Життєві історії

Дмитро з донькою вирішили поїхати на дачу, набрати картоплі та різних закруток. Після обіду вони під`їхали машиною до свого будинку. – Тату, а ми на довго? – запитала Настя. – Думаю швидко справимся, – відповів чоловік. Вони зайшли на подвір’я, Дмитро в кишенях почав шукати ключі. Настя в цей час підійшла до вікна і заклянула в середину будинку. – Тату, дивись! – тихо сказала дівчина. – Що там? – не зрозумів Дмитро і підійшов до вікна. Чоловік заглянув в середину і застиг від побаченого

Звістка про те, що Оксана йому зраджує, стала для Дмитра справжнім здивуванням. За спиною було 15 років щасливого шлюбу, від якого на світ з’явилася донька. Цього року їй виповнилося 14 років.

За своєю діяльності Дмитру доводилося часто виїжджати у відрядження. Але кожне повернення додому до коханої дружини та доньки, в яких він душі не чув, були для нього справжнім святом. Незручності, пов’язані з відрядженнями, компенсувалися пристойною заробленою платою. І в матеріальному плані сім’я практично не мала жодних проблем.

Дмитро не раз пропонував своїй дружині залишити роботу та присвятити весь свій вільний час сім’ї. Але дружина була проти. Працювала Оксана в офісі компанії. Ось там у неї і виник роман з колегою по роботі, який був на п’ять років молодший за неї. Майже цілий рік Михайло та Оксана зустрічалися таємно. Дмитро так би і жив, залишаючись у незнанні, але найкраща подруга його дружини Марина, якось розплющила йому очі. Чому так вчинила Марина, Дмитру було невідомо, тільки він їй повірив одразу.

Вже будучи в курсі пригод своєї дружини, Дмитро не почав виясняти стосунки з дружиною, а продовжував спостерігати за її поведінкою. Його душу переповнювали образа, ревнощі, які й стали джерелом, що надихнуло його на створення витонченого плану. Незабаром у телефоні своєї дружини Дмитро встановив програму, яка дозволяла йому стежити за кожним її кроком.

Того дня Дмитро оголосив своїй дружині про свій від’їзд у відрядження. Дізнавшись про те, що Оксана одразу після роботи вирушила на заміську дачу, Дмитро вирушив туди, прихопивши з собою доньку Настю. Ця поїздка дозволила переконатися йому в тому, що його дружина справді завела любов на стороні.

Заставши свою маму в непристойному вигляді з чужим чоловіком, донька невзлюбила свою матір.. Коли Оксана повернулася додому, то в коридорі її чекали дві дорожні валізи.

– Там найнеобхідніше, – заявив Дмитро, – а решту забереш потім.

Оксана не мала вибору, і вона вирушила до своїх батьків. Це був лише перший крок із того грандіозного плану, який розробив Дмитро.

Наступного дня Дмитро відвідав квартиру коханця своєї дружини. Хазяїна вдома не виявилося, але там була дружина та двоє дітей дошкільного віку. Описавши подробиці вчорашньої поїздки на дачу, Дмитро залишив квартиру. Того ж дня він подав заяву на розлучення.

Опинившись у розлуці з дочкою, Оксана почала надзвонювати своєму чоловікові, просячи у нього вибачення. У відповідь на це Дмитро змінив сім-картку як у своєму телефоні, так і в телефоні дочки. Усвідомлюючи, що поїздка на дачу стала неприємною ситуацією для дочки, Дмитро оформив на роботі відпустку та запропонував дочці поїздку на море.

Коли Настя стала вмовляти батька взяти з собою на море і її найкращу подружку, то Дмитро не заперечував. Поїздка на море розвіяла похмурий настрій доньки та й Дмитра цей відпочинок трохи заспокоїв.

Незабаром після повернення до рідного міста відбувся шлюборозлучний процес. Незважаючи на непримиренну позицію Дмитра, суддя пішла назустріч проханням Оксани, яка просила її дати час на примирення.

Відпустка Дмитра закінчилася, і йому довелося вийти на роботу. На час відряджень Дмитро відвозив доньку до своїх батьків, які жили неподалік. Якось Дмитро зустрівся з колишньою подругою своєї дружини. Від неї він дізнався, що коханець його дружини був виставлений з дому і звільнений з роботи. Як виявилось, директор компанії був близьким родичем дружини Михайла. Доповіла Марина Дмитру і про те, що роман, який виник між Михайлом та Оксаною, закінчено. Але Дмитро вдав, що йому це вже нецікаво.

Оксана, проживаючи у батьків, продовжувала переживати. Розлучення із чоловіком вона ще змогла б пережити. А ось розлуку із дочкою, ні. Якось, підстерігши біля школи свою дочку, вона провела її додому. І ввечері після того, як батько прийшов із роботи, Настя звернулася до нього.

– Тату, я сумую за мамою. Може, ти пробачиш?

– Добре, – погодився батько, – можеш подзвонити їй, хай повертається додому.

Оксана летіла додому, як на крилах. Опинившись вдома, вона була готова кинутись на шию чоловіка. Але зустрівши його крижаний погляд, зіщулилася і принишкла. Дмитро одразу розставив усі крапки у їхніх стосунках.

– Спатимемо в різних кімнатах, їжу готуй на себе та Настю. Собі я готуватиму сам. Сім’я возз’єдналася. Оксана та Дмитро жили в одній квартирі, але жили вони, як чужі люди. «Що ж, я на це заслужила», – постійно твердила собі Оксана. Тепер Оксана жила лише інтересами доньки. Чоловік із нею не розмовляв.

Минали тижні, місяці, але чоловік не робив жодного кроку на зближення. Надія на воскресіння колишніх стосунків із чоловіком зникла. Настя у вихідні дні почала все частіше пропадати у подруг. Перебувати в квартирі наодинці з чоловіком, який зневажає тебе, Оксана вже не могла. І вона, незважаючи на холодну погоду, вирушала на вулицю і годинами бродила містом.

Якось, після однієї з таких прогулянок, Оксана відчула себе зле. Дмитро викликав швидку. Жінка серйозно занедужала. Вперше за останній рік Дмитро всерйоз занепокоївся за дружину. Рано-вранці він уже був у палаті. Поговоривши з лікарем, він домігся переведення дружини в платну палату, сплативши всі витрати.

З’ясувавши, яку їжу можна вживати дружині, Дмитро одразу помчав до магазину, і незабаром з’явився до Оксани з двома пакетами, наповненими провізією. Коли Дмитро почав викладати вміст пакетів у тумбочку, то несподівано почув.

– Діма, не треба мене шкодувати. І приходити до мене не треба. Я не заслуговую на те, щоб ти доглядав мене. І взагалі для всіх буде краще, якщо мене не стане.

Від цих слів Дмитро мало не пустив сльозу. Тихим голосом він сказав.

– Оксаночко, люба, що ти таке кажеш. Тобі обов’язково стане краще.

– А навіщо, – прошепотіла вона, – адже ти мені все одно не пробачиш.

– Та я тебе душею вже давно пробачив. І сто разів вже хотів підійти до тебе. Але щоразу стримував себе. Який я не розумний!

Після цієї розмови Оксана швидко пішла на краще. А Дмитро, відвідуючи свою дружину, як і раніше милувався нею, не зводячи з неї очей.

Вам також має сподобатись...

Галя встала вдосвіта, приготувала сніданок, спакувала своєму чоловікові Сашку їжу з собою, і тільки після цього пішла його будити. – Галиночко, навіщо ж так багато?! – сказав чоловік, побачивши об’ємну сумку. – Ну я поїхав, а ти лягай, доспи ще. Галя закрила двері, прилягла на ліжко й заснула… Раптом пролунав дзвінок у двері. – Хто ж це так рано? – здивовано прокинулася Галя. Вона взула капці й пішла в коридор. Дзвінок пролунав знову. – Та йду я, йду! – жінка відкрила двері. Галя глянула хто ж прийшов і від несподіванки мало не закрила двері назад

Маргарита Сергіївна стояла перед дзеркалом у коридорі і фарбувала губи. Раптом хтось подзвонив у двері. Жінка швидко підвела останні штрихи, відклала губну помаду і поспішила відкрити двері. На порозі стояла її донька Катя. – Мамо, у мене радісна новина! –одразу почала дівчина. – У нас з моїм Артемом буде малюк. Ти скоро станеш справжньою бабусею, мамо! Маргарита Сергіївна здивовано підняла брови і уважно подивилася на дочку. – Бабусею?! – запитала вона. – Та як ви могли так вчинити? Катя оторопіла від несподіванки. Вона дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається

Ніка радісно побігла в свою кімнату і зібрала в сумку свої речі. Мати підвезла її до будинку батька, з яким вони були розлучені. Батьку дзвонити не стали. Біля його будинку Ніка вискочила з машини. – Бувай! – просто гукнула вона матері. Дівчина раділа – нарешті її мрія здійснилася! І життя тепер буде легким і спокійним… Батько вийшов з дверей і застиг від здивування, побачивши на порозі свою дочку. – Ніка?! – вигукнув він. – Що сталося?! Дівчина роззулася, зняла куртку і просто побігла собі в кімнату. Чоловік застиг від здивування, не розуміючи, що відбувається

Ліза часто відвідувала Ганну Петрівну – її знайому самотню стареньку. Вона привозила продукти, допомагала по господарству. Якось Ліза приїхала, а двері ніхто не відчиняє! Вона подзвонила на мобільний, але телефон було вимкнено. Ліза почала голосно стукати у двері, очікуючи найгірше. На шум вийшла сусідка. – Ви чого тут розшумілися? – підозріло запитала вона. – Я просто… Просто допомагаю самотній старенькій, – сказала Ліза. Сусідка раптом… Засміялася. – Це хто ж самотня?! – нарешті сказала жінка. – У неї ж син є, та й дочка теж. Ліза здивовано застигла. – Що?! А де вони? – вона не вірила в те, що почула