Коли Лариса виходила заміж, майбутній чоловік поставив умову: «Житимемо з моєю мамою».
Лариса і не була проти. Майбутня свекруха завжди була привітною та гостинною. Квартира в чотири кімнати, за бажанням можна і не зустрітися один з одним за цілий день.
Спершу було все добре, готували вечерю разом, квартиру прибирали дружно. Але згодом почалося:
– Неправильно посуд миєш і складаєш. Прати потрібно, коли набереться багато брудної білизни. Чоловіка треба зустрічати з посмішкою та парадно одягненою. Поправ зачіску і макіяж.
А коли народився син, то повчання подвоїлися:
– Памперси – це погано. Дитину треба напувати водою з народження. Нічого не розуміють сучасні лікарі. Сповилювати треба міцно…
Жодні заперечення свекруха не сприймала, казала, що Лариса не розумна.
Лариса скаржилася чоловікові, чоловік розводив руками: – Ну це ж мама!
Тоді Лариса почала наполягати на тому, щоб накопичувати гроші на початковий внесок з іпотеки. Чоловік зненацька погодився. Лариса вирішила, що ще трохи зачекати, а щоб гроші швидше збиралися, почала підробляти з дому. На той час синові було вже два роки.
Якось вирішила Лариса перевірити спільний рахунок і виявила, що немає чималенької суми.
Запитала у чоловіка, куди поділися гроші. А він як ні в чому не бувало, відповів:
– Мама захотіла дорогий телефон. Я купив їй. Тобі для мами грошей шкода?
– Телефон? Мамі? Я б зрозуміла, якби ти собі купив, але мамі! У мене такого навіть немає.
Чоловік тоді дуже образився і не розмовляв. Лариса вже думала про розлучення, коли чоловік раптом змінився, обіцяв, що більше грошей витрачати без відома дружини не буде.
І все знову стало, як і раніше. Лариса вийшла на роботу, син пішов до дитячого садка.
Цього вечора чоловік прийшов додому добряче «веселим», за всі роки спільного життя вперше.
Лариса допомогла йому роздягнутися і намагалася вкласти на ліжко. Але чоловік раптом сказав:
– Не чіпай мене. Нехай мене мама вкладе. Ти мене дістала вже давно. І мою маму не любиш, грошей їй пошкодувала на телефон. Тьху! Але розумієш, з тобою жити зручно та смачно готуєш. Тому ми з мамою і закриваємо очі на все.
Лариса була здивована такою новиною. Свекруха заголосила:
– Не слухай ти його. Він проспиться і забуде, що це сказав. Як ми без тебе? А раптом потім одружиться з якоюсь нахабною жінкою. Забудь, що він наговорив, будь ласка. Але хочеш, я цей телефон тобі подарую?
Лариса не слухала свекруху, вона збирала речі.
Переночує у подруги, а завтра винайме житло. “Ну її, цю сімейку”.
