У Рити був день народження. Але замість того, щоб радіти майбутньому святу, дівчинка була дуже засмучена…
Її батьки вже більше години сварилися, і Рита чудово розуміла, що свята сьогодні не буде.
Не буде торта зі свічками, і подарунків, напевно, теж не буде…
А вона ще ж недавно хвалилася подругам, що батьки пообіцяли подарувати їй новий телефон, а день народження вони відзначатимуть у кафе.
Батько ходив по квартирі й збирав речі. Рита не знала, що й робити – чи то заспокоювати матір, чи благати батька залишитися.
Їй дев’ятирічній було незрозуміло, що таке могло статися, що не можна було обговорити й вирішити без усих цих сварок…
– Тату, чому ти від нас ідеш?! – запитала вона батька.
– Риточко, я не від тебе йду, а від Віри, – сказав той. – Почекай трохи, мені потрібен час, щоб влаштуватися, а потім, якщо ти захочеш, я й тебе заберу.
– Не хочу! – вигукнула Рита. – Я залишуся з мамою!
Андрій тоді посміхнувся, і хотів щось відповісти, але Віра якимось таким благаючим поглядом глянула на чоловіка й він нічого не сказав…
…Після відходу чоловіка Віра проплакала всю ніч.
А потім вона встала рано, і як нічого й не було, почала готувати сніданок.
Проблеми проблемами, а дитину треба годувати і роботу теж ніхто не скасовував!
Так почалося для Віри нове життя, де їй доводилося вирішувати всі проблеми, з якими часом навіть чоловік не міг впоратися…
– Мам, тобі батько дзвонить? – запитала Рита матір.
– Ні, а що? – здивувалася Віра.
– Та так просто питаю…
– Рито, щось трапилося?! Я бачу, ти чимось стурбована.
– Я сьогодні бачила батька біля кінотеатру, він був там не один… – раптом сказала дівчинка. – Уявляєш, він пройшов повз і навіть не глянув на мене!
– Може, він був зайнятий, і не помітив тебе? – сказала Віра.
– Так, він був зайнятий, своєю новою пасією, але як він міг вдати, що не бачить мене?! Невже він мене більше не любить?!
– Тато тебе дуже любить, тільки йому потрібен час це усвідомити…
– Час? Тобі ж не потрібен цей час! Ти ж мене любиш! А він… Він зрадник! І якщо він мене не любить, то я його теж не люблю!
А потім Рита дізналася від подруги, що її батько познайомився на роботі з якоюсь молоденькою дівчиною, й у них, мабуть, скоро буде дитина.
– Звідки тобі це відомо? – запитала подругу Рита.
– Батько мій розповів, вони ж працюють з твоїм разом. У твого батька чудовий смак, мій тато каже, що його Христинка набагато симпатичніша за твою матір…
– Ну і що, головне, що для мене моя мама найкраща!
– Краща-найкраща, але вибрав же ж він Христинку, а не твою матір!
– А ти сама її бачила?
– Кого? Христинку, чи що? Ні, звісно! Просто тато сказав…
– Тоді зрозуміло, напевно, він теж око поклав на цю Христинку, став би він так захоплюватися, якби це було не так.
Здавалося, дівчатка, ніби намагалися зробити чим неприємніше одна одній.
Марійка хотіла нагадати подрузі, що вона тепер безбатченка.
Рита ж уміло їй відповідала, що швидше всього за неї чекає та ж сама доля, раз її батько теж заглядається на чужих жінок.
Вперше за стільки часу дівчата дуже посварилися, і Рита для себе назавжди вирішила, що більше ніколи не дружитиме з Марійкою…
…Коли Риті виповнилося п’ятнадцять, вона вперше дізналася, що в її мами з’явився інший чоловік.
І якщо спочатку Рита поставилася до цього спокійно, то дізнавшись, що мати збирається вийти за нього заміж, взагалі почала виробляти щось неймовірне!
Вона почала прогулювати школу, сваритися з матірʼю, а потім і зовсім пішла до батька!
Андрій, який довгий час жив у своє задоволення, був не дуже радий такому повороту подій, але й виставити рідну дочку він теж не міг.
Однак його нову дружину таке зовсім не влаштовувало.
Це тобі не Віра, яка все стерпить і мовчатиме.
Христина швидко дала Риті зрозуміти, що їй тут не раді, а Андрію заявила, що якщо він не поверне дочку матері, то вона їх обох виставить.
І не треба, мовляв, на неї так дивитися і доводити їй, що квартира, в якій вони живуть, куплена на його гроші!
Власницею вважається вона, так що розмову закінчено!
Так Рита знову опинилася в матері…
А Віра була дуже рада поверненню доньки, і навіть заради цього вирішила почекати з весіллям, щоб знову не нервувати її…
…– Рито, привіт! – дзвонила Марійка. – А ти що, знов повернулася, чи що? Батько виставив, чи зла мачуха?
– А тобі яке діло?
– Я тут чула, що твоя мати при надії. Тож готуйся, скоро в тебе з’явиться братик, чи сестричка!
Цього Рита стерпіти не змогла.
Вона прибігла на кухню, з докором подивилася на матір і запитала:
– Як ти могла?!
– Я тебе не розумію, що ти маєш на увазі?!
– Не розумієш? А це що?!
Рита показала на живіт.
– Не встигла я піти до батька, як ти одразу вирішила завести собі нову дитину!
А що чудова ідея! Мене до батька, а сама заміж і дитина вже є! Не дарма від тебе батько пішов! Він знав, що ти підступна!
Вони дуже посварилися тоді…
Тепер Віра чекала, що Рита знову піде скаржитися до татуся.
Але цього чомусь не трапилося…
Навпаки Рита пішла у свою кімнату, а наступного дня стала поводитися, як ніби нічого не сталося.
У дівчинки був чіткий план, заради якого вона готова була потерпіти і заміжжя матері і навіть їхню дитину.
Та й все одно їй не було куди йти. До батька не можна – Христина ясно дала їй зрозуміти, що там їй не раді. До бабусі в село не хотілося.
Але нічого, залишилося зовсім трохи, скоро вона закінчить дев’ятий клас, і тоді вступить у коледж і переїде від матері. Краще в гуртожитку жити, аніж із ними!
Перед пологами матері, Рита поїхала до бабусі в село. Вона її точно не виставить, а мати нехай сама живе зі своїм коханим Олежиком і дитиною!
Як же Рита їх усіх не любила! Матір, за те, що вона зрадила її й вийшла заміж за іншого. Її Олега, за те, що він захотів замінити матері чоловіка, а їй батька.
А ще їх малюка… А його просто тому, що він зайняв її місце!
Проте бабуся швидко поставила Риту на місце…
Старенька розповіла їй таємницю, про яку їй знати було не обов’язково.
Але раз у них з матірʼю так далеко зайшло…
– Ну що ж, Риточко, – зітхнула Марія Дмитрівна й сіла за стіл на кухні. – Я маю тобі відкрити одну таємницю…
– Яку ще таємницю, бабусю?! – насторожилися Рита й сіла навпроти на табуретку.
– Риточко, я свого сина, а твого батька, не виправдовую, – сказала жінка. – Андрій вчинив не по-чоловічому, залишивши Вірочку. Але й на неї сердитися не треба. Віра дуже хороша, вона пройшла багато чого. І через зраду Андрія пройшла…
– Бабусю, та яка ж там у тебе таємниця?! – не витримала Рита. – Ну розкажи ж!
Вона дивилася на Марію Дмитрівну й не розуміла, що відбувається.
– Зараз, зараз, внучко… – пробурмотіла старенька. – Так от, Вірочка багато через що пройшла. І найголовніше – вона змогла замінити тобі твою справжню матір!
– Як це?! – ахнула Рита. – Хіба мама мені нерідна?!
– Андрій і Вірочка планували одружитися, а тут він захопився якоюсь міською дівчиною, й весілля довелося відкласти… – продовжувала розповідь Марія Дмитрівна.
– Однак ця міська таки залишила його й поїхала у місто, а твій батько знову почав залицятися до Вірочки.
Віра його пробачила, вони навіть побралися, а через пів року ця міська приїхала і залишила тебе їм… Мовляв, ти їй заважаєш життя влаштовувати!
Віра покірно тебе прийняла, навіть записали тебе, як дочку Віри, хоча вона тобі зовсім нерідна.
Так і жили б ви далі, якби не батько твій недолугий. А на Вірочку ти не ображайся, вона тобі нічого не винна.
А ось ти з батьком перед нею в неоплатному боргу!
…Додому Рита повернулася зовсім іншою. Вона більше не сварилася з вітчимом і матір’ю, навіть з малюком Вірі допомагала.
То пелюшки попере, то попрасує, то з дитиною посидить.
Звісно, матері про цю розмову з бабусею вона нічого не сказала.
Нічого старе ворушити…
…Через багато років Рита вирішила знайти рідну матір. І знайшла таки! Хоча й дуже розчарувалася, коли побачила її…
Це була жінка, яка часто гульбанила. У її квартирі було брудно, приходили якісь незрозумілі чоловіки…
Так, не про таку матір Рита мріяла все життя! І не так вона уявляла їхню першу зустріч.
Виявляється, їй дуже пощастило, що її виховала саме Віра, а не ця жінка.
І ні яка їй Віра не нерідна! Віра її мама, й іншої їй не потрібно!
