Життєві історії

Дмитро з донькою вирішили поїхати на дачу, набрати картоплі та різних закруток. Після обіду вони під`їхали машиною до свого будинку. – Тату, а ми на довго? – запитала Настя. – Думаю швидко справимся, – відповів чоловік. Вони зайшли на подвір’я, Дмитро в кишенях почав шукати ключі. Настя в цей час підійшла до вікна і заклянула в середину будинку. – Тату, дивись! – тихо сказала дівчина. – Що там? – не зрозумів Дмитро і підійшов до вікна. Чоловік заглянув в середину і застиг від побаченого

Звістка про те, що Оксана йому зраджує, стала для Дмитра справжнім здивуванням. За спиною було 15 років щасливого шлюбу, від якого на світ з’явилася донька. Цього року їй виповнилося 14 років.

За своєю діяльності Дмитру доводилося часто виїжджати у відрядження. Але кожне повернення додому до коханої дружини та доньки, в яких він душі не чув, були для нього справжнім святом. Незручності, пов’язані з відрядженнями, компенсувалися пристойною заробленою платою. І в матеріальному плані сім’я практично не мала жодних проблем.

Дмитро не раз пропонував своїй дружині залишити роботу та присвятити весь свій вільний час сім’ї. Але дружина була проти. Працювала Оксана в офісі компанії. Ось там у неї і виник роман з колегою по роботі, який був на п’ять років молодший за неї. Майже цілий рік Михайло та Оксана зустрічалися таємно. Дмитро так би і жив, залишаючись у незнанні, але найкраща подруга його дружини Марина, якось розплющила йому очі. Чому так вчинила Марина, Дмитру було невідомо, тільки він їй повірив одразу.

Вже будучи в курсі пригод своєї дружини, Дмитро не почав виясняти стосунки з дружиною, а продовжував спостерігати за її поведінкою. Його душу переповнювали образа, ревнощі, які й стали джерелом, що надихнуло його на створення витонченого плану. Незабаром у телефоні своєї дружини Дмитро встановив програму, яка дозволяла йому стежити за кожним її кроком.

Того дня Дмитро оголосив своїй дружині про свій від’їзд у відрядження. Дізнавшись про те, що Оксана одразу після роботи вирушила на заміську дачу, Дмитро вирушив туди, прихопивши з собою доньку Настю. Ця поїздка дозволила переконатися йому в тому, що його дружина справді завела любов на стороні.

Заставши свою маму в непристойному вигляді з чужим чоловіком, донька невзлюбила свою матір.. Коли Оксана повернулася додому, то в коридорі її чекали дві дорожні валізи.

– Там найнеобхідніше, – заявив Дмитро, – а решту забереш потім.

Оксана не мала вибору, і вона вирушила до своїх батьків. Це був лише перший крок із того грандіозного плану, який розробив Дмитро.

Наступного дня Дмитро відвідав квартиру коханця своєї дружини. Хазяїна вдома не виявилося, але там була дружина та двоє дітей дошкільного віку. Описавши подробиці вчорашньої поїздки на дачу, Дмитро залишив квартиру. Того ж дня він подав заяву на розлучення.

Опинившись у розлуці з дочкою, Оксана почала надзвонювати своєму чоловікові, просячи у нього вибачення. У відповідь на це Дмитро змінив сім-картку як у своєму телефоні, так і в телефоні дочки. Усвідомлюючи, що поїздка на дачу стала неприємною ситуацією для дочки, Дмитро оформив на роботі відпустку та запропонував дочці поїздку на море.

Коли Настя стала вмовляти батька взяти з собою на море і її найкращу подружку, то Дмитро не заперечував. Поїздка на море розвіяла похмурий настрій доньки та й Дмитра цей відпочинок трохи заспокоїв.

Незабаром після повернення до рідного міста відбувся шлюборозлучний процес. Незважаючи на непримиренну позицію Дмитра, суддя пішла назустріч проханням Оксани, яка просила її дати час на примирення.

Відпустка Дмитра закінчилася, і йому довелося вийти на роботу. На час відряджень Дмитро відвозив доньку до своїх батьків, які жили неподалік. Якось Дмитро зустрівся з колишньою подругою своєї дружини. Від неї він дізнався, що коханець його дружини був виставлений з дому і звільнений з роботи. Як виявилось, директор компанії був близьким родичем дружини Михайла. Доповіла Марина Дмитру і про те, що роман, який виник між Михайлом та Оксаною, закінчено. Але Дмитро вдав, що йому це вже нецікаво.

Оксана, проживаючи у батьків, продовжувала переживати. Розлучення із чоловіком вона ще змогла б пережити. А ось розлуку із дочкою, ні. Якось, підстерігши біля школи свою дочку, вона провела її додому. І ввечері після того, як батько прийшов із роботи, Настя звернулася до нього.

– Тату, я сумую за мамою. Може, ти пробачиш?

– Добре, – погодився батько, – можеш подзвонити їй, хай повертається додому.

Оксана летіла додому, як на крилах. Опинившись вдома, вона була готова кинутись на шию чоловіка. Але зустрівши його крижаний погляд, зіщулилася і принишкла. Дмитро одразу розставив усі крапки у їхніх стосунках.

– Спатимемо в різних кімнатах, їжу готуй на себе та Настю. Собі я готуватиму сам. Сім’я возз’єдналася. Оксана та Дмитро жили в одній квартирі, але жили вони, як чужі люди. «Що ж, я на це заслужила», – постійно твердила собі Оксана. Тепер Оксана жила лише інтересами доньки. Чоловік із нею не розмовляв.

Минали тижні, місяці, але чоловік не робив жодного кроку на зближення. Надія на воскресіння колишніх стосунків із чоловіком зникла. Настя у вихідні дні почала все частіше пропадати у подруг. Перебувати в квартирі наодинці з чоловіком, який зневажає тебе, Оксана вже не могла. І вона, незважаючи на холодну погоду, вирушала на вулицю і годинами бродила містом.

Якось, після однієї з таких прогулянок, Оксана відчула себе зле. Дмитро викликав швидку. Жінка серйозно занедужала. Вперше за останній рік Дмитро всерйоз занепокоївся за дружину. Рано-вранці він уже був у палаті. Поговоривши з лікарем, він домігся переведення дружини в платну палату, сплативши всі витрати.

З’ясувавши, яку їжу можна вживати дружині, Дмитро одразу помчав до магазину, і незабаром з’явився до Оксани з двома пакетами, наповненими провізією. Коли Дмитро почав викладати вміст пакетів у тумбочку, то несподівано почув.

– Діма, не треба мене шкодувати. І приходити до мене не треба. Я не заслуговую на те, щоб ти доглядав мене. І взагалі для всіх буде краще, якщо мене не стане.

Від цих слів Дмитро мало не пустив сльозу. Тихим голосом він сказав.

– Оксаночко, люба, що ти таке кажеш. Тобі обов’язково стане краще.

– А навіщо, – прошепотіла вона, – адже ти мені все одно не пробачиш.

– Та я тебе душею вже давно пробачив. І сто разів вже хотів підійти до тебе. Але щоразу стримував себе. Який я не розумний!

Після цієї розмови Оксана швидко пішла на краще. А Дмитро, відвідуючи свою дружину, як і раніше милувався нею, не зводячи з неї очей.

Вам також має сподобатись...

Марія поверталася додому з двома важкими пакетами у руках. Жінка підійшла до дверей своєї квартири, відкрила своїм ключем і зайшла в коридор. Леонід на кухні з кимось розмовляв на гучному зв’язку. – Ага… Знову свекруха дзвонить, – зрозуміла Марія, почувши голос Маргарити Іванівни. Марія поставила пакети на підлогу, роззулася, зняла пальто. Раптом жінка прислухалася до розмови чоловіка та свекруха і застигла. – А нічого, що телефон на гучному зв’язку! І я все чула! – вигукнула здивована Марія, коли забігла на кухню

Валентина з чоловіком Геннадієм поїхали весною в село. – Щось сусідка наша Ірина зовсім їздити перестала, – глянула на сусіднє подвірʼя Валентина. – Все заросло… І тут раптом вона побачила, як хтось… Відкриває сусідські ворота! На подвір’я заїхали аж дві машини. З першої вийшли два молоді чоловіки й жінка. З другої – молодий хлопець і старша жінка. Вона їм усім гукнула: – Так, дітки, давайте сумки несемо в будинок! Інструмент – туди, в сарай! А решту зараз вирішимо! – Дивись, Геннадію, схоже наша Ірина продала таки хату, – прокоментувала побачене Валя… А наступного дня знову приїхали дві машини… Але інші! – Дивись, Геннадію! – Валентина застигла від здивування.

Ніну Леонідівну донька привезла із села в місто. Старенькій вже було за вісімдесят, і вона погодилась переїхати поближче до дочки. – Матусю, нарешті ти поряд! – казала Світлана. – Я тепер часто приходитиму. – Так, – з сумом говорила старенька. – Ось тільки знайомих, окрім нашої родини, у мене тут немає. Нема з ким і словом перекинутися… – Нічого, нічого, скоро познайомишся з сусідами, – заспокоювала її Світлана. А якось Ніна Леонідівна вийшла посидіти біля під’їзду на лавці. Аж раптом вона побачила, що в кущах щось ворушиться. Ніна Леонідівна придивилася й руками сплеснула від несподіванки

Світлана повернулася додому з роботи. В коридорі її зустрів свекор. – Ну привіт, Світлано, – тон свекра не віщував нічого доброго. – Здрастуйте, – відповіла вона. – Світлано, нам треба серйозно поговорити, – свекор вказав поглядом на кухню. – Я вас слухаю, Степане Андрійовичу, – відповіла невістка, пройшла на кухню, сіла за стіл. – Світлано, я одного не розумію, невже тобі навіть не соромно?! – запитав чоловік. – За що мені має бути соромно? – не зрозуміла Світлана. – За ось це! – обурено вигукнув свекор, дістав свій телефон і поклав перед невісткою. Світлана взяла телефон, глянула на екран і…заціпеніла від побаченого