Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув.
Рая була вже не тією тонконогою ланню, як 25 років тому.
Ех, а які за ним дівчата ввивались у молодості, але він з усіх Раїсу вибрав. Любив її міцно. Весела, заводила, а очі, кольору неба.
Народила двох синів, красені, всі у батька. Себе він вважав красивішим за дружину.
І ось старість уже скоро, а він навіть жодного разу не згрішив ні з ким. Потрібно виправити, поки не пізно, а то й згадати потім не буде чого. Поки організм справно працює, треба скористатися.
Чоловіки он хваляться на роботі своїми пригодами, та над ним підсміюються, в чоловічій силі сумніваються.
Подумки перебрав кандидаток на цю справу. Зінаїда, касир. Непогана жінка, повненька тільки, і секрети берегти не вміє, швидко всім розкаже. Не підійде.
Катерина, прибиральниця. Молода, ладна, але мабуть не варіант.
Марія Іванівна, бухгалтер. Старша жінка, хоча приємна, і при грошах завжди. І пахне від неї приємно, не інакше парфуми Шанель номер 5. Як вони пахли, він не знав, але йому хотілося, щоб це були саме Шанель.
Ще є сусідка Ніна. Жінка в самому соку, як то кажуть. Не заміжня, що важливо, не доведеться ховатися в шафі, і далеко ходити не треба, під боком, можна сказати.
Валерій вирішив зупинити свій вибір на Ніночці. Так він ніжно почав її називати. Ну, а що скоро вони стануть, як рідні, треба звикати.
Наступного дня, коли Раїса була на роботі, а Валерій мав вихідний, він вирішив діяти.
Дістав із шафи свою ошатну вихідну сорочку з довгим коміром, штани зі стрілками, які з такою любов’ю завжди виводила дружина. Для солідності додав піджак.
Убрався, глянув на себе в дзеркало. Гарний, чоловік у самому розквіті сил. І нічого, що штани ледве зійшлися, чоловік не повинен бути хлюпиком.
Пшикнувся кілька разів улюбленим одеколоном, підморгнув собі у дзеркало і пішов.
Ніна одразу відчинила двері.
– О, сусіде, привіт. Ти чого хотів?
На ній була комбінація вишневого кольору на губах помада. Непогано, Валерій облизнувся.
– Та я тут це.. Мимо йшов, дай, думаю, до сусідки загляну, може допомога яка потрібна, сусіди, як-не-як.
– Треба ж, як благородно. Заходь, Валеро. Допомога мені ой, як потрібна. Дивись, ось тут дверцята прикрутити, тут поличку почепити. А ще в туалеті бачок потік, і на кухні з краном біда. Все думала викликати майстра, а тут ти з пропозицією, від якої неможливо відмовитись.
Займайся справою, ось інструменти, які є, може стати в нагоді що.. А я поки фарбуватися буду, йти мені скоро.
Три години Валерій чинив поломки у квартирі Ніни, вморився.
– Ніно, мені б перекусити .. І від чарочки біленькою не відмовився б.
– Вибач, але в мене холодильник порожній, не готувала нічого, я вдома рідко буваю.
– Ну тоді можеш по-іншому віддячити. Я чоловік видний, ти теж нічого, чому б нам не сплестися в пориві пристрасті.
– Хм, ти на що натякаєш… Та ти глянь на себе в дзеркало! Та я Раїсі скажу, вона тебе вмить за двері виставить за твої витівки! Бач, чого надумав, в пориві сплестися. Що ж, якщо я незаміжня, можна мені нісенітниці всякі пропонувати? У мене, до речі, наречений є, от скажу йому, він тобі швидко мізки вставить на місце! Він майстер спорту із самбо!
– Ніно.. Ой, Ніна Аркадіївно, вибачте великодушно, не знаю, що на мене і найшло .. Та мені крім Раїси моєї нікого не треба, я вмить все усвідомив!
– Отож! Дивися мені, щоб Раю не ображав, і набік не дивився. Інакше, знайду їй нареченого пристойного, носитиме на руках, вона красуня, тільки трохи причепурити треба. А тебе, забуде, як страшний сон!
– Попрошу не лізти до нашої родини! Самі розберемося!
Валерій з усієї сили зачинив вхідні двері. Ніна похитала головою і засміялася. Ось так сусід.
– Валера, ти вдома? Я прийшла .. Ой, а чим це так пахне смачно.
– Раєчко, я тут сюрприз тобі приготував. Котлет насмажив, салат зробив. Втомилася, моя ластівко? Проходь, мий руки і за стіл. Ти в мене одна єдина така, інших таких немає.
– Щось ти дивний сьогодні, що трапилося?
– Сталося, Раєчко. Я зрозумів, як тебе дуже люблю.
З цього дня Валерій більше не думав про пригоди на одне місце. Краще синиця (Раєчка) в руках, ніж всякі різні (Ніни) в небі
