Життєві історії

Алла цілий день крутилася біля плити, накришила салатів, зварила холодець, накрутила голубців. Аякже ж?! Сьогодні син приведе свою наречену, знайомитися. Пролунав дзвінок у двері. – Прийшли! – вигукнув батько і вийшов зустрічати гостей. – Це Наталка! Моя наречена! – представив дівчину Віктор. – Дуже приємно! Ходімо за стіл, – усміхнулася Алла. Посиділи трохи за столом, поговорили. – Наталці вже час додому. Я проведу її, – ближче вечора сказав син і молоді вийшли з квартири. Як тільки за гостею закрилися двері Алла вигукнула до чоловіка: – Ні, ти це бачив?! – Що бачив? – чоловік здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Представивши батькам свою дівчину, Віктор заявив.

– Я зробив Наталці пропозицію.

– Молодець! – підтримав сина батько.

І це виглядало цілком природно, адже Віктору днями виповнилося 28 років і батьки вже не вірили, що колись він зважиться на такий крок.

– Наталю, дозвольте дізнатися, а скільки вам років? – запитала Алла Юріївна.

– Двадцять три, – відповіла дівчина.

– І як давно ви знайомі з Віктором?

– Мамо, – зупинив її Віктор. – Ми знайомі вже цілий місяць.

– Ну, знаєте! – на обличчі Алли Юріївни з’явилося здивування. – Це дуже маленький термін, щоб зважитися на такий серйозний крок.

Далі Алла Юріївна адресувала дівчині низку питань, щоб з’ясувати деякі моменти її біографії. Під пильним поглядом жінки у віці, Наталка виглядала явно збентеженою. І Віктору довелося прийти на допомогу своїй дівчині. Він цілком тактовно попросив свою матір не влаштовувати допит обраниці.

Після того, як Віктор провів Наталку і повернувся додому на нього тут же накинулася мати:

– Синку, і що ти в ній тільки знайшов! Не пара вона тобі, не пара!

– Мамо, може поясниш, що з Наталкою не так.

– Дівчина родом із села, абияк закінчила школу та професія касир – це її межа.

– Мамо, Наталка чудова дівчина, працює в гіпермаркеті, живе зі своєю подругою на орендованій квартирі.

– Вікторе, твоя Наталка прямо сказала, що не прагне здобувати вищу освіту. Її і так все влаштовує.

– Мамо, а до того ж тут вища освіта, ми любимо один одного, і, на мою думку, це головне

– Ну хоч ти його переконай, – звернулася Алла Юріївна до чоловіка.

– На мою думку, цілком пристойна дівчина, – став на бік сина батько, але тут же під пильним поглядом дружини замовк. Вже хто-хто, а він то знав, що наперекір дружині, коли вона не в дусі, краще не йти.

Наступного дня Наталя заявила Віктору.

– Здається, я не сподобалася твоїй мамі.

– Наталю, якщо чесно, мамі моїй важко догодити. Повір, як тільки вона дізнається тебе ближче, то відразу змінить своє рішення.

– Знаєш, Вітя, я не збираюся постійно сваритися з твоєю мамою.

– Наталю, не поспішай робити висновки, от побачиш, все владнається, – пообіцяв Віктор.

Ішов час, а Віктор більше не заїкався про підготовку до весілля. І його мати стійко стояла на своєму, що Наталка недостатньо освічена, щоб бути дружиною його сина.

Якось Наталка заявила Віктору.

– Я вважаю, що нам слід розлучитися.

– Наталю, а може, нам варто просто розписатися, а потім підберемо собі орендовану квартиру.

– Ні, ні, – запротестувала Наталя. – Мене такий варіант не влаштує, та й моїх батьків теж.

З цього дня Наталка почала уникати Віктора. А коли він спробував зустріти її після робочої зміни, його погляду постала наступна картина. Наталка йшла під руку з хлопцем, і вони про щось весело розмовляли.

Віктор тяжко переживав розлучення з Наталкою. Все це відбувалося на очах у матері Віктора. І вона вирішила допомогти своєму синові, запросивши до своєї квартири дівчину із сусіднього під’їзду. Алла Юріївна і раніше неодноразово пропонувала Віктору звернути увагу на цю дівчину. Вероніка мала вищу освіту, квартиру, машину та працювала в офісі престижної компанії. Вона мала приємну зовнішність і при цьому була незаміжня.

Був накритий стіл, на якому стояли вишукані страви та ігристе. Коли розмова вже закінчувалася, то батьки Михайла поспішили на заміську дачу, залишивши свого сина наодинці з Веронікою.

Віктор був не в захваті від компанії з Веронікою, але сум, що весь цей час не покидав, раптом відпустив. І він поплив за течією. Алла Юріївна тріумфувала. Після розкішного весілля Віктор оселився у квартирі, що належала Вероніці. Потім була весільна подорож на один із найдорожчих курортів світу.

Життя Віктора почало налагоджуватися. У всякому разі, так вважали його батьки. Незабаром Вероніка поділилася зі своїм чоловіком історією свого життя.

Її матері не стало, коли їй було 14 років. Батько, володіючи великою компанією, не довго сумував. І вже за півроку після того, як не сталор дружини привів у будинок нову господиню. Молода жінка намагалася налагодити стосунки з Веронікою. Але дівчинка була досить таки непокірливою. І вона махнула на неї рукою.

Коли Вероніці виповнилося 18 років, батько купив їй окрему квартиру. Потім подарував машину. Сплатив навчання у престижному університеті та допоміг після його закінчення влаштуватися на роботу в офіс успішної компанії. І досі батько продовжував дбати про добробут єдиної дочки. Тільки Вероніка платила йому великою неприязню. Якось вона зізналася Віктору:

– Він зрадив мене, коли я була ще дівчинкою, а тепер відкуповується ось усім цим: квартирою, машиною, грошима.

Вероніка зізналася, що вона не пишається собою за те, що купилася на всі ці подачки. І в цьому заміжжі вона частково шукала вихід із залежності від батька. Але невдовзі Вероніка зрозуміла, що її чоловік неспроможний забезпечити їй рівень життя, до якого вона звикла.

Невиразна і вперта дівчина звикла жити на широку ногу, ні в чому не відмовляючи собі. Вже на початку сімейного життя Вероніка зрозуміла, що її чоловік не здатний забезпечити її запити. І для неї це було розчарування.

Діти їй не потрібні. І невдовзі вона заявила про це Віктору. А ось Алла Юріївна просто мріяла про онуків. Проживаючи з чоловіком, Вероніка продовжувала вести незалежне від нього життя. Вона могла піти з дому ввечері і з’явиться в квартиру тільки під ранок.

Дізнавшись про це, Алла Юріївна вирішила зайнятися перевихованням невістки. І раптом у відповідь почула на свою адресу не найприємніші слова.

– Більше моєї ноги тут не буде, – сказала вона.

А незабаром за нею додому повернувся і Віктор.

– З мене вистачить, я розлучаюся, – заявив він.

Дивно, але цього разу з боку матері заперечень не було

– Це ж треба, як я помилилася в ній, – поскаржилася вона синові. – Зі мною ще в житті ніхто так не розмовляв.

Одного разу, вже після розлучення Віктор випадково зустрівся на одній із міських вулиць із Наталкою. Віктор запросив дівчину до кафе, і вона зненацька прийняла його запрошення. Вже перебуваючи за столиком у кафе він знову освідчився їй у коханні. Почуття були взаємними.

– Ти мене вибач, – сказала Наталка. – Той хлопець, з яким ти мене зустрів після роботи був моїм двоюрідним братом. Я спеціально попросила його підіграти мені, бо вважала, що вношу розбрат у твої стосунки з матір’ю.

За тиждень Віктор зробив пропозицію Наталці. І цього разу батьки Віктора підтримали рішення свого сина.

Вам також має сподобатись...

Петро повернувся додому з величезним букетом троянд. Прямо з порога він урочисто вручив його своїй дружині Марині. – Люба моя, Мариночко! – сказав чоловік. – Ці квіти тобі! – Господи! – вигукнула здивовано жінка. – Це з якого ще приводу? Я що забула, що у нас із тобою сьогодні якесь свято?! Та ніби ж ні… – Немає ніякого свята, – посміхнувся Петро. – Точно? – перепитала його Марина. – Сто відсотків! – відповів чоловік. – Але тоді, навіщо всі ці шикарні квіти?! – ахнула Марина. Вона дивилася то на букет, то на чоловіка й не розуміла, що відбувається

Таня постукала у двері своєї сусідки. – Юля можна до вас? Потрібно переговорити, – сказала вона, коли Юля відкрила двері. – Проходь. Щось сталося? – запросила Таню Юля. – А це я у тебе хочу запитати! Невже у тебе, зовсім погано з чоловіками, що ти відводиш чужих? – раптом сказала Тетяна. – Ти про що? – здивувалася Юля. – Не прикидайся! Я бачила, тебе з моїм Петром! – вигукнула жінка. Юля спочатку не розуміла про що йдеться, але потім голосно розсміялася. – То ти нічого не знаєш?! – сказала Юля і ще дужче розсміялася. Тетяна здивовано дивилася на сусідку, нічого не розуміючи

Софія Борисівна пила чай з тістечками і уважно дивилась на доньку. – Юля, одразу після навчання, ми з татом чекаємо тебе вдома, – сказала вона. – Сьогодні у нас вечеряє важливий гість. Його звуть Антон. Я дуже хочу тебе з ним познайомити. Він багатий і солідний чоловік. – Мамо, а до чого тут я? – здивувалася Юля. – Гість ваш, ви з ним і спілкуйтесь, а ми з Дмитром ідемо в кіно! Софія Борисівна аж побіліла від почутого

Оля повернулася додому з роботи. – Боже, як я втомилася, – жінка присіла на диван. – Ще й вечерю треба готувати, бо скоро з роботи повернеться Сашко. Оля ще посиділа хвилин десять, підвелася, пішла у спальню переодягнутися. Через декілька хвилин вона зайшла на кухню. – Так, посмажу мабуть картоплі, – вирішила вода. Оля взяла велику миску і пішла на балкон, щоб взяти декілька картоплин. Тільки-но Оля відкрила двері на балкон, їй несподівано відкрилася неочікувана картина. Жінка придивилася і застигла від побаченого