Життєві історії

Олена повернулася додому з роботи. Жінка зайшла в квартиру і помітила, що у них гості – на кухні сиділа свекруха і мило розмовляла із своїм синочком. – Доброго вечора, Наталія Василівна! – привіталася Олена з свекрухою, поцілувала чоловіка у щічку. – Я у ванну, а потім приготую щось вечеряти! Дівчина прийняла теплу ванну і коли вийшла, то свекруху не побачила. – А де Наталя Василівна? – спитала у чоловіка дівчина. – Не знаю, – байдуже відповів Олександр. – Наче десь тут ходила. Можливо вже пішла. Олена задоволено посміхнулася, увійшла до спальні і… застигла від побаченого

Олена з білою заздрістю слухала своїх подружок, які жили дружно разом зі своїми свекрухами. Принаймні про це було відомо за їхніми словами.

– У тебе така струнка свекруха, що важко віриться, що вона може бути такою поганою, як ти розповідаєш, – щоразу дивувалися подружки.

– Мені не пощастило, – засмучено зітхала у відповідь дівчина і хитала головою.

Наталя Василівна не тільки не прагнула потоваришувати з невісткою, навпаки, вона щоразу наривалася на сварку, чим дуже дратувала дівчину.

Чоловік Олени вдавав, що його не стосуються їхні стосунки і щоразу втікав, коли бачив, що назріває сварка.

Наталія Василівна чіплялася практично до всього, що робила невістка.

Їй не подобалося, як вона миє посуд і підлогу, як готує їжу, як пере білизну і навіть як виглядає Олена.

– Так, таке відчуття, що мій син взяв останню жінку, яка була на полицях, – єхидно говорила Наталя Василівна, намагаючись вивести невістку на емоції.

І коли їй вдавалося це легко зробити, жінка виглядала щасливою.

– Одного разу я не пущу твою матір до нашої оселі! – сказала чоловікові Олена. – Твоя мати мене зводить.

– Не звертай на неї уваги, – байдуже відповів Олександр.

– Легко говорити, коли Наталя Василівна докучає мені, а не тобі, – насупилась дівчина, зайвий раз переконавшись у тому, що чоловік і не збирається вирішувати цю проблему.

Свекруха, побачивши, що син не встає на бік дружини, почала діставати невістку дедалі частіше.

Візити Наталі Василівни стали щоденними. Вона приходила о шостій вечора і до десятої тинялася по орендованій квартирі сина і невістки.

Від нудьги жінка сунула свій ніс усюди, де тільки змогла дістати. Сьогодні Наталія Василівна за півгодини встигла вивести Олену з себе, знайшовши на шафі пил.

– Такий шар пилу можна накопичити, якщо не прибирати пару місяців, – свекруха поставила стілець і, забравшись на нього, провела пальцем по верху шафи.

– Я витирала минулої суботи! – обурено запротестувала Олена.

– Якби це було так, то я не говорила б, – усміхнулася Наталя Василівна. – Ти розумієш, що мій син виріс у чистоті, і він не потерпить поряд із собою неохайну дружину?!

– Видно, що я в брудному чи неохайному? – обурилася Олена, розуміючи, що свекрусі просто потрібен привід причепитися до неї.

– Не в цьому справа. Толку мені з тобою розмовляти, ти все одно мене не чуєш, – відмахнулася жінка, яка не знала, що пред’явити невістці.

Олена стиснула зуби і пішла у ванну, сподіваючись, що після повернення не побачить у квартирі Наталю Василівну.

Дівчина близько години провела в теплій ванні і коли вийшла, то справді не побачила свекруху.

Грішною справою Олена вирішила, що жінці набридло бовтатися чужою квартирою, і вона пішла.

– Де Наталя Василівна? – загортуючись у махровий халат, спитала у чоловіка дівчина.

– Не знаю, – байдуже відповів Олександр. – Наче десь тут ходила. Можливо й пішла.

Олена задоволено посміхнулася і увійшла до спальні. Яке ж було її здивування, коли вона побачила, що шафи відкриті, а Наталія Василівна стоїть у її сукні та туфлях перед дзеркалом.

Жінка була настільки захоплена роздивлянням себе, що не відразу помітила здивовану Олену, що застигла у дверях.

– Ой, а я ось приміряти вирішила, – безглуздо посміхнулася свекруха.

– Негайно знімайте мої речі! – скомандувала дівчина. – Яке право ви мали лізти до моєї шафи?!

– Ось принцеса знайшлася! Що поганого я зробила? Просто приміряла, – жінка присіла на край ліжка і почала неквапливо знімати туфлі. – Я ж із дому не виходила. Просто подивилась твій гардероб. Не бачу в цьому нічого поганого!

– На вихід! – Тремтячи від обурення, Олена вказала свекрусі на двері. – Бачити вас більше не хочу!

– Якщо ти забула, то у цій квартирі живе мій син, – насупилась Наталя Василівна.

– Та хоч два сини! Ви не мали ніякого права без мого дозволу ритися у моїх речах! Мало того, що ви всю кухню облазили, то ще й у спальню вирішили засунути свій ніс!

– Було б у чому ритися, – свекруха стягнула з себе сукню Олени і недбало жбурнула її на підлогу. – Смак у тебе так собі, якщо чесно, а син любить, щоб його мати одягалася добре.

– Я йому не мама і не збираюся нею ставати! Прошу вас більше не приходити до нас! Зустрічаєтесь із сином за межами цієї квартири! – рішуче промовила Олена.

Наталя Василівна вискочила з кімнати, на ходу натягуючи свою сукню.

Тон і слова невістки довели її до сліз. Олександр розгублено глянув услід матері і не зрозумів, чому вона в сльозах втекла з помешкання. Ситуацію прояснила дружина, що увійшла до зали.

– Коли я зайшла до кімнати, то побачила, що твоя мати приміряла мій одяг! – Сповістила чоловіка Олена.

– Жартуєш?

– Ні, я говорю цілком серйозно. Коли я увійшла, Наталя Василівна стояла перед дзеркалом у моїй сукні та туфлях! – пробурчала дівчина. – Це вже в жодні ворота не лізе. То життя мене вчить, то одяг примиряє. До речі, я сказала твоїй матері, що більше не хочу бачити її у нашій квартирі!

– А, ну добре, – протяжно відповів чоловік. – Сказала, то сказала. Тільки я не бачу нічого поганого у тому, що мама приміряла твої речі. Радіти треба, що вона хоч щось схвалила.

– Чому тут радіти? Насамкінець вона додала, що гардероб мій так собі, – скривила обличчя Олена.

– Насправді, ти влаштувала сварку на порожньому місці, – з досадою процідив Олександр.

– Ти мене почув, щоб Наталії Василівни не було більше у цій квартирі?! – ще раз твердо промовила Олена.

– Почув, – невдоволено відповів чоловік.

Однак через два дні, повернувшись з роботи, Олена виявила свекруху, що сиділа за кухонним столом і пила чай з її чашки.

Звичайно, відразу виникла сварка, і Олександр був поставлений перед нелегким вибором: на чий бік йому стати.

Обидві жінки з надією дивилися на чоловіка, очікуючи, що він вибере саме її.

– Олено, ти не маєш рації, – несподівано сказав Олександр, показавши, кого він все-таки вибрав. – Мені здається, що тобі варто вибачитися перед мамою.

Олена ні слова не сказала у відповідь. Вона грізно глянула на чоловіка і пішла збирати свої речі. Через місяць подружжя розлучили.

Вам також має сподобатись...

Катерина Олексіївна дуже заслабла. Доглядала стареньку її молода подруга Світлана. Невдовзі Світлана вийшла заміж за Максима. – Дитинко, я така рада, що ти знайшла своє щастя! – щиро вітала молоду Катерина Олексіївна. Світлана вже була вагітна, коли старенькій різко стало гірше. Вона лежала на дивані у своїй кімнаті, де раніше жила мама Світлани. Світлана сиділа поруч і тримала її за руку. – Дякую тобі, дитинко, – сказала Катерина Олексіївна. – Але я маю тобі щось сказати. Я дещо від тебе приховала… Світлана здивовано дивилася на стареньку, не розуміючи про що вона говорить

Ольга бігала від стола до плити і назад, жінка хотіла встигнути приготувати все до приходу гостей. Це був перший Великдень, який вона мала відзначати в сім’ї чоловіка. Усю ніч напередодні Великодня Ольга смажила, варила, бажаючи здивувати свекруху і зовицю своїми вміннями. На ранок вона пофарбувала курячі яйця і витягла з холодильника куплену напередодні паску. Родичі з’явилися рівно об одинадцятій годині з гучними вигуками: – Христос Воскрес! – Воістину Воскрес! – зніяковіло сказала Ольга і запросила гостей до столу. Але Оля навіть уявити не могла, яку каверзу їй підготували свекруха та зовиця

Микола щойно прокинувся, як раптом пролунав дзвінок телефона. Чоловік підняв слухавку. Дзвонив його друг Михайло. – Привіт, Микольцю! – весело почав він. – Ну, вітаю тебе з днем народження! Щастя, здоровʼя… Микола раптом зупинив його. – Зачекай, Михайле. Ти мені вибач, – сказав він. – Але для мене це вже три роки, як не свято… Ти ж знаєш, що сталося в цей день? Знаєш про мою Надійку? У слухавці запала тиша

Тетяна Юріївна приїхала до сина та невістки в гості. Невістка накрила стіл, посиділи, порозмовляли. – Мамо, а ми для тебе сюрприз приготували, – несподівано сказав Віктор. – Який ще сюрприз? – не зрозуміла мати. – Ми знаємо, що ти маєш одну мрію! Тому ми вирішили втілити її у життя! – якось підозріло сказав син. – Ходімо на вулицю, сама все побачиш! Вся сім’я вийшла на двір. – Ну і де цей ваш «сюрприз»? – єхидно запитала Тетяна Юріївна. – А ти зазирни за сусідський паркан, і все зрозумієш! – пояснив Віктор. Тетяна Юріївна глянула за паркан і застигла від побаченого