Життєві історії

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй чомусь не відкривали. Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи… – Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити. Але у відповідь була тиша… Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома. Так і недочекавшись відповіді, вона пішла додому. Жінка зайшла у свій підʼїзд. Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні. Людмила відкрила свою скриньку й ахнула від побаченого

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй не відкривали.

Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи.

– Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити.

Але у відповідь була тиша.

Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома.

Стосунки у них завжди були хорошими. У всіх сварках Людмили з чоловіком свекруха була на боці невістки.

А зараз Раїса Іванівна раптом відмовляється від спілкування!

Людмила сподівалася на підтримку свекрухи. Сварка з чоловіком затягнулася так сильно, що настав уже час залучати Раїсу Іванівну до врегулювання цього всього.

Людмила ще трохи постояла під дверима, вмовляючи свекруху відчинити, і пішла, так і не дочекавшись відповіді…

…Майже двадцять років прожили у шлюбі Людмила з Борисом.

Чоловік завжди був главою сім’ї, багато працював. Допрацювався до начальника відділу.

Людмила також працювала. У них було дітей школярів. Взагалі все як у всіх.

Хоч і сварилися іноді, але загалом жили щасливо.

І раптом на Бориса посипалися проблеми. На фірмі сталися перестановки, почалися скорочення.

От і відділ Бориса скоротили, зарплату за два місяці не виплатили.

Машина потребувала ремонту. А ще Раїса Іванівна заслабла.

Борис же ж замість того, щоб шукати роботу й вирішувати ці проблеми, лежав собі на дивані.

Набридло йому все, бачте! Втомився він від усього.

Людмила вирішила, що нехай чоловік трохи відпочине і якийсь час не турбувалася.

Вона ж знала, що чоловік завжди був діловитим, відповідальним.

Тільки одного вона не розуміла, чому чоловік не вимагає виплати затриманої зарплати?

Звичайно, вона дорікала цим Борису, а він відповідав, що не хоче псувати стосунки з начальством.

– Ти стосунки не хочеш псувати, а як жити без грошей, поясни?! – сварилася Люда.

Борис, замість того, щоб щось зробити, відвертався до стіни і мовчав.

Так, у постійних сварках вони прожили пів року.

Людмила працювала, діти вчилися, а Борис лежав на дивані, навіть по господарству нічого не робив!

І тут свекруху вкотре виписали з лікарні. Борис взяв і запропонував забрати її до себе, бо ж їй важко одній у квартирі жити.

Отоді Людмила і влаштувала грандіозну сварку, зібрала речі й відправила чоловіка до матері.

Думала, що побуде сам і одумається.

Борис пішов і ображено не відповідав на дзвінки Людмили, розмовляв тільки з дітьми.

Ось від дітей Людмила й дізналася, що колишній начальник організував свою фірму і запросив Бориса до себе заступником.

Ну от, наче й настав час миритися, але Борис чомусь не йшов на контакт.

Образився.

– А за що? – запитувала себе Людмила. – Хіба я була не права? А тепер ще й свекруха не хоче розмовляти зі мною. А їй я що такого зробила?!

…Людмила зайшла у свій підʼїзд.

Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні.

Жінка відкрила свою поштову скриньку й ахнула від побаченого.

Там на неї чекала повістка…

У суд…

Борис взяв і подав на розлучення…

Людмила сиділа на кухні з повісткою в руках.

– І що я зробила не так? – думала вона. – Ну як йому так треба… То хай робить, що хоче. Подам на аліменти.

Жінка вирішила, що краще вже так аніж терпіти це все далі.

Вам також має сподобатись...

Діана чистила картоплю, коли додому повернувся чоловік. Максим зайшов на кухню, сів за стіл. – Нам треба поговорити, – сказав чоловік не дивлячись в очі дружині. – Про що? – усміхнулася Діана. – Я йду від тебе! Я покохав іншу жінку, у нас буде дитина! – раптом сказав чоловік. – Якщо ти вже все вирішив, то я тебе не зупинятиму, – спокійно відреагувала дружина. – Гаразд, отже, зараз з тобою обговоримо другу частину історії, – якось підозріло додав Максим. – Другу частину? Ще є щось? – не розуміла Діана. Але жінка навіть уявити не могла, який ще «сюрприз» підготував їй чоловік

Марина повернулася з роботи раніше, оскільки уроки у школі були скорочені. Жінка зайшла в магазин, купила продуктів на вечерю. – Ех, швидше б ще цей ремонт закінчився, – думала жінка дорогою додому. За роздумами Марина не помітила, як дісталася до своєї квартири. Відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. Скрізь був безлад, видно було що бригада сьогодні добре попрацювала. Раптом вона почула, що її чоловік Петро розмовляє на кухні з бригадиром ремонтників. Марина прислухалася до розмови і ахнула від почутого

Марія мила посуд, коли з роботи повернувся чоловік. Олег був не в дусі. – Їсти давай! – одразу сказав він. Марія накрила стіл. – Це що, гороховий суп? Ти що смієшся? Я приношу в будинок гроші і хочу бачити нормальну їжу! – вигукнув Олег. – А я її попереджала, – з коридору пролунав голос свекрухи. – Могла б щось інше зварити. Сину, вона тебе не цінує. Ти там стараєшся на роботі, а вона гуляє. Сьогодні півдня була відсутня. – Де ти була? – чоловік запитально дивився на дружину. І Марія все йому розповіла. Олег вислухав дружину і застиг від почутого

Ігор повернувся додому пізно. Сьонодні він їздив до своєї матері. Ганна зауважила, що з Ігорем щось не так. Він мовчки зняв куртку, повільно пройшов на кухню і сів за стіл, обхопивши голову руками. – Щось сталося? – обережно спитала Ганна. Ігор підняв на неї важкий погляд,  і похитав головою. – Щось з твоєю мамою? – захвилювалася дружина. – Ні, – тихо додав чоловіка. – А що ж тоді? Говори, я ж хвилююся, – наполягла дружина. – Мама… Вона… Дещо сказала, – Ігор на секунду замовк, зібрався з духом і все розпровів дружині. Ганна вислухала чоловіка і…ахнула від почутого