Історії жінок

– Все, скасовуй всі свої плани на вихідні! – заявив дружині Микола. – Побудемо ми, Тетянко, з тобою вдома тільки вдвох. Микола пішов спати, залишивши дружину здивованою. Тетяна не любила засиджуватися вдома. Але заради Миколи скасувала всі свої справи… Ранок пройшов добре. Вони неквапливо поснідали, подивилися кілька серій серіалу. Потім Тетяна схаменулася: – А де ж мій телефон?! – Він тобі не потрібний, ми ж вирішили провести час тільки вдвох, – нагадав Микола. Раптом пролунав дзвінок у двері, а потім хтось нетерпляче постукав у двері. Тетяна, кинулась в коридор, обігнавши чоловіка, і застигла від несподіванки

– Скажи чесно, ти зраджуєш мені з колегою? – запитав Тетяну чоловік по дорозі з корпоративу.

Тетяна здивовано глянула на нього. Її здивувало і саме питання, і серйозний тон Миколи.

– Звідки ти таке собі вигадав?! – здивувалась вона.

– Ти порівняла його з Ді Капріо, бо ж в дитинстві була закохана в цього актора. Ти спеціально так сказала, натякнула, що колега тобі подобається. Та ще й прилюдно, щоб усі бачили мою ганьбу.

Тетяна засміялася, але замовкла, коли чоловік вчепився в кермо сказав:

– Ще й смієшся. Так і знав.

– Такі претензії неможливо сприймати всерйоз! Мало в кого я була закохана в дитинстві. Я в сусідського Павлика теж була закохана, до нього теж ревнуватимеш?

– Це той Павло, який живе поряд із твоїми батьками? Ти тому до них так часто їздиш? – почав насідати Микола.

Тетяна замовкла, не бачачи сенсу в цій розмові. Останнім часом таке траплялося часто, безпідставні підозри, сварки, її мовчання…

– А колись Микола був іншим, – гірко подумала Тетяна.

…Майбутній чоловік здався Тетяні ідеалом сучасного чоловіка. Є почуття гумору, не сидить на харчах у жінки, а головне спокійний і розумний. Як у такого не закохатися?

Тому перший спалах недолугих ревнощів став для неї несподіванкою. І трапилося все через дурниці, двоюрідний брат переплутав листування в соцмережі і надіслав їй грайливе:

«Я сумую за тобою, киця!».

Тетяна посміялася, показала чоловікові, а Микола раптом спохмурнів і жорстко запитав:

– Давно це у вас?! Не соромно з двоюрідним братом романи крутити?

– Ох, як соромно, – засміялась Тетяна, думаючи, що чоловік жартує.

Ніздрі Миколи роздулися, обличчя почервоніло. До Тетяни дійшло:

– Він серйозно думає, що повідомлення для мене…

Відкинувши жартівливий тон, вона пояснила:

– Він переплутав листування, його дівчина теж Таня. Між нами нічого немає і бути не може. А якби було, думаєш, показала б таке повідомлення?

Микола поступово заспокоївся. Він відвів погляд і зніяковіло відповів:

– Вибач, погарячкував. Я тобі не розповідав, але моя колишня дівчина любила викликати ревнощі, фліртувала з іншими, показувала їхнє листування. Думав, це від нудьги, а вона зраджувала з трьома моїми друзями. Тепер зрада для мене – неприємна тема.

Тетяна чесно відповіла:

– Це жахливо, я тобі співчуваю, але відповідати за її вчинки я не зобов’язана.

– Я знаю, що ти не така, ти особлива, така добра і ніжна…

Микола ніжно обійняв Тетяну і все забулося само собою.

Наступну сварку Микола влаштував, бо Тетяна недостатньо уважно слухала його розповідь про роботу.

– Тобі не цікаве моє життя, значить, і до мене нема діла, – сказав їй Микола. – Зізнайся, про кого ти зараз думаєш?

– Я просто втомилася, от і замислилася. Мені цікаво, продовжуй, – спробувала виправдатися Тетяна, але чоловік пішов по колу.

Іншим разом Микола сварився за неприготовану вечерю.

– Жінці в радість готувати коханому чоловікові, так вона показує турботу. Якщо ти не хочеш мене побалувати, то значить не любиш.

– Я просто не встигла, не треба в кожній моїй дії шукати прихований зміст! – розлютилася Тетяна. – Миколо, я тебе не впізнаю, що раптом з тобою сталося?

– Скажи краще, що трапилося з тобою? – сказав чоловік. – Раніше я був центром твого світу, тепер ти постійно відволікаєшся. Вчора кинула мене одного і побігла до подружки. Чому? Розлюбила чи за подружкою ховається інший чоловік?

– Миколо, я тебе люблю, але мій світ не обмежується тобою, не можна просидіти все життя в обіймах, – сказала Тетяна. – Подруга заслабла, треба було забрати її із лікарні. Якщо твій друг заслабне, то хіба ти не допоможеш?

– Я точно не кину тебе, адже для мене наші стосунки важливіші за якихось друзів, – заявив Микола.

…– Чому ти його не кинеш? – здивувалася сестра, якій Тетяна поскаржилася на чоловіка.

– Я його люблю, – просто відповіла та. – Микола не завжди був таким, насправді він інший. Треба лише подолати ці його нездорові ревнощі. Він не винен, колишня його так допекла!

– Це не причина діставати тебе, – категорично заявила сестра. – Ти стала смикана, зайве слово боїшся сказати, при ньому весь час мовчиш.

– Ти перебільшуєш, – засміялася Тетяна.

Телефон дзенькнув, надійшло повідомлення від чоловіка:

«Зустрілася з сестрою? Скинь фото, хочу перевірити, чи ти з нею точно».

Тетяна залишила повідомлення без відповіді, подумавши:

«Якщо я зроблю як хоче Микола, вона вирішить, що мій чоловік точно якийсь дивний».

Телефон у її руці продовжував вібрувати, інформуючи про нові повідомлення. Тетяна не відповіла на жодне і знала, що вдома на неї чекає сварка.

Так і сталося.

«І ось нова сцена ревнощів, та ще й така безглузда», – нескінченно крутилася в голові думка.

– Так більше продовжуватися не може! – категорично заявила Тетяна, коли вони приїхали додому. – Я не заслужила ревнощів. І добре б я давала привід, але я з усіма спілкуюсь рівно.

– Ти маєш рацію, я просто сам не свій, коли бачу біля тебе чоловіків, – сказав Микола. – Якби ти була сама чоловіком, зрозуміла б, адже ти така яскрава, спокуслива. Не дивно, що ти подобаєшся багатьом, і бачити це важко.

Компліменти пом’якшили Тетяну, вона сказала вже спокійніше:

– Тобі треба змиритись. Я працюю з людьми, серед них багато чоловіків, мені доведеться спілкуватися з ними.

Раптом чоловік засяяв:

– Може, тобі звільнитися?! Сидітимеш удома, займатимешся господарством і станеш тільки моєю!

Тетяна постаралася не показати, як обурила її ця пропозиція, особливо слова: «тільки моєю».

– Я ніколи не кину своєї роботи, я люблю її, – твердо відповіла Тетяна.

Після цієї розмови Микола на якийсь час став добрим, лагідним і розуміючим чоловіком, в якого Тетяна колись закохалася. Вона знову розслабилася і зовсім забула про обережність, тому відповіла на дзвінок давнього друга об одинадцятій вечора.

– Це дивно так пізно дзвонити чужій дружині, – заявив Микола, коли вона поклала слухавку. – Ваша дружба якась незвичайна, я давно помітив.

Чоловік із жінкою дружити не можуть, хтось неодмінно хоче перевести стосунки в іншу площину, якщо ти розумієш, про що я. То хто з вас цього хоче, може він? Якщо так, я не ображусь.

– Нема на що ображатися, ми знайомі з двох років і просто дружимо, – відповіла Таня спокійно, сподіваючись, що такий тон запобігне сварці. – І взагалі, він одружений, троє дітей…

– Дружина розповніла від пологів, діти дістали, а тут гарна подружка, готова відповісти навіть уночі, – підхопив Микола. – Ти не розумієш, як міркують чоловіки, для свого приятеля ти виступаєш лише в якості чергової перемоги. Я хочу, щоб ви припинили спілкуватися.

– Ти не можеш такого вимагати! – ахнула Тетяна.

– Можу, і не лише з приводу нього. У тебе дуже багато друзів чоловічої статі, для заміжньої жінки це дивно. Я терпів, поки ми зустрічалися, але ми одружені, і ти маєш забути про друзів. Справжня жінка в житті має лише трьох чоловіків: батько, чоловік і син.

– Що за претензії? – обурилася Тетяна. – Раніше тебе не бентежило, що в мене стільки друзів. Навіщо ти одружився, якщо це так важливо?

– Ти обманула мене, заманила любов’ю й увагою, а тепер даруєш її іншим. Коли ми востаннє були на вихідні разом? Ти з рідними, друзями, у справах їздиш…

– Я ж кличу тебе з собою!

– А я не хочу десь вештатися. Я хочу хоч пару днів провести зі своєю дружиною, і щоб решта світу нас не турбувала. Хоч це ти можеш мені дати?

Микола дочекався кивка Тетяни і задоволено підбив підсумок:

– От і чудово, тоді скасовуй плани на вихідні. Побудемо вдома лише вдвох.

Микола вирушив спати, залишивши дружину здивованою:

«Як він зумів повернути розмову так, що я залишилася винна, а він зі своєю ревнощами – ні?»

Тетяна не любила засиджуватися вдома і не розуміла красу вихідних у чотирьох стінах, але заради Миколи та злагоди в сім’ї скасувала плани. Чоловік залишився задоволений, тому ранок пройшов мирно, вони неквапливо поснідали, подивилися пару серій серіалу.

Потім Тетяна схаменулась:

– Де мій телефон?

– Він тобі не потрібний, це вікно у світ, а ми вирішили провести час тільки вдвох, – нагадав Микола, пригортаючи дружину до себе.

Коли він десь відійшов, Тетяна безуспішно пошукала телефон, а потім махнула рукою:

«Гаразд, нічого не станеться, якщо я день проведу без нього. Микола має рацію, я надто мало часу приділяю йому. Нехай буде тихий і спокійний день…»

І в цей момент задзвенів дверний дзвінок, а потім хтось нетерпляче постукав у двері. Тетяна, кинулась до дверей, обігнавши чоловіка, який уже спохмурнів і намагався її затримати.

Вона застигла від несподіванки.

На порозі стояла захекана сестра, яка одразу заявила:

– Чому не відповідаєш? Дзвоню, а ти слухавку не береш! Мама в лікарні, а до тебе не додзвонишся.

– Я телефон не можу знайти, – розгубилася Тетяна. – Почекай, зараз зберуся.

Микола взяв її за руку.

– Куди це ти? Ми домовилися провести час разом.

– Ти ж чув, мені треба до мами! – Тетяна спробувала забрати руку, але чоловік тримав міцно.

– Знову ти мене залишаєш, – прошипів Микола. – То мама, то подружки, а ти ж за мене заміж вийшла і повинна бути зі мною!

– Як ти можеш порівнювати прості посиденьки з… З цим? – запитала Тетяна. – Відпусти, мені треба зібрати речі й знайти телефон, бо ж мені напевно дзвонили.

– Як ти мені набридла зі своїм телефоном! На, тримай! – Микола дістав мобільний з кишені домашніх штанів і поклав Тетяні в руку.

– Він увесь цей час був у тебе?! – оторопіла та. – Мені дзвонили, писали, ти це знав і не сказав мені?!

Немов спали рожеві окуляри, і Тетяна побачила чоловіка таким, яким той був насправді. І це видовище було їй неприємним, хотілося сваритися і взагалі влаштувати йому…

Але на порозі переминалася з ноги на ногу сестра, і часу на розбірки не вистачало. Тетяна схопила ключі, телефон і вибігла з квартири.

Пізно ввечері вона йшла додому пішки, щоб подумати.

Мама, як з’ясувалося, мала дуже високий тиск. Лікарі сказали, що все буде гаразд, але стоячи біля ліжка і тримаючи її за руку, Тетяна раптом подумала:

«Якби з мамою сьогодні сталося найгірше, я не змогла б навіть попрощатися, і все через Миколу…

Тепер їй було дивно, як вона не помічала самозакоханості чоловіка і навіть виправдовувала його.

– Більше я це терпіти не стану, кину його одразу, як прийду, – подумала Тетяна, але тут же згадала, як міцно чоловік тримав її сьогодні за руку, які шалені в нього були очі.

– Ні, такий не піде сам. А ще я не хочу спускати йому з рук це все.

Вдома, вислухавши плутані вибачення Миколи та його звичні запевнення в коханні, Тетяна найласкавішим голосом, на який була здатна, сказала:

– Я розумію, ти хотів бути зі мною, а я приділяла тобі мало уваги. Тепер усе буде інакше…

…– З якою це жінкою ти розмовляв? – запитала Тетяна наступного дня, поспостерігавши за чоловіком з вікна.

– Вона просто запитала дорогу.

– Здається мені, ти брешеш, дуже вже мило вона посміхалася, – підозріло сказала Тетяна. – У тебе з нею щось є?

– Намагаєшся допекти мені? – посміхнувся Микола, але дружина продовжувала дивитися на нього строго, і він занервував.

Зовсім не до сміху стало, коли через день дружина написала:

«Не можу забути про ту жінку. Ти точно на роботі? Скинь фото!»

Микола був на нараді і не зміг відповісти, але повідомлення сипалися одне за одним.

Вдома він спробував влаштувати сварку.

– Я не можу щохвилини відповідати на твої повідомлення, у мене теж є робота!

– А чи не ти казав, що я для тебе найважливіша? – примружилася Тетяна. – Настав час підтвердити слова діями.

– Знаю, чого ти домагаєшся, але зрозумій, для чоловіка ревнощі – це нормально. Жінка ж має бути м’якою.

Тетяна зупинила його:

– Так намагайся, щоб я була м’якою, не доводь до гріха.

Вночі Микола прокинувся від якогось дивного відчуття.

– Чого я боюсь? – здивувався він сам, повернувся на бік і натрапив на пильний погляд дружини.

Тетяна сиділа на ліжку, обійнявши коліна, і пильно розглядала чоловіка. Передсвітанкові сутінки стерли риси її обличчя, довге волосся розтріпалося, і Миколі здалося, що в ліжку з ним незнайомка.

– Чисто чаклунка якась, – подумав він.

– Чого не спиш? – спитав він і сам здивувався, яким хрипким став голос.

– Тобою любуюся, ти в мене такий гарний. Ти спи далі, спи…

Від простої начебто відповіді Миколі стало ніяково, але він вирішив: «Не дам я їй так ставитися до себе».

Він демонстративно відвернувся і спробував заснути, але так і не зімкнув очей.

Микола намагався радіти тому, як сильно він потрібен дружині, але не виходило. Тетяна влаштувала сварку, коли він прийшов із роботи на десять хвилин пізніше.

– Я думала, тобі на дорогу треба тридцять хвилин! Де ти був решту часу?!

Вона щодня вимагала фотозвіт з роботи та засипала повідомленнями, доки не отримувала бажане. Колеги почали дивно поглядати на Миколу і жартувати, дедалі частіше в їхніх словах звучало: «Каблук».

А перед вихідними начальниця показала йому свій телефон із повідомленням від Тетяни:

«Я знаю, що у вас роман із моїм чоловіком, він зізнався. Відчепіться від нього, інакше я стоятиму біля вашого офісу і розповідати, яка… Тут працює».

Відмахнувшись від виправдань Миколи, начальниця сказала:

– Мені байдуже, що відбувається у твоїй родині, але такого я не терпітиму. Якщо не розберешся, готуй речі на вихід.

Злий Микола помчав додому.

– Ти зовсім вже, підставила мене перед начальницею?! – вигукнув він.

– Так і знала, що між вами щось є, недарма ти так поспішаєш на роботу! – підхопила Тетяна. – Я їй влаштую, знатиме, як відводити чоловіків із сім’ї!

– Та ти вже взагалі! З мене досить, я йду, зараз же. Та щоб я ще раз одружився! Ніколи!

Через годину, залишившись одна, Тетяна відкрила ігристе.

— Вийшло краще, аніж я думала, — сказала вона вголос. – Відвадила його не тільки від себе, а й від жінок взагалі. Мабуть, я заслужила подяку від усього жіноцтва…

Вам також має сподобатись...

Віра смажила на кухні котлетки, як раптом на столі завібрував телефон її чоловіка Володимира. – Коханий, тобі тут хтось дзвонить! – гукнула вона. Але Володимир не чув дружину – він був у ванні. Віра взяла слухавку і раптом почула незнайомий жіночий голос: – Володечко, я так скучила! Так скучила, що аж не можу… Віра аж присіла від почутого. – Хто це? – запитала вона, але на тому кінці зразу поклали слухавку… Віра сиділа на кухні і дивилася в одну точку. Вона не могла повірити в те, що відбувається. А потім вона почула від чоловіка несподіване

Валентина заслабла. Вони мусила їхати в місто лягати в лікарню. Невдовзі Валентину виписали. З лікарні її забирала донька Настя. На запитання матері про справи, вона відповіла неохоче: – Погані, мамо, наші справи… На наступний день після повернення Валентина взялася до справи – прибрала в будинку, побілила, попрала все, вимила підлогу, очистила від снігу доріжки в дворі. Так кілька днів невтомно працювала вона, не звертаючи уваги на слабість. Потім пішла до сусідського хлопця і розмістила дещо в інтернеті. А через кілька днів, рано-вранці, до будинку Валентини під’їхав темно-сірий, забризканий брудом джип

Валерій лежав на дивані біля телевізора з мобільником у руках і грав у якусь гру. – На-та-лю, а вечеря скоро?! – вкотре гукнув він свою дружину. Наталя вже посмажила млинців з грибочками і наварила запашного борщику. Вона поправила чубок, який закривав очі і поспішила домити посуд після приготування. Завтра їй рано вставати на роботу. Треба швидше все прибрати і спати… – На-та-лю! – не вгавав Валерій. – Ну ти там скоро? Так смачно пахне млинцями з грибами, я вже йду! Наталя раптом з гуркотом поставила на стіл недомиту каструлю. Вона застигла від несподіваної здогадки

Катерина попрасувала свій робочій халат, одягла нові зручні туфлі, гарно зачесалася. Вона відвела доньку Маринку до сусідки, баби Марії й вирушила на роботу. Катерина так чепурилася, бо дуже хотіла сподобатися своєму колезі Сергію Анатолійовичу. Жінка прийшла на роботу, а тут новина – не буде Сергія Анатолійовича кілька днів! Відпустку взяв за власний кошт. – А чого він відпустку взяв? – приховуючи розчарування, запитала Катерина. – Колишня, кажуть, до нього приїхала, – відповіла колежанка Олена. – Сина привезла. Катерина розчарувалася, але вигляду не показала… Ввечері вона прийшла додому, глянула на свій город, і ахнула від побаченого