Із Жанною Геннадіївною Марина Іванівна була знайома дуже давно.
Та й ні до чого тут їхні по-батькові – вони ж разом навчалися в інституті, в одній групі!
А після навчання їм обом запропонували залишитися працювати в інституті. Так що дружба їхня була давньою і міцною.
У Жанни майже одразу після захисту диплому було весілля.
Сергій був старостою їхньої групи і всі знали, що у них кохання з Жанною, гуляли весілля великою компанією.
Через кілька років, витримавши всю порядність, Жанна пішла в декрет і народила сина Валерія.
Марина дуже раділа за подругу. На весіллі вона була в неї дружкою. Потім – хрещеною для синочка Жанни та Сергія.
А ось у самої Марини сімейне життя поки що не складалося…
Букет нареченої, який Жанна їй цілеспрямовано кидала, Марина не спіймала, його інша, спритніша дівчина, аніж вона, підхопила.
А ті, з ким Жанна подругу намагалася познайомити, Марині не підходили.
Один зарозумілий, інший нерішучий, третій надто красивий або навпаки ні!
Але на роботі у Марини Іванівни справи йшли добре, її вдома ніхто не чекав і вона була майже незамінним фахівцем. Навіть від відряджень на об’єкти ніколи не відмовлялася.
І раптом якось Марина Іванівна прийшла в гості до Жанни… Не одна!
У черговому відрядженні Марина Іванівна познайомилася з місцевим фахівцем.
Загальні інтереси та характер Анатолія Петровича справили на Марину величезне враження.
Він подавав Марині руку, підтримував її за талію і його впевненість передалася Марині.
Поряд з Анатолієм Марині Іванівні було як ніколи добре та спокійно.
А невдовзі їхні почуття один до одного теж завирували, як та річка.
І з відрядження Марина повернулася вже нареченою.
Анатолій терміново звільнився і приїхав до своєї нареченої, продав там свою квартиру.
І після весілля на них вже чекала нова велика квартира поряд із парком і недалеко від роботи.
Жанна раділа за подругу, хоча в душі дивувалася її вибору. Анатолій був менший її зростом, повненький. І зовсім не гарний, він ніби зібрав усі ті негативні риси, які не приймала Марина в чоловіках.
Але варто було Толіку заговорити або просто посміхнутися, як усі одразу потрапляли під його чарівність. Очі його були сповнені добротою і з ним не хотілося розлучатися.
Марина та Анатолій були щасливі – вони знайшли один одного!
Незабаром і Жанна зрозуміла, що Толік і справді класний мужик.
Його зовнішність не мала жодного значення, він був вірний і надійний, справжній чоловік, голова сім’ї.
Всі справи та проблеми він вирішував легко і з усмішкою, аби його Мариночці жилося добре.
На їхній роботі для Анатолія не знайшлося відповідної посади, але він не сумував. Зв’язався із друзями зі свого рідного міста, що працювали на заводі. І незабаром відкрив невеликий магазинчик металовиробів і деяких простих, але потрібних у господарстві інструментів. І одразу завів постійних покупців.
Його поради цінували, а на замовлення Анатолій міг дістати все, що тільки завгодно.
Так що жили Марина і Толік душа в душу, тільки дітей у них не було, ну ніяк не виходило, думали вже взяти дівчинку з дитбудинку.
У Жанни та Сергія вже другий син народився, Максим, а Толік з Мариною так і жили вдвох…
Але якось Марина занедужала, навіть здивувалася, вона скільки не працювала, лікарняний жодного разу не брала. А тут нудота, голова паморочиться, сил немає зовсім.
Пішла перевіритись, і треба ж, їй не відразу навіть це спало на думку. Виявилось, що Марина вагітна!
Вагітність у неї проходила непросто, перші пологи у її віці, звичайно, складніше, аніж у юності.
Робота у Марини відійшла на другий план, тепер вона думала тільки про свою дитину.
Дівчинка народилася раніше терміну, і Марина Іванівна трусилася над нею і дуже переживала за Іринку.
Їй здавалося, що Іринка така слабенька, як билинка, а втратити єдину доньку було так лячно…
– Ну, що ти їй з гірки на санчатах кататися не даєш? Я тебе не впізнаю, Маринко, ти завжди смілива була, – обурювалася Жанна.
Але Марина тільки відмахувалась від подруги:
– Тобі, Жанно, не зрозуміти, у тебе хлопці он які!
Валерій справді був уже високий, міцний, спортивний, у старших класах навчався.
Та й Максим уже до школи пішов у перший клас, коли Іринка тільки на ніжки стала.
Марина їй ходити сама не давала, начиталася десь, що якщо дитина рано пішла, то ніжки ще слабкі і з суглобами щось може бути.
Так і виховувала Марина Іринку, як під скляним ковпаком.
– Зовсім ти дівку втомила! – обурювалася Жанна.
– Легко тобі говорити, ситий голодного не зрозуміє, кожен зі своєї дзвіниці дивиться, а я боюся за Іринку, і все! – так відповідала Марина.
Анатолій своїх улюблених дівчаток любив і з дружиною не сперечався. Вона ж мати, вона свою дитину краще відчуває. Хоча завжди намагався Марину заспокоїти, що мовляв виросте наша Іринка, діти часто в дитинстві слабі, а як виростуть – і здоров’я налагоджується!
Час швидко летить, старший син Жанни та Сергія шляхом батьків пішов.
Валерій виконроб на будівництві, вже одружився і незабаром у Жанни з Сергієм онука народиться.
А Марина свою доньку Іринку намагалася особливо не завантажувати, шкодувала. Правда Ірина школу добре закінчила, але Марина їй не радила йти вчитися туди, де важко, легше навчання доньці шукала.
І раптом одного разу, коли вже було за північ, Марині подзвонила Жанна.
Вона знала, що подруга, як і вона сама, рано не лягає,
– Привіт, Маринко, я більше від тебе це приховувати не можу! Наші побратися зібралися!
– У сенсі не зрозуміла, які наші? – здивувалася Марина.
– У звичайному сенсі, наш Максим і твоя Іринка одружитися хочуть! Кажуть, що з дитинства люблять один одного, ще відколи ми сім’ями в гості ходили. Ми до вас, у ви до нас, – почала пояснювати Жанна.
– Та облиш, куди їм одружуватися? Та й взагалі я думала, що Іра когось серйознішого знайде, твій Максим і сам же ж в житті до пуття не визначився, – просто видала Марина.
– Це мій, значить, Максим не визначився?! Ну, ти даєш, подруго! – Розсміялася у відповідь Жанна, – Прокинься, ваша Іринка вагітна, назад шляху немає. У вас вони не хочуть жити, Іра так і сказала, що її мама, тобто ти, Марино, дуже строга. І життя не дасть! – одразу сказала Жанна.
– Ти що таке кажеш, Жанно?! Хто не дасть?! Як це вагітна, я не розумію?! – мало не плакала Марина.
– Тримайся, все буде нормально, якщо ти не лізтимеш, – сказала Жанна і поклала слухавку.
Марина підійшла до кімнати доньки – вона спала. Чоловік Толік теж задоволено похропував. Видно їй самій доведеться до ранку сидіти й переживати від цієї дикої інформації!
Задрімала Марина тільки під ранок, і одразу прокинулася від того, що Толік голився у ванній і щось наспівував.
– Співаєш? А наша дочка засватана вже, а ти все співаєш! – Марина була в поганому настрої.
– Як це засватана? Коли? Хто? – Толік був весь у піні для гоління і теж оторопів від цієї інформації.
– Жанна вночі дзвонила, Іринка вагітна, вони з Максимом одружуються і житимуть у Жанни, бо ми з тобою недобрі і будемо їм вказувати як жити! – заплакала Марина.
– Заспокойся, я поки що нічого поганого не почув, – Толік вмився, витерся рушником і обійняв Марину, – Ходімо краще снідати…
Виявилося, що Жанна спочатку не повірила, що Іра вагітна. Хіба таке може бути?! Їй же ж батьки нічого не дозволяють і за нею дивляться. Та й Марина казала, що в Іринки здоров’я слабке.
Марині вона вирішила не говорити поки що, а взяла потенційну невістку за руку, і повела до знайомих лікарів.
Іринку повністю обстежили, вагітність підтвердилася, а здоров’я в неї виявилося відмінним. Це все були мамині вигадки і страхи.
– У неї навіть непереносимості на щось немає, про яку ти мені весь час говорила! – розсміялася Жанна. – Ну якщо тільки на тебе, Марино і на твою супер опіку в Іри непереносимість?
– Ой, а твій Максим теж герой, та на що вони будуть жити?! Та він ледве училище закінчив, він зовсім не такий, як твій старший Валерій! – у відповідь розсердилася Марина.
– Між іншим, Максима твій Толя бере до себе. Іра батька попросила, він саме зібрався другий магазин відкривати. Запчастинами для автівок торгувати, а Максим автомобільний технікум закінчив, він у машинах розуміється, – уточнила Жанна.
– Зрозуміло, ви всі проти мене змовилися! А ти, моя подруго, свекруха моєї дочки, рахуй проти своєї свахи пішла! – зовсім образилася Марина.
– Я тебе зрозуміла, значить ти згодна, давай до весілля готуватись, подруго! Бо ж у нас скоро спільний онук чи внучка буде! – обійняла свою подругу Жанна, і вони обидві заплакали…
У Жанни Геннадіївни син Максим із молодою дружиною Іринкою тільки місяць прожили.
– Я з вами бавитися не збираюся, раз дитину і самостійне життя захотіли, йдіть у бабусину квартиру, яку ми здавали в оренду. Поживіть самостійно, побачимо, що у вас за сім’я! – строго сказала Жанна, і відправила їх жити в сусідній будинок, де була квартира батьків Сергія.
– Ти їх виставила! Іринка ж така слабенька! – переживала Марина.
– Тільки спробуй лізти, ти і так їй ледь життя своєю опікою й любов’ю не зіпсувала! – обурилася Жанна…
…Тепер у Іринки й Максима троє діток.
Іринка трішки поповніла і стала гарнішою.
Максим працює з тестем Анатолієм Петровичем. Їхні магазини дають чудовий дохід.
Квартиру бабусі Максим з Іринкою продали, купили більшу, і вже виплатили кредит…
– Чи думали ми з тобою колись, подруго, що у нас із тобою буде троє спільних онуків? – якось запитала Марина на дні народження їхньої молодшої внучки Жанну.
– Та мені навіть на думку таке не спадало! – розсміялася Жанна. – Але мені здається, це найкраще, що могло бути в нашому житті!
І Марина з Жанною повністю погодилася…
