Життєві історії

Ірина повернулася додому з двома важкими пакетами у руках. – Коханий, я вдома, – гукнула дружина до чоловіка з коридору. – Забери, будь ласка пакети і віднеси на кухню. Віктор не відповідав. Ірина скинула пальто, пройшла у спальню. – Ти чому не відповідаєш? – здивувалася вона, побачивши Віктора. – Ти що у відрядження збираєшся? – Ні! Я йду від тебе! – тихо сказав він і продовжив складати речі. – Як йдеш? Чому? – не могла повірити жінка. – Ти сама знаєш чому! – відповів чоловік. – Поясни! Я справді не знаю чому! – Ірина здивовано дивилася на Віктора, нічого не розуміючи

Колись Віктор дав собі слово, що як тільки його дочка піде в самостійне життя, він одразу розлучиться з дружиною. На той час Віктору було 35 років, а його доньці йшов одинадцятий рік. Рішення Віктора не було якоюсь примхою. Тридцятип’ятирічному чоловікові стало відомо про роман його дружини Ірини з колегою по роботі.

На емоціях він одразу зібрав валізу і перебрався до квартири батьків. Його невірна дружина Ірина відразу дала зворотний хід: мовляв, вибач, не заню, що найшло, і надалі ніколи, і нічого подібного не повторитися.

Вибачити дружину та повернутися додому, було зовсім не просто. Справа була не тільки в зачіпленому самолюбстві та чоловічій гордості. Для нього зрада була завжди чимось надзвичайним.

Тоді Віктор навідріз відмовився від зустрічей з дружиною і навіть подав заяву на розлучення. Але Ірина вирішила діяти через доньку, яка зачастила в гості до бабусі та дідуся, скаржачись батькам Віктора, що дуже сумує за своїм батьком.

Віктор не був залізним. Це дружину він міг тримати на відстані, а ось своїй дочці він не міг відмовити ні в чому. І донька Олеся зрештою мало не за руку привела свого тата додому.

Спочатку Віктор тримав дистанцію з дружиною. Але жити поруч із людиною в безмовності було зовсім не просто. І Віктор вирішив: нехай буде все, як раніше, але тільки доти, доки дочка не піде з рідного порогу у власне життя.

Минуло 15 років. Донька Віктора вийшла заміж і почала проживати в окремій квартирі зі своїм чоловіком. Про ту обіцянку піти з дому п’ятдесятирічний чоловік не забув. Як вважав Віктор, таке і забути, і пробачити не можна.

Але якось не хотілося своїм відходом дивувати сваху зі сватом, з якими у Віктора склалися дружні стосунки, та й перед зятем було не зовсім зручно. І Віктор махнув рукою на ту обіцянку, яку він колись дав собі.

Ось тільки з відходом дочки відносини між подружжям стали змінюватися не на краще. Ірина стала дратівливою і все частіше зганяла свій негатив на чоловіка. Начебто б ділити їм на шостому десятку не було чого. Але по кожній дрібниці Ірина не витримувала і сварилася з чоловіком. 

“І за що вона мене так нелюбить?” – дивувався Віктор.

Напередодні весілля дочки Віктору дістався у спадок від свого діда добротний будинок, розташований за двісті кілометрів від міста. До будинку примикала велика ділянка землі з городом та садом. Коли Віктор запропонував своїй дружині в літню пору використовувати цей будинок як заміську дачу, то дружина відмахнулася від його пропозиції і запропонувала продати його.

Можливо Віктор так і вчинив би, якби не зіпсовані стосунки між подружжям. Якось, після чергової сварки, затіяної дружиною, він розрахувався з роботи, зібрав усі свої речі і перевіз їх на нове місце проживання.

На новому місці Віктор влаштувався за фахом електрика на ферму. Зарплата була невисока, але це його тепер не турбувало.

На ділянці, що примикає до будинку, де тепер оселився Віктор, були дві добротні теплиці. Надворі стояв травень. Віктор познайомився із сусідкою, яка поділилася з ним розсадою. І невдовзі в одній із теплиць уже зеленіли кущі помідорів. А потім поступово за допомогою порад сусідів було висаджено й інші овочеві культури.

Нудьгувати на новому місці Віктору було ніколи. Адже він ще й працював. За турботами Віктору було не до дружини. Та й вона не дуже хотіла до нього.

А коли одного разу навідалася і запропонувала повернутися, то він відповів:

– Краще нетреба!

– Як був ти селом, так селом і лишився, – спробувала образити дружина Віктора.

Але його більше не цікавила її думка. Отак, сам не бажаючи того, Віктор виконав свою обіцянку.

Вам також має сподобатись...

Мар’яна зі своїм нареченим Ігорем поїхали по магазинах, вибирати весільне плаття та костюм. Побувавши в кількох магазинах, вони заїхали в кафе, випити кави і обговорити те, що бачили і вирішити нарешті, що купуватимуть. – Мені сподобався темно-синій костюм, – казала Мар’яна, дивлячись на Ігоря. – А тобі? – А мені сподобається все, що тобі сподобалося, – усміхнувся чоловік. Раптом, до їхнього столика підійшла незнайомка. – Навіть не думай виходити за нього заміж! – сказала вона до Мар’яни. – Що ви таке говорите? Хто ви така? – Мар’яна здивовано дивилася на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

Віктор ішов додому. Раптом біля під’їзду його зупинила сусідка Жанна. – Слухай, сусіде! – почала вона. – А ти не подивишся, що у мене з лампочкою в холодильнику? Віктор і так зрозумів, що лампочку треба просто замінити. Вдома у нього, як у хорошого господаря, у запасі була і така лампочка. Відмовити привабливій, симпатичній жінці він не міг і пообіцяв через п’ять хвилин заглянути до неї. – І про що це ви там так мило розмовляли?! – раптом запитала його дружина Валентина, коли чоловік зайшов у квартиру. Віктор застиг від несподіванки

Тетяна відвідала могилку свого чоловіка Андрія. По дорозі додому жінка вирішила заїхати до своєї сестри Рити. Сестри сиділи на кухні та пили чай. – Ой, Рито… Так важко без Андрія, ніяк не можу звикнути, що його нема, – сумно промовила Тетяна. – Та заспокойся ти! – скомандувала сестра. – Ти й не любила його зовсім! – З чого ти це взяла?! – здивувалася Тетяна. – Та годі тобі Таню! Я давно знаю про твої «любовні пригоди», – несподівано сказала Рита. – Ти про що? Про які пригоди ти говориш? – Тетяна здивовано дивилася на сестру, не розуміючи, що відбувається

Ганна з друзями приїхала на озеро, відпочити. – Шкода, що тобі не вийшло поїхати з нами, – говорила вона по телефону з чоловіком. – Нічого, іншим разом обов’язково вийде, – відповідав Толік. Йшов вже третій день відпочинку, Ганна лежала на пляжі, як раптом у воді вона помітила свого чоловіка Анатолія. – Анатолій? Ти як тут? – здивувалася Ганна. – Я сюрприз тобі хотів зробити, приїхав, – розгублено відповів чоловік. Але всю правду розкрив несподіваний вигук, який Ганна досі не може забути