Життєві історії

– Мамо, я в тебе тиждень поживу? – На порозі квартири Олени Борисівни стояла її дочка Оля. – В сенсі поживеш? А як же Вадим? – здивувалася мама. – Я від нього пішла. Не можу більше! – пояснила Оля. – Що означає не можеш? Він – твій чоловік! – не витримала Олена Борисівна. – Ще той чоловік! – тихо промовила Оля. – Так пустиш чи ні? Але Ольга навіть уявити не могла, що скаже їй мама

– Мамо, я в тебе тиждень поживу? – На порозі квартири Олени Борисівни стояла її дочка Оля.

– В сенсі поживеш? А як же Вадим?

Вадим – це чоловік Олі та, відповідно, зять Олени Борисівни.

– Я від нього пішла. Не можу більше!

– Що означає не можеш? Він – твій чоловік!

– Ще той чоловік! – не витримала Оля. – Так пустиш чи ні?

– Ні, звичайно, повертайся до Вадима і навіть не думай від нього йти. Одружилися то живіть!

Сперечатися з Оленою Борисівною було марно, вмовляти і переконувати, що колись дбайлива людина поступово перетворюється на негідника, теж. Тому Оля мовчки повернулась і почала спускатися сходами.

– Ти мою думку знаєш! – гукнула їй вслід мама. – Вийшла заміж – живи з чоловіком! Добре, що батька немає вдома, він ще нічого про твої витівки не знає!

Так, принцип Олени Борисівни Оліі був добре відомий. Мама прожила з її батьком двадцять років. Заміж вискочила молоденькою дівчиною, чоловік старший майже на десять років. Чого тільки Оля не надивилась у дитинстві! Тато, звичайно, дуже добре заробляв та забезпечував родину. У Олі завжди були закордонні речі, на столі – делікатеси, а у відпустку вони їздили не в Одесу, а в Іспанію, Італію і навіть Мальдіви. Але поза зовнішнім благополуччям сім’ї стояли великі проблеми. Батько був дуже суворим ніхто навіть суперечити не наважувався. Як він сказав, так дружина з дочкою і робили.

А потім татко завів коханку, за віком та дівчина була трохи старша за Олю. Мати, звичайно, про суперницю знала, але, закривши очі, мовчала. Дуже вже вона не хотіла позбутися всього того, що мала, а головне – статусу заміжньої та благополучної жінки.

Оля, ковтаючи сльози, йшла вулицею і вирішувала, до якої з подруг їй податися. Додому повертатись, як веліла мати, вона навіть не думала.

– Що знову? – побачивши, що у Олі очі на мокрому місці, Юля провела її зі сходового майданчика в свою затишну квартиру. А потім, сунувши в руки подруги рушник і підштовхнувши до ванної, пішла стелити ліжко.

– Ти вибач, але більше мені йти нема до кого, – Оля з вдячністю дивилася на Юлю. – Знаю що без попередження, у вас і так нема де повернутися.

І справді, Юля з сім’єю тулилася в маленькій квартирці.

– Нічого, у тісноті та не в образі, – відповіла подруга. Потім вона подивилася на близнюків, відправивши чоловіка укладати їх спати, і повернулася на кухню, де на підлозі для гостя був надувний матрац.

– Так розлучися ти, нарешті, зі своїм Вадимом! – Вигукнула Юля. – Що цього разу?

– Посварився дуже, і не тільки словами, – тихо, опустивши очі, прошепотіла Оля.

– А мати? Не пустила до себе?

– Ну, ти ж її знаєш! Одружилася – закривай на все очі, сказала!

– І що думаєш далі робити?

– Не знаю поки що, може, правда, до Вадима повернутися.

– Ранок вечора мудріший, спи поки, потім вирішуватимемо і висновки робитимемо.

Оля, на диво, миттєво заснула, а Юля вирушила до чоловіка порадитися.

– Як думаєш, – шепотіла вона, щоб не розбудити дітей. – Чи варто Олі з Вадимом розлучитися, мати таки не схвалює цього?

– Так він її спокою не дасть, і все! Далі тільки гірше буде.

– Так вона від нього та матері фінансово залежить! Як і на що буде жити?

– У неї руки на місці? Голова також? От нехай нею й думає! – не витримував Сергій. – Квартиру можна зняти на перший час, на роботу влаштуватися. Ну, якщо їй, звісно, подобається, нехай закриває на все очі!

Вранці Оля заявила подрузі:

– Я, мабуть, додому поїду. Від Вадима двадцять сім пропущених. Шукав мене, мабуть, турбувався!

– Ну-ну, шукав, турбувався. Їдь, тільки ось не думаю, що йому дуже сподобається, що ти на його дзвінки не відповідала. Так що легко не відбудешся! Ось що, подруго, давай ти вже визначся: або ти з Вадимом залишаєшся і закриваєш очі на усі його витівки. Або одним махом покінчиш все, що було пов’язане з твоїм минулим життям!

Оля замислилась. З одного боку, вона звикла до комфорту, адже Вадим, як і її батько, повністю утримував дружину. А з іншого – закривати очі на його постійні сварки, походи «ліворуч», звіт про кожну витрачену копійку?

– То у мене навіть освіти немає?

– Є різні курси, щонайменше, продавцем чи прибиральницею працювати освіта не потрібно. Ми тебе поки що не виставляємо, а потім квартиру чи кімнату винаймеш. Загалом, вирішуй, твоє життя!

За три місяці Оля з’їхала від Юлі. Щоправда, поки що до кімнати в гуртожитку. Влаштувалася на роботу в салон краси адміністратором, поступово навчилася робити манікюр. Виявилося, що вона має талант, і душа до цього лежить, а клієнтки до неї в чергу вишиковуються.

Чоловік кілька разів приїжджав, умовляв повернутися, а батько взагалі заявив, що спадщини непокірну дочку позбавить. Але Олі вже байдуже. Виявляється, спокій набагато важливіший за матеріальні цінності.

Вам також має сподобатись...

Іван сидів на дивані й дивився по телевізору улюблений фільм. Раптом хтось подзвонив у двері, й чоловік поспішив у коридор. Іван відчинив двері і став на порозі. Він побачив перед собою літню сусідку. Вона жила поверхом нижче, прямо під його квартирою. – Вибачте, заради Бога, але я маю вас дещо запитати, шановний сусіде, – дуже чемно звернулася до нього сусідка-пенсіонерка. – Коли ви, нарешті, заміните підлогу? – Навіщо? – Іван розгубився. – Як навіщо?! – пенсіонерка насупилась. – Ви живете в цій квартирі вже багато років… Іван дивився на гостю, й не розумів до чого вона веде

– Володю, йди снідати, каша остигає, – покликала чоловіка Наталя Миколаївна. – Наталю, їж без мене, апетиту немає зовсім, – відповів дружині Володимир Петрович. – І хто ж це, дозволь запитати, тобі з самого ранку апетит зіпсував? Володимир Петрович таки зайшов на кухню і сів за стіл. Він ліниво поколупався ложкою в манній каші, але їсти не став. – Володю, що трапилось?! – сплеснула руками Наталя. – Поясни! – Та апетит у мене ще вчора зник, Наталю. Я просто говорити тобі не став через що… – Та кажи вже, не тягни, я слухаю! – Наталя не розуміла, що відбувається

Марина готувала на кухні пиріг. Її чоловік Ігор був у відрядженні. Раптом почувся звук ключа у дверях. На порозі стояв Ігор! Він глянув на диван і так і застиг в коридорі від побаченого з сумкою в руках… Там лежав якийсь мужик і спокійно собі переглядав газету! – А мама моя була права! – вигукнув Ігор. – Не встиг чоловік за поріг, а ти вже мужика додому привела. І ще одяг мій дала! – Ти чого рознервувався? – раптом сказав мужик з дивана. – Ти що?! Не впізнаєш?! Ігор не розумів, що відбувається

Катя крутилася перед дзеркалом і милувалася своєю весільною сукнею. – Катя, до тебе Роман прийшов, – гукнула з коридору мама. – Хай зачекає! Не можна, щоб він бачив мою сукню до весілля, – гукнула Катя, швидко зняла сукню, одягнула домашній халатик і вийшла в коридор. – Привіт, коханий! – усміхнулася вона Роману. – Привіт, – сухо промовив хлопець. – Щось сталося? – захвилювалася дівчина, помітивши, що Роман дивно поводиться. – Знаєш, Катю, я передумав. Весілля не буде! – раптом сказав чоловік. – Роман, що ти таке говориш? Як не буде? Чому? – Катя здивовано дивилася на свого нареченого, не розуміючи, що відбувається