Життєві історії

Марія пішла у ванну, залишивши свій телефон на дивані біля чоловіка. Повернулася за 10 хвилин. Андрій тримав у руках її телефон. – Марія, у тебе серйозно все з цим Віктором? – запитав він. – Ой, та пише якийсь, ніяк спровадити не можу, – відповіла вона. – Не зідзвонювалися ще? – навіщось запитав чоловік. – Ні, навіщо мені це. Просто з ввічливості відповідаю, – пояснила дружина. Марія вже зібралася у всьому зізнатися Андрію, що це Віка підговорила її влаштувати цю сцену з перепискою, щоб він трохи приревнував. Як раптом Андрій видав таке, що Марія аж присіла від здивування 

Марія скаржилася подрузі на чоловіка

– Андрій останнім часом став дивний якийсь. На мене зовсім не звертає уваги. Я вже подумала на фітнес записатися, підтягнути фігуру. Зайве набрала за свята, треба взятися за себе.

– Слухай, а раптом у нього хтось з’явився? Чула, що чоловіки одразу змінюються.

– Та він усі вечори вдома проводить. До батьків часто їздить, на роботу, в магазин і все. Ні, мій Андрій не такий, не обманюватиме. Він і раніше не особливо балував мене увагою, може на роботі що не ладиться, а я надумала тут.

– Тоді просто проблеми в стосунках. Набридло йому сімейне життя, і ти не здається такою привабливою, як раніше.

Знаєш, треба підштовхнути його почуття ревнощами. Так-так, не дивуйся. Знайома одна скаржилася, що чоловік не приділяє їй уваги, доброго слова не скаже. А в інтернеті їй робили компліменти, захоплювалися всякі чоловіки.

І ось вона почала спілкуватися з одним, розквітла вся. Їй чоловік за все життя стільки добрих слів не говорив, як віртуальний співрозмовник. Чоловік помітив, що вона спілкується з кимось і заревнував. Подарунки почав дарувати, до ресторанів водити, захвилювався, що піде до іншого. Живуть душа у душу тепер.

– Ой, ні, це не для мене. З ким я спілкуватимуся? Я в соцмережах не сиджу навіть.

– Зі мною. Я створюю сторінку, завантажу фото красивого чоловіка, і тобі писатиму компліменти різні. Ти ставай загадковою, посміхайся, ховай телефон від чоловіка, щоб він здогадався. Ось побачиш, заревнує та змінить своє ставлення.

Андрій у тебе в друзях у соцмережах є, зайде та побачить, що дружина його комусь цікава, заграють ревнощі і все налагодиться.

– Ага, або за двері виставить. Ні, Віка, я не граю у такі ігри. Нісенітниці все це.

– Ну і любуйся на кисле обличчя свого чоловіка і нічого не роби. Не хочеш перчинки додати у стосунки, і дарма. Якщо раптом щось піде не за планом, зізнаєшся, що пожартувати так вирішили з нього, я доведу це.

Наступного дня Марія сходила в перукарню, змінила колір волосся, змінила зачіску, купила гарне плаття. Їй дуже сподобалися зміни.

– Андрію, глянь, яка дружина твоя красуня, га?

Марія пройшлася вітальнею в новій сукні. Андрій ліниво відволікся від телефону і глянув на дружину

– Ага, прикольне плаття.

І знову уткнувся у телефон. Марії стало прикро до сліз. Ну, що з нею не так? Невже така вона неприваблива?

Зняла сукню, зав’язала волосся у звичний хвостик. Чоловік навіть не помітив нову зачіску та колір волосся. Йому взагалі нема діла до неї.

Вона взяла телефон і написала Віці: “Я згодна на твій план. Приступай.” Подруга відразу відповіла: “Зрозуміла, чекай у гості Віктора в соцмережі. Так буде звати твого залицяльника.”

Віктор писав коментарі, дарував віртуальні квіти. Марія ввічливо відповіла. Завантажила свіже фото і тут почали писати чоловіки, залишати коментарі. Марії стало смішно і водночас приємно, що хоч хтось гідно оцінив її.

Віка, від імені Віктора, почала писати в особисті повідомлення подрузі для достовірності. Марія відповіла. Їй було смішно та прикро, що докотилася до такого спектаклю.

Андрій продовжував ставитися до неї холодно та байдуже. До соцмереж він не заходив, і не бачив, що його дружині там дарують подарунки та пишуть компліменти під фото.

– Ну що, подруго, є зрушення? Андрій бачить, що ти спілкуєшся з Вікторем?

– Ні, Віка. Не розумна витівка якась..

– Тоді треба ось що зробити. Залиш ненароком телефон з відкритою сторінкою в соцмережі і відійди. Андрій, з цікавості напевно зазирне, що там у тебе відбувається.

Я зі сторінки Віктора писатиму, повідомлення почнуть вискакувати і він помітить. Давай сьогодні о сьомій вечора перевернемо.

Марія зітхнула і погодилася. Що буде те й буде.

О сьомій вечора Андрій дивився телевізор. Марія кинула телефон на диван, поруч із Андрієм, і пішла у ванну.

Повернулась за 10 хвилин. Андрій тримав у руках її телефон та вивчав листування.

– Марія, у тебе серйозно все з цим Віктором?

– Ой, ти що, в телефоні у мене лазив? Та причепився ось якийсь, пише і пише.

– Може це пройдисвіт якийсь? Гроші не просив переказати?

– Ні, не просив. Начебто нормальний чоловік. Компліменти пише, каже, закохався…

– А тобі він подобається? Не зідзвонювалися ще?

– Ні, ти що, навіщо мені з ним зідзвонюватися. Просто з ввічливості відповідаю.

Марія вже зібралася у всьому зізнатися Андрію, що це Віка так приколюється, що вирішили викликати у нього ревнощі. Як раптом Андрій видав:

– Марія… Я давно мав сказати тобі це, але не наважувався. Переживав. Але бачу, що в тебе особисте життя може налагодитися з іншим чоловіком, то скажу правду.

Під час навчання в університеті, у мене був роман із однією дівчиною, Настею. Ми дуже любили одне одного, і збиралися одружитися.

Потім через не розумну сварку ми розлучилися. Я сильно приревнував її і образив. Гордий був дуже. Вона чекала на вибачення від мене, а я від неї. У результаті, щоб я хвилювався вона вийшла заміж за однокурсника, якому сильно подобалася.

І тут я познайомився з тобою. Я вирішив «віддячити» їй і одружитися з тобою. Ти ще дивувалась, що я так швидко зробив тобі пропозицію. Так от знай, що я такий негідник. Думав лише про себе.

Ти мені подобалася, звичайно, але кохання не було. І з роками я переконався, що не зможу тебе полюбити так, як її.

Якось я випадково зустрів Настю, ми розговорилися. З чоловіком життя не склалося, швидко розлучилися. Вона зізналася, що й досі шкодує, що ми тоді розлучилися. І що любить мене.

Ми почали з нею спілкуватися, і періодично зустрічалися в ті дні, коли я нібито їздив до батьків. Ми хочемо бути разом.

Ти для мене не чужа людина, все-таки 5 років прожили. Я навіть радий, що ми не маємо дітей, так набагато простіше тепер. Буду тільки радий, якщо в тебе все складеться з цим Віктором. Тільки переконайся спочатку, що він порядна людина. Я бажаю тобі лише щастя!

Марія слухала це і не вірила своїм вухам. Він одружився з нею щоб «віддячити» Насті… Вони люблять один одного…

– Ну ти й негідник, Андрію! Обманював мене стільки часу! А я все думала, чому ти такий черствий та байдужий! Не хочу бачити тебе, забирайся до своєї Насті!

Завтра ж подам на розлучення.

Андрій підскочив з дивана і почав швидко збирати речі до валізи. Марія замкнулася у ванній і дала волю сльозам.

– Марія, пробач мені, і будь щаслива! Машину заберу, а квартира тобі. Я в батьків поки поживу, а там щось придумаю. Не ображайся на мене, всяке в житті буває…

Зачинилися вхідні двері. От і звалилося її сімейне життя!

– Віка, Андрій пішов. До Насті…

І Марія почала плакати в трубку телефону.

– Марія, яка Настя, ти про кого?

– Андрій прочитав листування з тобою, і зізнався, що любить однокурсницю багато років, а вона його. Побажав мені щастя з Віктором! От і догралися у ревнощі!

– Ось негідник! Ну і нехай йде! Бачиш, як добре я вигадала, на чисту воду вивели його! Не плач, Марія, все налагодиться!

Розвели їх швидко. Марія довго не могла прийти в себе, Віка всіляко підтримувала, запрошувала на виставки, в кіно, щоб якось відволікти подругу.

На одній із таких виставок до них підійшов чоловік, познайомились. Яке ж було їхнє здивування, коли він представився Віктором. Марія з Вікою засміялися, сказавши, що в них є одна історія, пов’язана з цим ім’ям.

Попросив номер телефону Марії, та продиктувала. Дуже вже сподобався їй чоловік.

За кілька місяців вони розписалися. Ім’я Віктор виявилося пророчим.

Вам також має сподобатись...

Ігор вийшов із кафе після поминального обіду. Син пропонував підвезти, але він відмовився. – Пройдусь. Мені потрібно, прийти в себе, – сказав чоловік синові у відповідь на його занепокоєння. Пішов Ігор додому. Подумалося йому – адже там зараз порожня квартира. Вдома нікого. І тепер так буде до кінця днів. – Люба, як мені тепер жити без тебе, – знову і знову запитував Ігор. В роздумах чоловік зайшов до квартири, пройшов на кухню. Раптом у квартиру подзвонили, Ігор відкрив двері, подивився хто прийшов і застиг від несподіванки

У Наталі був день народження. Вона накрила гарний стіл – нарізала салатів, запекла качечку з картоплею, замовила великий торт. В гості приїхали три її подруги. Лариса з Марійкою подарували Наталі квіти й сертифікат в салон краси. – В тебе все є Наталочко! – сказала Лариса. – Подарунок наш скромний, але від щирого серця! – Дякую, дівчатка, – посміхнулась Наталя. – Подарунок просто чудовий! Підійшла третя подруга Валя. Вона хмикнула, глянувши на квіти, і вручила іменинниці конверт з кругленькою сумою. – Ось тримай, Наталочко, – сказала вона. – Це вже хоч на подарунок схоже! Лариса з Марійкою оторопіли від почутого

Ганна приїхала в село до свого дідуся Івана. Вона підійшла до хати. Хвіртка була замкнена на засув. Ганна спробувала її відкрити, але нічого не виходило… – Ганнусю, ти, чи що?! – раптом почула вона голос сусідки. – А я чую – шум якийсь. Ох, люба, співчуваю… – Тітко Маріє, здрастуйте! – привіталася Ганна. – А що трапилося? – Не стало твого дідуся, – сумно сказала Марія. Ганна стояла ошелешена новиною. – Добрий був чоловік, – сказала сусідка. – Скільки нам допомагав… Вони зайшли в хату. Ганна заварила чаю і пішла в погріб по варення. Дівчина відкрила банку й оторопіла від побаченого

Віра була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Віро, приїжджай. Твоєї мами не стало, – почула жінка в слухавці голос сусідки мами. Віра приїхала, як тільки змогла, але на прощання вона так і не встигла. Жінка зайшла в квартиру мами, навела порядок. – Так, треба залагодити всі справи, – вирішила жінка, взяла документи матері b вирішила до нотаріуса. Але яке ж було її здивування, коли Віра дізналася, що заповіла їй мама