– Євгене, а нам обов’язково їхати до твоїх? – Катя неохоче складала свої речі у валізу.
– Катрусю, ти ж розумієш, що нормального ремонту не вийде, якщо ми тут житимемо, – чоловік присів перед нею навпочіпки і взяв її за руки. – Потерпи трохи. Я постараюся закінчити якнайшвидше.
– Ну гаразд, – вона зітхнула. – Потерплю, хай вже.
Катя не бачила батьків чоловіка із самого весілля. Там вони здалися їй зарозумілими людьми з недоречною іронією і навіть сарказмом. І тепер вона навіть уявити не могла, як житиме з ними якийсь час. А жити в них все одно доведеться.
Вони спробували з чоловіком робити ремонт у квартирі і жити там, але це було великою помилкою. Всі речі, весь одяг, все було в пилюці, як не вкривай. Тому переїхати до батьків чоловіка було єдиним правильним рішенням, адже батьки Каті жили в іншому місті.
Хазяїв удома не було, коли Євген і Катя приїхали до них. Син заздалегідь обговорив з батьками, яку кімнату вони займуть, і Катя спокійно розпаковувала речі. Можна було, звичайно, приїхати на вихідних і не брати на роботі відгул, але Каті дуже не хотілося, щоб у цей момент вдома хтось був.
Вона вже розкладала одяг у шафі, як з роботи повернулася свекруха, Ірина Анатоліївна. Євген поїхав по комп’ютер, тож Катя зустрічала свекруху вдома одна.
– Катрусю, привіт! Ви вже приїхали? – запитала вона очевидну річ, чим збентежила невістку.
Якщо вони тут, значить, приїхали. А як інакше?
– Здрастуйте, Ірино Анатоліївно, ми, справді, вже приїхали, – зітхнула Катя, відчуваючи, що буде їй тут нелегко.
– А що ти нічого не приготувала? Весь день вдома, а вечеря не готова! – свекруха зайшла на кухню і зазирнула у порожні каструлі.
– Вибачте, я якось і не подумала хазяйнувати на вашій кухні, – Катя трохи здивувалася від такої заяви.
– Ну-у, – промовила Ірина Анатоліївна. – Мені здалося, що мій син взяв за дружину дівчину, яка думає. Це ж елементарно – приготувати вечерю на всю родину, коли ти маєш вільний час.
– А він в мене був? Ми тільки перестали розбирати речі. От і маєш – тільки приїхали і одразу з претензій починають! – здивувалася Катя, але нічого вголос не сказала.
– Я можу зараз щось приготувати, – Катя прийшла до свекрухи на кухню.
– От і чудово! Бо я так втомилася. Піду, відпочину. А кухня у твоєму повному розпорядженні, – Ірина Анатоліївна розвернулася й залишила невістку куховарити.
– Що це таке?! – обурено бурмотіла собі під ніс Катя. – Не встигли приїхати, як одразу роботу дали. Могли б і накрити стіл до нашого візиту.
Вона зазирнула в холодильник. Прикинула, що можна приготувати з наявного набору продуктів, і взялася за справу. Провівши ревізію кухонних шафок, вона зрозуміла, що готувати тут не дуже то й люблять. Зі спецій – тільки чорний перець і сіль.
Через сорок хвилин запіканка з макаронів і фаршу, посипана тертим сиром, була готова. Тільки вона дістала її з духовки, як повернувся Євген і його батько.
– Ось, зустрілися внизу біля під’їзду, – свекор поплескав сина по плечу й принюхався. – А що це в нас пахне?
– Здрастуйте, Іване Петровичу, – вийшла з кухні Катя. – Я вечерю приготувала.
– Привіт, Катерино! – здавалося, він був радий бачити невістку. – Пахне смачно! Зараз оцінимо! Іринко, виходь! – гукнув він дружину. – Чоловік повернувся з роботи! Ти чого не зустрічаєш?
– Та ось, хотіла вечерю приготувати, а Катерина вже кухню зайняла, – свекруха незадоволено вийшла з кімнати. – Доброго дня, любий!
Вона поцілувала чоловіка в щоку.
– Привіт, синку! – поцілувала вона сина.
Катя так і стала від почутого. Мало того, що їй сказали, що байдикує, а потім сказали готувати вечерю, а тепер ще й, виявляється, вона сама зайняла кухню.
– Ну, ходімо, подивимося, чим нас нова господиня годуватиме, – Ірина Анатоліївна перша зайшла на кухню.
Вона глянула на стіл і руками сплеснула від побаченого.
– Ох ти ж! Їжа бідняків! – жінка понюхала запіканку.
– Зробила з того, що в хаті знайшла, – знизала плечима Катя.
– Так треба було в магазин сходити. Чи знову не подумала? – з ноткою єхидства сказала свекруха.
– А я поїм! – Іван Петрович, потираючи руки, сів за стіл. – Катрусю, дай мені шматочок.
– Я теж буду! – підтримав батька Євген. – Пахне смачно!
Катя поклала на тарілки по шматку запіканки і поставила перед чоловіком і свекром.
– Непогано живуть бідняки, якщо так харчуються, – сміявся батько. – Ірино, їж, бо ми з Євгеном зараз все зʼїмо і тобі не залишиться.
– Ну гаразд, спробую шматочок, – свекруха сіла за стіл, чекаючи своєї порції.
Каті нічого не залишалося робити, як обслужити і її. Ірина Анатоліївна з побоюванням, наче їй підсунули невідому страву, відламала шматок, розжувала.
– Ну, їсти можна, – сказала вона. – Але краще б у магазин сходила.
– Мамо! – Євген з докором глянув на матір і похитав головою.
– А що я? Я нічого! – знизала та плечима, доїдаючи макарони.
Катя вирішила поки не вступати в суперечку, і подивитися, як будуть іти справи у цій сім’ї далі.
А далі було нічим не краще!
Ірина Анатоліївна всіляко намагалася підкинути невістці всі домашні справи та обов’язки.
– Катрусю, – ласкаво починала вона вранці, коли Катя збиралася на роботу. – Зайди після роботи у супермаркет, купи за списком.
І давала їй довжелезний список. Катя спочатку поклала папірець у кишеню не дивлячись. Але потім, читаючи нескінченний список того, без чого, виявляється, не можна прожити, хоча раніше якось жили, надіслала його Євгену.
– Катю, це що? – зателефонував він їй, коли вперше отримав повідомлення.
– Це те, що твоя мама попросила мене купити й принести після роботи, – спокійно пояснювала Катя чоловікові.
Євген обурювався і привозив усе це сам.
Далі – більше. Катя не могла побути у ванній зайвих дві хвилини. Причому вона завжди чекала, коли свекруха звільнить її, а вже потім заходила. І обов’язково через п’ять хвилин, тій прямо необхідно було потрапити всередину.
– Катрусю, мені на секунду, забрати дещо, я поспішаю! – стукала вона у двері, коли Катя стояла в душі.
Каті доводилося вилазити, загортатися в рушник і відчиняти двері свекрусі. Та заходила, дивилася докірливо на мокру підлогу, вдавала, що щось шукає.
– Ой, я ж зовсім забула! Я ще вчора переклала в сумку. Можеш продовжувати. Так, тільки не забудь протерти підлогу, не вистачало ще сусідів залити, – і задоволена виходила з ванної, залишаючи там сердиту невістку.
Могла також Ірина Анатоліївна зайти вранці в кімнату до молодих без запрошення, коли Катя була там одна.
– Ось, вирішила штори випрати, – збентеживши невістку, лізла вона на стілець.
Потім, ніби одумавшись, поверталася до Каті.
– Катрусю, ти візьми сама, попери. Чого це я у вашу кімнату лізтиму?!
І виходила з кімнати. Катя, як стояла з однією ногою в панчохах, так і лягала здивовано на ліжко.
Іван Петрович теж не відставав: взяв звичку відправляти Катю до холодильника по напої.
– Тату, та я принесу, – Євген поривався встати з дивана, де вони сиділи з батьком і дивилися футбол чи якусь спортивну передачу.
– Ти що, синку, сиди! Зараз найцікавіше розпочнеться! А Катрусі нецікаво дивитися, як купа мужиків за одним м’ячем по всьому полю бігає. Так, Катрусю? – свекор підморгував Каті, і вона йшла до холодильника.
А потім Каті набридло. Зрештою, не з власної волі вони захотіли жити у батьків чоловіка. Вони самі запропонували, хоча можна було орендувати на час ремонту невелику квартирку, але Ірина Анатоліївна строго сказала:
– Ви що?! У нас що, куточка для дітей не знайдеться? Ось ще, гроші витрачатимете на орендоване житло. Поживете у нас, ми посунемося.
От і сунулися. Каті казали робити все по господарству, заходили в особистий простір, критикували майже все, що вона робила. Євген заступався за неї, але не завжди був свідком витівок матері. А Катя скаржитися не любила. Але терпінню, навіть такому, як у неї, теж приходить кінець.
Отримавши вкотре список покупок, вона розгорнула його, пробігла очима і повернула свекрусі.
– Вибачте, Ірино Анатоліївно, я не зможу купити все це. Чому б вам самій не прогулятися в магазин? – Катя була абсолютно серйозна.
– Катрусю, я втомлююся після роботи, – свекруха здивувалася від такої заяви.
– А ким, нагадайте, ви працюєте? – невістка насупилася, вдаючи, що намагається згадати. – А, згадала! Адміністраторкою в перукарні! Справді, втомлюєтеся! Бо ж цілий день слухавку піднімати, і по клавішах на комп’ютері стукати треба.
А що я? Подумаєш, цілий день на ногах, по заводах і будовах бігаю! Чого б і в магазин не піти? Я ж не втомлююся зовсім.
Свекруха мовчки забрала список. І навіть якось шанобливо подивилася на невістку.
Іншим разом, коли Ірина Анатоліївна почала лізти у ванну, коли там була Катя, невістка гукнула їй з душу:
– У сумці! Шукайте все у сумці! Інакше я заллю сусідів!
Свекруха і на це не відреагувала. Але коли Катя зайшла у кімнату до батьків чоловіка без запрошення й почала знімати штори, Ірина Анатоліївна не витримала.
– Катерино, ти що собі дозволяєш?! – натягнувши ковдру до підборіддя, обурилася вона.
– Та ось, думаю, чого це я, у нашій кімнаті штори випрала, а у вашій ні. Вирішила виправити ситуацію, не чекаючи, коли ви мене скажете.
– Ти чому лізеш не постукавши у нашу кімнату?!
– А хіба ви не так робите? – здивувалася Катя. – У мене хороший вчитель!
– Гаразд, я зрозуміла, – Ірина Анатоліївна посміхнулася. – Ну, молодець! Нічого не скажеш. А чого раніше терпіла?
– Сподівалася, що у вашого чоловіка жінка, яка думає, – усміхнулася теж Катя.
– Катерино, не будь єхидною! – засміялася свекруха.
Увечері Іван Петрович за звичкою хотів відправити Катю до холодильника.
– Катрусю, баночку пінного мені не принесеш? А то тут зараз наші гратимуть.
– Вибачте, Іване Петровичу, мені дуже подобається дивитися, як купа мужиків ганяє м’яч по полю. Ось якби ви не акцентували на цьому увагу раніше, я так і носила б вам напої, як безкоштовний офіціант. А тепер – вибачте. Або не пийте, або йдіть самі. У мене – футбол! А у вас ще один офіціант є, – вона кивнула на Євгена, який щосили намагався не розсміятися.
– Я сходжжу! – засміявся Євген. – Катю, тобі теж принести?
– Ні, дякую, нам з Іриною Анатоліївною краще ігристого. Так, Ірино Анатоліївно? – переможно посміхнулася Катя.
Свекруха жартівливо закотила очі, розуміючи, що краще більше ніколи не сваритися…
