Життєві історії

У Наталі був день народження. Вона накрила гарний стіл – нарізала салатів, запекла качечку з картоплею, замовила великий торт. В гості приїхали три її подруги. Лариса з Марійкою подарували Наталі квіти й сертифікат в салон краси. – В тебе все є Наталочко! – сказала Лариса. – Подарунок наш скромний, але від щирого серця! – Дякую, дівчатка, – посміхнулась Наталя. – Подарунок просто чудовий! Підійшла третя подруга Валя. Вона хмикнула, глянувши на квіти, і вручила іменинниці конверт з кругленькою сумою. – Ось тримай, Наталочко, – сказала вона. – Це вже хоч на подарунок схоже! Лариса з Марійкою оторопіли від почутого

Лариса з Марічкою дружили ще з дитячого садка, можна сказати ще з ясел.

У садок раніше віддавали рано. Ось і дівчаток привели мами у ясельну групу, коли вони тільки навчилися ходити.

Потім був перший клас. Тоді до їхньої компанії приєдналася Валя. Вона жила поруч із Ларисою.

А в другому класі прийшла новенька Наталка. Маленька і тендітна.

Дівчатка одразу взяли її під свій захист. З того часу вони завжди були разом.

Іноді вони сварилися. Але Наталя не давала їм довго ображатися один на одного. Вона не приймала нічию сторону, тримала нейтралітет.

Це допомагало їй мирити подруг…

…Після школи всі роз’їхалися. Зустрічалися тільки на канікулах і на зустрічах випускників.

Вчилися всі у різних містах. Розкидало їх життя…

Після навчання Лариса й Марійка повернулися у рідне село.

Лариса працювала вчителькою математики, а Марійка була дитячою лікаркою.

Валя вийшла заміж у тому місті, де вчилася і там і лишилася.

Наталя влаштувалася в обласному центрі.

Час летів швидко. Наталя вийшла заміж за бізнесмена. У Валі чоловік теж був бізнесмен, але багатший.

Тільки у Лариси й Марійки чоловіки були звичайними робітниками. Працювали у лісництві.

І ось на черговій зустрічі сталося несподіване! Подруги посварилися…

…У Наталі тоді був день народження. Вона накрила в себе вдома гарний стіл – нарізала салатів, запекла качечку з картоплею, замовила великий торт.

Невдовзі приїхали й гості. Лариса з Марійкою скинулися разом і подарували Наталі гарний букет квітів і сертифікат в салон краси на будь яку процедуру.

– В тебе все є Наталочко! – сказала за всіх Лариса. – Ось і порадуєш себе чимось на вибір. Подарунок наш скромний, але від щирого серця!

– Дякую, дівчатка, – посміхнулась Наталя. – Подарунок просто чудовий!

Тут до Наталі підійшла Валя. Вона хмикнула, глянувши на квіти, і вручила іменинниці конверт з кругленькою сумою.
– Ось тримай, Наталочко, – сказала вона. – Це вже хоч на подарунок схоже, а не якісь там дешеві квіти і квитки в перукарню!

Лариса з Марійкою оторопіли від почутого. Та ніхто нічого говорити не став.

За столом, Валя хвалилася своїм багатством і крутим чоловіком–бізнесменом.

Лариса і Марійка відверто її не розуміли.

Наталя, як завжди, зайняла нейтралітет. А потім попросила їх помиритись. Але Валя на це не пішла…

– Де я, а де ви всі! – сказала вона Ларисі з Марійкою. – Бідачки! Та які ми друзі?! І тобі, Наталю, я не раджу з цими двома спілкуватися!

Так тоді всі й роз’їхалися. Життя тривало…

…Чоловік Валі невдовзі втратив весь свій бізнес, величезний будинок забрали за борги.

Валя залишилася одна із двома дітьми. Вони іноді й на їжу не мали грошей, бо все йшло на кредити.

Але життя поступово налагодилося. Зʼявилась у Валі стабільна робота.

Чоловік її невдовзі почав гульбанити. Працювати він не міг і не хотів.

Вимагав грошей на веселощі і почав часто сваритися. Валя подала на розлучення, але він не відставав, шукав її. А одного разу просто зник…

Сказали, що його не стало…

…На черговій зустрічі випускників усі знову зібралися. Валя вже не виглядала такою гордою панянкою, як раніше.

Проста куртка, джинси, кросівки… Вона посиділа пів години й пішла. Та на неї ніхто особливо й не звернув уваги.

Наталя хотіла всіх помирити, але Валя вже пішла…

– Не намагайся, – сказала Лариса. – Не зрозуміти їй нас з Марійкою. Та вона й сама не хоче. Ми теж не розуміємо, як вона могла з нами так вчинити. Ти ж нас тоді не цуралася, не вихвалялась, що багата, а ми ні…

– Але ж ми подруги! – сказала Наталя. – Як я могла б?

– Ну ось. Подруги. Дружба перевірена роками. Багатством і бідністю її ні виміряти, ні зруйнувати. А Валя сама зробила свій вибір…

…Три подруги так і дружать. Але та, яка колись була з ними, так і не пройшла випробування життям…

Вам також має сподобатись...

Степан дуже кохав Тетяну. Вони збиралися одружитися. – Синку, даремно ти зібрався одружуватися з Танькою, – сказала йому мати. – Сусіди кажуть, що бачили її в місті, де з ким… – Мамо, не слухай нікого! – обурювався Степан. – Тетяна скромна і ми любимо один одного. А за тиждень до весілля до Степана прийшов брат Тетяни. Він раптом дав йому в руки записку. – Це від моєї сестри, від Тетяни, просила тобі передати, – сказав він, і швидко пішов з двору. Степан сів на лавку і розгорнув папірець. Він прочитав написане й застиг, не вірячи своїм очам

Оксана виходила заміж. Весілля було в самому розпалі. Гості вітали молодих, говорили тости. – Діти мої, бажаю вам великого кохання, щастя, порозуміння, – взяла слово мама Оксани. Всі підняли келихи, і після цього тосту почалися танці. Оксана з нареченим потанцювали перший танець, і пішли за стіл трохи відпочити. Раптом до нареченого підійшла його мама і щось шепнули йому на вухо. Оксана ненароком почула слова свекрухи, звернені до сина і застигла від почутого

Ірина повернулася додому з двома важкими пакетами у руках. – Коханий, я вдома, – гукнула дружина до чоловіка з коридору. – Забери, будь ласка пакети і віднеси на кухню. Віктор не відповідав. Ірина скинула пальто, пройшла у спальню. – Ти чому не відповідаєш? – здивувалася вона, побачивши Віктора. – Ти що у відрядження збираєшся? – Ні! Я йду від тебе! – тихо сказав він і продовжив складати речі. – Як йдеш? Чому? – не могла повірити жінка. – Ти сама знаєш чому! – відповів чоловік. – Поясни! Я справді не знаю чому! – Ірина здивовано дивилася на Віктора, нічого не розуміючи

У Насті, нещодавно, не стало чоловіка. Жінка важко переживала втрату. Але прийшов час піти подати документи на вступ у спадок. Сидячи у нотаріуса, Настя не могла повірити, що їй кажуть. – Ви не можете претендувати на цей будинок, – раптом сказалв нотаріус. – Ваш чоловік заповів його іншій людині. Нотаріус назвала прізвище та ім’я цієї людини. Настя забрала документи і пішла додому. Через кілька днів, коли жінка, отямилася від таких новин, вирішила знайти людину, якій Віктор заповів будинок. І Настя дізналася про чоловіка таке, що навіть і уявити не могла