Життєві історії

Надія сиділа на роботі, як раптом їй надійшло якесь повідомлення. Писав хтось незнайомий. Надія здивовано відкрила листування. «Надю, добрий день! – писала якась жінка. – Я твоя двоюрідна сестра. Сподіваюся, ти пам’ятаєш мене. Ми з тобою зустрічалися у бабусі Клави. Щоправда, ти ще мала була. Я з тобою няньчилася!» «Здрастуйте, – написала Надія. – Вибачте, я на роботі не можу говорити…» Ніяку сестру Надія не пам’ятала й не знала, як і про родину рідного батька. Після роботи Надія приїхала до мами. А та розповіла несподіване

Надія сиділа на роботі, як раптом їй у соцмережі надійшло якесь повідомлення. Писав хтось незнайомий.

Надія здивовано відкрила листування.

«Надю, добрий день! – писала якась жінка. – Я твоя двоюрідна сестра. Сподіваюся, ти пам’ятаєш мене. Ми з тобою зустрічалися у бабусі Клави. Щоправда, ти ще мала була. Я з тобою няньчилася!»

«Здрастуйте, – написала Надія. – Вибачте, я на роботі не можу підтримати розмову.»

Ніяку сестру Надія не пам’ятала і не знала. Мама пішла від батька, коли їй не було й трьох років.

У сім років у Надії з’явився вітчим, його вона й називала татом. Про родину рідного батька Надія нічого не знала. У дитинстві Надія намагалася у мами розпитати про нього, але мати відмахнулася:

– Нічого цікавого там немає.

Після роботи Надія приїхала до мами.

– Слухай, сьогодні я отримала таке повідомлення і не знаю, як на нього реагувати, – Надія показала листування. – Ти мені нічого не розповідала.

– Ну і заблокуй її. Не було тієї рідні й не треба, – відповіла мама.

– Я заблокую, тільки ти мені розкажи про них. Про те, чому ви розлучилися з батьком. Ти його любила? Що сталося?

– Любила? Звісно, ​​любила. Високий, стрункий, спортивний, дбайливий, люблячий — як не закохатися. Ото тільки маму що слухався. Бабця твоя ще та строга була. Твій дід серйозний мужик був, а також дружині підкорявся.

Тільки я протистояла цьому.

Твого діда не стало, коли ти тільки народилася. А бабця й зовсім стала шалена. Усю спадщину оформила на себе, а там було чимало – п’ятикімнатна квартира, великий будинок у селищі, велика сума грошей, машина.

Ось цим бабця і почала дорікати:

«Не приїдеш просто зараз, залишу тебе без спадщини».

Сама не користувалася і дітям не віддавала.

А розлучились ми з твоїм батьком після сварки, яку влаштувала його мати.

Вона зателефонувала посеред ночі, сказала, що їй недобре.

А замість швидкої я з тобою маленькою мали до неї примчати. Не син, не дочка, а невістка!

Бо ж вони всі працюють, а я в декреті відпочиваю.

Я не поїхала, відправила твого батька до мами. Загалом після цього і розлучилися…
Понад двадцять п’ять років вони про нас не згадували. І чого це раптом їм тепер треба? – посміхнулася мама.

– Давай запитаємо, – запропонувала Надія.

З листування стало ясно, що родичі хочуть віддати бабцю хоч на місяць Надії.

“Вона ж і твоя бабуся”, – написала двоюрідна сестра.

А коли Надія запитала, чому бабусі нема де жити, сестра розповіла дуже цікаву історію.

Вкотре стара образилася на всю сім’ю і вирішила залишити їх без спадщини.

Була у бабці найкраща подруга, ось на неї й оформила все своє багатство баба Клава.

«У тебе діти добрі, – казала баба Клава подрузі. – От хай їм після мого відходу все й дістанеться».

Тільки цієї подруги не стало раніше за бабусю, а «добрі» діти подруги виставили бабу Клаву з її житла.

Тепер їй нема де жити. Вона вже пожила у всіх із рідні, з усіма сварилася. Залишилася тільки Надія.

«Може, забереш? Адже вона й твоя бабуся», – запитала Надію двоюрідна сестра.

“Ні”, – відповіла Надія і заблокувала її в соцмережі…

Вам також має сподобатись...

Олена Юріївна вирішила зробити в своїй квартирі ремонт. Вона найняла робітників по-знайомству. Хлопці швидко демонтували все старе. – Ну все, хазяйко, наступного разу прийдемо, то вивеземо будівельне сміття! – сказав бригадир Віктор Михайлович. Олена Юріївна стала думати, що вона ще й штори замінить. Купить тканину і сама вже пошиє… Жінка так розмріялася, що від несподіваного гуркоту в коридорі мало не підскочила. – Господи, що там знову відвалилося?! – ахнула вона. Олена Юріївна увімкнула світло й оторопіла від побаченого

До Люди в гості приїхала троюрідна сестра Наталка. Сестра провела у Люди декілька тижнів, побачила місто, відпочила. – Дякую тобі Людо, що прийнял, – говорила за вечерею Наталка. – Завтра вже додому поїду. – Завжди рада таким гостям! – усміхалася Людмила. Вранці Люда відвезла Наталку на вокзал, купила квиток, перекус в дорогу та подарунки для її доньки. Жінка повернулася додому і вирішила трохи прибрати в квартирі після гості. Людмила відкрила шафу у спальні і застигла, побачивши «сюрприз», який залишила їй сестра

Катя приготувала вечерю, і покликала чоловіка до столу. Через декілька хвилин Вадим зʼявився на кухні. – Що це ти мені приготувала? – насупив брови Вадим. – Я таке їсти не збираюсь! – Але ж це твій улюблений салат… – зніяковіла дружина. – Я грецький вже розлюбив. Зараз усі сири якісь несмачні, – невдоволено додав чоловік. – Міг би і попередити, – Катя ображено підібгала губи. – Перед тим як я ціле “відро” накришила! – То це ще я винен? – образився Вадим. – А знаєш що! Давай краще розлучимося! – Розлучимося? Як розлучимося? Через салат? – Катя здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Оля прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Олю, я не можу в це повірити! Сваха мені щойно розповіла. Це правда? – одразу вигукнула вона в слухавку. – Що саме? – спокійно запитала Оля. – Ви з Андрієм розлучаєтеся? – запитала мама. – Так, – коротко сказала донька. – Але ще тиждень тому все було гаразд. Що сталося? – затараторила мама. – Що сталося? Ти хочеш знати, що сталося? Ну тоді слухай, – сказала Ольга і все розповіла матері. Мама вислухала доньку і застигла від почутого