Життєві історії

Олена повернулася додому з роботи. Жінка зайшла в квартиру і помітила, що у них гості – на кухні сиділа свекруха і мило розмовляла із своїм синочком. – Доброго вечора, Наталія Василівна! – привіталася Олена з свекрухою, поцілувала чоловіка у щічку. – Я у ванну, а потім приготую щось вечеряти! Дівчина прийняла теплу ванну і коли вийшла, то свекруху не побачила. – А де Наталя Василівна? – спитала у чоловіка дівчина. – Не знаю, – байдуже відповів Олександр. – Наче десь тут ходила. Можливо вже пішла. Олена задоволено посміхнулася, увійшла до спальні і… застигла від побаченого

Олена з білою заздрістю слухала своїх подружок, які жили дружно разом зі своїми свекрухами. Принаймні про це було відомо за їхніми словами.

– У тебе така струнка свекруха, що важко віриться, що вона може бути такою поганою, як ти розповідаєш, – щоразу дивувалися подружки.

– Мені не пощастило, – засмучено зітхала у відповідь дівчина і хитала головою.

Наталя Василівна не тільки не прагнула потоваришувати з невісткою, навпаки, вона щоразу наривалася на сварку, чим дуже дратувала дівчину.

Чоловік Олени вдавав, що його не стосуються їхні стосунки і щоразу втікав, коли бачив, що назріває сварка.

Наталія Василівна чіплялася практично до всього, що робила невістка.

Їй не подобалося, як вона миє посуд і підлогу, як готує їжу, як пере білизну і навіть як виглядає Олена.

– Так, таке відчуття, що мій син взяв останню жінку, яка була на полицях, – єхидно говорила Наталя Василівна, намагаючись вивести невістку на емоції.

І коли їй вдавалося це легко зробити, жінка виглядала щасливою.

– Одного разу я не пущу твою матір до нашої оселі! – сказала чоловікові Олена. – Твоя мати мене зводить.

– Не звертай на неї уваги, – байдуже відповів Олександр.

– Легко говорити, коли Наталя Василівна докучає мені, а не тобі, – насупилась дівчина, зайвий раз переконавшись у тому, що чоловік і не збирається вирішувати цю проблему.

Свекруха, побачивши, що син не встає на бік дружини, почала діставати невістку дедалі частіше.

Візити Наталі Василівни стали щоденними. Вона приходила о шостій вечора і до десятої тинялася по орендованій квартирі сина і невістки.

Від нудьги жінка сунула свій ніс усюди, де тільки змогла дістати. Сьогодні Наталія Василівна за півгодини встигла вивести Олену з себе, знайшовши на шафі пил.

– Такий шар пилу можна накопичити, якщо не прибирати пару місяців, – свекруха поставила стілець і, забравшись на нього, провела пальцем по верху шафи.

– Я витирала минулої суботи! – обурено запротестувала Олена.

– Якби це було так, то я не говорила б, – усміхнулася Наталя Василівна. – Ти розумієш, що мій син виріс у чистоті, і він не потерпить поряд із собою неохайну дружину?!

– Видно, що я в брудному чи неохайному? – обурилася Олена, розуміючи, що свекрусі просто потрібен привід причепитися до неї.

– Не в цьому справа. Толку мені з тобою розмовляти, ти все одно мене не чуєш, – відмахнулася жінка, яка не знала, що пред’явити невістці.

Олена стиснула зуби і пішла у ванну, сподіваючись, що після повернення не побачить у квартирі Наталю Василівну.

Дівчина близько години провела в теплій ванні і коли вийшла, то справді не побачила свекруху.

Грішною справою Олена вирішила, що жінці набридло бовтатися чужою квартирою, і вона пішла.

– Де Наталя Василівна? – загортуючись у махровий халат, спитала у чоловіка дівчина.

– Не знаю, – байдуже відповів Олександр. – Наче десь тут ходила. Можливо й пішла.

Олена задоволено посміхнулася і увійшла до спальні. Яке ж було її здивування, коли вона побачила, що шафи відкриті, а Наталія Василівна стоїть у її сукні та туфлях перед дзеркалом.

Жінка була настільки захоплена роздивлянням себе, що не відразу помітила здивовану Олену, що застигла у дверях.

– Ой, а я ось приміряти вирішила, – безглуздо посміхнулася свекруха.

– Негайно знімайте мої речі! – скомандувала дівчина. – Яке право ви мали лізти до моєї шафи?!

– Ось принцеса знайшлася! Що поганого я зробила? Просто приміряла, – жінка присіла на край ліжка і почала неквапливо знімати туфлі. – Я ж із дому не виходила. Просто подивилась твій гардероб. Не бачу в цьому нічого поганого!

– На вихід! – Тремтячи від обурення, Олена вказала свекрусі на двері. – Бачити вас більше не хочу!

– Якщо ти забула, то у цій квартирі живе мій син, – насупилась Наталя Василівна.

– Та хоч два сини! Ви не мали ніякого права без мого дозволу ритися у моїх речах! Мало того, що ви всю кухню облазили, то ще й у спальню вирішили засунути свій ніс!

– Було б у чому ритися, – свекруха стягнула з себе сукню Олени і недбало жбурнула її на підлогу. – Смак у тебе так собі, якщо чесно, а син любить, щоб його мати одягалася добре.

– Я йому не мама і не збираюся нею ставати! Прошу вас більше не приходити до нас! Зустрічаєтесь із сином за межами цієї квартири! – рішуче промовила Олена.

Наталя Василівна вискочила з кімнати, на ходу натягуючи свою сукню.

Тон і слова невістки довели її до сліз. Олександр розгублено глянув услід матері і не зрозумів, чому вона в сльозах втекла з помешкання. Ситуацію прояснила дружина, що увійшла до зали.

– Коли я зайшла до кімнати, то побачила, що твоя мати приміряла мій одяг! – Сповістила чоловіка Олена.

– Жартуєш?

– Ні, я говорю цілком серйозно. Коли я увійшла, Наталя Василівна стояла перед дзеркалом у моїй сукні та туфлях! – пробурчала дівчина. – Це вже в жодні ворота не лізе. То життя мене вчить, то одяг примиряє. До речі, я сказала твоїй матері, що більше не хочу бачити її у нашій квартирі!

– А, ну добре, – протяжно відповів чоловік. – Сказала, то сказала. Тільки я не бачу нічого поганого у тому, що мама приміряла твої речі. Радіти треба, що вона хоч щось схвалила.

– Чому тут радіти? Насамкінець вона додала, що гардероб мій так собі, – скривила обличчя Олена.

– Насправді, ти влаштувала сварку на порожньому місці, – з досадою процідив Олександр.

– Ти мене почув, щоб Наталії Василівни не було більше у цій квартирі?! – ще раз твердо промовила Олена.

– Почув, – невдоволено відповів чоловік.

Однак через два дні, повернувшись з роботи, Олена виявила свекруху, що сиділа за кухонним столом і пила чай з її чашки.

Звичайно, відразу виникла сварка, і Олександр був поставлений перед нелегким вибором: на чий бік йому стати.

Обидві жінки з надією дивилися на чоловіка, очікуючи, що він вибере саме її.

– Олено, ти не маєш рації, – несподівано сказав Олександр, показавши, кого він все-таки вибрав. – Мені здається, що тобі варто вибачитися перед мамою.

Олена ні слова не сказала у відповідь. Вона грізно глянула на чоловіка і пішла збирати свої речі. Через місяць подружжя розлучили.

Вам також має сподобатись...

Віталіна смажила чебуреки, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сестра чоловіка. – Віталіно, приїжджай до нас в суботу, у мого чоловіка день народження! – якось підозріло сказала сестра Андрія. – Звісно пам’ятаю. Буду, – відповіла Віталіна, і закінчила виклик. У суботу Віталіна збиралася на день народження, зробила макіяж, вклала феном волосся, одягла нову сукню, і вийшла з квартири, і несподівано згадала що забула в кімнаті подарунок. Віта швидко повернулася, забрала подарунок, ще раз мигцем глянула на себе у дзеркало, як раптом дещо помітила. Жінка придивилася у дзеркало і застигла від побаченого

Арсеній прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і озирнувся навкруги. На пуфику лежала сумочка його дружини Таміли, а на підлозі валялись, недбало кинуті, її модні червоні черевички… Арсеній важко зітхнув, зрозумівши, що дружина вже вдома. – Таміло, ти де там?! – гукнув він кудись углиб квартири. За мить з кімнати, в домашньому рожевому халатику, випурхнула його кохана Таміла. – Арсенчику, любий мій! – зі сльозами на очах кинулася вона до свого чоловіка. – Що там в тебе вже трапилося? – ахнув Арсеній. Чоловік дивився на Тамілу, не розуміючи, що відбувається

Ольга прокинулася рано, швидко приготувала сніданок. – Сергій, відвезеш дітей до школи? – сказала жінка. – Я на роботу запізнююся! – Добре, – погодився чоловік. Ольга побігла на маршрутку. Жінка стояла на зупинці, коли до неї підійшла незнайомка. – Здрастуйте, – сказала вона і, не чекаючи відповіді, представилася.- Я Інна. Я живу із вашим чоловіком. Спочатку Ольга розгубилася від почутого, а потім сказала: – Чого ви хочете? – У мене до вас є одне прохання, – несподівано почала Інна і все розповіла Ользі. Ольга вислухала її і застигла від почутого. От чого-чого, а такого Оля аж ніяк не очікувала почути

Вікторія глянула на свого батька Миколу Петровича, а потім непомітно поклала йому під ялинку подарунок – мобільний телефон. – Тату, може таки поїдеш з нами на дачу? – запитала вона. – Відтоді, як не стало мами, ми вперше зустрінемо Новий рік нарізно. Та батько нічого не відповів. Він задумливо дивився у вікно… Вікторія подзвонила батькові з дачі. – Татусю, як ти? – запитала вона. – Все добре, дочко! – радісно сказав старий. – Зустріли Новий рік. От сидимо за столом – я, Ганнуся й мій кіт Тимко. – Яка ще Ганнуся?! Ти про кого говориш, тату?! – Вікторія застигла від почутого