Життєві історії

Анатолій з своєю майбутньою дружиною Ганною стояли перед дверима ЗАГСу. – Ну що? Ти готова? – усміхнувся наречений. – Так. Але трохи хвилююся, – ніжно посміхнувшись відповіла Ганна. Раптом на телефон Анатолія надійшло якесь повідомлення, чоловік дістав з кишені піджака телефон і прочитав смс. Ганна «випадково» глянула Анатолію через плече, прочитала листування і застигла на місці. – Толік, що це зараз було? – з подивом запитала наречена, і не дочекавшись відповіді зі сльозами на очах вибігла із зали 

Перша дружина, як завжди, надіслала повідомлення в самий непідходящий час. Анатолій невдоволено відкрив месенджер і прочитав: – Вітаю із законним одруженням.

– Дякую, – написав у відповідь Толік, очікуючи, що далі буде якась важлива інформація. Але він схибив.

– Я думаю, що для нас твоє одруження нічого не змінює? – написала перша дружина.

– Звичайно, ні.

– Ну, тоді до швидкої зустрічі. Бувай.

– Бувай.

Ганна, вся така гарна, у білій весільній сукні, стояла трохи позаду свого нареченого, і, заглядаючи йому через плече, читала це дивне, підозріле листування.

– Толік, що це зараз було? – з подивом запитала вона, коли її наречений сховав мобільний телефон у свою кишеню.

– Ти про що?

– З ким ти зараз листувався?

– Ганно, читати чужі листування не добре, – Толік усміхнувся і весело підморгнув своїй нареченій.

– Як це – чужі? – обурено спитала Ганна. – Ти мій наречений! За п’ять хвилин ти станеш моїм чоловіком.

– Ну і що?

– Як що? Негайно дай відповідь, хто тобі зараз писав?

– Ганно, прошу тебе, заспокойся, – якомога миролюбніше сказав Толік. – Це не те, про що ти думаєш.

– Хто була ця жінка? – Голос у Ганни став сталевим.

– Я потім тобі все сам поясню.

Тим часом, гості, запрошені на їхнє одруження, стали помітно хвилюватися, спостерігаючи, як наречений із нареченою, не встигнувши розписатися, вже з’ясовують стосунки.

У цей час відчинилися двері в зал, де повинна проходити урочиста церемонія, і жінка в червоному оголосила:

– Молоді, а також гості, запрошені на реєстрацію шлюбу, прошу всіх пройти в зал. Молоді встають на килим у середині зали, гості рівномірно розподіляються позаду красивої фотографії.

– Толік, я востаннє тебе питаю! – При всіх, гучним голосом вигукнула Ганна. – Хто була та жінка, яка зараз тобі писала? Якщо не скажеш, то я туди не піду! – І вона картинно показала рукою на відчинені двері урочистого залу.

– Ну, скажімо, це була моя колишня дружина, – тихо й неохоче зізнався він. – Ти про неї знаєш. Я ж говорю, я потім тобі все поясню. Я обіцяю.

– Не треба мені ніякого потім! – вигукнула раптом Ганна, схопилася за поділ своєї довгої вінчальної сукні руками і, плачучи на ходу, побігла на вихід.

У фойє ЗАГСу відразу все змішалося. Толік побіг за нареченою, за ними побігли деякі родичі. Жінка у червоному теж помітно захвилювалася.

– Що відбувається? – Вигукнула зхвильовано вона. – Молоді розписуватимуться, чи ні? Інші молодята довго не чекатимуть! Ми розписуємо строго за призначеним часом!

– Зачекайте! – вигукнула до неї мама нареченого. – Зараз вони, мабуть, повернуться!

У цей час Толік на ганку намагався порозумітися з Ганною.

– Не чіпай мене! – вигукувала наречена. – Негідник! В тебе скоро з нею зустріч! Я бачила на власні очі, як вона тобі писала, що наше весілля нічого у ваших стосунках не змінить.

– Ну, вислухай мене… – вкотре намагався щось сказати їй Толік.

– Я не хочу більше тебе бачити! – одразу зупинила його промову Ганна.

– Толік, дай я Ганні все сама поясню, – втрутилася в розмову сестра Толіка. – Вона взяла заплакану дівчину під руку, повела її вниз сходами, і Ганна не посміла забрати руку з таких ніжних обіймів.

– Послухай мене, Ганно, – благаючим тоном заговорила сестра. – У Толіка зараз дуже тяжкий період.

– Що означає – важкий? – Знову вигукнула Ганна. – Наше весілля, це що, для нього важко?

– Ганно, ваше весілля, для нього щастя. Але його колишня дружина довго відмовлялася продавати Толіку свою частку у їхній спільній квартирі.

– До чого тут якась квартира?!

– Ну, вона ж із цього приводу йому й дзвонила, – продовжувала пояснювати ситуацію сестра. – Скоро вона сама виходить заміж, їй потрібні гроші, і вона нарешті погодилася на продаж частки. За кілька днів у них у банку відбудеться угода. Розумієш, чому вона йому написала? Вона переживає, що тепер Толіку буде не до цієї угоди.

– Вона виходить заміж? – Запитала Ганна. – За кого?

– Звідки я знаю, за кого? – засміялася сестра. – За когось. Головне, що в них незабаром більше не буде жодних спільних справ. Ти це розумієш?

– Але чому Толік мені раніше цього не сказав?

– Тому що його колишня дуже часто змінювала свої рішення. То вона згодна на продаж, то не згодна. Тож Толік і не хотів, щоб ти зайвий раз нервувала. Але тепер, дякувати Богу, все буде добре.

– Так? – З надією запитала Ганна.

– Якщо, звичайно, ти остаточно не передумала виходити за мого брата заміж.

Ганна надривно зітхнула, винувато посміхнулася, і сказала:

– Справді, безглуздо якось все вийшло…

Коли жінка у червоному запитала наречену: «Чи згодні ви, Ганно, стати дружиною Анатолія?», Ганна таки, на кілька секунд задумалася.

Усі присутні в залі схвильовано застигли, а наречена подумала-подумала, і сказала:

– Згодна.

І весь зал хором полегшено видихнув.

Вам також має сподобатись...

Вероніка насмажила котлеток, зварила картоплю і сіла на кухні чекати свого чоловіка Миколу. Невдовзі в коридорі почувся шурхіт і на порозі зʼявився Микола. – О, а чого ти тут сидиш сама? – здивувався він. – Вечерю хоч приготувала? А то і так нічого не робиш цілими днями. – І тобі привіт, – сказала Вероніка. – Я зварила картоплю і котлетки посмажила… – А салат?! – запитав Микола. – Хіба ти не знаєш, що я хотів салат? – Нема салату! – відповіла Вероніка. – Ти краще скажи мені, що це таке? Вероніка поклала перед Миколою якийсь папірець. Микола очі витріщив від побаченого

Наталка ходила по кімнаті з кута в кут, не знаходячи собі місяця. Жінка в сотий раз набирала номер чоловіка, а він уперто мовчав. – Невже не можна подзвонити, і попередити, шоб я не хвилювалася! – думала вона. Потім Наталка не витримала і набрала номер свекрухи. – Доброго дня. Вам Дмитро, випадково, не дзвонив? – запитала Наталя. – Ти не хвилюйся, все буде нормально, – раптом сказала Віра Петрівна. – Ви щось знаєте? – хапалася за найменшу надію Наталка. – Знаю. Він мав це зробити! – несподівано сказала свекруха і все пояснила невістці. Наталка вислухала Віру Петрівну і застигла від почутого

Ігор вийшов із кафе після поминального обіду. Син пропонував підвезти, але він відмовився. – Пройдусь. Мені потрібно, прийти в себе, – сказав чоловік синові у відповідь на його занепокоєння. Пішов Ігор додому. Подумалося йому – адже там зараз порожня квартира. Вдома нікого. І тепер так буде до кінця днів. – Люба, як мені тепер жити без тебе, – знову і знову запитував Ігор. В роздумах чоловік зайшов до квартири, пройшов на кухню. Раптом у квартиру подзвонили, Ігор відкрив двері, подивився хто прийшов і застиг від несподіванки

Дмитро з Тетяною сиділи на кухні, пили чай з печивом і згадували минулі роки. – Сашко залишив мене з двома дітьми невдовзі після весілля, – розповідала Тетяна. – Але чому ти забула про мене і вийшла заміж за нього? – запитав Дмитро. – Так я ж тебе чекала! А ти замість того, щоб одружитись зі мною, сидів на своїх заробітках в Польщі! Дмитро застиг від здивування