Життєві історії

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй чомусь не відкривали. Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи… – Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити. Але у відповідь була тиша… Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома. Так і недочекавшись відповіді, вона пішла додому. Жінка зайшла у свій підʼїзд. Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні. Людмила відкрила свою скриньку й ахнула від побаченого

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй не відкривали.

Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи.

– Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити.

Але у відповідь була тиша.

Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома.

Стосунки у них завжди були хорошими. У всіх сварках Людмили з чоловіком свекруха була на боці невістки.

А зараз Раїса Іванівна раптом відмовляється від спілкування!

Людмила сподівалася на підтримку свекрухи. Сварка з чоловіком затягнулася так сильно, що настав уже час залучати Раїсу Іванівну до врегулювання цього всього.

Людмила ще трохи постояла під дверима, вмовляючи свекруху відчинити, і пішла, так і не дочекавшись відповіді…

…Майже двадцять років прожили у шлюбі Людмила з Борисом.

Чоловік завжди був главою сім’ї, багато працював. Допрацювався до начальника відділу.

Людмила також працювала. У них було дітей школярів. Взагалі все як у всіх.

Хоч і сварилися іноді, але загалом жили щасливо.

І раптом на Бориса посипалися проблеми. На фірмі сталися перестановки, почалися скорочення.

От і відділ Бориса скоротили, зарплату за два місяці не виплатили.

Машина потребувала ремонту. А ще Раїса Іванівна заслабла.

Борис же ж замість того, щоб шукати роботу й вирішувати ці проблеми, лежав собі на дивані.

Набридло йому все, бачте! Втомився він від усього.

Людмила вирішила, що нехай чоловік трохи відпочине і якийсь час не турбувалася.

Вона ж знала, що чоловік завжди був діловитим, відповідальним.

Тільки одного вона не розуміла, чому чоловік не вимагає виплати затриманої зарплати?

Звичайно, вона дорікала цим Борису, а він відповідав, що не хоче псувати стосунки з начальством.

– Ти стосунки не хочеш псувати, а як жити без грошей, поясни?! – сварилася Люда.

Борис, замість того, щоб щось зробити, відвертався до стіни і мовчав.

Так, у постійних сварках вони прожили пів року.

Людмила працювала, діти вчилися, а Борис лежав на дивані, навіть по господарству нічого не робив!

І тут свекруху вкотре виписали з лікарні. Борис взяв і запропонував забрати її до себе, бо ж їй важко одній у квартирі жити.

Отоді Людмила і влаштувала грандіозну сварку, зібрала речі й відправила чоловіка до матері.

Думала, що побуде сам і одумається.

Борис пішов і ображено не відповідав на дзвінки Людмили, розмовляв тільки з дітьми.

Ось від дітей Людмила й дізналася, що колишній начальник організував свою фірму і запросив Бориса до себе заступником.

Ну от, наче й настав час миритися, але Борис чомусь не йшов на контакт.

Образився.

– А за що? – запитувала себе Людмила. – Хіба я була не права? А тепер ще й свекруха не хоче розмовляти зі мною. А їй я що такого зробила?!

…Людмила зайшла у свій підʼїзд.

Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні.

Жінка відкрила свою поштову скриньку й ахнула від побаченого.

Там на неї чекала повістка…

У суд…

Борис взяв і подав на розлучення…

Людмила сиділа на кухні з повісткою в руках.

– І що я зробила не так? – думала вона. – Ну як йому так треба… То хай робить, що хоче. Подам на аліменти.

Жінка вирішила, що краще вже так аніж терпіти це все далі.

Вам також має сподобатись...

Віталік зручно розташувався на дивані, невдовзі розпочнеться футбол. Але не встиг пролунати стартовий свисток, як у вітальню заявилася дружина з дошкою для прасування. – Ну все, звук у телевізорі можна вимикати, – сумно подумав Віталік. Прасувати мовчки дружина не буде. Рапто,  у голові Віталія, виникло геніальне рішення

Зоряна Львівна поїхала в санаторій. Вона була жінка строга, викладала в інституті. Зоряна Львівна так звикла носити костюми і строгі зачіски, що навіть у сарафані виглядала строго! Але її сусідки за столиком в санаторії були такі жваві, що незабаром завели її з ними у перукарню. Вмовили перефарбувати волосся і модно постригтися. – Зоряно, а ти виявляється молодша, аніж спочатку здавалася! – здивувалися її нові подруги. На ранок Зоряна Львівна пішла приймати ванни. Після ванн у неї був масаж. Її збентежило, що його робить чоловік, але хороший настрій переміг… А ввечері жінка пішла на дискотеку й оторопіла від того, кого там зустріла

– Пересолила, мені не подобається, – Володя дивився на салат і старанно вдавав, що йому навіть погано стало. – Не подобається – не їж, – відповіла Олена. Невелика літня кухня раптом ніби змінилася. – Ем… – не зміг підібрати слів Володя, – То це ти його робила… – І що? – Олена повернулася до нього, – Я зробила, мені подобається, решті – теж. – Я ж гість… – додав Володя. Він чекав, що реакція буде зовсім іншою

Микола з Яною вечеряли, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сестра чоловіка Ліда. Микола одразу включив гучний зв’язок. Секретів у сім’ї ніколи не було. – Миколо. Ти мій молодший брат. У мене більше нікого немає і можу звернутися тільки до тебе, – одразу почала сестра. – Правильно, – погодився брат. – У мене до тебе буде одне делікатне прохання, – раптом сказала Ліда і зупинилася, не наважуючись продовжити. – Ну, кажи! Я тебе слухаю, – поквапив її Микола. І Ліда все розповіла. Микола з Яною вислухали жінку, переглянулися між собою і застигли від почутого