Життєві історії

Лариса приготувала вечерю, прибрала в квартирі. Несподівано вхідні двері відкрилися, на порозі стояв її чоловік. Він був добряче «веселий». – Дивно, стільки років живемо разом, і ніколи за ним такого не помічала, а тут на тобі! – думала жінка. Лариса допомогла чоловіку пройти у спальню, поклала на ліжко. – Я маю тобі дещо сказати, – тихо пробурмотів чоловік. – Нахились. Лариса нахилилася до чоловіка, він щось сказав їй на вушко. Раптом Лариса різко підвелася, дістала з шафи сумку і почала збирати свої речі 

Коли Лариса виходила заміж, майбутній чоловік поставив умову: «Житимемо з моєю мамою». 

Лариса і не була проти. Майбутня свекруха завжди була привітною та гостинною. Квартира в чотири кімнати, за бажанням можна і не зустрітися один з одним за цілий день.

Спершу було все добре, готували вечерю разом, квартиру прибирали дружно. Але згодом почалося: 

– Неправильно посуд миєш і складаєш. Прати потрібно, коли набереться багато брудної білизни. Чоловіка треба зустрічати з посмішкою та парадно одягненою. Поправ зачіску і макіяж.

А коли народився син, то повчання подвоїлися: 

– Памперси – це погано. Дитину треба напувати водою з народження. Нічого не розуміють сучасні лікарі. Сповилювати треба міцно…

Жодні заперечення свекруха не сприймала, казала, що Лариса не розумна.

Лариса скаржилася чоловікові, чоловік розводив руками: – Ну це ж мама!

Тоді Лариса почала наполягати на тому, щоб накопичувати гроші на початковий внесок з іпотеки. Чоловік зненацька погодився. Лариса вирішила, що ще трохи зачекати, а щоб гроші швидше збиралися, почала підробляти з дому. На той час синові було вже два роки.

Якось вирішила Лариса перевірити спільний рахунок і виявила, що немає чималенької суми. 

Запитала у чоловіка, куди поділися гроші. А він як ні в чому не бувало, відповів:

– Мама захотіла дорогий телефон. Я купив їй. Тобі для мами грошей шкода?

– Телефон? Мамі? Я б зрозуміла, якби ти собі купив, але мамі! У мене такого навіть немає.

Чоловік тоді дуже образився і не розмовляв. Лариса вже думала про розлучення, коли чоловік раптом змінився, обіцяв, що більше грошей витрачати без відома дружини не буде.

І все знову стало, як і раніше. Лариса вийшла на роботу, син пішов до дитячого садка.

Цього вечора чоловік прийшов додому добряче «веселим», за всі роки спільного життя вперше.

Лариса допомогла йому роздягнутися і намагалася вкласти на ліжко. Але чоловік раптом сказав:

– Не чіпай мене. Нехай мене мама вкладе. Ти мене дістала вже давно. І мою маму не любиш, грошей їй пошкодувала на телефон. Тьху! Але розумієш, з тобою жити зручно та смачно готуєш. Тому ми з мамою і закриваємо очі на все.

Лариса була здивована такою новиною. Свекруха заголосила:

– Не слухай ти його. Він проспиться і забуде, що це сказав. Як ми без тебе? А раптом потім одружиться з якоюсь нахабною жінкою. Забудь, що він наговорив, будь ласка. Але хочеш, я цей телефон тобі подарую?

Лариса не слухала свекруху, вона збирала речі. 

Переночує у подруги, а завтра винайме житло. “Ну її, цю сімейку”.

Вам також має сподобатись...

Настя пилососила килим, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв якийсь незнайомий хлопець. – Вам кого? – здивовано запитала вона. – Вас, якщо ви Настя, – раптом відповів той. – Можна зайти? Та не переживайте! Не на сходах же ж ми будемо розмовляти? Настя впустила гостя в квартиру. Поки він знімав верхній одяг, вона розглядала його. Модно вдягнений, симпатичний, трохи старший за неї… – Чим тут у тебе пахне? – скривився він, перейшовши на «ти». – Пахне? – Настя зніяковіла. – Я не помічаю, звикла… То хто ж ви такий?! Настя дивилася на гостя, й не розуміла, що відбувається

Зіна з чоловіком сиділи на терасі, пили чай та насолоджувалися тишею. Раптом пролунав телефонний дзвінок. – Привіт, Зіна. Це Дмитро! Завтра приїдемо до тебе в гості. Зустрічай, – почула жінка незнайомий голос. – Який ще Дмитро? – перепитала Зіна. – Брат твій. Не впізнала чи що? Одним словом чекай нас завтра! – пояснив співрозмовник і закінчив виклик. – Хто дзвонив? – одразу запитав чоловік. – Брат мій. Дмитро, – здивовано відповіла Зіна чоловіку. – У тебе, що є брат? – витріщив очі чоловік. – В тому то й справа, що немає! – Зіна здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Роман з Микитою одружилися майже одночасно. Брати вирішили відкрити магазин одягу. Батьки ще допомогли. Ніби все йшло добре. Але біда прийшла, звідки не чекали… Бізнес процвітав, та ось тільки разом з грошима в сім’ю прийшов розбрат. Дружини братів хвалилися одна перед одною, красувалися. – А мені чоловік купив золоті сережки і кольє на день народження! – казала дружина Романа. – А мені подарував машину на день народження! Що мені твої сережки, ось машина – оце діло! – хвалилася дружина Микити. – Що-о-о, як таке може бути?! – аж підскочила дружина Романа. І жінка вирішила діяти

Степан з Юлією одружилися. Жили молоді з матірʼю Степана Мариною Аркадіївною. А невдовзі вони вирішили переїхати у своє житло… Розлука була важкою. Марина Аркадіївна дуже не хотіла відпускати їх… Молоді обжилися на новій квартирі. Матір в гості не кликали, а вона, на диво, й не дзвонила… Пройшов тиждень, другий, третій… Степан захвилювався, що там з матірʼю і подзвонив сам. А з нею виявилося все гаразд. Каже, не хотіла турбувати, бо знає, скільки справ при переїзді. І тут, раптом, через місяць дзвінок у двері. Молоді відкрили й остовпіли від побаченого