– Сергій Вікторович, ви зрозумієте, у моєї нареченої день народження! Ну не можу я поїхати в це відрядження!
– Максиме, ну і ви зрозумійте, треба …
Здавалося, що шефу все одно було на проблеми свого співробітника. Робота – це головне. І, звісно, Максим міг би обуритися, сказати, що він не поїде, і все! Не повинен він свої вихідні витрачати на відрядження, це в його обов’язки не входить.
Але в тому й річ, що не міг. Бо скоро у Максима мало бути підвищення, а там і зарплата зовсім інша. Та й посада хороша, для трудової книжки це плюс.
І зараз був не час для суперечок та демонстрації свого характеру. Мабуть, і Сергій Вікторович це чудово розумів, от і наполягав на своєму.
– Гаразд, – зітхнув Максим. – Поїду, що робити.
– Ви вже вибачитеся перед своєю нареченою, але й справді треба.
Звичайно, ні перед ким від імені шефа Максим вибачатися не збирався. Але чудово знав, що Дарині це все не сподобається.
Дарина була з тих, хто дуже любив увагу до своєї персони. І день народження для неї був святим святом. Коли її усі вітають, коли усі дарують подарунки. Знову ж таки, уваги багато.
І свій день народження вона планувала майже півроку. І Максим на ньому має бути однією з ключових фігур. А тут ця робота…
Чоловік навіть не знав, як повідомити цю новину своїй нареченій. Чудово розумів, що без сварки не обійтись. Дарина явно сильно засмутиться.
Власне, так воно й сталося.
– Максиме, тобі робота важливіша за мене? Ти ж знаєш, як я чекала на свій день народження! І ти просто так поїдеш? Кинеш мене в такий важливий день?
– Дарино, зрозумій, я не можу відмовитись! Не за горами підвищення, і мені зараз треба максимально себе проявити! Я ж для нас стараюся! Хочу, щоби ми добре жили. А для цього потрібні гроші. І на новій посаді я отримуватиму набагато більше, ніж зараз.
Але Дарина все одно образилася. Не розмовляла з Максимом кілька днів, хоч він і намагався якось виправити становище. Пропонував перенести святкування, але Дарина відмовлялася. Мовляв, вона вже всім сказала, що відзначатиме у ці вихідні.
Говорив, що вони потім удвох відсвяткують, і він влаштує їй незабутній вечір. Але це теж не влаштовувало дівчину.
Але, зрештою, варіантів особливих не було, довелося змиритися. І коли Максим їхав, Дарина обняла його, сказала, що сумуватиме.
– Я теж. Пробач ще раз. Відсвяткуй, як слід, відпочинь! А потім ми з тобою ще раз відсвяткуємо, гаразд?
– Добре, – скривилася дівчина.
Звичайно, Максимові й самому було не дуже приємно. Він хотів бути поруч із нею, але ніяк.
У суботу, коли було саме свято, Максим подзвонив Дарині, відправив їй із кур’єром квіти, загалом, як міг намагався її порадувати.
Дарина сказала, що спочатку вони посидять у ресторані, а потім із подругами підуть у клуб.
Ця витівка не дуже подобалася Максимові. Він довіряв Дарині, просто йому здавалося, що у таких місцях дівчатам не зовсім безпечно. Але сперечатися не став. Зрештою, він не має права диктувати свої умови. І так, можна сказати, завинив.
До обіду Максим займався справами, а ввечері зненацька з’ясувалося, що він може поїхати сьогодні.
Звісно, він зрадів. Тут же поміняв квитки, хотів навіть Дарині повідомити, що скоро повернеться. А потім передумав.
Він все одно не встигне приїхати до ресторану. Він взагалі повернеться додому після півночі. То який сенс щось говорити?
Краще, натомість, він зробить Дарині сюрприз. Вона повернеться з клубу, а навколо свічки, квіти, частування. І вони відсвяткують удвох.
Максим був упевнений, що Дарина буде у захваті. Адже вона чекає на нього тільки в неділю ввечері, а тут він практично на її день народження потрапляє.
Чоловік повернувся додому, коли на годиннику було пів першої. Дарини вдома не було, і йому треба було зрозуміти, скільки в нього часу на підготовку.
Так, він дуже втомився, хотілося лягти спати. Але день народження коханої був важливішим за втому. Максим подзвонив Дарині, і ледве почув, що вона відповіла. Вона явно була вже у клубі, бо на фоні голосно грала музика та були якісь голоси.
– Ти ще не вдома? – спитав він, радіючи, що так добре конспірується.
– Ні, я в клубі!
– Скільки плануєте ще відпочивати?
– Не знаю. Але, думаю, ще години дві тут пробудемо.
– Напиши мені, як сядеш у таксі, щоб я не переживав, добре?
– Звісно!
Максим поклав слухавку і приступив до свого сюрпризу. Добре, що є цілодобові доставки квітів та їжі.
Години за півтори все було готове. Очі злипалися, але Максим чекав на свою кохану. У вазі стояли її улюблені півонії, на столі була їжа. Він розставив скрізь свічки, бо переживав, що Дарина може забути написати йому, і він не встигне зробити все до того моменту, як вона зайде додому.
Але Дарина не забула. Незабаром йому надійшло повідомлення “Я в таксі”. Максим відповів, що він радий, що вона написала. Побажав їй на добраніч, сам при цьому посміхаючись. Адже вона й не здогадується, що на неї чекає.
Через двадцять хвилин він почув, як повертається ключ у дверному замку. Максим дістав квіти і вийшов у коридор. Ще він дістав камеру, що би сфотографувати цей момент, адже чудово знав, що Дарина любить ділитися особистим життям у соцмережах. І про такий сюрприз вона точно захоче розповісти.
Двері відчинилися, і Максим застиг. Дарина зайшла спиною до квартири, бо в цей час цілувалася з якимсь чоловіком. Максим навіть камеру продовжував тримати просто за інерцією. Адже він мав такий шок.
Мабуть, Дарина, нарешті, розплющила очі, і відразу відстрибнула від цього хлопця. Вона повернулася і злякано дивилася на Максима з букетом квітів.
Максим нарешті відклав телефон. Він перевів погляд із Дарини на цього чоловіка, і той зрозумів, що він третій зайвий.
– Ну, я пішов. Вибач, друже.
Хлопець втік швидше, ніж Максим зміг щось відповісти. Дарина зніяковіло відвела погляд, озирнулася навколо, помітивши свічки та все інше.
– А ти чого тут? Вирішив мене перевірити?
Мабуть, дівчина подумала, що найкращий захист – напад. І не вигадала нічого кращого, ніж звинуватити самого Максима.
– Я звільнився раніше. Приїхав дві години тому. Хотів тобі сюрприз влаштувати.
– Що ж… У тебе вийшло.
Було видно, що Дарина добряче погуляла. Вона ледве на ногах стоїть.
– Хто це? – Запитав він, киваючи на двері, за якими зник гість Дарини.
– Просто хлопець… Я у клубі з ним познайомилася.
– І ти так спокійно про це кажеш?
Дівчина повела плечима, а потім пройшла повз Максима.
– Ти сам винен, – вигукнула вона з ванної. – Ти кинув мене! Мені було дуже сумно! А тут він, доглядав мене. Я просто хотіла, щоб цього вечора ти був поруч зі мною.
– А коли я не зміг, ти дуже швидко знайшла мені заміну!
Тільки зараз перший шок відступив, і Максим відчув, як злість розливається по всьому тілу.
– Це було помилкою… Я перебрала. Вибач мені. Нічого ж не було.
Максим гірко посміхнувся.
– Нічого не було, бо я опинився вдома.
– Ти не можеш знати, що трапилося б! Я нічого такого не думала! І взагалі, у мене свято!
Максим не вірив своїм вухам. Дарина говорила так, наче й справді нічого не сталося. Наче це не вона п’ять хвилин тому цілувалася на порозі його квартири з якимсь чоловіком, якого й бачила вперше. Хоча хто знає? Може, й не перший? Та й не факт, що Дарина вперше так чинить, адже в ній не відчувається хоч якогось каяття. Максим же часто у відрядженнях, просто він завжди їй довіряв. Був упевнений, що Дарина – найвірніша дівчина.
Він хотів виставити її прямо зараз. Але розумів, що Дарина ледве на ногах стоїть. І якщо з нею щось трапиться, Максим все одно відчуватиме провину.
Але й розмовляти з нею він не хотів, як і перебуває в одній квартирі. Тож сам поїхав до готелю.
Звісно, він не зміг заснути. Ще й Дарина йому дзвонила, і, зрештою, він просто вимкнув телефон.
Наступного дня вона, природно, поводилася вже по-іншому. Дарина прийшла в себе та усвідомила весь розмір проблем. Вона вибачалася, клялася, що таке було вперше. Що вона була просто дуже засмучена, от і не знала, що робила.
Але Максим їй не повірив. Він вислухав свою колишню дівчину, а потім велів збирати речі.
Він не розумів, як вона могла так вчинити. Вони ж наче любили один одного, планували весілля. Максим усе для неї робив, намагався забезпечити, намагався дбати, оберігати її. Але, мабуть, цього було недостатньо.
Декілька разів Дарина намагалася помиритися з Максимом. Але той, незважаючи на м’який характер, не піддався. Він більше не міг їй довіряти, та й після такого кохання саме собою пройшло.
На жаль, Максим тепер почав вважати, що вірити нікому не можна. І, звичайно, це напевно позначиться на його майбутніх відносинах. Якщо він не зустріне ту, якій вдасться отримати його довіру.
