Життєві історії

Надія сиділа на роботі, як раптом їй надійшло якесь повідомлення. Писав хтось незнайомий. Надія здивовано відкрила листування. «Надю, добрий день! – писала якась жінка. – Я твоя двоюрідна сестра. Сподіваюся, ти пам’ятаєш мене. Ми з тобою зустрічалися у бабусі Клави. Щоправда, ти ще мала була. Я з тобою няньчилася!» «Здрастуйте, – написала Надія. – Вибачте, я на роботі не можу говорити…» Ніяку сестру Надія не пам’ятала й не знала, як і про родину рідного батька. Після роботи Надія приїхала до мами. А та розповіла несподіване

Надія сиділа на роботі, як раптом їй у соцмережі надійшло якесь повідомлення. Писав хтось незнайомий.

Надія здивовано відкрила листування.

«Надю, добрий день! – писала якась жінка. – Я твоя двоюрідна сестра. Сподіваюся, ти пам’ятаєш мене. Ми з тобою зустрічалися у бабусі Клави. Щоправда, ти ще мала була. Я з тобою няньчилася!»

«Здрастуйте, – написала Надія. – Вибачте, я на роботі не можу підтримати розмову.»

Ніяку сестру Надія не пам’ятала і не знала. Мама пішла від батька, коли їй не було й трьох років.

У сім років у Надії з’явився вітчим, його вона й називала татом. Про родину рідного батька Надія нічого не знала. У дитинстві Надія намагалася у мами розпитати про нього, але мати відмахнулася:

– Нічого цікавого там немає.

Після роботи Надія приїхала до мами.

– Слухай, сьогодні я отримала таке повідомлення і не знаю, як на нього реагувати, – Надія показала листування. – Ти мені нічого не розповідала.

– Ну і заблокуй її. Не було тієї рідні й не треба, – відповіла мама.

– Я заблокую, тільки ти мені розкажи про них. Про те, чому ви розлучилися з батьком. Ти його любила? Що сталося?

– Любила? Звісно, ​​любила. Високий, стрункий, спортивний, дбайливий, люблячий — як не закохатися. Ото тільки маму що слухався. Бабця твоя ще та строга була. Твій дід серйозний мужик був, а також дружині підкорявся.

Тільки я протистояла цьому.

Твого діда не стало, коли ти тільки народилася. А бабця й зовсім стала шалена. Усю спадщину оформила на себе, а там було чимало – п’ятикімнатна квартира, великий будинок у селищі, велика сума грошей, машина.

Ось цим бабця і почала дорікати:

«Не приїдеш просто зараз, залишу тебе без спадщини».

Сама не користувалася і дітям не віддавала.

А розлучились ми з твоїм батьком після сварки, яку влаштувала його мати.

Вона зателефонувала посеред ночі, сказала, що їй недобре.

А замість швидкої я з тобою маленькою мали до неї примчати. Не син, не дочка, а невістка!

Бо ж вони всі працюють, а я в декреті відпочиваю.

Я не поїхала, відправила твого батька до мами. Загалом після цього і розлучилися…
Понад двадцять п’ять років вони про нас не згадували. І чого це раптом їм тепер треба? – посміхнулася мама.

– Давай запитаємо, – запропонувала Надія.

З листування стало ясно, що родичі хочуть віддати бабцю хоч на місяць Надії.

“Вона ж і твоя бабуся”, – написала двоюрідна сестра.

А коли Надія запитала, чому бабусі нема де жити, сестра розповіла дуже цікаву історію.

Вкотре стара образилася на всю сім’ю і вирішила залишити їх без спадщини.

Була у бабці найкраща подруга, ось на неї й оформила все своє багатство баба Клава.

«У тебе діти добрі, – казала баба Клава подрузі. – От хай їм після мого відходу все й дістанеться».

Тільки цієї подруги не стало раніше за бабусю, а «добрі» діти подруги виставили бабу Клаву з її житла.

Тепер їй нема де жити. Вона вже пожила у всіх із рідні, з усіма сварилася. Залишилася тільки Надія.

«Може, забереш? Адже вона й твоя бабуся», – запитала Надію двоюрідна сестра.

“Ні”, – відповіла Надія і заблокувала її в соцмережі…

Вам також має сподобатись...

Сергій закохався в Наталку. І все б нічого, але було одне «але». Жінка була старша за нього… На 14 років! – Він майже одразу зізнався мені у коханні, тільки довго не наважувався всім про це сказати, – говорила знайомим Наталя. – Всі, звісно, змирилися, а ось його мама досі вражена, що я трохи молодша за неї. Чекає не дочекається, коли я її хлопчика в спокої залишу… – Зрозуміти можна, – говорили люди. – Поступово звикне. – Дуже сумніваюся, – казала Наталя. – Я ж розумію – зараз нам дуже добре разом. Але через десять років… Йому не буде й сорока… Пройшов час і Сергій пішов на серйозний крок

Інна з Андрієм дивилися фільм на телефоні чоловіка. Вдома відключили світло, зайнятися не було чим, тому вони вирішили щось подивитися, благо мобільний інтернет працював. – Я на кухню, зроблю якийсь бутерброд перекусити. Тобі принести? – запитав чоловік. – Ні, дякую. Я не голодна, – відповіла Інна. Андрій встав з дивану і попрямував на кухню, а жінка продовжила дивитися фільм. Раптом, в цей момент на телефон Андрія надійшло якесь смс-повідомлення. Інна відкрила його, прочитала і застигла від прочитаного

Ганна гостювала у матері. Настав час повертатися додому, жінка зібравши мамині гостинці у сумку, вирушила у місто. Під’їхавши до свого будинку, здивувалася, вікна у її квартиру були закриті шторами. – Дивно, Іван ніколи не закриває вікна, – здивувалася вона. Жінка швидко піднялася до квартири, вставила ключ у замкову щілину, але двері були закриті зсередини. Ганна почала дзвонити у двері. Через декілька хвилин вони відкрилися. – Ти що спав? – запитала вона, побачивши на порозі чоловіка. – Так, задрімав щось, – відповів Іван. Ганна зайшла у квартиру, заглянула у вітальню і…ахнула від побаченої картини

Ганна Сергіївна читала книжку, як раптом пролунав дзвінок у двері. Жінка аж стрепенулася і поправила окуляри. Дзвінок повторився. Ганна Сергіївна здивовано пішла відкривати. Гостей вона не чекала. На порозі стояв молодик з букетом півонії. – Ганна Сергіївна? – запитав кур’єр. – Так, це я, – відповіла жінка. – Вам доставка, – сказав той. – Розпишіться тут… Ганна розгублено взяла букет. – Але ж від кого це?! – ахнула вона. – Має ж бути хоч якась записка? – Вибачте, мені сказали тільки доставити, – кур’єр попрямував до ліфта. Ганна Сергіївна поволі пішла на кухню й поставила квіти у вазу… А наступна неділя принесла новий сюрприз