Життєві історії

Максим з Аліною сиділи у ресторані за столиком із келихами елітного ігристого. – Максиме, ти казав що в тебе буде велика премія, – сказала коханому Аліна. – Я вже вибрала сережки і думала що на вашому корпоративі буду в них! І де вони, ну-у-у Макси-и-ме? Максим і сам не знав, чому йому так зменшили премію. Він просто поклав свою руку на руку коханої. Але на обличчі Аліни з’явилася образа. – Ну ось, ти мене вже обманув, – заявила вона. Тут раптом усі загомоніли і обернулися до входу. Максим теж озирнувся, і одразу все зрозумів

– Ти що, теж підсів на нашу Катерину? – засміявся над своїм же ж двозначним жартом Геннадій, побачивши начальницю Максима, яка виходила з кабінету.

Максим знизав плечима, вдаючи, що не зрозумів натяку, хоча чудово знав, про що говорив Геннадій.

Нещодавно Максим змінив роботу.

Колектив молодий, робота поставлена ​​на результат, та й зарплата вища.

Коли Максим одружився з Танею, він обіцяв їй, що вони житимуть якнайкраще.

Його просто розпирали амбіції, один раз живемо, у нього дружина красуня і він хоче все й одразу, а не чекати чогось до пенсії і не дочекатися.

– Твоя Таня тебе зовсім не мотивує, вона якась нудна, а мій син має виблискувати, – казала йому мама, але Максим закохався і мамині слова його зовсім не переконували.

Але незабаром його теж трохи стали дратувати погляди дружини. Вона їздила допомагати своїм батькам за місто, відвідувала бабусю і скрізь у себе тягала Максима.

Але йому не потрібні були старі люди, хай навіть і милі й душевні, від спілкування з ними в нього нічого не додасться. Йому час машину міняти, їй уже п’ять років, стара модель, та й квартиру пора нову купувати, соромно порядних людей приймати, хто зараз так живе? Тільки невдахи!

– Максиме, та нам і так всього вистачить, ось у цій світлій кімнаті зробимо дитячу. Я хочу, щоб перша у нас була дівчинка, назвемо її Поліна, тобі подобається? А потім нехай буде хлопчик, копія тата і Поліна мені допомагатиме з ним няньчитися. Для дівчинки це дуже гарні турботи, потім зі своїми дітлахами буде легше.

– Хлопчик? – машинально перепитав Максим, думаючи зовсім про інше.

– Так, можна назвати його Олег чи Ігор, тобі як більше подобається? – зраділа Таня.

– Почекай, люба, давай не відразу? Давай хоч трохи для себе поживемо? У гори поїдемо на гірськолижний курорт чи на острови, коли, як не в молодості їхати, доки ми удвох?

– Чудово, звичайно я згодна, але ж це напевно дуже дорого? – її очі були щасливі і довірливі.

Вони ж люблять один одного і раз Максим так вважає, вона звичайно готова теж з дітьми почекати, бо ж вони ще молоді…

На новій роботі начальницею компанії була жінка – Катерина Іванівна.

Максим одразу оцінив свою нову начальницю. Вона була жінка дуже солідна і гордовита.

На співбесіді він її добре роздивився, дуже елегантна жінка років на десять старша. З того, що вона запитувала Максима – дуже розумна.

І ще було щось невловимо приємне, схвальне у її погляді, коли Катерина йому говорила:

– Ну що, Максиме Юрійовичу, думаю ми з вами спрацюємося, ви нам підходите!

Максим рвався показати себе, на горизонті замаячили хороші заробітки, а Катерина заохочувально на нього дивилася, а вчора покликала ввечері зайти обговорити проєкт доповіді.

Для себе Максим давно вирішив, що якщо треба буде для справи, він багато на що готовий. Заради себе і Тані.

Вона й не дізнається, зате їхні мрії збудуться, будуть їй і діти, і все, що вона хоче, напевно. Тані сподобається забезпечене життя.

В смак увійде і її потім не зупиниш!

Те, що це буде вона, Катерина, Максим навіть не припускав. Але часу на роздуми не було, начальниця явно показувала свою прихильність і відмовлятися від такого везіння Максим не збирався.

Вже через тиждень він отримав премію за якийсь проєкт. Ну він знав, що це було – він став фаворитом Катерини, а вона виявилася просто вогонь, подвійна вигода!

З Танею йому тепер було нудно, вони ніби розмовляли різними мовами. Але Катя явно дала зрозуміти, що він має бути одруженим, вона не планує брати шлюб. І Максимові це навіть подобалося – відчувати себе наближеним і отримувати чудові дивіденди.

З Танею вони зовсім віддалилися, вона була байдужою до його подарунків, зовсім не цінувала зусилля чоловіка. А потім якась добра душа просвітила його дружину, за що Максим отримує такі премії і Таня подала на розлучення.

– Ну, слава Богу, що так легко обійшлося, у мене для тебе є сюрприз, дочка моєї подруги, – зраділа мама Максима.

І познайомила його з Аліною, яка із захопленням поділяла погляди та плани Максима і з радістю вийшла за нього заміж.

Ось тепер Максим відчував, що все йде як слід. У нього є красуня дружина, з якою не соромно з’явитися будь-де і впливова покровителька.

Життя заграло яскравими фарбами, у Максима були цілі і він ішов до них під схвалення та захоплені вигуки дружини!

Щоправда, через деякий час доходи Максима раптом стали знижуватися, але це було пов’язано з реорганізацією в їхній фірмі.

Бізнес є бізнес.

На черговий корпоратив було замовлено шикарний ресторан. Усі мали прийти з дружинами та чоловіками…

Максим з Аліною сидів у ресторані за столиком із келихом елітного ігристого.

– Максиме, ти казав що буде велика премія, я вже вибрала сережки і думала що на вашому корпоративі буду в нових сережках, і де вони, ну-у-у Макси-и-ме? – Аліна склала губи, а в очах було тільки очікування подарунка, і більше нічого.

Максим і сам не знав, чому йому так зменшили премію, йому не було чого сказати молодій дружині. Він просто поклав свою руку на її, звично думаючи, що почує те, що зазвичай йому говорила Таня: – Та й гаразд, у нас все є, головне що ми любимо один одного.

Але на обличчі Аліни з’явилася образа:

– Ну ось, ти мене вже обманув.

Тут усі загомоніли, повернулися і Максим теж за інерцією озирнувся, і одразу все зрозумів…

Ось чому запізнилася їхня начальниця, їхня Катерина. Поруч із нею йшов їхній новий замісник з фінансів Олег.

– Ти бачив нового залицяльника нашої Каті? – єхидно прошепотів Максиму айтішник Антон, що сидів за сусіднім столиком, і додав багатозначно піднявши брови:

– Тож знай – ніхто не зміг довго протриматися, нашій Катерині завжди потрібні нові враження!

Максим відчув себе недобре, йому захотілося поїхати додому, стати під контрастний душ, а потім лягти з Танею на диван і дивитися старі комедії.

Вона б спитала його, побачивши який Максим роздратований:

– Ти чого такий? Може тобі повернутися на колишню роботу, хай там грошей менше, зате ми тоді були щасливі.

Але натомість він почув примхливий голос Аліни:

– Мишко, ну що ти мовчиш? Гаразд, я згодна на ті, що подешевше, добре, я не гніваюсь!

Її бездоганні блакитні очі були, як у ляльки, і Максим зрозумів, що він у глибокій ямі, з якої тепер не знає, як вилізти…

Вам також має сподобатись...

Поліна повернулася додому раніше ніж зазвичай. Жінка припаркувала автомобіль біля свого будинку, дістала ключі, зайшла у під’їзд. В підʼїзді пахло свіжою випічкою. – Знову сусідка, тітка Зіна пече пироги, – усміхнулася Поліна. Жінка швидко піднялася на свій поверх, тихенько відчинила двері квартири і застигла. З кімнати долинали гучні голоси та сміх. Чоловічий сміх. – А це ще що таке? Григорій в цей час ще на роботі! – здивувалася жінка. – Невже хтось чужий пробрався?! Поліна навшпиньки підійшла до прочинених дверей кімнати, заглянула всередину і…застигла від побаченої картини

Віра готувала обід, коли в двері подзвонили. Віра подивилася на годинник і здивувалася. – Сини ще у школі. В чоловіка свої ключі, – думала вона. Віра відклала ложку, якою помішувала суп і пішла надвір подивитися хто ж там прийшов. Біля хвіртки стояла жінка в дорогому одязі. – Доброго дня, – сказала Віра. – Віра, доню, ти мене не впізнала? – ніжним голосом заговорила жінка. -Ви хто? – запитала господиня. – Ну що ти Віра? Я твоя мати, – усміхнулася гостя. – Жінко, ви помиляєтеся! Я вже поховала свою маму, – Віра здивовано дивилася на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

Вадим прийшов додому з якимось дивним настроєм. – Сину, що трапилося?! – кинулась до нього мати Єлизавета Леонідівна. – Мамо, я одружуюся! – заявив той. – Як одружуєшся?! – Ліза так і застигла з відкритим ротом. – Ми вже заяву в ЗАГС подали. Через тиждень весілля. Завтра приведу наречену, з вами познайомлю… Наступного дня Вадим навів наречену. – Знайомтеся, це моя наречена Юлія! – сказав він. – А це мої батьки – Єлизавета Леонідівна та Андрій Романович. – Здрастуйте! – гордо сказала наречена. – Дуже приємно! – сказала майбутня свекруха. Майбутній свекор тільки кивнув головою. Він дивився на наречену й не вірив своїм очам

– Як це ти продав квартиру? – дуже тихо запитала Олена у свого чоловіка. – Я не розчула, чи що? – Це моя спадщина, що хочу, те й роблю! – сказав Сергій, милуючись фотографією машини. – Зате дивись, яка красуня! Нам усі сусіди заздрити будуть! – Ми живемо у крихітній двокімнатній квартирці вчотирьох! – жінка ледь стримувалася. – До нас постійно приїжджає ночувати твоя мама, наче у неї свого житла немає! І ти мені кажеш, що продав хорошу трикімнатну квартиру заради машини? – Не лізь не в свою справу! – заявив Сергій. Олена спокійно вимкнула плиту і вийшла з кухні. Нехай сам собі вечерю готує. А потім вона зробила несподіване