Історії жінок

Настя прокинулася рано, приготувала сніданок, відправила чоловіка на роботу. Після обіду жінка вирішила сходити в перукарню. Її постійної перукарки на місці не було, тому вона вирішила сісти у крісло до іншого майстра. Перукарі між собою розмовляли, одна розповідала іншій про свого чоловіка. Говорила, який він добрий, розповідала різні подробиці. Коли зачіска була вже готова, перукар дістала телефон та почала показувати фотографії, де вона зі своїм чоловіком. Настя глянула на фото і застигла від побаченого

Якось так склалося, що до сорока років Настя була незаміжня, з двома дітьми і чотирма шлюбами, що не склалися. Щоразу Настя, виходячи заміж, думала, що проживе з чоловіком до старості. Але щоразу щось йшло не так, і шлюб сходив нанівець. Розлучалася Настя з чоловіками мирно, залишалися друзями. Батьки з дітьми спілкувалися, помагали.

Після довгої перерви познайомилася Настя із чоловіком п’ятдесяти чотирьох років. Володимир – адвокат. Представницький, серйозний, дбайливий. Закрутився роман. Володимир гарно доглядав, міг на вихідні запросити Настю з’їздити до іншого міста. І ці мандрівки були чудові.

Почали разом жити. Усі побутові проблеми вирішував Володимир. Що купити, де відремонтувати, викликати клінінг все вирішував Володимир. Так Настя ще жодного разу не жила. Ні, вона готувала, прибирала квартиру, виховувала дітей, ходила на роботу. Але так, як зараз, без особливих проблем вона жодного разу не жила. Зароблені нею гроші, вона витрачала на себе та дітей. Настя навіть не знала, скільки грошей витрачається на продукти, скільки коштує нова побутова техніка. І життя це Насті подобалося. Вона була впевнена, що з цим чоловіком вона точно проживе до старості.

У соцмережі до Насті написав колишній однокурсник. Настя була рада згадати навчання в інституті, дізнатися, як справи у однокурсників, розпитати про інших друзів, і вони домовилися зідзвонитися. Так простіше спілкуватись, ніж тикати кнопки. Розмовляли годину. «А це як? А та заміж вийшла? А пам’ятаєш? – вся розмова складалася з таких питань та відповідей. Згадали щось смішне – сміялися. Говорили про сумне – співчували.

Наприкінці розмови Настя сказала: «Добре поговорили. Не губися, пиши, дзвони. Буду рада».

Ось саме ці останні слова і були причиною сварки Володимира та Насті.

– Навіщо він тобі писатиме і дзвонитиме? Я забороняю тобі спілкуватися з ним.

– А що такого? – Не розуміла Настя. – Ми не бачилися двадцять років.

– Я сказав, ні, – переходив на вигуки Володимир.

– Ти не можеш забороняти мені спілкуватися з друзями, – наполягала Настя.

– Можу ще як можу, – не вгамовувався Володимир.

Настя ображено пішла в іншу кімнату. Через півгодини туди ж прийшов Володимир і почав вибачатися. Настя подумала: «Може, і справді, я багато хочу. Ну не спілкуватимуся з однокурсником. Не спілкувалася двадцять років і жила собі непогано».

Настя сказала, що вибачила Володимира. Насправді ця сварка ніяк не виходила з голови. Щоб хоч якось забути, Настя вирішила сходити до перукаря. Знайомої на місці не було, довелося сісти у крісло до іншого майстра.

Перукарі між собою розмовляли, одна розповідала іншій про свого чоловіка. Говорила, який він добрий, розповідала різні подробиці. Настя слухала і розуміла, що цей чоловік дуже вже схожий на Володимира.

Коли зачіска була вже готова, перукар дістала телефон та почала показувати фотографії, де вона зі своїм знайомим. Настя зазирнула у телефон майстра — ну точно, Володимир. Тоді вона спитала:

– А він вільний?

– Ні. Він живе із жінкою. Та мені й не потрібний чоловік. Мені вистачає кілька зустрічей на місяць. Але зате які ці зустрічі! Ми розкішно проводимо час.

Настя, доки Володимира не було вдома, збирала свої речі та думала: «Що зі мною не так? Я хочу прожити із чоловіком довго, але так і не виходить».

Вам також має сподобатись...

Олена зі своїми колегами, Жанною Андріївною та Марічкою, були на роботі. Настав час пообідати. Жінки нагріли в мікрохвильовці свої обіди, які принесли з дому. Вони нарізали огірочки й помідорчики, розклали їх на тарілці, і вже хотіли було зачинятися, як раптом у двері їх кабінету хтось постукав, але не зайшов. Жінки здивовано перезирнулися. Постукали ще раз. Ніхто знову так і не заходив… – І хто ж це, цікаво, у нас такий несміливий?! – нарешті не витримала Олена. Вона рішуче встала з-за столу і пішла відкривати. Олена прочинила двері й застигла від несподіванки

Олег поїхав до батьків Наталки в село, знайомитися. Батьки стіл накрили, сусідів покликали. Прямо оглядини! – Ну що діти, коли весілля, – раптом спитав батько. Олег не знав, що відповісти. Він і не збирався одружуватися на Наталі, але відповів: – Ми ще збираємо гроші на весілля! Це ж не дешеве задоволення! Всі за столом зраділи, а Олег і не здогадувався, що він наробив

Таня робила генерального прибирання, коли у неї зламалася пральна машина.  Жінк побігла до сусідки, за допомогою. – Тітко Марія, доброго дня! А ви не знаєте, хто тут знається на пральних машинах? – запитала Таня з порога. – Доню, так у нас на п’ятому поверсі хлопець один є. Зараз я йому подзвоню, скажу щоб зайшов до тебе, – сказала Марія, і набрала номер телефону. За десять хвилин у двері Тетяни подзвонили. Жінка відкрила і не повірила своїм очам

– Фух! – Валентина важко опустилася на табуретку і витерла з чола піт. – Залишилося в шафі речі поскладати, почепити фіранки і можна фарбувати крашанки! Валя часто розмовляла сама з собою, особливо зараз, коли лишилася зовсім одна. Жінка посиділа декілька хвилин і вирушила в кімнату, наводити порядок у шафі. Валя вийняла всі речі і взялася витирати пил. Раптом на самій верхній поличці шафи вона щось відчула під рукою. – А це ще що? – жінка стала на табуретку і побачила на полиці якісь листи. Валя глянула на них і застигла на місці