Настя жила удвох із мамою в маленькій суміжній двокімнатній квартирці.
Кімната Насті була дальньою, і щоб у неї потрапити, треба було проходити через мамину кімнату з жахливою обстановкою.
Мама ніби застрягла десь у минулому столітті і ні в яку не хотіла змінювати свій інтер’єр: два килими на стіні та громіздка «стінка» на півкімнати з розставленим кришталем.
Коли Настя була ще маленькою, вона не звертала на це уваги, тим більше була жива бабуся – затята прихильниця такого дизайну.
Але бабусі не стало, Настя підросла і на всі її прохання змінити вінтажний інтер’єр мати відмовляла.
– Ти зовсім, чи що? Це так затишно!
– Мамо, це негарно і старомодно, особливо ці килими на стінах, пилозбірник та й годі! А стінка ця величезна? Пів кімнати захаращує.
– Зате всі речі у ньому!
– Кришталь у ньому, яким ніхто не користується. Чи багато у нас гостей буває? Сервіз для чаювання, який просто для прикраси, хоча прикрасою його не назвеш. Викинути все це барахло.
Мама ображалася, але й сервіз і кришталь стояли в громіздкій стіні. Іноді в шафках тільки витиралася пилюка, і вся ця «краса» розставлялася знову на свої місця.
Насті ледь не соромно було привести друзів до своєї кімнати, адже мамина прохідна – просто жахлива, ніби у минуле століття потрапляєш.
– Вінтажно, – посміювалимь подружки, і Настя густо червоніла.
Вже після закінчення школи вона спеціально пішла вчитися на дизайнерку інтер’єру, щоб переконати матір змінити обстановку, хоч Насті і так цікава була ця професія.
Але мама говорила одну лише фразу:
– Вийдеш заміж, підеш жити до чоловіка, ось там і командуй, а тут я головна господиня. А заміжжя справді було не за горами: у Насті почався роман із Анатолієм, хорошим хлопцем трохи за 30 років.
Він багато заробляв, мав свою квартиру-студію та машину.
Саме Настя допомогла йому у дизайні інтер’єру, коли квартира була тільки куплена. Дедалі частіше Настя почала зникати в Анатолія, ночуючи в його квартирі, навіть заговорили про весілля.
– Познайомила б ти мене зі своїм нареченим, – казала мама. – Я б стіл накрила, смачненького чогось приготувала.
– Ага, шоколадну ковбаску зі своїх вісімдесятих!
– А що це ідея! Адже смачний десерт, незвичайний.
– Мамо, ти що – смієшся? Як я його в цю квартиру приведу? Подумає ще що я швець без чобіт – успішна дизайнерка із кришталем у шафці. Поміняй інтер’єр!
І все ж таки Настя розповіла Анатолію про мамине запрошення.
– Але хочу тебе попередити, обстановка у нас там дивна.
Анатолій застиг від здивування.
– Ну в бідності ж ніхто не винен, – знизав плечима Анатолій. – Це не страшно!
– Та яка бідність? Мама в мене головна бухгалтерка на великому підприємстві, але гроші вона в банку збирає, незрозуміло навіщо, краще б нові меблі собі купила. Розумієш, там все як у минулому, така квартира як у 80-ті, мені завжди було соромно навіть друзів до неї привести, а мама нічого міняти не хоче.
– Ух ти! – усміхнувся Анатолій. – Хотів би я на таке подивитись! Я правда не дуже пам’ятаю ті часи, ще зовсім маленький був, але це було якось затишно, чи що.
– Тьху ти! – розсердилася Настя. – Ти як мама моя говориш. І взагалі – вона в мене дивна жінка, ніби у тих роках застрягла: слухає диско, дивиться індійські фільми плаче над нісенітницями.
– Тим більше, це цікаво! Коли поїдемо знайомитись? Я будь-коли готовий!
– Так, але тільки ти намагатимешся переконати мою маму в тому, щоб вона змінила інтер’єр.
Був призначений день, коли Настя й Анатолій приїхали до маминої квартири для знайомства майбутнього зятя з майбутньою тещею.
Хлопець, як заворожений, ходив по кімнаті і розглядав кожну деталь, захоплюючись побаченим. Він відкривав шафки, крутив у руках кришталеві келихи, дивлячись як вони виблискують при денному світлі й ахав і охав.
– Подобається? – запитувала його майбутня теща.
– Дуже! Це ж ретро! Так гарно! І взагалі дуже у вас затишно, мені подобається!
Мама з викликом подивилася на дочку, мовляв – ну що, умилася зі своїм новим дизайном? Зятю подобається!
Настя ж метала на нареченого гнівні погляди, він же обіцяв переконати матір у протилежному!
Сіли за стіл. На десерт було подано ту саму шоколадну ковбаску, про яку Настя згадувала з іронією.
– Господи, як же смачно! – вигукнув Толік.
– Дякую! – зніяковіло відповіла мама
– Це просто дивовижно! Щоб обстановка за столом була веселішою, мама увімкнула своє диско. Настя почервоніла – вона чудово знала, що Толік любить сучасну музику.
– О чудово! – сказав Толік. – Я також люблю диско!
На подив Насті, Толік навіть розповів деякі подробиці з біографії зірок минулого століття, чим викликав захоплення тещі.
– Ну, треба ж, – вона сплеснула руками. – Навіть я про це не знала. А ви цікавитеся індійським кінематографом? Я дуже його люблю!
– А як же ж! Це ж класика!
– О, так! Це класика! А хочете, зараз ми з вами подивимося якийсь хороший індійський фільм, навіть не з класики, а щось сучасне?
– На жаль, нам пора, – сказав Толік. – Багато справ, але наступного разу – обов’язково подивимося.
Коли вже молоді їхали додому, Настя здивовано дивилася на Толіка, який був за кермом. Мовчали. Але перша не витримала Настя:
– Звідки такі знання – і в музиці, і у фільмах? Ти ж таке терпіти не можеш!
– Ну, дещо я пам’ятаю з раннього дитинства, правда дуже неясно. Але загалом – я підготувався до знайомства з тещею, поповнив знання через інтернет. Я хотів сподобатися твоїй мамі.
– Значить, ти їй все брехав?!
– Чому брехав? Просто пішов на маленьку хитрість, знайшов із нею спільну мову.
– А навіщо ти брехав їй про цей безглуздий інтер’єр? Ти ж бачив, що це негарно та немодно!
– Ключове слово тут – немодно. Але і мода не завжди прекрасна. Так, інтер’єр не модний, але затишний! М’які килими, блиск кришталю – хіба це не гарно? І взагалі – мама так живе, оскільки їй подобається, не можна її переконувати, інакше вона вийде із зони комфорту.
Помовчали. Кожен думав про щось своє.
– Ну а що, якщо нам зробити інтер’єр у стилі ретро? – усміхнувшись, запропонував Толік.
– Ну вже ні! – похитала головою Настя. – Інакше я вийду із зони комфорту…
