– Олена я приїду сьогодні?
– Не треба. Побачимося в інший день.
– Чому?! – ахнув Кирило.
Він як хлопчик має випрошувати побачення, чекати на свою жінку, отримувати відмови тільки тому, що вона не хоче серйозних стосунків.
А він хоче!
Він хоче сім’ю, хоче дітей. Спільних дітей. Олена має 10-річного сина від першого шлюбу. І всі проблеми між чоловіком і жінкою в цій парі через її перший шлюб.
– Кирило, вихідні попереду – побачимося. Сьогодні мені треба допомогти зібрати синові рюкзак у похід.
– Я чудово пам’ятаю про цей похід! Ми разом вибирали йому спальний мішок і намет у магазині.
– Так, так, – байдуже відповідала по телефону Олена, паралельно відповідаючи синові.
– Ми більше року зустрічаємось…
– Бачимося!
– Твій син мене знає.
– Знайомий. Бачив кілька разів.
– Ми одразу порозумілися. Чому ми повинні ховатися, бачитися за графіком, як коханці.
– Я просто не хочу…
– Я сто разів це чув! Про перший шлюб, що ти не хочеш поспішати й турбувати сина. Не хочеш знову пов’язувати себе шлюбом.
– Так і є.
– Тому що заздалегідь чекаєш, що нічого в нас не вийде і ми розійдемося.
Олена не стала підтверджувати чи спростовувати такі слова. Важке розлучення, потім переїзд в інше місто від колишнього чоловіка, який шукав її і не давав нормально жити.
Він чекав їх біля будинку вечорами, надзвонював і оббивав пороги її роботи, щоб вибачитися.
Підкуповував Аркадія подарунками й налаштовував проти мами.
Нове місце, нова робота, нові проблеми здебільшого фінансові з’явилися в Олени, коли вони переїхали з Аркадієм подалі від його батька.
Вона довго не могла вибратися з боргової ями, доки в її житті не з’явився Кирило.
Він одразу дав зрозуміти, що налаштований серйозно, але Олена тримала і тримає його на відстані, незважаючи на те, що він уже багато зробив для неї, для них загалом.
Знайшов хорошого юриста і той допоміг Олені аліментами.
Допоміг їй влаштуватися на роботу, ближче до будинку, ближче до сина.
Однією телефонною розмовою припинив дзвінки й причіпки колишнього.
– Олено, я більше не можу. Таке відчуття, ти використовуєш мене. Коли треба дзвониш, коли хочеш, дозволяєш приїхати. Я не тисну на тебе, але я теж не хлопчик, мені 33. Я хотів і хочу з тобою серйозних стосунків.
– А я не готова, – тихенько відповіла вона. – Я ще не відійшла від минулих.
– У тебе просто немає жодних почуттів до мене.
– А ти маєш?
– Маю! Маю! Я щоразу тобі зізнаюся у них. І не тільки говорю, а й показую ділом. Олено, я теж не можу нескінченно чекати, коли ти там відійдеш від стосунків зі своїм колишнім. Я хочу нормальної, повної родини. А бачитись раз на тиждень, я можу з ким завгодно.
– Бачиш, ти вже на мене тиснеш. Зустрічайся, я не проти.
Кирило поклав слухавку. Набридло, чесне слово, доводити щось Олені.
Наступного вечора вона сама йому подзвонила і запросила до себе. Син поїхав, вона одна вдома.
Кирило приїхав, вони провели одну чудову ніч і чудовий день удвох.
Перед приїздом Аркадія Олена попросила Кирила поїхати.
– Ми можемо зустріти його вдвох.
– Я не хочу.
Кирило поїхав. Наступного разу на виклик коханої жінки відреагував холодно і не приїхав. Просто сказав:
– Я не хлопчик на виклик!
Олена кілька днів не дзвонила, коли знову захотіла зустрітися і в неї з’явилася така можливість, набрала номер друга.
– Так, – відповів їй приємний жіночий голос.
– Я можу почути Кирила?
– Він вийшов, буде пізніше, йому передати, щоб передзвонив?
Олена відразу завершила виклик, всередині ніби щось заворушилося, почало підточувати.
Ревнощі це були чи почуття власності – Кирило ж належав тільки їй!
Олена не розуміла, але той жіночий голос не давав їй сконцентруватись на чомусь своєму весь день.
Через пару днів Кирило сам зателефонував і як нічого й не було запитав, як у них справи з Аркадієм, чим вони займалися на вихідних?
– Як завжди! Прибирання, прогулянка, уроки, дзвонили бабусі.
– Непогано! А я…
– Я здогадуюсь, як ти провів свої вихідні – непогано! Раз не подзвонив жодного разу.
– Ти про що?
– Про кого!
– А-а-а… Софія мені сказала, але я забув передзвонити.
– Наскільки вона закрутила тобі голову?
– Олено, ти не даєш мені сказати…
– А я не хочу слухати, я ж знаю, чим закінчуються всі ці прекрасні зізнання й стосунки.
– Прямо все?
– А хіба ні? Ти кілька місяців мене дістаєш нісенітницями про серйозні стосунки, про сім’ю, натякаєш на заміжжя, спільну дитину.
– Тобто, для тебе це нісенітниці?
– Ви всі чоловіки однакові!
– Мабуть, так, – сумно відповів Кирило. – Ти всіх чоловіків порівнюватимеш зі своїм колишнім і примірятиме на кожного його маски. Я більше не нав’язуватимуся тобі зі своїми «нісенітницями». Тобі не нові стосунки потрібні, а хороший психолог. Хлопчиком на виклик я не збираюся бути. Усього хорошого.
Несподівано для Олени Кирило перестав відповідати на повідомлення, навіть по-дружньому, як раніше. Він не відреагував, коли вона написала, що їй потрібна допомога.
Раніше це спрацьовувало миттєво!
Він як швидка приїжджав, треба було їй тільки сказати:
– У мене неприємності.
Олена намагалася не згадувати і не думати про Кирила, і в неї це непогано виходило, поки вони з Аркадієм не зустріли його одного разу в торговому центрі.
– Мамо, дивися, – побачив його першим Аркадій. – Дядько Кирило!
Олена придивилася з ким він і побіліла.
– Бачу… – пробурмотіла жінка.
Кирило вийшов з ювелірної крамниці з якоюсь гарною дівчиною.
Вони настільки жваво обговорювали щось між собою, що не помітили Олени біля ескалатора.
– Він не витрачав часу даремно, – задумливо сказала Олена синові, проводжаючи поглядом свого друга і його супутницю.
Аркадій вирушив у ігрову зону, поки мама робила необхідні покупки. З голови не виходила мила парочка, так і стояли перед очима, а їхній сміх дзвенів у вухах.
– Дівчино! – Олена заскочила в той самий ювелірний магазин, звідки Кирило вивів годину тому чарівну дівчину. – Дівчино, – звернулася вона до консультантки. – Приблизно годину тому у вас були чоловік і жінка. Високий шатен із сіро-блакитними очима, в піджаку в дрібну клітку. З ним дівчина, – Олена намагалася показати на собі. – Така струнка, довговолоса брюнетка, у світлій сукні і шкіряній куртці. Що вони вибирали?
Олена неодмінно хотіла себе переконати – Кирило не кращий за її колишнього, напевно встигав на дві коханки, раз вже привів свою нову красуню в ювелірний магазин.
Вона навіть відчула легкий жаль, вона втратила гарну людину.
Чи зустріне ще?
– Дівчино! – заскочив і Кирило в магазин.
Навіть трохи захекався, поки біг сходами на третій поверх.
– Ми визначились! Ми беремо!
– Ви про цього чоловіка питали? – уточнила продавчиня в Олени. – Інших симпатичних і таких галантних сьогодні не було.
– Олено?! Ти що тут робиш?
– Нічого, – знітилася та. – Ланцюжок… Племінниці на день народження дивлюся.
Дівчина за прилавком посміхнулася, дивлячись на цих двох, і відійшла по браслет, який відвідувачі дивилися раніше.
– А ти?
– Вибирали браслет…
– Я бачила, кому ти його вибирав. Дуже гарна, ви з нею навіть чимось схожі.
– Звісно, схожі! – вигукнув він, помітивши ревнощі в очах Олени. – Це ж Софія – моя сестра.
Консультантка якраз принесла масивний золотий браслет і знову продемонструвала його на руці.
– Цей?
– Так!
– Футляр? Коробочка?
– Футляр, і найкрасивіший! Це для мами.
У Олени одразу ніби відлягло. Якщо з сестрою звучало якось неправдоподібно, то очі Кирила, коли він сказав: для мами! не могли брехати. Вона посміхнулася і посміялася з себе в думках.
– А ти з Аркадієм?
– Так.
– Я складу вам компанію? А то Софія мене кинула, побігла до свого коханого. Здається, там планується пропозиція, і вона мене явно випередить…
Того дня Олена не ховалась із Кирилом від сина, вони провели весь час утрьох. Прекрасно погуляли спочатку в місті, потім удома. Кирило полагодив хлопчику самокат.
– От же ж! Тато подарував мені його два роки тому! – тішилася дитина. – Але я майже не катався на ньому, одразу зламався. Самокат майже два роки простояв на балконі. Так, мамо?
– Так, так, – відповіла Олена.
Аркадій одразу побіг на вулицю зі своїм самокатом, а Олена сказала Кирилові:
– Ось бачиш, ти ніколи не станеш для нього батьком, він завжди згадуватиме про нього.
– А я й не претендую! Нехай. Для нього я буду другом, просто Кирилом, а тобі хочу стати чоловіком. Ти вийдеш за мене? Чи мені далі «говорити нісенітниці» про кохання, сім’ю і водити красунь по ювелірних магазинах?
Обоє засміялися. Олена не відповіла на пропозицію, пожартували і хай.
Але Кирило виявився наполегливим. Він попросив її руки прямо на ювілеї своєї мами, куди прийшов з нею та Аркадієм.
Вона погодилася, таки вже довелося. Софія – сестра Кирила аж заплакала, так зворушливо брат зробив пропозицію коханій жінці…
– Ти мене кохаєш? – запитувала Олена чоловіка щоранку, як тільки прокидалася.
– Ага, – бурмотів Кирило крізь сон, не бажаючи розплющувати очі ще хоча б пів години.
– І я тебе! – клала вона йому голову на груди і обіймала міцно-міцно. – Люблю тебе шалено!
– Ага…
– Кирило! Вставай! Сьогодні Софію з малюком виписують із пологового, а ми ще нічого не купили.
Чоловік взяв дружину в обійми. Він дивився їй прямо в очі.
– Коли вже тебе виписуватимуть із пологового з малюком? Софія все таки нас випередила…
– Та годі тобі, – засміялася Олена. – Побралися ж ми першими.
– Теж правда, – сказав Кирило.
– І з дитиною ми не запізнимося, все в нас із тобою вчасно! Вона скоро з’явиться, – сказала Олена.
Кирило підхопив її на руки і почав кружляти по кімнаті.
– Мене хтось відвезе сьогодні на плавання? – зазирнув до них Аркадій.
Кирило поставив його маму на землю.
– Я відвезу! – сказала Олена.
– Краще Кирило! Ти знову про оцінки розпитувати будеш. З ним хоч поговорити можна нормально.
Чоловік і дружина перезирнулися.
– А давайте поїдемо разом! – запропонував Кирило, подивившись на дружину. – Прогуляємося з тобою, поки Аркадій займатиметься своїми справами. Тепер тобі треба частіше дихати свіжим повітрям.
– Люблю тебе шалено, – тихо відповіла Олена чоловікові, так, щоб син не почув.
Аркадій махнув рукою і пішов чекати батьків у вітальні, поки чергова серія їхньої нескінченної мелодрами не підійде до кінця…
