Життєві історії

Ганна з друзями приїхала на озеро, відпочити. – Шкода, що тобі не вийшло поїхати з нами, – говорила вона по телефону з чоловіком. – Нічого, іншим разом обов’язково вийде, – відповідав Толік. Йшов вже третій день відпочинку, Ганна лежала на пляжі, як раптом у воді вона помітила свого чоловіка Анатолія. – Анатолій? Ти як тут? – здивувалася Ганна. – Я сюрприз тобі хотів зробити, приїхав, – розгублено відповів чоловік. Але всю правду розкрив несподіваний вигук, який Ганна досі не може забути

– Не переймайся, Ганно, ти ж не просто відпочивати, а здоров’я поправити. А я поки що до матері з батьком у село поїду, допоможу їм там картоплю копати, з Генадієм  на рибалку може з’їздимо, Генадій човен новий з мотором купив! А ти їдь, Ганно, не турбуйся, ну ми з тобою іншим разом відпочинемо. А може, навіть вже втрьох, уявляєш, як це буде здорово? – Толік, заглядаючи їй у вічі, втішав дружину, адже вони за п’ять років спільного життя жодного разу так надовго не розлучалися.

Майже завжди разом.

Він ну якщо тільки у відрядження, чи матері з батьком допомогти їздив.

А тут випадок – Ганні на роботі дали безкоштовну путівку до відомчого санаторію. За рекомендацією лікаря. Вони з Анатолієм п’ять років уже одружені, а дітей поки що немає. Вони обстежилися, начебто все гаразд у обох, ну їм і кажуть – на води добре з’їздити.

Про дитину Ганна давно мріє.

А останнім часом… не те, щоб їхнє кохання кудись поділося, але якийсь холодок з’явився, вона ж відчуває. Тепла не вистачає, а малюк їх знову зблизить, Ганна у цьому певна.

Курс санаторії був розрахований на три тижні. За цей час Ганна потоваришувала із сусідами по столику. Приємна пара – Ніна та Віктор, у них та сама проблема – немає поки що діток. А молодший брат Віктора Сергій приїхав із ними за компанію.

Дуже приємні люди. Разом воду мінеральну вони ходили пити, гуляли разом. Віктор дуже ніжно за Ніною доглядав. Ганна, дивлячись на них, шкодувала, що вони з Толіком не здогадалися купити путівку. Толік, звичайно, не дуже любить санаторії, та й моря тут немає. Але вони були б разом.

Анатолій дзвонив їй майже щодня,

– Ганно, ну як ти, кохана? Добре? Я теж дуже за тобою сумую. Засмагла? Та я поки картоплю копав теж засмаг. А на рибалку поки що не їздили. Я за тобою дуже сумую, але нічого, Ганно, ми вже скоро побачимося!

Коли залишалося три дні до від’їзду, а курс процедур вже закінчився, Віктор несподівано запропонував:

– Друзі мої, а може ми на озеро поїдемо? Тут не так далеко розкішне озеро. Пляж відмінний, кафе, шашлики, музика грає! Я вже й про авто домовився, ну що, Ганно? А то ця їжа та режим санаторний такі прісні, що сил вже немає!

Ганні було соромно зізнатися, але вона теж захотіла поїхати. Кілька днів свободи, атмосфера відпочинку, а потім додому, до Толіка. Він зрозуміє і не образиться, що поки він там картоплю копає, Ганна розважається?

І Ганна із задоволенням погодилася.

Було помітно, що Сергій зрадів, Ганна подумки помічала його знаках уваги.

Але Ганна відразу поставила все так, що вона одружена і цим все сказано. Хоча, чесно кажучи, їй було приємно бачити захоплення в очах Сергія. Яка жінка не любить компліментів? Тим більше, що її Толік не дуже щедрий на вираження почуттів, хоча він дуже добрий. Ну просто така людина, та й одружені вони не перший рік.

Озеро зустріло привітно. Віктор одразу взяв на всіх лежаки та холодні напої.

І раптом, абсолютно цього не чекаючи, Ганна побачила його! Це було несподівано, звідки він тут узявся?

– Ганно, йдемо купатися! – до Анни підійшов Сергій, а вона застигла від подиву. Адже у воді, стояв…

– Анатолій? Ти як тут? – Ганна себе раптом дуже безглуздо відчула.

– Ганно, ми йдемо купатися? Все в порядку? – Сергій стояв поряд і привітно посміхався.

– Що? – Анатолій був весь червоний від обурення, – Я сюрприз тобі хотів зробити, приїхав, зняв нам затишний номер і до тебе збирався. Думав ми тут разом кілька днів проведемо, а ти! Я хотів приїхати до дружини коханої! А ти тут без мене значить! Розважаєшся?

– Та ні, Толік, ти все не так зрозумів, – Ганна страшенно засмутилася, невже вона остаточно все зіпсувала?

Але всі крапки над “і” раптом несподівано розставив вигук:

– Котику, ну ти де? Я чекаю чекаю, коли ти намажаєш мене кремом. І взагалі, нам час у готель, ти ж хотів відпочити! Ой, котику, у тебе щось сталося? У тебе обличчя червоне, ідемо швидше, чуєш?

Тисяча думок миттєво пролетіла в голові Ганни. Ось як? Котик значить! Тепер зрозумілі його відчуження, і холодність. І про дітей він обманює, швидше за все сам не хоче. Йому просто зручно з нею, у Ганни квартира своя. А вона думала, що в них сім’я, а от як значить!

– Іди, котик, тебе чекають! – Ганна повернулася. – Сергію, йдемо купатися. Та ні, все добре, хлопець просто помилився.

Сергій зрозуміло Ганні посміхнувся і делікатно промовчав. Два дні вони насолоджувалися відпочинком – купанням та прогулянками.

Від Ніни і Віктора не сховалась задумливість Ганни, але Сергій жартував: – Це вона відпочивати втомилася, та Ганно?

Повернувшись додому, Ганна насамперед зібрала речі Анатолія. Не буде в неї ні сім’ї, ні дитини. Не доля мабуть.

Не доля.

Якось восени Ганна йшла під дощем мокрою вулицею, і раптом почула,

– Ганно, як я радий вас бачити!

– Сергій!

– А я тут у відряджені, ми у вашому місті філію відкриваємо. І знаєте, хотів вас розшукати, не можу забути таку жінку. Чи можна запросити вас до ресторану?

Ганна стояла посеред дощу, а їй здалося, що сонце визирнуло.

Стільки було радості у голосі Сергія.

П’ять років минуло з того часу. Анна та Сергій одружені та дуже щасливі. Адже діти народжуються від кохання, і тому в них вже є син Денис та донечка Софія. Видно і справді та поїздка до санаторію була їй призначена долею. Щоб діти були, і чоловік коханий, і багато сонця і щастя.

І все це тепер у Ганни справдилося.

Вам також має сподобатись...

Світлана повернулася додому з роботи. В коридорі її зустрів свекор. – Ну привіт, Світлано, – тон свекра не віщував нічого доброго. – Здрастуйте, – відповіла вона. – Світлано, нам треба серйозно поговорити, – свекор вказав поглядом на кухню. – Я вас слухаю, Степане Андрійовичу, – відповіла невістка, пройшла на кухню, сіла за стіл. – Світлано, я одного не розумію, невже тобі навіть не соромно?! – запитав чоловік. – За що мені має бути соромно? – не зрозуміла Світлана. – За ось це! – обурено вигукнув свекор, дістав свій телефон і поклав перед невісткою. Світлана взяла телефон, глянула на екран і…заціпеніла від побаченого

Галина Іванівна вийшла на подвірʼя. Вона взяла свою табуретку, бо лавки ще були мокрі після дощу. Вийшовши на сонячне місце, вона сіла і вдихнула з насолодою свіже літнє повітря. – Ох, як добре! – вихопилося в неї. Раптом жінка помітила біля себе сусідську дівчинку Тетянку. Їй було чотири рочки. Маленька стояла біля Галини Іванівни. – Здрастуйте, бабо Галю… – сказала дівчинка і сховала щось за спиною. – Що там у тебе? Покажи, – попросила Галина Іванівна і погладила Тетянку по плечу. Дівчинка неохоче показала, щось у руці… Галина Іванівна здивовано дивилася на малечу

Настя повернулася додому після того, як відвідала в палаті маму. Дівчина увійшла до мами у спальню і побачила, що там безлад. Ліжко не застелене, шафи відкриті навстіж, шухляди комода висунуті. – Мабуть, мама поспіхом збиралася, халат шукала чи щось ще необхідне, – подумала Настя. – Потрібно трохи прибрати. Вона взялася за прибирання. Поміняла постільну білизну, заправила ліжко, закрила шафу і стала акуратно складати в шухляду комода його вміст: папери якісь, конверти, і тут їй в руки попався зовсім маленький альбом з фото. Настя мимоволі відкрила його і ахунла від побаченого

– Ой, Михайле, давно я так не сміялася! – Валентина зайшла в хату, ледве стримуючи сміх. – Що знову в тебе сталося? – буркнув чоловік. – У мене? Ні, не в мене, у нашої сусідки Галі. Та ти сам глянь, – пояснила дружина. Михайло відсунув фіранку від вікна дачного будиночка і закрутив головою. – На що дивитися? Не видно нічого, – сказав він. – Та ти краще дивися, ліворуч, де грядки, – пояснила жінка. Михайло нахилився ближче вікна і побачив сусідку Галину, яка щось робила на грядках. Чоловік придивився уважніше до сусідки і аж присів від побаченого