Перша дружина, як завжди, надіслала повідомлення в самий непідходящий час. Анатолій невдоволено відкрив месенджер і прочитав: – Вітаю із законним одруженням.
– Дякую, – написав у відповідь Толік, очікуючи, що далі буде якась важлива інформація. Але він схибив.
– Я думаю, що для нас твоє одруження нічого не змінює? – написала перша дружина.
– Звичайно, ні.
– Ну, тоді до швидкої зустрічі. Бувай.
– Бувай.
Ганна, вся така гарна, у білій весільній сукні, стояла трохи позаду свого нареченого, і, заглядаючи йому через плече, читала це дивне, підозріле листування.
– Толік, що це зараз було? – з подивом запитала вона, коли її наречений сховав мобільний телефон у свою кишеню.
– Ти про що?
– З ким ти зараз листувався?
– Ганно, читати чужі листування не добре, – Толік усміхнувся і весело підморгнув своїй нареченій.
– Як це – чужі? – обурено спитала Ганна. – Ти мій наречений! За п’ять хвилин ти станеш моїм чоловіком.
– Ну і що?
– Як що? Негайно дай відповідь, хто тобі зараз писав?
– Ганно, прошу тебе, заспокойся, – якомога миролюбніше сказав Толік. – Це не те, про що ти думаєш.
– Хто була ця жінка? – Голос у Ганни став сталевим.
– Я потім тобі все сам поясню.
Тим часом, гості, запрошені на їхнє одруження, стали помітно хвилюватися, спостерігаючи, як наречений із нареченою, не встигнувши розписатися, вже з’ясовують стосунки.
У цей час відчинилися двері в зал, де повинна проходити урочиста церемонія, і жінка в червоному оголосила:
– Молоді, а також гості, запрошені на реєстрацію шлюбу, прошу всіх пройти в зал. Молоді встають на килим у середині зали, гості рівномірно розподіляються позаду красивої фотографії.
– Толік, я востаннє тебе питаю! – При всіх, гучним голосом вигукнула Ганна. – Хто була та жінка, яка зараз тобі писала? Якщо не скажеш, то я туди не піду! – І вона картинно показала рукою на відчинені двері урочистого залу.
– Ну, скажімо, це була моя колишня дружина, – тихо й неохоче зізнався він. – Ти про неї знаєш. Я ж говорю, я потім тобі все поясню. Я обіцяю.
– Не треба мені ніякого потім! – вигукнула раптом Ганна, схопилася за поділ своєї довгої вінчальної сукні руками і, плачучи на ходу, побігла на вихід.
У фойє ЗАГСу відразу все змішалося. Толік побіг за нареченою, за ними побігли деякі родичі. Жінка у червоному теж помітно захвилювалася.
– Що відбувається? – Вигукнула зхвильовано вона. – Молоді розписуватимуться, чи ні? Інші молодята довго не чекатимуть! Ми розписуємо строго за призначеним часом!
– Зачекайте! – вигукнула до неї мама нареченого. – Зараз вони, мабуть, повернуться!
У цей час Толік на ганку намагався порозумітися з Ганною.
– Не чіпай мене! – вигукувала наречена. – Негідник! В тебе скоро з нею зустріч! Я бачила на власні очі, як вона тобі писала, що наше весілля нічого у ваших стосунках не змінить.
– Ну, вислухай мене… – вкотре намагався щось сказати їй Толік.
– Я не хочу більше тебе бачити! – одразу зупинила його промову Ганна.
– Толік, дай я Ганні все сама поясню, – втрутилася в розмову сестра Толіка. – Вона взяла заплакану дівчину під руку, повела її вниз сходами, і Ганна не посміла забрати руку з таких ніжних обіймів.
– Послухай мене, Ганно, – благаючим тоном заговорила сестра. – У Толіка зараз дуже тяжкий період.
– Що означає – важкий? – Знову вигукнула Ганна. – Наше весілля, це що, для нього важко?
– Ганно, ваше весілля, для нього щастя. Але його колишня дружина довго відмовлялася продавати Толіку свою частку у їхній спільній квартирі.
– До чого тут якась квартира?!
– Ну, вона ж із цього приводу йому й дзвонила, – продовжувала пояснювати ситуацію сестра. – Скоро вона сама виходить заміж, їй потрібні гроші, і вона нарешті погодилася на продаж частки. За кілька днів у них у банку відбудеться угода. Розумієш, чому вона йому написала? Вона переживає, що тепер Толіку буде не до цієї угоди.
– Вона виходить заміж? – Запитала Ганна. – За кого?
– Звідки я знаю, за кого? – засміялася сестра. – За когось. Головне, що в них незабаром більше не буде жодних спільних справ. Ти це розумієш?
– Але чому Толік мені раніше цього не сказав?
– Тому що його колишня дуже часто змінювала свої рішення. То вона згодна на продаж, то не згодна. Тож Толік і не хотів, щоб ти зайвий раз нервувала. Але тепер, дякувати Богу, все буде добре.
– Так? – З надією запитала Ганна.
– Якщо, звичайно, ти остаточно не передумала виходити за мого брата заміж.
Ганна надривно зітхнула, винувато посміхнулася, і сказала:
– Справді, безглуздо якось все вийшло…
Коли жінка у червоному запитала наречену: «Чи згодні ви, Ганно, стати дружиною Анатолія?», Ганна таки, на кілька секунд задумалася.
Усі присутні в залі схвильовано застигли, а наречена подумала-подумала, і сказала:
– Згодна.
І весь зал хором полегшено видихнув.
