Життєві історії

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Чоловік дістав із шафи сорочку, штани зі стрілками, для солідності додав піджак і пішов з квартири. Валерій вийшов на сходовий майданчик, підійшов до дверей сусідньої квартири і натис на дзвінок. Сусідка Ніна одразу відчинила двері. – О, сусіде, привіт. Ти чого хотів? – здивувалася Ніна, побачивши сусіда. – Слухай, у мене до тебе є одна пропозиція! – раптом сказав Валерій. – Тільки ти одразу не відмовляйся. – Яка ще пропозиція? Ти про що? – Ніна здивовано дивилася на Валерія, нічого не розуміючи

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув.

Рая була вже не тією тонконогою ланню, як 25 років тому. 

Ех, а які за ним дівчата ввивались у молодості, але він з усіх Раїсу вибрав. Любив її міцно. Весела, заводила, а очі, кольору неба.

Народила двох синів, красені, всі у батька. Себе він вважав красивішим за дружину.

І ось старість уже скоро, а він навіть жодного разу не згрішив ні з ким. Потрібно виправити, поки не пізно, а то й згадати потім не буде чого. Поки організм справно працює, треба скористатися.

Чоловіки он хваляться на роботі своїми пригодами, та над ним підсміюються, в чоловічій силі сумніваються.

Подумки перебрав кандидаток на цю справу. Зінаїда, касир. Непогана жінка, повненька тільки, і секрети берегти не вміє, швидко всім розкаже. Не підійде.

Катерина, прибиральниця. Молода, ладна, але мабуть не варіант.

Марія Іванівна, бухгалтер. Старша жінка, хоча приємна, і при грошах завжди. І пахне від неї приємно, не інакше парфуми Шанель номер 5. Як вони пахли, він не знав, але йому хотілося, щоб це були саме Шанель.

Ще є сусідка Ніна. Жінка в самому соку, як то кажуть. Не заміжня, що важливо, не доведеться ховатися в шафі, і далеко ходити не треба, під боком, можна сказати.

Валерій вирішив зупинити свій вибір на Ніночці. Так він ніжно почав її називати. Ну, а що скоро вони стануть, як рідні, треба звикати.

Наступного дня, коли Раїса була на роботі, а Валерій мав вихідний, він вирішив діяти.

Дістав із шафи свою ошатну вихідну сорочку з довгим коміром, штани зі стрілками, які з такою любов’ю завжди виводила дружина. Для солідності додав піджак.

Убрався, глянув на себе в дзеркало. Гарний, чоловік у самому розквіті сил. І нічого, що штани ледве зійшлися, чоловік не повинен бути хлюпиком.

Пшикнувся кілька разів улюбленим одеколоном, підморгнув собі у дзеркало і пішов.

Ніна одразу відчинила двері.

– О, сусіде, привіт. Ти чого хотів?

На ній була комбінація вишневого кольору на губах помада. Непогано, Валерій облизнувся.

– Та я тут це.. Мимо йшов, дай, думаю, до сусідки загляну, може допомога яка потрібна, сусіди, як-не-як.

– Треба ж, як благородно. Заходь, Валеро. Допомога мені ой, як потрібна. Дивись, ось тут дверцята прикрутити, тут поличку почепити. А ще в туалеті бачок потік, і на кухні з краном біда. Все думала викликати майстра, а тут ти з пропозицією, від якої неможливо відмовитись.

Займайся справою, ось інструменти, які є, може стати в нагоді що.. А я поки фарбуватися буду, йти мені скоро.

Три години Валерій чинив поломки у квартирі Ніни, вморився.

– Ніно, мені б перекусити .. І від чарочки біленькою не відмовився б.

– Вибач, але в мене холодильник порожній, не готувала нічого, я вдома рідко буваю.

– Ну тоді можеш по-іншому віддячити. Я чоловік видний, ти теж нічого, чому б нам не сплестися в пориві пристрасті.

– Хм, ти на що натякаєш… Та ти глянь на себе в дзеркало! Та я Раїсі скажу, вона тебе вмить за двері виставить за твої витівки! Бач, чого надумав, в пориві сплестися. Що ж, якщо я незаміжня, можна мені нісенітниці всякі пропонувати? У мене, до речі, наречений є, от скажу йому, він тобі швидко мізки вставить на місце! Він майстер спорту із самбо!

– Ніно.. Ой, Ніна Аркадіївно, вибачте великодушно, не знаю, що на мене і найшло .. Та мені крім Раїси моєї нікого не треба, я вмить все усвідомив!

– Отож! Дивися мені, щоб Раю не ображав, і набік не дивився. Інакше, знайду їй нареченого пристойного, носитиме на руках, вона красуня, тільки трохи причепурити треба. А тебе, забуде, як страшний сон!

– Попрошу не лізти до нашої родини! Самі розберемося!

Валерій з усієї сили зачинив вхідні двері. Ніна похитала головою і засміялася. Ось так сусід.

– Валера, ти вдома? Я прийшла .. Ой, а чим це так пахне смачно.

– Раєчко, я тут сюрприз тобі приготував. Котлет насмажив, салат зробив. Втомилася, моя ластівко? Проходь, мий руки і за стіл. Ти в мене одна єдина така, інших таких немає.

– Щось ти дивний сьогодні, що трапилося?

– Сталося, Раєчко. Я зрозумів, як тебе дуже люблю.

З цього дня Валерій більше не думав про пригоди на одне місце. Краще синиця (Раєчка) в руках, ніж всякі різні (Ніни) в небі

Вам також має сподобатись...

– Андрійку, як же ж добре, що ми змогли взяти відпустку разом! – радісно сказала Тетяна чоловікові. – Ох, стільки планів на цей тиждень! Виберемо, нарешті, нову шафу в магазині, будемо багато гуляти. Виспимося, а на вихідних поїдемо кудись за місто! Микола посміхнувся, але посмішка вийшла якоюсь винуватою… – Щось не так? – насупилася Тетяна. Вони так давно планували цю відпустку, а Микола був, начебто, чимось незадоволений! – Та все так… Просто сталося дещо непередбачуване, – раптом почав чоловік. Тетяна застигла , очікуючи почути найгірше

В Славка не стало матері. Чоловік важко переживав втрату найріднішої людини. – Славко, треба вирішити, у що одягнути Ніну Вікторівну? – запитала у нього дружини. – Може сходиш у квартиру матері і щось підбереш? – Добре, – погодився він. Вперше за довгий час Славко увійшов до квартири матері. Сльози виступили на очі, але Славко мав вибрати одяг для прощання. Чоловік підійшов до шафи матері, відкрив одну з шухляд і почав перебирати одяг. Раптом, на дні шухляди він помітив якийсь лист. – Що це? – здивувався він. Славко обережно відкрив конверт, прочитав лист і заціпенів від прочитаного

Олена повернулася додому з роботи. Жінка зайшла в квартиру і помітила, що у них гості – на кухні сиділа свекруха і мило розмовляла із своїм синочком. – Доброго вечора, Наталія Василівна! – привіталася Олена з свекрухою, поцілувала чоловіка у щічку. – Я у ванну, а потім приготую щось вечеряти! Дівчина прийняла теплу ванну і коли вийшла, то свекруху не побачила. – А де Наталя Василівна? – спитала у чоловіка дівчина. – Не знаю, – байдуже відповів Олександр. – Наче десь тут ходила. Можливо вже пішла. Олена задоволено посміхнулася, увійшла до спальні і… застигла від побаченого

Зіна з донькою Олю вирішили переїхати з села у невелике містечко. Грошей не було, тож поселилися вони в кімнаті в гуртожитку. З собою вони взяли із села і свого кота… Кімната була невелика, але тепла і світла. – Мамо, а де тут грубка?! – одразу запитала Оля. – Он там залізна зелена батарея під вікном, – посміхнулася мати. – А «грубка» он за лікарнею… Бачила трубу? Кіт Маркіз оглядав кімнату і раптом сів біля дверей! Хтось тихо постукав… Навіть не постукав, а пошкрябався. Потім знову пролунав стукіт… Вони відкрили двері й застигли від несподіванки