Життєві історії

Сергій приїхав із заробітків, щоб відвідати доньку. Вона жила з матірʼю і вітчимом. Двері йому відкрила Христинка. – Привіт, доню, – сказав він. – Ти чого така сумна? Чому не в садочку? – Мене не було кому відвести, – сказала дівчинка. Сергій зайшов у коридор і ахнув. В квартирі було неприбрано, на кухні була купа брудного посуду, а вітчим лежав на дивані і дивився телевізор. Такого Сергій вже не стерпів

Христина була довгоочікуваною дитиною. От тільки через два роки після її народження мати з батьком розлучилися.

Сергій поїхав залишивши їх жити у невеликій квартирі.

Квартира спочатку була його, і переписувати її він не став. Навіть сам там був прописаний.

Дружина Алла обурювалася, але нічого не вдієш. А так хотілося після розлучення квартиру отримати.

Аліменти платив Сергій справно, великі, сплачував усі комунальні платежі. Приїжджав він рідко, приблизно раз на рік, бо був на заробітках.

Через ці довгі розлуки і сталося розлучення. Алла загуляла.

Сергій приїхав із заробітків раніше. Він вирішив не дзвонити дружині, бо дуже хотів зробити сюрприз.

Він відкрив двері своїм ключем, ступив за поріг і раптом почув якісь голоси, які долинали зі спальні.

Сергій здивовано відкрив двері у спальню і застиг.

Його дружина була у ліжку з іншим чоловіком.

Сергій, не сказавши ні слова, взяв свою сумку і вийшов з квартири…

Після розлучення у Христини одразу з’явився вітчим. Прийшов жити до матері.

На дівчинку мати перестала звертати увагу.

-Не маленька, сама впорається! – вирішила Алла.

Жили вони на аліменти, які платив Сергій і на випадкові підробітки вітчима.

Алла, влаштувавши Христину в садочок, теж вийшла на роботу. Її грошей вистачало тільки їй на одяг, а гарно одягатися вона любила. Вітчим майже не працював і весь час лежав на дивані.

Минув ще один рік. Сергій приїхав у відпустку, щоб відвідати дочку.

Двері йому відкрила Христина.

-Привіт, доню, – сказав він. – Ти чого така сумна? Чому не в садочку?

Дівчинка мовчки посміхнулася.

-Мене не було кому відвести, – сказала дівчинка.

Сергій зайшов у коридор і ахнув. В квартирі було неприбрано, на кухні була купа брудного посуду, а вітчим просто лежав на дивані і дивився телевізор.

Такого Сергій вже не стерпів і просто виставив ледаря з квартири.

Той одразу побіг до Алли на роботу.

Алла прийшла тільки увечері. За її спиною ховався її новий чоловік.

-Ось його, щоб тут більше не бачив, – сказав з порога Сергій, вказуючи на чоловіка Алли. – Тут моя донька живе. Це її квартира!

-Ми поговорити прийшли, – сказала Алла.

-Ну кажіть.

-Ми хочемо квартиру побільше купити. Ціʼї нам мало, скоро поповнення у нас буде.

-Ну, купуйте, ваша діло. Я тобі ніхто, хіба що колишній. Живіть, як хочете. Тільки тут, щоб більше ноги твого коханці не було!

-Ну ось ми й хотіли, щоб ти на мене переписав квартиру, – тихо сказала Алла. – Ми б її змінили з доплатою.

-А доплата у вас є? Я щось сумніваюся, – відповів Сергій.

-Поки що нема…

-А коли буде?

-Не знаю.

-Ось і закрили запитання. Ще щось?

-Можна Олег тут житиме? – невпевнено запитала Алла.

-А що йому нема де? Ця квартира моя і моєї дочки. А він нехай живе де він там прописаний. Якщо тебе це не влаштовує, то йди живи в нього. Ще питання є? Ні. А у мене є.

Чому донька так погано одягнена? Грошей мало? Я тобі місяць тому вислав додатково на одяг Христинці. Ти подивися на неї, ти сама носитимеш такі чоботи? А курточка їй до пояса скоро. І чому в квартирі брудно?

-Ну я все до школи їй купила…

-Ану покажи!

Показувати не було чого…

Наступного дня батько сам купив усе для Христини.

-Я дивлюся ти доньку зовсім не балуєш покупками! – сказав Сергій.

-А що її балувати, вона ще маленька, нічого не розуміє. Сам і одягай її, а в нас скоро з Олегом дитина буде, їй треба тепер купувати, – відповіла Алла.

-Я її й одягатиму. І взагалі можу забрати Христинку з собою, у мене там квартира. І школа велика є. У нас багато там живуть сім’ями, тільки у відпустки їздять. Я ж тобі теж пропонував. Але ти ж – ні! Зате таких диванних мешканців розводиш, – кивнув він на співмешканця Алли.

-Ну і забирай, а то мені ніколи з нею уроками займатиметься.

-Ти серйозно?

-Так!

-А я й заберу! Христиночко, поїдеш зі мною? – запитав він доньку.

Дівчинка зраділа. Вона завжди дуже любила тата.

-От і домовилися. Документи оформимо і поїдемо, – сказав Сергій.

Документи на проживання дочки із батьком Алла підписала. А ось із квартири їй довелося з’їхати. Це дуже здивувало її співмешканця. Він звик не працювати і лежати на дивані.

Грошей Аллі не вистачало. Жити вони стали в батьків співмешканця, але потім довелося винайняти квартиру.

Алла працювала, а її новий чоловік сидів із дитиною.

А Христина так і почала жити з батьком. Щороку вони приїжджали до міста, де жила Алла. Тільки ось дівчинка за матірʼю зовсім не сумувала, і запитувала батька, коли вони вже назад поїдуть, до себе. Там у неї друзі і улюблений песик. А ще там є тітка Валя – татова нова дружина.

І у тата з тіткою Валею незабаром весілля.

Тітка Валя на них чекає і дуже любить…

Вам також має сподобатись...

Надія з Миколою приїхали на ювілей до її тітки Поліни. Несподівано для всіх зібралось багато рідні. – Господи! А чим вас частувати?! – ахнула тітка Поліна. – Нічого, щось придумаємо, – заспокоїла її Надія. Вона відкрила холодильник. Там було молоко, яйця і пачка вареників. – Що ж приготувати? – подумала Надія. – Картопля у вас є? – запитала вона у тітки. – Ні, ми вже не садимо, – сказала та. – Дмитре, бери відро і йди до сусідів. Купи відро картоплі, – сказала Надія чоловікові сестри. Дмитро якось дивно напружився і зиркнув на свою дружину. Надія не могла зрозуміти, що відбувається

Марійка досмажила котлетки, поставила на стіл картоплю. – Грицю, ходи снідати! – гукнула вона чоловіка. Через хвилину на кухню зайшов Грицько. – Ой яка смакота! – потер він руки і сів за стіл біля дружини. Раптом на вулиці почувся якийсь шум. Відкрилася хвіртка і на подвірʼя почали заходити якісь люди. Марійка аж підскочила від несподіванки. – Це хто такі? – тільки й спитала вона в чоловіка, нічого не розуміючи

Надя приготувала вечерю і покликала чоловіка до столу. Стас зʼявився за хвилину, сів за стіл, почав їсти. Раптом у чоловіка заграла мелодія на телефоні. – Вибач, я на хвилинку, це терміново, по роботі, – сказав він до Наді і вийшов у іншу кімнату розмовляти. Чоловіка не було хвилин пʼять. – Що ж там сталося? Вечеря охолоне! – почала хвилюватися жінка. Надя встала з-за столу і вийшла в коридор. Жінка почула, як Стас з кимось шепочеться по телефону. Надя підійшла ближче до кімнати, прислухалася до розмови чоловіка і застигла від почутого 

Зіна сиділа на кухні, і довго дивилася у вікно. – Треба випрати фіранки, пропилососити і з’їздити в магазин, – подумала жінка. – Самій буде важко, подзвоню, попрошу сина. Жінка набрала номер Ігоря. – Синку, мені твоя допомога потрібна. Можеш заїхати? – попросила Зіна у сина. – Добре мамо. Зараз приїду, – відповів син. Через годину Ігор, піднімався сходами до квартири мами. Чоловік відкрив двері у квартиру і ахнув