Те, що в Ігоря з’явилася інша, Олена відчула одразу. Не флірт, не заради розваги, а саме інша жінка!
Він перемкнувся, енергія пішла в інший бік. Вона стала найважливішою. Зайняла її місце. Стала коханою – тією, якою колись була Олена.
Тоді він, здається, ще сам не знав, що закохається так сильно. А вона це відчула. І вже другий рік спостерігала, як руйнується їхнє життя.
А які в нього щасливі очі. Цей вогник ні з чим не сплутаєш. Але грів він не Олену…
Що може бути образливішим?
Ігор дратувався від її звичайних прохань. Він завжди був зайнятий. Він не мав часу на сина. Він сердився на всіх, хто забирає його від коханої жінки. Навіть слаба мати, яка чекала на нього практично щодня, більше не була приводом для розлуки. Він сам знайшов доглядальницю, хоча ще нещодавно був категорично проти.
Одне тільки Олена не розуміла: чому Ігор не йде? Навіщо це роздвоєння?
Він любив її – коханку, це було ясно. Він Олену більше не любить.
Але так само спав з нею, приймав душ у тій же ж ванні, що й дружина, їв приготований нею сніданок, носить випрані нею сорочки. Критикував за погано приготований борщ.
Жив з Оленою, а душею завжди з тією…
З деяких пір вони навіть не особливо ховалися. Ігоря з нею бачили майже всі знайомі. Олені казали. А вона кліпала очима, брехала, що це подруга дитинства.
Чому? Бо соромно.
З Ігорем вона теж довго не могла поговорити. Правда, була страшнішою, аніж брехня.
Якось Олена вирішила перепрати речі чоловіка. Вона полізла в кишеню його штанів і знайшла там якісь папірці.
Жінка прочитала їх і побіліла від побаченого.
То були чеки з готелю.
Дати співпадали з його начебто «відрядженнями», а готель був у їхньому місті.
І тут вона не витримала – залишила папірці на столі. Нехай знає, що їй відомо!
І він вибачення просив? Нічого подібного! Подарував дорогі прикраси – наче оцінив її мовчання. І далі з коханкою муркоче по телефону.
Від цього стало ще гірше. Не можна було так жити. Не можна більше було бачити його закоханим. Терпіти його щастя. Нехай іде до неї…
Синові поки що Олена нічого не говорила, але думала, що він зрозуміє. Вона довго думала, чи варто руйнувати все, що їй дороге, й дійшла висновку – годі! У неї тільки одне життя, не хоче вона звикати жити без кохання! І так рік життя витратила…
…Лариса вийшла на роботу після третього декрету. Дітки всі один за одним. Всі дивувалися – як вона, така активна на роботі, витримає сидіння вдома?
Лариса жартувала:
– Так у мене стільки енергії, з однією дитиною робити нічого!
Однак, ледь молодшому виповнилося два роки, віддала його в садок, а сама – бігом на роботу. І завжди у хорошому настрої.
Варто колегам почати говорити щось, вона:
– Ой, дівчатка, для домогосподарки щоденний вихід у люди – свято! А якщо колектив хороший, то просто подарунок долі.
При цьому Лариса, як і всі, тягнула на собі домашнє господарство. Але скарг від неї не почути. Все з гумором, з вогником, а то й з піснею. Аби вдома не сидіти.
Сталося в неї кохання з головним інженером. Літають обоє на крилах. Він одружений, вона одружена. Весь колектив у курсі.
Якось відзначали день народження, зібрали дівич-вечір. Там, під ігристе, найстарша колега й спитала Ларису прямо:
– Совість є у тебе, активна ти наша? Що ж ти мужика відвела? У нього два сини, дружина…
– …така ж втомлена домогосподарка, як і я, яка перестала відчувати себе жінкою, – продовжила думку Лариса. – Хто б міг подумати, так? Я й сама вже забула, що можу когось зацікавити. Але так буває – сталося кохання. Безглуздо відмовлятися. Ви відмовилися б?
Усі принишкли від такої відвертості.
– Знаєте, на мене чоловік так ніколи не дивився… І таких слів не говорив. Немає в ньому такої кнопки – слова говорити. А так хочеться почуватися коханою. Я, до речі, часто до Андрія піджартовую, що він одну втомлену домогосподарку проміняв на іншу. Він не згоден, каже, я особлива.
– Розлучатись думаєш?
– Навіщо? Щоб перетворитися на чоловіка й дружину? Ну ми обоє вже маємо досвід: сім’я є, кохання давно немає. Тож не треба мені моралі читати. Він не покине дружину, я теж не кину чоловіка. Це така гра для дорослих хлопчиків і дівчаток. Погралися – і вдома.
– А як же ж кохання?
– До чого тут кохання? Діти не повинні переживати…
…От і хто їх зрозуміє, цих закоханих чоловіків?
