішла, ти ще й примудрилася обікрасти мене!

– Але ж я намагалася пояснити… – роздратовано пробурмотіла жінка.

– Пояснити?! – різко зупинив її колишній чоловік. – Ти нічого не пояснювала! Просто сказала, що йдеш, і все! Без розмов, без спроб знайти вихід. Ти залишила мене одного з боргами та розбитим серцем!

– Послухайте, може, годі сваритися? Давайте подивимося на квартиру, а потім уже вирішимо, що робити далі, – втрутився в розмову Андрій.

– Знаєте що? Я передумав. Квартира більше не здається. Можете йти, – посміхнувся Леонід.

Лілія зітхнула і попрямувала до дверей, але раптом різко зупинилася і обернулася:

– Ти маєш рацію, Льоню. Я вчинила неправильно. Але, будь ласка, не будь таким. Дай нам шанс подивитися квартиру і зроби знижку хоча б на половину суми?

Леонід помовчав кілька секунд, перетравлюючи її слова. Нахабство жінки вразило його до глибини душі.

– Ідіть, – сказав він жорстко, дивлячись їй у вічі. – Я не хочу, щоб ви знищили мою квартиру, і я знову робив тут ремонт.

Андрій почав обурюватись, але Лілія поклала руку йому на плече, намагаючись заспокоїти.

– Ходімо, – тихо сказала вона. – Тут нам явно не раді…

Той сердито подивився на колишнього чоловіка своєї пасії, але мовчки пішов за Лілією.

Коли двері зачинилися, Леонід відчув полегшення. Через кілька днів він зустрів нових орендарів – молоду пару, яка з радістю винайняла квартиру.

Вони підписали договір, і чоловік відчув, що все повертається до того, як було.

Життя тривало, й попереду Леоніда чекали нові можливості та звершення…

Вам також має сподобатись...

Артем з Ритою одружилися. Молоді стали жити у матері Артема. Марія керувала невісткою на повну! З вулиці бувало зайде, цятку якусь на підлозі побачить і хмуриться одразу. Рита швидко бігла по ганчірку, щоб відмити плямку. Артем бачив поведінку матері, але тільки посміхався. – Правильно, мамо, правильно! – казав він, коли Рита не чула. – Вчи її всьому, мені хороша дружина потрібна. Рита дівчинка непогана, але нічого не вміє… А якось Рита зварила суп. Артем скуштував його і швидко побіг у ванну. – Ти що таке наготувала?! – вигукнув він. – А що не так? – закліпала очима Рита. Вона не розуміла, що відбувається

Рита була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Доню, приїжджай! Мені щось зле! Я вже й швидку викликала, – тихо промовила мама, як тільки Рита взяла слухавку. – Зараз їду мамо! – захвилювалася жінка. Рита відпросилася з роботи, і за годину влетіла у квартиру. Швидка вже була на місці. – Що з мамою? – запитала Рита у одного з фельдшерів. – Не хвилюйтеся! – відповів чоловік. – Аллі Павлівна просто потрібно відпочити. Рита видихнула. Раптом, один з фельдшерів, підійшов до Рити, нахилився поближче і щось прошепотів їй на вухо. Рита вислухала цього чоловіка і… ахнула від почутого

Марія смажила котлети, коли у двері подзвонили. На порозі стояла її свекруха. – Оксана Андріївна? – здивувалася Марія, помітивши, що свекруха ледве стримує сльози. – Можна я зайду? – запитала Оксана Андріївна. – Звісно, – заметушилися Марія, і запросила жінку на кухню. Тільки-но свекруха сіла за стіл, як одразу розплакалася. – Оксана Андріївна, що сталося? – запереживала невістка. – Микола… Микола Васильович… Як же так, – схлипувала свекруха. – Щось з Миколою Васильовичем? – захвилювалася за свекра Марія. – Ні…він…він, – почала було свекруха, зробила глибокий подих, трохи заспокоїлася і все виклала невістці. Марія вислухала свекруху і…ахнула від почутого

Володимир повернувся додому з роботи. – Ммм, чим це у нас так смачно пахне? – сказав він, зайшовши до дружини на кухню. – Я курочку з картоплею запекла, – якось підозріло відповіла Марія. Володя вимив руки і тут же сів за стіл. – Я такий голодний! Навіть слинки течуть! – усміхнувся чоловік. – Їж на здоров’я, – Марія подала йому тарілку, накриту зверху кришкою. – Так, і що у нас тут! – задоволено сказав Володимир, підняв кришку і остовпів від побаченого