– Не подобається мені ця Настя, – буркнула Ірина Сергіївна. – І що це ти придумав її до своєї квартири привести? Всього нічого разом!
– Мамо, а чого тягнути? – Знизав плечима Вадим. – Я Настю люблю, вона мене теж. Ми хочемо жити разом.
– Тебе! – хмикнула жінка. – Гроші вона твої любить!
– Мамо, я ж не мільйонер, щоб череа гроші зі мною бути! – обурився син.
– Але ж і не бідний! Отримуєш добре, ще й квартира є!
– В іпотеці…
– Але скоро виплатиш! Так і знай, забире Настя у тебе квартиру, залишишся ні з чим! Я таких за версту чую.
Вадим вже починав злитися. Він навіть не розумів, чому мама так не злюбила його дівчину. Вони й бачилися лише кілька разів, і все, начебто, пройшло добре.
– Світлану ти втратив, а така гарна дівчинка була … Я з нею досі спілкуюся, вона мені, як дочка.
– Ось не починай! – сказав чоловік. – Зі Світланою ми розлучилися, між нами нічого бути не може. Навіть якщо з Настею не складеться, зі Світланою я все одно не буду.
– Ну і дарма! Все тобі чогось не вистачало! А Світлана дівчинка така чудова, тиха, скромна, господарська…
– Мамо, я її не люблю. Мені з нею було нудно, додому йти не хотілося. Вона ж нічого в цьому житті не хоче. Жодних прагнень, бажань. Їй би сидіти вдома та дітей ростити. А мені потрібна активна, цілеспрямована, така як Настя.
– Це ти зараз так кажеш! А потім вити будеш, коли борщу місяць не поїси.
– Я його поїсти можу й у кафе. А ось виїхати на природу, зʼїздити на море або покататися нічним містом я хочу зі своєю дівчиною. І про проблеми на роботі я хочу розповідати дівчині. А Світлана мене навіть слухати не хотіла, мовляв, нічого вона в цьому не тямить.
– І правильно, нема чого жінці в чоловічі справи лізти!
Вадим підвівся. Набридло все це, настав час закінчувати.
– Це моє життя. Мені двадцять вісім, і я хочу бути з тією, з якою у нас схожі інтереси, спільні захоплення та друзі. Яка мене підтримує, може дати пораду. А борщі ці мені даремно не здалися!
Закінчивши розмову, Вадим пішов до дверей. Він сподівався, що мама колись упокориться з його вибором, але вона навіть не намагалася.
Мама мала застарілі погляди на життя. Для неї ідеальною нареченою сина була та, яка вміє добре готувати і здебільшого мовчить. Домашня, тиха дівчинка, яка готова щороку народжувати, аби нічим поза домом не займатися.
А Вадим із цим був не згоден. Зі Світланою він не жив, він просто існував. Вони нікуди не ходили, друзі Вадима їй не подобалися, і вона була проти того, щоб він з ними спілкувався. Їй було начхати, які у нього проблеми, чи хоче він чимось поділитися. Та й сама вона одразу звільнилася з роботи, щойно переїхала до нього. Мовляв, там не цікаво, краще вона стане домогосподаркою.
Вадим їй пропонував знайти заняття до душі. Не заради грошей, він і справді добре заробляв. Заради емоцій, заради почуття власного задоволення, заради розвитку. Але їй все було нецікаво. Їй би на кухні стояти та мелодрами дивитися.
І Вадим не витримав, розлучився зі Світланою. Тому що відчув, як це павутиння нудьги і самітництва і його затягує. І доки не стало пізно, він вирішив, що з нього вистачить.
А через півроку він зустрів Настю – повну протилежність Світлані.
Настя була за будь-яку ідею. Поїхати серед ночі до цілодобового супермаркету за туалетним папером – будь ласка. Дорогою можна і в кафе заскочити, і на набережній посидіти.
Піти кататися на байдарках – з радістю. Поїхати у відпустку, та легко.
До того ж Настя мала свій невеликий бізнес – студію краси. Сама вона була перукарем, і в якийсь момент почала знімати кабінет. Потім із подругою – майстром манікюру – відкрили салон. Набрали персонал, і тепер разом працюють.
Настя займалася спортом, ходила на танці. Відразу порозумілася з усіма друзями Вадима, як і він з її подругами. Їм разом не бувало нудно, вони й удома майже не бували.
Вадим закохався. І начхати йому було на борщі чи порядок у будинку, хоча, до речі, Настя і готувала чудово, просто не завжди встигала.
Але мамі це все не подобалося. І коли Вадим поїхав, вона почала думати, як відвадити цю Настю. Для початку хоча б вигнати її з квартири. А там, дивишся, і розлучитися вдасться.
І, порадившись зі Світланою, яка не втрачала надії повернути Вадима, вона вигадала план. Ще давно вона зробила дублікат ключів від квартири сина. Він чомусь не хотів давати мамі запасні ключі, а вона ж хвилювалася. Ось і зробила все таємно. І тепер вирішила, що вивадить цю дівчину із житла синочка. Та сама втече.
Настя ж переїхала до Вадима, і їхнє життя стало ще яскравішим. Вона у свої роки була досить мудрою. Знала, коли треба струсити чоловіка, коли вислухати, коли просто помовчати. І Вадим намагався робити все, щоб і Насті було комфортно.
Але поступово якраз із комфортом почали виникати проблеми.
– Вадим, а ти не бачив, де мій гребінець? – якось спитала Настя.
– Я не брав!
– Дивно, він завжди лежить на тумбочці… Може, я його куди переклала. Знайдеться…
Це був перший дзвіночок. Потім, якось, повернувшись додому, Настя виразно відчула запах чужих жіночих парфумів. Коли приїхав Вадим, запах майже вивітрився, тож він уже нічого не відчував.
– Я тобі клянуся, пахло якимось парфумом.
– Настя, ну не знаю… Може, якийсь одяг наш чужими парфумами пропах? Ми ж учора з друзями зустрічалися, може, хтось перестарався з парфумом?
– Але тоді б я й учора ці парфуми відчувала. Ні, ці мені були незнайомі.
– Я нікого не водив, – усміхнувся чоловік.
– Я тебе й не підозрюю… Просто дивно.
Потім Настя знайшла у своїй косметичці туш для вій, якої вона ніколи не мала.
– Це ненормально.
– Ну, може, ти купила та забула?
– Вадиме, вся моя косметика поміщається ось у цю маленьку косметичку. Я просто не могла про неї забути!
– Ну, звідки вона тоді взялася?
– Мабуть, тут хтось господарює, доки мене немає.
– Це смішно, – засміявся Вадим. – Ключі тільки в мене, у тебе і он, запасні, в тумбочці.
– Але ж мені все це не здається?
– Сподіваюся, що ні. Я маю на тебе великі плани.
– Ось ти смієшся, – розгнівалася Настя, – а мені не до жартів. Таке почуття, що мене хтось зводить.
– Заспокойся, напевно, усьому є якесь пояснення.
Настя справді постаралася заспокоїтися. Але коли одного дня вона побачила, що її нижня білизна все лежить по-іншому, їй вже стало страшно. До того ж все, що відбувалося, явно націлене на Настю. Адже Вадим достеменно не знає, як там її одяг лежав.
– Або тут зрада, або по квартирі хтось вештається, – заявила Настя. – І, якщо ти скажеш, що я знову все вигадала, я на тебе ображуся. Присягаюся.
– Тоді не буду. Хочеш ми купимо камеру?
– Хочу, – твердо відповіла дівчина. – Бо інакше я просто звідси з’їду.
Вадим не надто у все це вірив, адже з ним нічого дивного не відбувалося. Але Настю треба було заспокоїти.
Він купив дві приховані камери: одну встановили у коридорі, іншу у спальні.
– Дивитимемося, як привид у твоїх речах риється, – стримуючи сміх, промовив Вадим.
– Ну-ну, – відповіла Настя.
Але вже за три дні йому було не до сміху. Настя повернулася додому і виявила, що дві чашки стоять на столі, хоча вона точно все прибирала.
– Я приїду, і ми разом все подивимося, – промовив Вадим, абсолютно впевнений у тому, що Настя сама забула їх забрати.
Вони включили запис, і вже через деякий час Вадим стер усмішку з обличчя.
До їхнього будинку, як ні в чому не бувало, увійшли мама та Світлана. Подальші дії були зрозумілі.
– Ну що, хто з нас тут вигадав все? – хмикнула Настя. – До речі, хай гребінець повернуть. Він дорогий.
Вадим був злий. Точніше, він був лютий! І його більше бентежило навіть не те, що у мами є ключі і вона приходить без його відома, притягши з собою його колишню дівчину, а те, що вони намагалися посварити його з Настею. Ну чи, як мінімум, накрутити його дівчину.
Він відразу викликав майстра і поміняв замки. А потім вирушив до мами.
Вперше у житті Вадим сварився на свою матір. Він завжди вважав, що не має права цього робити, щоб не сталося. Але це було вже надто.
Мама ж навіть подумати не могла, що син може встановити камери. Що він повірить історіям Насті про те, що хтось риється у її речах.
Звичайно, вона намагалася виправдатись, намагалася пояснити, що все робила йому на благо, що бажає йому кращого життя, але Вадим її зупинив.
– Якщо ти й справді бажаєш мені щастя, то більше ніколи не лізтимеш у моє особисте життя. І якщо я ще раз почую щось про Настю, я з тобою перестану спілкуватися, зрозуміло?
Хотіла Ірина Сергіївна заявити, що ця дівчина налаштувала Вадима проти матері, але вчасно стрималася. А Вадим поїхав, думаючи про те, якою може бути материнська турбота. І якою підступною.
