Життєві історії

Наталя Петрівна накрила стіл і почала чакати гостей. У двері подзвонил. – Ну нарешті! – зраділа жінка, побачивши на порозі сина Вадима з невісткою та синочком Андрійком. Всі сіли за стіл. – Сину, глянь на Андрійка, як він мружиться, ну копія тебе! – сказала Наталя, граючись з онуком. – Всі це помічають, – відповів Вадим. – А ще, Яно, дякую тобі за той договір, – раптом сказала свекруха. – Що за договір? Перший раз чую! – не зрозумів чоловік. – Та це наш з Яною секрет, – єхидно посміхнулася Наталя. Вадим здивовано дивився на маму та дружину, не розуміючи, що відбувається

– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли і де вам буде зручно?

Наталя Петрівна напружилася, особливо після слів – майбутня невістка. Що це за такі новини? Вадим не казав, що збирається одружитися з нею.

– Здрастуйте, Яна. Сьогодні о 18 годині в мене вдома, чекаю.

“Цікаво, про що вона хоче поговорити? Невже вагітна? Ну, звичайно. Спеціально завагітніла, щоб Вадим одружився з нею, знаємо, проходили.

Ну ось про що він думає? Не рівня вона нам. Не те що Вадим. Архітектор з великим майбутнім. Своя квартира, машина, гарний, розумний. Завидний наречений. Будь-яка була б щаслива, але ні, вибрав цю дівчинку…”

Наталя Петрівна навела лад у квартирі, сходила до магазину. На душі було неспокійно.

Яну вона бачила кілька разів, і одразу ж її не злюбила, ще з першої зустрічі. Вадим приводив її до неї знайомитись, потім просто чай попити, поспілкуватися. І щоразу Наталя Петрівна говорила йому після зустрічі все, що думає про цю дівчину.

– Сину, а що інших немає? Чому саме вона? Що в ній гарного? Непоказна, худенька, маленька. Ось в наш час чоловікам подобалися зовсім інші дівчата! І взагалі, не пара вона тобі!

– Мамо, люблю її, і для мене вона найпрекрасніша! І готує вона божественно! Борщ просто смакота!

Від цих слів стало особливо прикро. Раніше він завжди хвалив їжу матері, а тепер та прекрасна дівчина готує божественні борщі.

Яна прийшла точно у призначений час. Принесла з собою тістечка – кошики з білковим кремом. Наталя Петрівна їх любила. “От же хитра, підлещуватися до мене вирішила”…

– Наталю Петрівно, не ходитиму довколо. Вадим зробив пропозицію, і я прийняла її. Він чекає на підходящий момент, щоб сказати вам про це. Переживає, що погано сприймете цю новину.

– Звичайно, люба! Чому ж мені радіти?

– Я хочу укласти з вами договір. Вислухайте мене, будь ласка.

Я знаю, що ви виховували одна Вадима. Заміж вийшли бо завагітніли, щасливого сімейного життя не вийшло. Чоловік пішов від вас. Мене теж мама ростила одна, тата не стало у молодому віці. Тому я знаю, як це рости в неповній сім’ї.

Ви всю душу та любов вклали у сина. Величезне вам дякую. Він дуже вихований, добрий, чуйний. Це ваша нагорода. Вам є ким пишатися.

Наталя Петрівна схвально закивала головою. Що є те є. Це лише її заслуга, що син виріс таким.

Яна продовжила.

– Ви мрієте, щоб син одружився з красивою, успішною, багатою дівчиною. І тут з’являюсь я. Маленька, непоказна, з простої сім’ї. Зарплата не найвища. Невдала партія для сина. На ваш погляд. Зараз ви розгублені, не знаєте, що робити, як відмовити сина від шлюбу зі мною, га?

Наталя Петрівна знизала плечима та кивнула. Саме так.

– Дивіться, що може вийти. Вадим вас не послухає однозначно. Він налаштований рішуче. Ви почнете переконувати його. У результаті, ви посваритеся. На весілля, звичайно, не прийдете. Ще б. Син вас не послухався. Так?

– Так, все так і буде.

– Ви всім розповідатимете, який поганий син, ви стільки всього зробили для нього і ось вона, подяка. Хтось вас пошкодує, хтось посміхнеться.

Тим часом ми з ним будемо щасливо жити. Ви будете ображено ігнорувати нас. Я народжу дитину, Вадим, природно, вас повідомить про це. Але ви вперто відмовитеся побачити онука чи онучку. Ви ж не визнаєте наш шлюб, і, відповідно, нашої дитини.

Моя мама няньчитиметься з улюбленим онуком, гулятиме з ним, розповідатиме казки, балуватиме. І вона буде найулюбленішою бабусею на світі.

У цей час, ви будете самотньо сидіти у своїй квартирі, дивитися телевізор і ображатися, що життя так склалося, що ви одне, нікому непотрібна.

У свята вам буде особливо сумно та самотньо. Усі люди із сім’ями святкують, а ви знову одна. Образа не даватиме спокою. Здоров’я стане неважливим, в палату покладуть.

До інших приходитимуть відвідувати, а до вас тільки сусідка, та подруга прийде. З сином та його поганою дружиною ви ж не хочете спілкуватися.

У результаті, ви проживете життя одна, так і не дізнавшись, як ріс ваш онук, ніхто не назве вас бабуся, не буде кому привітати вас з Днем народження. І це буде ваш вибір.

Або, може бути, все по-іншому. Після того, як я піду, ви ретельно все обміркуєте. І, як розумна і любляча мати, приймете вибір сина, адже якщо він мене полюбив, значить було за що.

Знаєте, не така вже я й погана. У колективі мене люблять і цінують, мама – душі в мені не чує, я порядна людина. Буду гарною дружиною та мамою. І, головне, я люблю вашого сина, а він любить мене.

Коли Вадим скаже, що має намір одружитися, ви похвалите його, скажіть, що приймаєте його вибір. Розумію, що любов до мене у вас може не прокинутися, але хоча б просте людське ставлення та тактовність виявляйте, цього буде достатньо.

У мене теж немає до вас теплих почуттів, але я готова змінити ставлення.

На весіллі ми посадимо вас на почесне місце. Ви будете милуватися сином і трошки мною. Коли я народжу дитину, ви завжди будете бажаним гостем. У нашої дитини буде дві люблячі бабусі, і це чудово.

Я ніколи слова поганого не скажу на вашу адресу, а ви на мою.

У нас з вами є одна спільна справа – зробити Вадима щасливим. Тож давайте співпрацювати. Обміркуйте все і зателефонуйте мені, щоб я знала, до чого готуватися. Дякую за чай, Наталю Петрівно, всього доброго!

Після того, як Яна пішла, Наталя Петрівна сіла у крісло біля вікна, і замислилась. Адже вона права! Саме так все й було і буде!

І справді, що з того, що їй не подобається майбутня невістка. Жити синові з нею. Ну, сваритиметься вона, переконуватиме сина – і що з того? Він засмутиться, звичайно, але все одно одружується. Адже вона бачила, як світяться у сина очі, коли він дивиться на Яну. Якщо навіть борщ матері вже не такий смачний йому здається…

Що виграє вона у результаті? Та нічого. Буде одна зі своєю образою та переживаннями, поки інша бабуся няньчить онука чи онучку. Адже вона теж хоче. А не зможе. Якщо… Ні, не буде цього, якщо…

– Алло, Яна… Я згодна на твій договір. Не хочу потім сама сидіти і сумувати, хочу дружити та спілкуватися з сином, а значить і з тобою доведеться. І онука мені давати у вихідні будете, гаразд? І ще. Що ти там такого до борщу додаєш, що Вадим так любить його?

Яна засміялася

– Наталю Петрівно, ваш борщ анітрохи не гірший, запевняю. Але секрет відкрию, справа у спеціях. Я рада, що ви погодилися на мій договір, від цього всім буде найкраще. Вадим мав рацію, коли казав, що ви розумна і любляча мама!

Пройшло три роки

– Вадиме, синку, глянь на Андрійка, як він мружиться, ну копія тебе! Який же славний хлопчик, я така рада, що в мене є внук! А ще, Яна, дякую тобі за той договір. Ти мала рацію…

– Що за договір такий? Перший раз чую!

– Та так, Вадиме, у нас свої секретики з Яною…

Наталя Петрівна перезирнулася з невісткою і змовницько підморгнула, а та підморгнула у відповідь.

Вам також має сподобатись...

Алла мила вікна, коли пролунав телефонний дзвінок. – Тебе можна привітати? – хитрим голоском промовила зовиця Христина, тільки-но Алла відповіла на дзвінок. – З чим? – трохи зніяковіла жінка, не відразу зрозумівши, про що йдеться. – Ходять чутки, що ти тепер у нас розбагатіла! – єхидно відповіла жінка. – Ти про що? – далі не розуміла зовицю Алла. – Не прикидайся! Мама мені розповіла про твою розмову з нею! – несподівано обурилася Христина. – Про яку розмову? Що розповіла? – здивовано запитала Алла, не розуміючи, що відбувається

Олена дивилась по телевізору серіал. Пролунав дзвінок у двері. – Іду, – гукнула жінка і пішла відчиняти. – Олено, привіт. Ти чого двері так довго відкриваєш?! – безцеремонно запитала сусідка Марія. – Серіал задивилася, – махнула рукою Олена. – А от мені зараз не до серіалів! Коли до тебе прийде твій син? – раптом запитала Марія. – Сьогодні казав, а що? – Олена не розуміла, що від неї хоче сусідка

Надія одягла хустинку, набрала в дворі осінніх квітів, і пішла сама на цвинтар. Вона завжди в цей день так робила… Жінка протерла пам’ятник. На фото її сестричка Любочка сміється. Вона, як і раніше, молода і дуже-дуже гарна… – Вибач мені, сестричко, вибач мені, Любочко! – говорила жінка, а сльози котилися по щоках. – Вибач, що так вийшло, що я така щаслива. Не заслужила я! Вибач, що все мені дісталося, а тобі лише сира земелька… Додому Надія поверталася повільно. Раптом жінка почула, що її хтось гукає. Вона обернулася і зупинилася від несподіванки

Аліна з чоловіком приїхали в село, до свекрухи у гості. Трохи відпочивши з дороги, вирішили посмажити шашлик. – Так Аліно, Олег займеться шашликом, а ми з тобою салат зробимо, – скомандувала Алла Андріївна. Всі взялися за справу. Раптом біля воріт будинку свекрухи зупинилася якась машина. – А це ще хто? – здивувалася Алла. – А це ми вам, мамо, сюрприз приготували, – якось підозріло сказала невістка. – Який ще сюрприз? – не зрозуміла Алла Андріївна, вийшла до воріт і застигла від побаченого