– Та ви просто подивіться на неї! Явно ж не годують! – хитала головою літня медсестра. – Де були батьки? Куди вони дивились?
Та будь-яка нормальна мати в такій ситуації повела б дочку у лікарню!
А якщо це не було зроблено, то напрошується один дуже неприємний висновок – позбавляти батьківських прав таких треба!
– Я все дізналася, – сухо сказала співробітниця опіки.
Вона таких дітей щодня бачила, нічого незвичайного. Щоправда, ця ситуація дещо відрізнялася від звичних, адже дівчинка росла у благополучній родині.
– Аліса живе з батьком та мачухою, її мати дуже слаба і лежить у лікарні.
– І де батько? Де мачуха? Невже вони нічого не бачать далі за свій ніс? – не заспокоювалася медсестра. – Невже їм все одно на дитину?
– Батько у відрядженні, вже більше місяця. Мачуха… Я її вже відвідала, – жінка скривилася. – Там така пані гордовита… Заявила, що падчерка її зовсім не слухалася. Бреше, звісно! А ще вона навіть не поцікавилася, у якій лікарні дитина. Наче її це зовсім не цікавить.
– А що сусіди? Невже ніхто нічого не знає?
– Та мені такого там наговорили… Звичайно, я не можу повністю довіряти подібним заявам, мені потрібні свідчення дівчинки. Але, судячи зі слів сусідів, Ірина (це мачуха) дуже голосно обурювалася тим, що треба глядіти за падчеркою.
Мовляв, вона не нянька і не підписувалася на таке. А ще вона при свідках дуже чітко заявила, що не збирається годувати зайві роти.
– І що мала робити бідна Аліса? Чому вона нічого батькові не розповіла?
– Ось мені й самій цікаво, – знизала плечима жінка. – А ще Ірина мені сказала, що Алісі щотижня батько переказував гроші, причому суми там були чималі.
– І що це змінює? Невже так складно налити дівчинці тарілку супу? Що за люди пішли! – медсестра щиро турбувалася за долю своєї пацієнтки. Та в неї онука такого ж віку!
– Ви почекайте судити людину, – відразу заявила представниця опіки. – Потрібно ще розібратися, куди Аліса витрачала гроші, отримані від батька! І чому не витрачала їх на їжу. А може вона взагалі відмовлялася їсти їжу мачухи? Потрібно розібратися в ситуації, а потім уже звинувачувати!
Медсестра тільки похитала головою. Що тут з’ясовувати? Очевидне невиконання батьківських обов’язків! Дівчинці всього тринадцять років, у такому віці вона ще повністю залежить від дорослих!
Ну що не могла мачуха привести її у лікарню?
А батько теж добрий! Невже за місяць він жодного разу не зателефонував дочці по відеозв’язку? Зараз у всіх є змога.
Одним словом, неважливо, що там сталося, винні все одно батьки! І в цьому Олена Михайлівна була впевнена на всі сто відсотків!
Мачуха не доглядала, або ж не хотіла помічати стан дівчинки. І ось як їй дитину віддавати? Та в неї і прав ніяких на падчерку немає!
Мати в лікарні, батько невідомо коли повернеться…
Невже Алісі доведеться поїхати в дитбудинок до його повернення?
Бідна дитина…
…Незабаром Аліса опам’яталася, але була вкрай небагатослівною. Так, останнім часом вона харчувалася абияк.
Так, мачуха забороняла їй брати продукти з холодильника, обґрунтовуючи це тим, що вона має власні гроші.
І так, батько справді переказував їй гроші на карту.
– І де ці гроші? – строго запитувала жінка з опіки, ігноруючи обурений погляд медсестри. – На що ти їх витрачала, якщо не на їжу?
Аліса важко зітхнула і відвела погляд убік. Жінка починала сердитись, вона запідозрила, що кошти були витрачені на щось не зовсім хороше. Інакше чому дитина відмовляється говорити? Але все виявилося набагато простіше і водночас важче.
– Мамі не розповідайте, будь ласка, – тихо попросила Аліса. – Я їй гроші віддаю, вона дуже слаба, а далеко не всі ліки надаються безкоштовно. Мамі я сказала, що це тато просив передати! І вона повірила! А якщо вона дізнається правду… Їй точно стане недобре! Не розповідайте! Будь ласка!
– А твоя мама не ставить питання, чому ти так погано виглядаєш? – підозріло поцікавилася співробітниця опіки.
В історію дівчинки вірилося слабо.
– Невже її не схвилював твій зовнішній вигляд?
– Я гроші їй на картку скидаю, мене тато навчив, – знизала плечима дівчинка.
Вона здавалася набагато старшою за свої тринадцять років. Алісі довелося рано подорослішати, надто багато було неприємностей у її житті. Розлучення батьків, недуга матері, вимушений переїзд до батька… І вишенька на торті – зла мачуха.
При чоловікові вона поводилася більш ніж пристойно, але коли його не було…
– Мама майже весь час спить. І вона сама попросила до неї не приходити, поки їй не стане легше!
– А Ірина? Невже вона не помічала, що ти така слаба?
– Та їй байдуже… Вона мене зовсім не любить! Раніше просто ігнорувала, але коли мені довелося до них переїхати… Я намагаюся їй на очі не потрапляти.
– Але ж вона мала зрозуміти, що скоро приїде твій батько, і йому явно не сподобається твій стан!
– Незабаром… Він ще пів року не приїде, – сумно відповіла дівчинка і згорнулася калачиком під ковдрою.
Вона більше не хотіла ні з ким розмовляти.
– А там… Хто знає, що зі мною могло статися за цей час? Та й взагалі, Ірина розраховувала, що наступного місяця мене тітка забере до себе, у неї в квартирі якраз повинен був ремонт закінчитися.
Жінка ще якийсь час поговорила з дівчинкою, а потім прийняла просте рішення – повідомити батька дівчинки.
І, або він повертається, або Аліса йде під опіку…
…Андрій був на роботі, як раптом пролунав дзвінок його телефону.
Чоловік глянув на екран. Номер був незнайомий.
– Хто б це міг бути, – здивовано пробурмотів він і взяв слухавку.
– Доброго дня, це Андрій Миколайович? – запитав незнайомий жіночий голос.
– Так, це я, – схвильовано відповів той, вже очікуючи почути щось нехороше. – А ви хто?
– Вам треба терміново приїхати додому, – сказала жінка. – Це стосується вашої дочки і дружини. Справа невідкладна!
Андрій застиг з телефоном в руках, не розуміючи, що відбувається…
…Аліса пробула в лікарні кілька днів. А потім приїхав батько і забрав її додому, де не було вже й сліду Ірини. Андрій виставив її з гучним скандалом.
А як інакше? Це ж вона не догледіла, що Аліса заслабла.
А ввечері, переконавшись, що батько міцно спить, Аліса зробила несподівану річ.
Вона… Задоволено усміхнулася!
Звичайно, ніхто її не чіпав! І матері жодних грошей вона не віддавала, а знімала з картки і ховала.
З сусідами взагалі вийшло дуже просто – всього лише треба було кілька разів зі сльозами на очах поскаржитися на несправедливість.
Так, довелося трохи поневірятися, але результат того вартував!
Мачуху батько виставив з дому, а Алісі приділяв тепер всю увагу й виконував кожну забаганку.
Ось так і має бути! Жодних чужих жінок біля батька! А то раптом ще одну дитину народять, а Аліса спадщиною ділитися не збирається!
Треба буде – вона ще щось придумає…
