Життєві історії

Алла цілий день крутилася біля плити, накришила салатів, зварила холодець, накрутила голубців. Аякже ж?! Сьогодні син приведе свою наречену, знайомитися. Пролунав дзвінок у двері. – Прийшли! – вигукнув батько і вийшов зустрічати гостей. – Це Наталка! Моя наречена! – представив дівчину Віктор. – Дуже приємно! Ходімо за стіл, – усміхнулася Алла. Посиділи трохи за столом, поговорили. – Наталці вже час додому. Я проведу її, – ближче вечора сказав син і молоді вийшли з квартири. Як тільки за гостею закрилися двері Алла вигукнула до чоловіка: – Ні, ти це бачив?! – Що бачив? – чоловік здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Представивши батькам свою дівчину, Віктор заявив.

– Я зробив Наталці пропозицію.

– Молодець! – підтримав сина батько.

І це виглядало цілком природно, адже Віктору днями виповнилося 28 років і батьки вже не вірили, що колись він зважиться на такий крок.

– Наталю, дозвольте дізнатися, а скільки вам років? – запитала Алла Юріївна.

– Двадцять три, – відповіла дівчина.

– І як давно ви знайомі з Віктором?

– Мамо, – зупинив її Віктор. – Ми знайомі вже цілий місяць.

– Ну, знаєте! – на обличчі Алли Юріївни з’явилося здивування. – Це дуже маленький термін, щоб зважитися на такий серйозний крок.

Далі Алла Юріївна адресувала дівчині низку питань, щоб з’ясувати деякі моменти її біографії. Під пильним поглядом жінки у віці, Наталка виглядала явно збентеженою. І Віктору довелося прийти на допомогу своїй дівчині. Він цілком тактовно попросив свою матір не влаштовувати допит обраниці.

Після того, як Віктор провів Наталку і повернувся додому на нього тут же накинулася мати:

– Синку, і що ти в ній тільки знайшов! Не пара вона тобі, не пара!

– Мамо, може поясниш, що з Наталкою не так.

– Дівчина родом із села, абияк закінчила школу та професія касир – це її межа.

– Мамо, Наталка чудова дівчина, працює в гіпермаркеті, живе зі своєю подругою на орендованій квартирі.

– Вікторе, твоя Наталка прямо сказала, що не прагне здобувати вищу освіту. Її і так все влаштовує.

– Мамо, а до того ж тут вища освіта, ми любимо один одного, і, на мою думку, це головне

– Ну хоч ти його переконай, – звернулася Алла Юріївна до чоловіка.

– На мою думку, цілком пристойна дівчина, – став на бік сина батько, але тут же під пильним поглядом дружини замовк. Вже хто-хто, а він то знав, що наперекір дружині, коли вона не в дусі, краще не йти.

Наступного дня Наталя заявила Віктору.

– Здається, я не сподобалася твоїй мамі.

– Наталю, якщо чесно, мамі моїй важко догодити. Повір, як тільки вона дізнається тебе ближче, то відразу змінить своє рішення.

– Знаєш, Вітя, я не збираюся постійно сваритися з твоєю мамою.

– Наталю, не поспішай робити висновки, от побачиш, все владнається, – пообіцяв Віктор.

Ішов час, а Віктор більше не заїкався про підготовку до весілля. І його мати стійко стояла на своєму, що Наталка недостатньо освічена, щоб бути дружиною його сина.

Якось Наталка заявила Віктору.

– Я вважаю, що нам слід розлучитися.

– Наталю, а може, нам варто просто розписатися, а потім підберемо собі орендовану квартиру.

– Ні, ні, – запротестувала Наталя. – Мене такий варіант не влаштує, та й моїх батьків теж.

З цього дня Наталка почала уникати Віктора. А коли він спробував зустріти її після робочої зміни, його погляду постала наступна картина. Наталка йшла під руку з хлопцем, і вони про щось весело розмовляли.

Віктор тяжко переживав розлучення з Наталкою. Все це відбувалося на очах у матері Віктора. І вона вирішила допомогти своєму синові, запросивши до своєї квартири дівчину із сусіднього під’їзду. Алла Юріївна і раніше неодноразово пропонувала Віктору звернути увагу на цю дівчину. Вероніка мала вищу освіту, квартиру, машину та працювала в офісі престижної компанії. Вона мала приємну зовнішність і при цьому була незаміжня.

Був накритий стіл, на якому стояли вишукані страви та ігристе. Коли розмова вже закінчувалася, то батьки Михайла поспішили на заміську дачу, залишивши свого сина наодинці з Веронікою.

Віктор був не в захваті від компанії з Веронікою, але сум, що весь цей час не покидав, раптом відпустив. І він поплив за течією. Алла Юріївна тріумфувала. Після розкішного весілля Віктор оселився у квартирі, що належала Вероніці. Потім була весільна подорож на один із найдорожчих курортів світу.

Життя Віктора почало налагоджуватися. У всякому разі, так вважали його батьки. Незабаром Вероніка поділилася зі своїм чоловіком історією свого життя.

Її матері не стало, коли їй було 14 років. Батько, володіючи великою компанією, не довго сумував. І вже за півроку після того, як не сталор дружини привів у будинок нову господиню. Молода жінка намагалася налагодити стосунки з Веронікою. Але дівчинка була досить таки непокірливою. І вона махнула на неї рукою.

Коли Вероніці виповнилося 18 років, батько купив їй окрему квартиру. Потім подарував машину. Сплатив навчання у престижному університеті та допоміг після його закінчення влаштуватися на роботу в офіс успішної компанії. І досі батько продовжував дбати про добробут єдиної дочки. Тільки Вероніка платила йому великою неприязню. Якось вона зізналася Віктору:

– Він зрадив мене, коли я була ще дівчинкою, а тепер відкуповується ось усім цим: квартирою, машиною, грошима.

Вероніка зізналася, що вона не пишається собою за те, що купилася на всі ці подачки. І в цьому заміжжі вона частково шукала вихід із залежності від батька. Але невдовзі Вероніка зрозуміла, що її чоловік неспроможний забезпечити їй рівень життя, до якого вона звикла.

Невиразна і вперта дівчина звикла жити на широку ногу, ні в чому не відмовляючи собі. Вже на початку сімейного життя Вероніка зрозуміла, що її чоловік не здатний забезпечити її запити. І для неї це було розчарування.

Діти їй не потрібні. І невдовзі вона заявила про це Віктору. А ось Алла Юріївна просто мріяла про онуків. Проживаючи з чоловіком, Вероніка продовжувала вести незалежне від нього життя. Вона могла піти з дому ввечері і з’явиться в квартиру тільки під ранок.

Дізнавшись про це, Алла Юріївна вирішила зайнятися перевихованням невістки. І раптом у відповідь почула на свою адресу не найприємніші слова.

– Більше моєї ноги тут не буде, – сказала вона.

А незабаром за нею додому повернувся і Віктор.

– З мене вистачить, я розлучаюся, – заявив він.

Дивно, але цього разу з боку матері заперечень не було

– Це ж треба, як я помилилася в ній, – поскаржилася вона синові. – Зі мною ще в житті ніхто так не розмовляв.

Одного разу, вже після розлучення Віктор випадково зустрівся на одній із міських вулиць із Наталкою. Віктор запросив дівчину до кафе, і вона зненацька прийняла його запрошення. Вже перебуваючи за столиком у кафе він знову освідчився їй у коханні. Почуття були взаємними.

– Ти мене вибач, – сказала Наталка. – Той хлопець, з яким ти мене зустрів після роботи був моїм двоюрідним братом. Я спеціально попросила його підіграти мені, бо вважала, що вношу розбрат у твої стосунки з матір’ю.

За тиждень Віктор зробив пропозицію Наталці. І цього разу батьки Віктора підтримали рішення свого сина.

Вам також має сподобатись...

Настя закрутила роман з Анатолієм. Мова пішла вже про весілля. – Познайомила б ти мене зі своїм нареченим, – казала мама Насті. – Я б стіл накрила, смачненьке б щось приготувала. – Ага, мабуть оту шоколадну ковбаску, як раніше готували! – посміхнулась Настя. – У тебе ж он все яке старомодне навкруги… І все ж таки Настя розповіла Анатолію про мамине запрошення. – Але хочу тебе попередити, обстановка у нас там в квартирі дивна, – сказала вона нареченому. Анатолій застиг від здивування

Віра накришила салатів, запекла рум’яні курячі стегенця з картоплею, наробила бутерброді. Сьогодні до них приїде сестра чоловіка Галина зі своєю сімʼєю. Коли Андрій та гості, яких він зустрів, піднялися до квартири, у Віри все було готове. Жінка вийшла в коридор, зустріла родичів чоловіка. – Ну що, з дороги зголодніли? – усміхнулася господиня. – Ходімо за стіл! Зовиця увійшла на кухню і ахнула від побаченого. – Боже! Це як треба не любити рідню, щоб так вчинити! – вигукнула Галина. – Галю, а що не так? – Віра з чоловіком здивовано дивилися на родичку, не розуміючи, що відбувається

Поліна вирішила заскочити до свого нареченого на роботу. До цього дівчина не була в його в офісі. Олег зустрів кохану у дверях, а потім відвів у свій кабінет. Чоловік зробив Поліні чай, а сам сів за комп’ютер. Потрібно було встигнути зробити справи до кінця дня. – Почекаєш трохи, гаразд? – з усмішкою спитав Олег. – Півгодини залишилося. – Звісно, ​​працюй. Намагатимуся тебе не відволікати, – відповіла Поліна. У цей момент двері кабінету Олега відчинилися. – Олеже, ти зайнятий? – запитав колега Олега. Поліна підвела очі, бо голос людини здався їй невиразно знайомим, і… ахнула від побаченого

– Іване, ти бачив наших сусідів? – запитала Софія чоловіка. – Ну діда з бабцею? – Наче діда бачив, а що? – Іван лежав на дивані й дивився у телефоні, що замовити на вечерю. – Софійко, ти піцу будеш? Чи суші? – Нагетси й картоплю буду, – відповіла та. – Точно, і я! – погодився Іван. – А що ти про сусідів питаєш? – Та у батьків он живуть дід із бабою, – сказала дівчина. – Сварливі такі, що ого-го. – Та облиш, Софійко, – сказав Іван. – О, в двері дзвонять, нагетси приїхали! – зрадів Іван і пішов у коридор. Він відкрив двері й здивовано замовк. Це була явно не доставка їжі