Життєві історії

Віталік зручно розташувався на дивані, невдовзі розпочнеться футбол. Але не встиг пролунати стартовий свисток, як у вітальню заявилася дружина з дошкою для прасування. – Ну все, звук у телевізорі можна вимикати, – сумно подумав Віталік. Прасувати мовчки дружина не буде. Рапто,  у голові Віталія, виникло геніальне рішення

Віталік зручно розташувався на дивані, налаштовуючись на гарний футбол. До початку матчу все було готове, залишилося тільки дочекатися стартового свистка.

Але не встиг відіграти гімн Ліги Чемпіонів, як у вітальню заявилася дружина з дошкою для прасування. Ось невдача!

-Ну все, звук у телевізорі можна вимикати, – сумно подумав Віталік.

Прасувати мовчки дружина не буде. Мовчки нудно. А тут коханий чоловік перед телевізором і вуха у нього вільні. Футбол же дивляться, а не слухають, чи не так?

Віталік напружився, готуючись одночасно стежити за подіями на полі та перебігом думки дружини. Друге було складніше, оскільки перебіг думок дружини своєю непередбачуваністю нагадував фінти Кріштіану Роналду.

Тим часом праска із шипінням сковзала по дошці.

– Уявляєш, кішка образилася, що її у ванній зачинили, – почала дружина. – Дитина вмиватися прийшла, і забула, що вона там… До речі, я вчора зважувалася, на терезах було 56 кг. …Ти мене слухаєш? 1 кілограм наюрала. Жах! А я дивлюся, мені джинси тісні стали… А Метт Деймон у вчорашньому фільмі такий кумедний і незвичний був. Скільки йому років зараз? Ти не знаєш?…

Віталік і дружину трохи слухав, і футбол краєм ока дивився.

Вхопити нитку гри ніяк не виходило. Звичного коментатора явно не вистачало для відчуття свята.

А дружина все щебече та щебече. І, судячи з залишків невипрасованої білизни, до кінця першого тайму щебетатиме…

Рішення було прийшло спонтанно.

– Залиш праску, я сам все поглажу! – заявив Віталік. – А ти піди, у дитини уроки перевір.

– Гаразд, – знизала плечима дружина і з легкістю розлучилася з праскою.

Віталік увімкнув звук телевізора і поставив дошку так, щоб і прасувати можна було, і зручно було дивитися. І як це він одразу не здогадався?

До початку другого тайму з білизною було покінчено. Віталік розвалився на дивані і з насолодою дивився футбол. Свято поверталося.

Дружина з’явилася одночасно із фінальним свистком.

– О, молодець, впорався, – похвалила вона. – Ось що означає мотивація! До речі, коли маєш наступну важливу гру?

Вам також має сподобатись...

Діти скинулися та подарували Ніні на день народження телефон. – Мамо, це тобі від нас! – усміхнулася донька, вручаючи матері подарунок. – Ой, не треба було. Це ж так дорого, – говорила Ніна, розглядаючи поарунок. – Мамо, ти у нас найкраща, для тебе нічого не шкода, – говорила донька. – Я точно з ним не впораюся, – журилася Ніна. – Тут все просто, розберешся, – сказала донька і пішла у справах. Ніна ввімкнула свій новий телефон, і застигла від побаченого. – Боже! – не витримала вона. – Що ж тепер робити?

Марина сиділа перед дзеркалом і робити собі макіяж, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був жінці не знайомий, тому це трохи напружило її. Вона неохоче відповіла на дзвінок. – Я мама Віри! – серйозним голосом повідомила незнайомка. – Ви не туди потрапили, – коротко відповіла Марина, збираючись закінчити виклик. – Зачекайте! Ви ж дружина Андрія? – здивувала наступним питанням жінка. – Так, – розгублено відповіла Марина. – Із моїм чоловіком щось сталося? – Ні. Але ви повинні дещо дізнатися про свого чоловіка! – несподівано сказала співрозмовниця і все розповіла Марині. Марина вислухала її і застигла від почутого

Ольга з донькою повечеряли на кухні. Жінка взялася мити посуд, а Наталка залишилася сидіти за столом. – Мамо, Микола зробили мені пропозицію, – зібравшись з духом, сказала Наталя. – Угу, – байдуже відреагувала мама. – Що, угу? – ображено запитала дочка. – Ти хіба не чула, що я сказала? – Чула, – коротко відповіла Ольга. – Мамо, може припиниш ображатися на Миколу! Я не розумію, що він тобі зробив?! – раптом запитала донька. – Що зробив? – не витримала мати. – Він розкрив мою таємницю, яку я приховувала від тебе все життя! – Таємницю? Яку таємницю? – Наталка здивовано дивилася на матір, нічого не розуміючи

Аня присіла на лавці поруч з маминою могилкою, і не витримавши, розплакалася. – Привіт, мамо, як же мені… погано без тебе, – тихо промовила вона. Раптом, жінка відчула, що її спину щось зачепило. Вона швидко обернулася, і помітила яскравий м’ячик. А до неї підбігла дівчинка років чотирьох і зупинилася. – Мамо, це ти? – пролепетала дівчинка. Аня застигла, нерозуміючи, що відбувається