Життєві історії

Настя насмажила картоплі, запекла ароматну курочку, і стала чекати чоловіка з роботи. На годиннику була майже десята, але Андрія все ще не було. – Що ж це таке? – запереживала дружина і набрала номер чоловіка. Телефон Андрія не відповідав. Настя обдзвонила всіх його та друзів, ніхто не знав де Андрій. Чоловік з’явився за кілька днів. Прийшов і почав збирати речі. – Може, поясниш хоч щось? – тихо запитала Настя, до кінця не розуміючи, що відбувається. І Андрій все розповів… Розповів те, що Настя навіть у поганому сні уявити собі не могла

– Що? Андрій тебе покинув? Я правильно зрозуміла? – Катя зі здивуванням дивилася на подругу.

– Не просто покинув! – Настя ледве стримувалась, щоб не розплакатися від безсилля та образи. – Він мені зрадив!

– Пробач, але мені якось не віриться, – у голосі Каті чулося здивування.

– Сама повірити не можу! – Настя почала схлипувати, – Поганий сон якийсь…

***

Андрій та Настя познайомилися на роботі, куди дівчина прийшла після навчання.

Спочатку вона навіть подумати не могла, що зустрічатиметься з досить повненьким хлопцем, який сидів за сусіднім столом.

Але Андрій виявився таким привабливим, веселим, галантним, що дуже скоро Настя перестала помічати його форми.

Коли через рік вона погодилася вийти за нього заміж, то вперше побачила його батьків.

Вони були такі ж як Андрій.

«Тепер зрозуміло, чому Андрій такий, – подумала Настя. – Ну, нічого, скоро він у мене стане справжнім спортсменом. Я вже зумію налагодити правильне харчування».

Спочатку після весілля молодята жили з батьками Андрія. Так вже вийшло: він не хотів від них йти, Настя не стала сперечатися.

І дуже скоро зрозуміла, що, якщо вони не винаймуть квартиру і не почнуть жити самостійно, то вона дуже швидко зі стрункої дівчини перетвориться на повненьку жіночку.

А відмовитися від куховарства свекрухи було неможливо: та одразу ображалася, дулася цілий вечір і скаржилася, що її працю ніхто не цінує.

Як тільки Настя стала повноправною господаркою на кухні, харчування молодят кардинально змінилося.

Ні, молода дружина не забороняла Андрію смачненько попоїсти. Вона просто готувала здорову їжу: кашу, овочі, рибу, м’ясо. Не додавала до страв майонезу, як це робила свекруха, практично не користувалася сковорідкою. Ну і звичайно, нічого не пекла солоденького.

А Андрій просив… Він дуже любив млинці з різними начинками, пиріжки та домашні тортики.

Через рік чоловік помітно скинув. Настя, щоб посилити ефект, запропонувала йому вранці разом виходити на пробіжку.

– Знаєш, як це чудово! – Переконувала вона, – заряд бадьорості на весь день!

– Ну ні, – буркнув тоді Андрій у відповідь, – тобі треба, ти й бігай. Я не хочу…

– Але…, – хотіла заперечити Настя.

– Ніяких “але”! – з несподіваним невдоволенням зупинив її чоловік. – Мало того, що я з твоєї милості весь час ходжу голодний, то ти ще хочеш, щоб я бігав?

Того дня вони вперше сварилися.

Потім помирилися, звичайно, але десь за місяць знову посварилися.

Цього разу тому, що Андрій несподівано, ні слова не говорячи, звільнився з роботи. І пояснив це так:

– Там платять більше. І перспективи зовсім інші…

– Але тобі доведеться їздити через все місто, – зауважила Настя, – ти повертатимешся набагато пізніше, ми будемо менше часу проводити разом…

– І чудово! – вирвалося в Андрія. – Більше скучимо один за одним. Бо цілими днями сидимо один перед одним: і вдома, і на роботі.

– Це означає, що я тобі вже набридла? – здивувалася Настя.

– Це означає, – спокійно сказав Андрій, не помітивши, що дружина образилася, – що у кожного з нас буде хоч якесь своє життя, своя територія, розумієш? І я вважаю, що це правильно.

– Своє життя? – обурилася Настя, якій слова чоловіка дуже не сподобалися, – ну що ж, ніхто тебе не просив так говорити.

– Ну ось, – скривився Андрій. – Знову. Тобі не догодиш. Я думав ти зрадієш…

Після цієї розмови подружжя довго розмовляло лише за потребою. Чорна кішка, що пробігла між ними, ніяк не хотіла йти.

Десь через пару-трійку місяців Настя помітила, що Андрій знову почав набирати. Вона здивувалася, адже незважаючи на сварку, вона, як і раніше, готувала чоловікові здорову їжу.

Все пояснила розмова зі свекрухою. Та промовилася, що Андрій майже щодня заходить до них… поїсти… Точніше не промовилася, а відкрито дорікнула Настю в тому, що вона зовсім не думає про здоров’я її сина:

– Тобі що, важко приготувати їжі? – вимовляла вона, – ну добре б дитиною займалася … Так ні … Тільки собою і займаєшся … І що ти за дружина така?

Від образи Настя весь день проплакала. І вирішила: все, більше вона не стежитиме за харчуванням Андрія. Хоче харчуватися погано? Це робить його щасливим? Нехай. Вона вмиває руки.

Поступово Настя заспокоїлася. Андрій також. Вона не діставала його через їжу, він харчувався, як хотів. Свекруха постійно постачала синочка домашньою випічкою і раділа, що Андрій з апетитом її поїдає.

Якось влітку подружжя поїхало на море. Андрій зіпсував своїм ниттям усю відпустку! То йому було спекотно, то дратували люди на березі.

– А все тому, що тобі соромно показуватися на пляжі, – єхидно сказала Настя. – Ну звичайно … Ти ж знову на повнентку тітоньку став схожий.

– Не кажи нісенітниці, – кинув Андрій. – Мені абсолютно однаково як я виглядаю. Ця проблема живе лише у твоїй голові.

– Тоді підемо, прогуляємося пляжем, скупаємось, – запропонувала Настя, – ми ж сюди для цього і приїхали.

– Тобі треба, ти й іди, – озвався чоловік…

Словом, відпустка була зіпсована… Повертаючись додому, подружжя не розмовляло …

Вдома життя пішло своєю чергою… Образи забулися. Відносини налагодилися.

Настя повністю змінила меню: варила чоловікові борщі, смажила м’ясо, тазиками кришила салати з майонезом… Мама постачала його пиріжками та тортиками. Сам Андрій купував чіпси, горішки, часто замовляв піцу. І не одну.

І методично набирав…

Ніщо не віщувало змін… Усіх все влаштовувало… Начебто…

І раптом Андрій зник. Не прийшов додому ночувати. Настя чекала до ранку, сто разів дзвонила… Телефон не відповів…

Вранці вона зателефонувала свекрусі, акуратно з’ясувала, що до них напередодні увечері Андрій не заходив… Цілий день Настя не знаходила собі місця. Як би там не було, вона любила чоловіка і дуже за нього хвилювалася.

«Може, свекруха обманула? Може, він образився за щось і пішов до них на зовсім?» – Думала вона, не в змозі переключитися ні на що інше …

Андрій з’явився за кілька днів. Прийшов забрати речі.

– Може, поясниш хоч щось? – Тихо запитала Настя, до кінця не розуміючи, що відбувається.

– Все просто. Я вчора подав на розлучення. Живу в однієї жінки. Ми разом працюємо. Вона кохає мене. І вона вагітна. Ще пояснення потрібні?

– І давно це у вас? – ледь вимовила Настя.

– Скоро півроку…

Більше Настя нічого не питала. Вискочила з квартири, щоб не бачити Андрія.

Бігла вулицею, куди очі дивляться. Сіла на лавку, віддихалася, подзвонила подрузі, розповіла новини.

– Приїдь до мене, – запропонувала Катя…

***

Подруги замовкли одночасно.

Настя намагалася заспокоїтись.

Катя намагалася зрозуміти: як такий чоловік міг зрадити?

– Настя, вибач, я все одно нічого не розумію, – нарешті, зніяковіло промовила вона, – що ж там за жінка, якщо не посоромилася на твого чоловіка? Він же… повненький… Дуже повненький… Все життя думала, як ти з ним…

– Та я сама в шоці! – відгукнулася розгублена Настя, – виходить, що чоловік навіть з такою зовнішністю – все одно наречений! Знайшлася жінка, якій мій Андрій, незважаючи ні на що, виявився дуже потрібним. І потрібний настільки, щоб відвести його від дружини! Навіть дитинку народити заради цього!

– Дивно! – Вигукнула Катя, – невже його подружці все одно, який перед нею чоловік? Аби був? Чи що?

– Не знаю… Думаю, що Андрій її причарував, як і мене колись… Тільки тоді він був вільний…

– А тепер – одружений! І не перший рік! Ні, не розумію таких жінок! – продовжувала обурюватись Катя, – ну гаразд, коли чоловік – красень! Ален Делон! Але ж тут! Півтора центнери! Настя, ну поясни! Не розумію!

– Не знаю що тобі сказати…

– А я знаю! Радій, подруго! Радій, бо позбулася! Не сьогодні, то завтра він би зробив те саме! Я взагалі не розумію, як ти могла стільки часу нічого не помічати.

– Та просто на думку не спадало… Хіба можна було припустити щось подібне?

– Та вже… Це точно… Гаразд, подруго, не журись! Подивися на ситуацію з позитивного боку!

– Із позитивною? Це з якою?

– По-перше, економія! Тільки уяви, скільки їжі потрібно було твоєму чоловіку!

Настя посміхнулася.

– По-друге, радій, що не встигла обзавестися дітьми під стать татку!

Подруги розсміялися… Особливо Настя…

А потім Настя почала плакати…

І жодні аргументи Каті не могли її заспокоїти.

Вам також має сподобатись...

До Люди в гості приїхала троюрідна сестра Наталка. Сестра провела у Люди декілька тижнів, побачила місто, відпочила. – Дякую тобі Людо, що прийнял, – говорила за вечерею Наталка. – Завтра вже додому поїду. – Завжди рада таким гостям! – усміхалася Людмила. Вранці Люда відвезла Наталку на вокзал, купила квиток, перекус в дорогу та подарунки для її доньки. Жінка повернулася додому і вирішила трохи прибрати в квартирі після гості. Людмила відкрила шафу у спальні і застигла, побачивши «сюрприз», який залишила їй сестра

Таня варила суп, коли пролунав телефонний дзвінок. – Таню, мені потрібна твоя допомога. Я хочу, щоб ти поїхала зі мною в одне місце, – затараторила подруга Віра. – Допоможеш? – За годину підійде? – погодилася Тетяна. – Добре, за годину заїду за тобою, – сказала Віра. Закінчивши з обідом, Таня швидко зібралася, і дочекавшись Віру вони вирушили в дорогу. – А куди ми їдемо, якщо не секрет? – усміхнулася Таня. – Навіть і не знаю, як сказати, – спробувала ухилитися від відповіді Віра. – Та кажи, як є! – наполягла Таня. І Віра все розповіла подрузі. Тетяна вислухала її і застигла від почутого

– Сину, ви сьогодні до мене не хочете випадково заїхати? – сумним голосом запитала Світлана Семенівна зателефонувавши до сина. – Ні, не планували, – нерішуче відповів Віктор. – А доведеться, – важко видихнула жінка. – Мамо, щось сталося? – захвилювався син. – Біля тебе є ручка і листок? – раптом запитала Світлана Семенівна. – Немає, а що? – не зрозумів син. – Шукай! Потрібно щоб ти дещо записав? – пояснила мати. – Мамо, та що ж сталося? – схвильовано вигукнув Віктор, не розуміючи, що відбувається

Олег сидів на кухні за столом і їв борщ. Раптом на порозі зʼявилася його дружина Ілона. – Олеже, ти мені все життя зіпсував! – несподівано почала вона. Олег здивовано відклав ложку вбік. – Так? – перепитав він. – І чим же ж, цікаво? Тим що одружився з тобою? – Саме так! У мене такі плани були. Ех… – Знаєш, Ілоно, я думаю, що тобі гріх скаржитися на своє життя… – Ти по продукти сходив? – запитала дружина. – А одяг розвісив? Як мені це вже набридло. Все на мені! – Невже? – Олег раптом скочив з-за столу і вирішив діяти