Життєві історії

Дмитро з донькою вирішили поїхати на дачу, набрати картоплі та різних закруток. Після обіду вони під`їхали машиною до свого будинку. – Тату, а ми на довго? – запитала Настя. – Думаю швидко справимся, – відповів чоловік. Вони зайшли на подвір’я, Дмитро в кишенях почав шукати ключі. Настя в цей час підійшла до вікна і заклянула в середину будинку. – Тату, дивись! – тихо сказала дівчина. – Що там? – не зрозумів Дмитро і підійшов до вікна. Чоловік заглянув в середину і застиг від побаченого

Звістка про те, що Оксана йому зраджує, стала для Дмитра справжнім здивуванням. За спиною було 15 років щасливого шлюбу, від якого на світ з’явилася донька. Цього року їй виповнилося 14 років.

За своєю діяльності Дмитру доводилося часто виїжджати у відрядження. Але кожне повернення додому до коханої дружини та доньки, в яких він душі не чув, були для нього справжнім святом. Незручності, пов’язані з відрядженнями, компенсувалися пристойною заробленою платою. І в матеріальному плані сім’я практично не мала жодних проблем.

Дмитро не раз пропонував своїй дружині залишити роботу та присвятити весь свій вільний час сім’ї. Але дружина була проти. Працювала Оксана в офісі компанії. Ось там у неї і виник роман з колегою по роботі, який був на п’ять років молодший за неї. Майже цілий рік Михайло та Оксана зустрічалися таємно. Дмитро так би і жив, залишаючись у незнанні, але найкраща подруга його дружини Марина, якось розплющила йому очі. Чому так вчинила Марина, Дмитру було невідомо, тільки він їй повірив одразу.

Вже будучи в курсі пригод своєї дружини, Дмитро не почав виясняти стосунки з дружиною, а продовжував спостерігати за її поведінкою. Його душу переповнювали образа, ревнощі, які й стали джерелом, що надихнуло його на створення витонченого плану. Незабаром у телефоні своєї дружини Дмитро встановив програму, яка дозволяла йому стежити за кожним її кроком.

Того дня Дмитро оголосив своїй дружині про свій від’їзд у відрядження. Дізнавшись про те, що Оксана одразу після роботи вирушила на заміську дачу, Дмитро вирушив туди, прихопивши з собою доньку Настю. Ця поїздка дозволила переконатися йому в тому, що його дружина справді завела любов на стороні.

Заставши свою маму в непристойному вигляді з чужим чоловіком, донька невзлюбила свою матір.. Коли Оксана повернулася додому, то в коридорі її чекали дві дорожні валізи.

– Там найнеобхідніше, – заявив Дмитро, – а решту забереш потім.

Оксана не мала вибору, і вона вирушила до своїх батьків. Це був лише перший крок із того грандіозного плану, який розробив Дмитро.

Наступного дня Дмитро відвідав квартиру коханця своєї дружини. Хазяїна вдома не виявилося, але там була дружина та двоє дітей дошкільного віку. Описавши подробиці вчорашньої поїздки на дачу, Дмитро залишив квартиру. Того ж дня він подав заяву на розлучення.

Опинившись у розлуці з дочкою, Оксана почала надзвонювати своєму чоловікові, просячи у нього вибачення. У відповідь на це Дмитро змінив сім-картку як у своєму телефоні, так і в телефоні дочки. Усвідомлюючи, що поїздка на дачу стала неприємною ситуацією для дочки, Дмитро оформив на роботі відпустку та запропонував дочці поїздку на море.

Коли Настя стала вмовляти батька взяти з собою на море і її найкращу подружку, то Дмитро не заперечував. Поїздка на море розвіяла похмурий настрій доньки та й Дмитра цей відпочинок трохи заспокоїв.

Незабаром після повернення до рідного міста відбувся шлюборозлучний процес. Незважаючи на непримиренну позицію Дмитра, суддя пішла назустріч проханням Оксани, яка просила її дати час на примирення.

Відпустка Дмитра закінчилася, і йому довелося вийти на роботу. На час відряджень Дмитро відвозив доньку до своїх батьків, які жили неподалік. Якось Дмитро зустрівся з колишньою подругою своєї дружини. Від неї він дізнався, що коханець його дружини був виставлений з дому і звільнений з роботи. Як виявилось, директор компанії був близьким родичем дружини Михайла. Доповіла Марина Дмитру і про те, що роман, який виник між Михайлом та Оксаною, закінчено. Але Дмитро вдав, що йому це вже нецікаво.

Оксана, проживаючи у батьків, продовжувала переживати. Розлучення із чоловіком вона ще змогла б пережити. А ось розлуку із дочкою, ні. Якось, підстерігши біля школи свою дочку, вона провела її додому. І ввечері після того, як батько прийшов із роботи, Настя звернулася до нього.

– Тату, я сумую за мамою. Може, ти пробачиш?

– Добре, – погодився батько, – можеш подзвонити їй, хай повертається додому.

Оксана летіла додому, як на крилах. Опинившись вдома, вона була готова кинутись на шию чоловіка. Але зустрівши його крижаний погляд, зіщулилася і принишкла. Дмитро одразу розставив усі крапки у їхніх стосунках.

– Спатимемо в різних кімнатах, їжу готуй на себе та Настю. Собі я готуватиму сам. Сім’я возз’єдналася. Оксана та Дмитро жили в одній квартирі, але жили вони, як чужі люди. «Що ж, я на це заслужила», – постійно твердила собі Оксана. Тепер Оксана жила лише інтересами доньки. Чоловік із нею не розмовляв.

Минали тижні, місяці, але чоловік не робив жодного кроку на зближення. Надія на воскресіння колишніх стосунків із чоловіком зникла. Настя у вихідні дні почала все частіше пропадати у подруг. Перебувати в квартирі наодинці з чоловіком, який зневажає тебе, Оксана вже не могла. І вона, незважаючи на холодну погоду, вирушала на вулицю і годинами бродила містом.

Якось, після однієї з таких прогулянок, Оксана відчула себе зле. Дмитро викликав швидку. Жінка серйозно занедужала. Вперше за останній рік Дмитро всерйоз занепокоївся за дружину. Рано-вранці він уже був у палаті. Поговоривши з лікарем, він домігся переведення дружини в платну палату, сплативши всі витрати.

З’ясувавши, яку їжу можна вживати дружині, Дмитро одразу помчав до магазину, і незабаром з’явився до Оксани з двома пакетами, наповненими провізією. Коли Дмитро почав викладати вміст пакетів у тумбочку, то несподівано почув.

– Діма, не треба мене шкодувати. І приходити до мене не треба. Я не заслуговую на те, щоб ти доглядав мене. І взагалі для всіх буде краще, якщо мене не стане.

Від цих слів Дмитро мало не пустив сльозу. Тихим голосом він сказав.

– Оксаночко, люба, що ти таке кажеш. Тобі обов’язково стане краще.

– А навіщо, – прошепотіла вона, – адже ти мені все одно не пробачиш.

– Та я тебе душею вже давно пробачив. І сто разів вже хотів підійти до тебе. Але щоразу стримував себе. Який я не розумний!

Після цієї розмови Оксана швидко пішла на краще. А Дмитро, відвідуючи свою дружину, як і раніше милувався нею, не зводячи з неї очей.

Вам також має сподобатись...

Люда повернулася з роботи у дивному настрої. Вона поставила грітися чайник, переодяглася, і дістала покупки. Жінка відкрила шафу для одягу, щоб покласти туди нові футболки, і посміхнулася. У шафі висів новий спортивний костюм, чоловічий джемпер, а ось тепер ще й футболки додалися… Несподівано у двері подзвонили. – Напевно Оля, сусідка з першого поверху, – подумала Люда. До Люди мало хто ще заходив, а Ольга побалакати любила. Або коли бувало з чоловіком посвариться – приходила поплакатися. Люда відкрила двері. Точно – Ольга! – Людо, виручай! – одразу вигукнула сусідка. – Що таке? – Люда застигла, не розуміючи, що відбувається

Олена Юріївна вирішила зробити в своїй квартирі ремонт. Вона найняла робітників по-знайомству. Хлопці швидко демонтували все старе. – Ну все, хазяйко, наступного разу прийдемо, то вивеземо будівельне сміття! – сказав бригадир Віктор Михайлович. Олена Юріївна стала думати, що вона ще й штори замінить. Купить тканину і сама вже пошиє… Жінка так розмріялася, що від несподіваного гуркоту в коридорі мало не підскочила. – Господи, що там знову відвалилося?! – ахнула вона. Олена Юріївна увімкнула світло й оторопіла від побаченого

Ірина на кухні смажила котлетки, коли з роботи повернувся чоловік. – Привіт, ще трошки і будемо вечеряти, – усміхнулася вона, зустрівши в коридорі Віктора. – Добре, – відповів чоловік, зняв куртку і пішов у кімнату. Ірина приготувала вечерю, накрила на стіл. – Все готово, йди вечеряти, – гукнула вона чоловіка. Віктор не йшов. – Мабуть задрімав, – вирішила Ірина і пішла у спальню щоб розбудити його. Жінка відкрила двері у спальню і застигла від побаченого. – Що тут відбувається? – тільки й сказала вона

Олег летів додому, як на крилах. А як же ж?! Щойно його кохана Іра погодилася вийти за нього заміж. Олег вже підходив до свого будинку, як раптом почув, що на третьому поверсі знову сваряться сусіди. Хлопець зайшов у під’їзд, і почав підніматися на свій поверх. На майданчику третього поверху він побачив дядька Івана. То був той самий сусід, який щойно сварився з дружиною. – Здрастуйте, – посміхаючись привітався з ним Іван. Сусід похмуро глянув на Олега. – Ніколи не одружуйся хлопче! – раптом вигукнув він. – Ніколи! – Чому це?! – здивувався Олег. Він не розумів, про що це сусід таке говорить