Життєві історії

Володимир прийшов додому, як раптом зустрів біля підʼїзду свого друга Романа. – О, Володька! – радісно вигукнув той. – А я тебе шукаю! Давай збирайся. Ми з хлопцями йдемо в кафе. Посидимо собі! – Добре, я зараз, тільки перевдягнусь! – сказав Володимир і побіг до себе. Через пару хвилин він вийшов на вулицю і вони з Романом пішли в кафе. Там, біля дверей, їх уже чекали друзі. Вони всі разом зайшли в кафе і раптом… Остовпіли від побаченого! Усі дивилися в один і той самий бік. Володимир теж обернувся й застиг від несподіванки

Найкрасивішою дівчинкою в класі була Рита. Весь клас вона легко підкорила і навіть вчителі до її думки дослухалися. Проблем із друзями у неї не було.

Весь клас, окрім Володьки! Він до одинадцятого класу заглядався на Наталку. З першого ж дня із самої лінійки. Вона була маленька й тендітна…

Володька сам сів поруч із нею. Хлопці сміялися з нього, а він сварився з ними й уваги особливо не звертав. Але від Наталі не йшов.

Вона ставилася до нього холодно і відсторонено. Але він не відступав.

Коли Наталя зашпорталась була на фізкультурі, він ніс її сам до медсестри на руках.

Після цього вона пом’якшала, частіше йому посміхалася і навіть дозволяла носити свій портфель.

Коли в шостому класі всі хлопці в Риту закохалися, Володька завзято бігав за Наталею.

Рита, усвідомивши свою значущість, поступитися ним якійсь сіренькій дівчині не могла.

І всі свої жіночі інструменти вирішила застосувати. Але Володька навіть уваги на неї не звертав!

До того ж на той час у Наталі розлучились батьки, і їй треба була допомога. А в такі моменти Володька завжди був поряд.

Після школи він поїхав у інше місто вчитися. А матеріальне становище родини Наталі, виїхати їй разом із ним, не дозволило…

Вони довго прощалися, присягалися у вічній дружбі й будували плани на подальше життя.

Володимир наче втратив щось. Щодня дзвонив і годинами з Наталкою говорив по телефону. Він щотижня додому приїжджав і одразу з вокзалу біг до коханої!

Перервою були лише екзамени…

…І ось Володимир здав сесію. Він прийшов додому в гуртожиток, як раптом зустрів на вході свого друга Романа.

– О, Володька! – радісно вигукнув той. – А я тебе якраз шукаю! Ану давай збирайся. Ми з хлопцями вирішили сходити в кафе, відсвяткувати здачу екзаменів. Посидимо собі, повеселимося!

– Добре, я зараз, тільки перевдягнусь! – сказав Володимир і побіг до себе в кімнату.

Через пару хвилин він вийшов на двір і вони з Романом пішли в кафе.

Там, біля дверей, їх уже чекали друзі. Вони всі разом зайшли в кафе і раптом… Остовпіли від побаченого!

Усі дивилися в один і той самий бік. Володимир теж обернувся й застиг від несподіванки…

– Дивись, яка дівчина, – прошепотів йому Роман.

Володя побачив Риту. Вона була неймовірно красива, як завжди, впевнена у собі… А головне, на заздрість його друзям, махнула йому рукою.

Він познайомив її з друзями і вони всі підсіли за її стіл. А далі закрутилося, завертілося у Володі з Ритою…

…Володимир поїхав додому збентежений. Одразу навіть побоявся Наталці на очі зʼявитися. Йому здавалося, що вона все знає. Знає про його зраду з Ритою…

Але Наталя сама подзвонила:

– Мені сказали, що ти приїхав. Я навіть не повірила.

У Володі відлягло. Вона нічого не знає. Він усе зробить, щоб виправити помилку. Він ніколи більше з Ритою не зустрічатиметься. Він же знає, що тільки Наталка йому потрібна. Одна протягом усього життя.

Все начебто було, як і раніше, тільки надломилося щось. Не міг Володимир так само весело говорити ні про що. Турбувало його зсередини почуття провини. Він спішно з Наталкою попрощався, посилаючись на невідкладні справи…

З Ритою він теж більше не зустрічався. На запитання друзів ухильно відповів, що вона зовсім не його дівчина, а просто однокласниця. І що вдома на нього чекає його майбутня дружина. Він вірив, що мине час і зникне це погане почуття зради.

Потроху згладжувалося все. З Наталкою повернулися колишні стосунки. Він знову дзвонив їй кілька разів на день. А тому, коли Риту побачив на вході до свого інституту, навіть здивувався. А вона тест йому простягла… Вагітна.

– Що робити будемо?

Володя застиг. Ось вона розплата за необдуманий вчинок. Все життя шкереберть. Не буде тепер весілля із коханою дівчиною. Нічого не буде. Залишається життя з нелюбою дружиною…

Він приїхав додому, щоб усе Наталці розповісти. Не приховувати правду, як інші. Не замовчувати свого вчинку, а покаятися. Щоб коли вона все дізнається і, можливо, навіть пробачить, то разом цю проблему вирішувати.

А Наталка, як завжди, навіть вигляду не показала. Розвернулась і сказала віддаляючись:

– Я бажаю вам щастя з Ритою. У тебе тепер дружина й дитина, не приходь більше і не дзвони…

Володимир ще довго їй в слід дивився. Жаліючи себе, своє життя зруйноване і сварячись на Наталку за її черствість. Подумаєш, оступився один раз! Можна було й пробачити!

Рита виявилася гарною дружиною, веселою та турботливою.

А коли ще й Миколка в їхньому житті з’явився, то й зовсім своє минуле життя згадувати було ніколи.

Тільки через сім років зустріч відбулася. Випадково на весіллі однокласника Володимир поруч із Наталкою за столом опинився.

З нею чоловік сидів, а на пальцях однакові обручки блищали.

Коли почуття незручності пройшло, вирішив він поговорити з нею.

– Жаль, що так вийшло, – почав, було, він.

Далі хотів вибачитись, але Наталя зупинила його:

– Так, годі тобі, не хвилюйся. Я тебе ніколи не любила. Просто ти зі своїми залицяннями мені не залишив шансу!

Володимир замовк, і до самого вечора думав про жіноче лицемірство.

А він так переживав. Зрадником себе вважав. А потім забув. Адже чудова у нього сім’я – дружина, син. Добре було б ще й Риту на дочку вмовити…

Вам також має сподобатись...

Степан вирішив зайти додому, забрати осінню куртку. Хлопець відкрив двері своїм ключем.  – Мамо, ти вдома? — спитав Степан з коридору, почувши якісь шарудіння в її кімнаті. – Привіт, а ти що? Повернувся? – мама вискочила до сина. – За курткою прийшов, де моя синя, така зі смужками, – запитав Степан, як раптом згадав. – Вона ж у твоїй шафі. Степан пройшов коридором до кімнати матері, відкрив двері і застиг на місці. Хлопець обернувся і глянув на матір. Вона стояла схвильована, немов школярка на іспиті. – Мамо, це що таке? – здивовано вигукнув Степан, нічого не розуміючи

Зоя на кухні готувала вечерю, коли з роботи повернувся чоловік. – Зараз будем вечеряти, – з усмішкою сказала дружина, коли Сергій зайшов на кухню. – Я не голодний, – буркнув він і пішов у спальню. – Дивно, що це з ним? – подумала Зоя і рушила слідом. Жінка зайшла у спальню і застигла – Сергій збирав свої речі. – Ти куди? – запитала Зоя у чоловіка. – Я йду від тебе! – коротко відповів він. – Як йду? Чому? – не зрозуміла жінка. – Ти сама знаєш чому, – сухо сказав чоловік. – Поясни, я не розумію! –  Зоя здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Сергій прийшов додому пізно. Він зайшов у квартиру і посміхнувся – з кухні чувся смачний аромат свіженького борщику… Раптом Сергій згадав, про що мав поговорити з дружиною і його обличчя одразу спохмурніло. Він сів за стіл вечеряти і нерішуче почав розмову. – Аллочко, кохана, у мене до тебе є одне прохання, – сказав Сергій дружині. – Та все, що завгодно, коханий! – посміхнулась дружина. – Розумієш, Алло, я навіть не знаю, як тобі сказати… – замʼявся Сергій. – Як думаєш ми змогли б жити втрьох? – Як це втрьох? – Алла здивовано дивилась на чоловіка, нічого не розуміючи

Денис прийшов в гості до своєї бабусі не сам. Біля нього на порозі стояла якась худенька дівчина. – Бабусю, познайомся, це Ліза! Ліза, це моя бабуся Лілія Вікторівна. – Здрастуйте, – посміхнулася Ліза. – Дякую вам величезне! – Ну, проходьте, – відповіла бабуся. – От тільки я не зрозуміла, а за що ви мені дякуєте?! Денис із Лізою переглянулися