Життєві історії

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй чомусь не відкривали. Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи… – Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити. Але у відповідь була тиша… Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома. Так і недочекавшись відповіді, вона пішла додому. Жінка зайшла у свій підʼїзд. Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні. Людмила відкрила свою скриньку й ахнула від побаченого

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй не відкривали.

Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи.

– Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити.

Але у відповідь була тиша.

Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома.

Стосунки у них завжди були хорошими. У всіх сварках Людмили з чоловіком свекруха була на боці невістки.

А зараз Раїса Іванівна раптом відмовляється від спілкування!

Людмила сподівалася на підтримку свекрухи. Сварка з чоловіком затягнулася так сильно, що настав уже час залучати Раїсу Іванівну до врегулювання цього всього.

Людмила ще трохи постояла під дверима, вмовляючи свекруху відчинити, і пішла, так і не дочекавшись відповіді…

…Майже двадцять років прожили у шлюбі Людмила з Борисом.

Чоловік завжди був главою сім’ї, багато працював. Допрацювався до начальника відділу.

Людмила також працювала. У них було дітей школярів. Взагалі все як у всіх.

Хоч і сварилися іноді, але загалом жили щасливо.

І раптом на Бориса посипалися проблеми. На фірмі сталися перестановки, почалися скорочення.

От і відділ Бориса скоротили, зарплату за два місяці не виплатили.

Машина потребувала ремонту. А ще Раїса Іванівна заслабла.

Борис же ж замість того, щоб шукати роботу й вирішувати ці проблеми, лежав собі на дивані.

Набридло йому все, бачте! Втомився він від усього.

Людмила вирішила, що нехай чоловік трохи відпочине і якийсь час не турбувалася.

Вона ж знала, що чоловік завжди був діловитим, відповідальним.

Тільки одного вона не розуміла, чому чоловік не вимагає виплати затриманої зарплати?

Звичайно, вона дорікала цим Борису, а він відповідав, що не хоче псувати стосунки з начальством.

– Ти стосунки не хочеш псувати, а як жити без грошей, поясни?! – сварилася Люда.

Борис, замість того, щоб щось зробити, відвертався до стіни і мовчав.

Так, у постійних сварках вони прожили пів року.

Людмила працювала, діти вчилися, а Борис лежав на дивані, навіть по господарству нічого не робив!

І тут свекруху вкотре виписали з лікарні. Борис взяв і запропонував забрати її до себе, бо ж їй важко одній у квартирі жити.

Отоді Людмила і влаштувала грандіозну сварку, зібрала речі й відправила чоловіка до матері.

Думала, що побуде сам і одумається.

Борис пішов і ображено не відповідав на дзвінки Людмили, розмовляв тільки з дітьми.

Ось від дітей Людмила й дізналася, що колишній начальник організував свою фірму і запросив Бориса до себе заступником.

Ну от, наче й настав час миритися, але Борис чомусь не йшов на контакт.

Образився.

– А за що? – запитувала себе Людмила. – Хіба я була не права? А тепер ще й свекруха не хоче розмовляти зі мною. А їй я що такого зробила?!

…Людмила зайшла у свій підʼїзд.

Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні.

Жінка відкрила свою поштову скриньку й ахнула від побаченого.

Там на неї чекала повістка…

У суд…

Борис взяв і подав на розлучення…

Людмила сиділа на кухні з повісткою в руках.

– І що я зробила не так? – думала вона. – Ну як йому так треба… То хай робить, що хоче. Подам на аліменти.

Жінка вирішила, що краще вже так аніж терпіти це все далі.

Вам також має сподобатись...

Наталка складала одяг після прання, коли з роботи повернувся чоловік. – Зачекай хвилинку, я закінчу і будемо вечеряти, – сказала вона, коли Юрій зайшов у кімнату. Чоловік не відповів нічого, мовчки сів на ліжко. – Що сталося? – запитала вона, помітивши, що Юрій дивно виглядає. – Нам треба поговорити! – тихо сказав чоловік. – Про що? – усміхнулася дружина. – Нам треба розлучитися! – раптом сказав Юрій. – Розлучитися? Ти маєш іншу? – застигла від почутого Наталя. – Нікого я немаю! Просто…, – почав Юрій і зупинився. – Що просто? Поясни! – Наталка здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Оксана повернулася додому з важкими пакетами в руках, і одразу зрозуміла, що в квартирі хтось є. – Невже я телевізор забула вимкнути? – думала жінка. Вона прислухалася, звуки припинилися. – Можливо мені просто здалося? – вирішила вона. Оксана віднесла пакети на кухню, швидко розклала продукти в холодильник. Раптом, з вітальні пролунав якийсь гучний звук. – Хто тут? – вигукнула вона. Оксана тихо вийшла в коридор, зайшла у вітальню і заціпеніла від побаченої картини. Ось чого-чого, а такого жінка, аж ніяк не очікувала побачити

Максим з Мариною готувалися до Нового року. Раптом у Максима задзвонив телефон. – Привіт, брате! – вигукнув у слухавку рідний брат Максима Валерій. – А ви вдома? – Ну, так, – розгублено відповів Максим. – А Новий рік будете вдома святкувати? – запитав Валерій. – Ну-у-у, планували… – відповів Максим. – Тоді йди бігом до воріт! – раптом засміявся Валерій. – Ми тут вже змерзли! І він поклав слухавку… Марина побачила приголомшений вигляд чоловіка і запитала: – Максиме, а хто це? Що сталося? Вона не розуміла, що відбувається

– Що ми подаруємо мамі на восьме березня? – запитав під час сніданку в дружини Денис. – Ти купила подарунок? – Ні, не купувала, – сухо відповіла Надія. – Досить! Набридло! Невістка давно зрозуміла, що дружити зі свекрухою не вийде. Будь-який подарунок, обраний з турботою та любов’ю, сприймався Мариною Володимирівною із невдоволенням та розчаруванням… – Більше ніяких подарунків! – вирішила Надія. – Ну й гаразд, – на знак згоди кивнув Денис. – Нічого не даруємо, так не даруємо… Однак вранці восьмого березня, свекруха подзвонила сама. – Здрастуйте, Марино Володимирівно, – спокійно сказала Надія. – Як ваші справи? – Та які там справи! – вигукнула свекруха. – Де все?! – Що все? – Надія застигла від здивування