Життєві історії

Микита одружувався з Іриною. – Паспорт! – чоловік раптом торкнувся нагрудної кишені. – Я ж його нібито клав сюди… Чоловік зрозумів, що не може знайти свій паспорт. Нерви почали наростати. Без паспорта реєстрація шлюбу була неможлива. – Мамо, ти не бачила мого паспорта? – запитав він Тетяну Романівну, яка повернулася додому з магазину. – І чому ти ще не готова? – Паспорт? – перепитала та. – Ні, не бачила. – Може, ти його залишив у машині? Микита побіг до машини, але паспорта там не було. Повернувшись, він побачив, що мати кудись пішла. Це видалося Микиті дивним. А потім відкрилася несподівана таємниця

Микита й Ірина готувалися до весілля. Молоді давно мріяли про цей день, і тепер, коли все було готове, залишалося лише дочекатися події.

Однак доля розпорядилася інакше… Ранок весілля почався з метушні. Микита прокинувся рано, щоб перевірити останні приготування.

Його мати, Тетяна Романівна, вже була на ногах і поралася на кухні. Вона завжди була активною жінкою, але сьогодні, здавалося, метушилася аж занадто.

Микита помітив, що мати кілька разів заходила в його кімнату, але не надав цьому значення.

– Мамо, ти щось загубила? – запитав він, вийшовши на кухню.

– Ні-ні, синку, все гаразд, – відповіла Тетяна Романівна, солодко посміхаючись. – Просто перевіряю, чи все готове.

Микита кивнув і вирушив у ванну, щоб привести себе в порядок. Коли він повернувся, матері вже ніде не було видно.

Він подумав, що вона пішла в магазин по останні покупки і продовжив готуватися.

Наречена Ірина теж була зайнята підготовкою. Вона була на восьмому місяці вагітності, і щодня була сповнена хвилюванням і очікуванням.

Сьогоднішній день мав стати особливим і вона намагалася зробити все для цього.


– Паспорт! – Микита торкнувся за нагрудну кишеню. – Я ж його нібито клав…

Чоловік зрозумів, що не може знайти свій паспорт. Він обшукав усю квартиру, але документа ніде не було.

Нерви почали наростати. Без паспорта реєстрація шлюбу була просто неможлива.

– Мамо, ти не бачила мого паспорта? – спитав він Тетяну Романівну, яка повернулася додому з магазину. – І чому ти ще не готова?

– Паспорт? Ні, не бачила, – відповіла вона, дивлячись у підлогу. – Може, ти його залишив у машині?

Микита вискочив з квартири та побіг до машини, але паспорта там не було.

Повернувшись додому, він побачив, що мати знову кудись пішла. Це видалося чоловікові дивним, але вирішив не звертати уваги.

Треба було терміново шукати зниклий паспорт. Микита глянув на годинник – йому вже давно пора було їхати в ЗАГС.

Однак без паспорта робити там не було чого. Не знаючи, що робити, чоловік подзвонив нареченій.

Ірина, дізнавшись про зникнення паспорта, відчула відчай. Ситуація виглядала настільки абсурдною, що дівчина вирішила, що Микита злякався і передумав з нею одружитися.

– Я приїду зараз, не хвилюйся. Ми щось обов’язково придумаємо, тільки не нервуй, – попросив Ірину чоловік.

Згадавши матір, він вирішив їй набрати. Проте телефон Тетяни Романівни не відповідав.

Микита насупився. Поведінка матері виглядала досить дивною.

Вона жодного разу не говорила синові про те, що була проти його одруження з Іриною, проте по її поведінці, він припускав, що мати не зовсім схвалює його весілля.


Гості почали хвилюватись – церемонія відкладалася. Микита, приїхавши, спробував заспокоїти заплакану наречену і звернувся в ЗАГС, сподіваючись, що там зрозуміють ситуацію і допоможуть.

На щастя, співробітники запропонували провести реєстрацію без офіційного заповнення з огляду на особливі обставини.

Це було не зовсім правильно, але в даному випадку для вагітної дівчини зробили виняток.

Церемонія пройшла в атмосфері напруження. Ірина ледве стримувала сльози, а Микита намагався заспокоїти її і всіх гостей.

Незважаючи на всі труднощі, молоді обмінялися обручками і дали обіцянки один одному.

Після церемонії гості почали вітати молодят, намагаючись відвернути їх від неприємностей.

Микита шукав серед гостей свою матір, але ніде її не знаходив. Тетяна Романівна ніби зникла, а чергові спроби додзвонитися до неї нічого не дали.

– Де твоя мати? – Ірина теж помітила відсутність свекрухи.

– Не знаю, – розгублено знизав плечима Микита.

У цей момент він уже був на всі сто відсотків впевнений, що втрата паспорта – справа її рук.

Весільний вечір пройшов у розмовах та танцях, але Ірина все одно була дуже пригнічена.

До кінця вечора наречена відчула себе недобре і сказала Микиті, що їй треба відпочити.

Він викликав таксі і відправив її додому разом із тещею, щоб вона у разі чого викликала швидку.

Сам же ж Микита повернувся в кафе до гостей, щоб закінчити вечір і провести їх.

Через пів години Ірина щось відчула. Спочатку вона подумала, що це просто втома, але невдовзі зрозуміла, що почалися пологи.

Мати, яка була з нею, викликала швидку, а через кілька годин на світ з’явився здоровий хлопчик.

Тетяна Романівна так і не з’явилася, тож Микита вирішив заїхати до неї на квартиру.

Однак сусідка, побачивши чоловіка, розповіла, що бачила, як жінка їхала кудись із валізою.

Після цієї новини у Микити більше не залишалося сумніву, що його весілля з Іриною зіпсувала саме вона.

Тетяна Романівна відсиджувалася цілий тиждень і не показувалася. Через зазначений час, коли невістку, яка народила, якраз виписали з пологового, мати Микити з’явилася.

– Тобі паспорт потрібен? – зателефонувала Тетяна Романівна. – Я знайшла його!

– Так?! І де ж?! – поцікавився чоловік. – У своїй сумочці? Ти справді подумала, що після того, як ти зникла, я не зрозумію, хто винен?

Микита чекав, що мати вибачатиметься, але та раптом захихотіла, від чого сина аж пересмикнуло.

– Я тебе рятувала! – нарешті сказала Тетяна Романівна. – Ти б зробив велику помилку, одружившись із Іриною. Ти ж її не любиш, а одружитися вирішив тільки тому, що вона вагітна! Але ти не зобов’язаний це робити. Ще достеменно невідомо, чию дитину вона носить, – змовницьким тоном додала мати.

– Так? От молодець яка! Мені двадцять сім років, але я, судячи з твоїх слів, не розумію, що роблю?! – вигукнув у слухавку Микита. – З твоєї вини, Ірина народила раніше терміну. Добре бодай, без пригод.

– А кого вона народила? – занервувала Тетяна Романівна. – Хлопчика чи дівчинку? Обов’язково зроби тест, щоб не дай Бог не зганьбитися.

Чоловік нічого не відповів матері. Він мовчки скинув дзвінок і вніс її номер у чорний список, вирішивши більше ніколи не спілкуватися з Тетяною Романівною.

Навіть після цього мати не покаялася. Вона стала розповсюджувати плітки про те, що Ірина завагітніла від когось іншого, а її сина обманули.

Ці чутки дійшли до молодої сім’ї, і Микита ще раз переконався, що все зробив правильно.

Паспорт чоловік у матері так і не забрав. Він вирішив, що краще оголосити його загубленим і отримати новий…

Вам також має сподобатись...

Наталія Дмитрівна стояла в РАГСі неподалік від свого сина Ігоря, як раптом різко змінилася на обличчі. Вона примружила очі й запитливо подивилася на свого чоловіка. Анатолій Борисович зробив розгублене лице, показуючи дружині, що він і сам не зрозумів, що це він таке щойно почув. Наталія Дмитрівна ледь стрималася від того, щоб не зажадати пояснень від сина та новоспеченої невістки Ніни. Згодом вона підскочила до Ігоря й недобре зиркнувши на нього, прошепотіла: – Це як розуміти?! – Що розуміти, мамо? – Ігор здивовано дивився на матір, не розуміючи, що вона від нього хоче

-Микола, ми правильно йдемо? – запитала Ольга. – Так, це саме та вулиця, – кивнув чоловік. – Тільки номер будинку не знаю. Бабуся виїхала звідси давно. Вона казала, що в них брама дуже помітна була – залізна й на цегляних стовпах. – Глянь! Ось ці ворота? – зупинила його дружина. Раптом з хвіртки виглянула молода жінка. – У мого чоловіка тут бабуся жила, – сказала їй Ольга. Жінка застигла від здивування

Лариса поверталася з роботи додому, зайшла в магазин купила продуктів. – Так, треба ще Галині Федорівні хліба купити, – згадала жінка про сусідку. Лариса швидко справилася з покупками і вирушила до Галини Федорівни. Старенька сиділа сумна, дивилася у вікно, як раптом сказала: – Не стане мене скоро, Ларисо. – Не вигадуйте! Ви ще до ста доживете! – спробувала Лариса відволікти її від поганих думок. – Слухай мене! Хочу я тобі зробити один подарунок. Простецький, але ти бережи його як зіницю ока! – несподівано сказала сусідка і простягла якийсь пакуночок. Лариса відкрила його, роздивилася і застигла від здивування

Андрій підійшов до квартири своєї бабусі ввечері. Хлопець відкрив двері своїм ключем і зайшов у коридор. Клавдія Віталіївна вже зустрічала внука на порозі. – М-м-м… Як смачно пахне! – сказав хлопець старенькій. – Пиріжки вже готові? – Тільки-но посмажила, – усміхнулася бабуся. – Це тобі буде мій подарунок до свята. – Що може бути краще? – сказав Андрій і хитро посміхнувся. – До речі, бабусю, я маю для тебе ще один сюрприз… – Ще один? Ти ж уже подарував мені шаль! – здивувалася Клавдія Віталіївна. – А це буде подарунок на Різдво, – засміявся Андрій і простягнув їй якийсь конверт. Бабуся відкрила його і обімліла від побаченого