Коли Дарина зустріла Олега, він уже мав двох дітей. Не проблема, здавалося їй. Головне – вільний.
Тим більше, в іншому Олег виявився ледь не принцом. Цікавий чоловік трохи за 30, з гарною роботою, добрий та щедрий – для вчорашньої студентки просто мрія.
Закохалася вона сильно. Батьки Дарини жили у селі, повертатися їй туди не хотілося. Кавалер виявився дуже доречним.
Мама, дізнавшись, що до доньки залицяється старший чоловік, трохи розхвилювалася. А коли познайомилась з Олегом, заспокоїлася. Зрозуміла, що людина надійна, і десять років різниці тільки на користь. А що розлучений – так іди знайди зараз людей, які замолоду шлюб можуть зберегти.
Стосунки у Дарини з Олегом склалися швидко, через пів року зіграли весілля.
Жити почали дружно.
Одне засмучувало молоду дружину. Щонеділі Олег їхав зрання і повертався додому аж увечері.
Від шлюбу з першою дружиною в Олега була дочка Аліна й син Ігор.
Розлучилися вони через сварливість його колишньої й постійного втручання тещі. Владна пані безцеремонно лізла в їхнє сімейне життя і взагалі не розуміла, чому зять не бажає підкорятися. Своїм чоловіком вона розпоряджалася як хотіла.
Дружина настільки звикла до такого стану в сім’ї, що ніяк не намагалася припинити мамині витівки. Олег спочатку сподівався на зміни, потім терпів заради дітей, а коли жінка почала копіювати свою матір, пішов від них з чим був. Собі дорожче буде.
Аліменти почав виплачувати одразу, добровільно.
Як не дивно, він зумів зберегти контакти із колишньою дружиною й тещею. Спілкуванню Олега з дітьми вони не перешкоджали. Щонеділі він забирав малюків і йшов з ними гуляти. Парки, атракціони, обов’язкове кафе з піцою й морозивом.
До весілля Дарину цей один день на тиждень не напружував. А спочатку після одруження їй подобалося поратися по господарству на самоті і до повернення чоловіка готувати смачні страви.
Коли домашній затишок було налагоджено, молода дружина занудьгувала. У будні вони з чоловіком працювали, вона бувало й у суботу. У єдиний вихідний Олег завжди був зайнятий. Рідні – далеко. Однокурсниці: у когось чоловіки, а у когось і діти. Одна Дарина залишалася не при ділі.
Якось вона наважилася заговорити з чоловіком на цю тему. Олег роздратовано відповів:
– Невже ти не можеш знайти собі заняття? Мої діти – це мої діти.
– Але ж я не прошу тебе зовсім до них не ходити. Будь ласка, візьми мене з собою. Ми з тобою більше року одружені, а я ще не бачила твоїх дітей, – заплакала Дарина.
– Навіщо тобі це? Вони ще маленькі і нема чого їм бачити, що у тата є інша дружина. Думаєш, це їх потішить?
Коли вчергове в неділю він знову поїхав, Дарина зателефонувала мамі. Поплакатися і спитати поради.
Вислухавши дочку, мудра жінка спитала:
– Даринко, люба моя, подумай гарненько – а якби він покинув своїх дітей, хотіла б ти жити з такою людиною?
– Ні, мамо, – сказала вона.
– Ось саме так, дочко! Послухай, скоро у вас з’являться свої діти, і все налагодиться… Ти сама зрозумієш, що таке малюки і як важко зрозуміти дорослі проблеми.
Ще через рік Олег вирішив познайомити її з Аліною й Ігорем. Попросив дружину приїхати вдень у кафе, де вони збиралися обідати після прогулянки.
Дарина так і зробила. Семирічна Аліна одразу насупилась, дивилася на мачуху спідлоба. Ігор, шестирічна копія свого батька, також замкнувся. Діалог не клеївся, і Дарина, щоб дати час батькові якось порозумітися з дітьми, вийшла в туалет. Коли повернулася, Олег і діти сиділи зі злими обличчями.
Придумавши привід, молода жінка поїхала додому. Олег цього разу повернувся додому раніше, засмучений.
– Вони ревнують до тебе. Коли ти нас залишила самих, Аліна почала казати покинути «цю тітку», а Ігор надувся і сказав, що вони зі мною не спілкуватимуться.
– А ти?
– Я намагався все пояснити, але вони просто мовчали. А вдома одразу побігли скаржитися матері. Не встиг я доїхати додому, як зателефонувала теща і влаштувала сварку. Якщо коротко – вони проти того, щоб діти спілкувалися з моєю новою дружиною, і, якщо я буду влаштовувати такі зустрічі, взагалі заборонять мені бачити сина й дочку.
Дарина проплакала всю ніч. Вона не розуміла – у чому її вина?
Олег переживав не менше. Весь тиждень ходив сумний, про щось думав.
А в п’ятницю ввечері сказав:
– Збирайся, поїдемо завтра до твоїх у село!
– На всі вихідні? – зраділа Дарина.
– Так!
А рано-вранці в неділю Олегу зателефонувала колишня дружина.
Дарина ще ніжилась під ковдрою. Чоловік зранку пішов разом із тестем по гриби.
Вона взяла слухавку й ахнула від почутого!
Жінка не дала їй навіть слова вставити. Тільки но почувши жіночий голос, вона звинуватила Дарину у всіх гріхах. І в тому, що вона спеціально зманила Олега в село, щоб той не побачився з дітьми.
Олег, повернувшись, тільки посміхнувся у відповідь на розповідь про свою колишню. Чи ж йому не знати йому цю сварливу жінку:
– Вибач, я не подумав. Треба було взяти телефон із собою. Але мені так хотілося відключитися від всіє цієї метушні. А з колишньою я розберуся. Подам позов, щоб мати право спілкуватися з дітьми на своїй території.
Суд задовольнив його вимоги, і незабаром Олег забирав дітей одразу після школи у суботу й повертав матері у неділю.
Як не намагалася Дарина, діти ставилися до неї насторожено. Їм не подобалася їжа, яку готувала мачуха, вони мало з нею спілкувалися, не оцінили приготовану для них кімнату.
А потім раптово не стало колишнього тестя. Після поминок якось одразу заслабла теща. У цей час колишня дружина Олега вийшла заміж за іноземця, і зібралася переїжджати до нього разом із дітьми.
Олег своєї згоди на виїзд дітей не дав, знову подав позов у суд.
Тепер уже вирішувалося питання, з ким житимуть діти. Аліна й Ігор були не в захваті від того, що відбувається. Новий чоловік мами їм не подобався, надто вже він був строгим. Коли в суді їх питали, з ким вони хотіли б залишитись, вони обрали батька.
Незабаром діти переїхали до Дарини та Олега. Їм купили комп’ютери, меблі. Дарина взяла на себе роль мачухи. Досить довго вони її ніяк не називали, і, здавалося, цей холодок ніколи не пройде.
Крига зрушила, коли Дарина принесла додому фотографію майбутнього малюка.
Аліна пирхнула, а Ігор почав розпитувати, де тут на знімку ручки й ніжки:
– Тату, а коли він підросте, ми гратимемо у футбол?
– Звичайно! – Олег погладив сина по голові. – У нас буде сімейна команда.
– Ніякий він нам не брат! – вигукнула Аліна.
– Чому? У вас же ж один тато, значить, одна кров, – спробував пояснити Олег.
– А мама інша! Значить ні! – не заспокоювалася дівчинка.
Дарина не витримала, пішла у свою кімнату плакати.
Весь вечір Олег просидів із дітьми, розмовляв, роз’яснював. Вранці Ігор уперше посміхнувся Дарині, похвалив сніданок. Аліна мовчала.
За місяць мачуху поклали на збереження.
Повернувшись додому через кілька тижнів, Дарина побачила чисто прибраний будинок і смачний обід.
– Це ми з Ігорем приготували, Аліна прибирала, – похвалився Олег.
…Олег з Ігорем були на футболі, коли Дарина почала народжувати.
Більше за саму Дарину запереживала Аліна.
Вона бігала по дому, збираючи на прохання мачухи речі для лікарні, і в неї все валилося з рук. Вона навіть не з першого разу набрала номер батька.
А коли таки додзвонилася, то прокричала в слухавку:
– Тату, їй недобре! Швидше!
«Швидка» приїхала раніше за Олега. Фельдшер, подумавши, що Аліна донька молодої породіллі, запитав:
– Кого хочеш – сестричку, чи братика?
Трохи зніяковівши, дівчинка відповіла:
– У нас братик буде! Артем! Так же ж, мамо?..