Життєві історії

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Чоловік дістав із шафи сорочку, штани зі стрілками, для солідності додав піджак і пішов з квартири. Валерій вийшов на сходовий майданчик, підійшов до дверей сусідньої квартири і натис на дзвінок. Сусідка Ніна одразу відчинила двері. – О, сусіде, привіт. Ти чого хотів? – здивувалася Ніна, побачивши сусіда. – Слухай, у мене до тебе є одна пропозиція! – раптом сказав Валерій. – Тільки ти одразу не відмовляйся. – Яка ще пропозиція? Ти про що? – Ніна здивовано дивилася на Валерія, нічого не розуміючи

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув.

Рая була вже не тією тонконогою ланню, як 25 років тому. 

Ех, а які за ним дівчата ввивались у молодості, але він з усіх Раїсу вибрав. Любив її міцно. Весела, заводила, а очі, кольору неба.

Народила двох синів, красені, всі у батька. Себе він вважав красивішим за дружину.

І ось старість уже скоро, а він навіть жодного разу не згрішив ні з ким. Потрібно виправити, поки не пізно, а то й згадати потім не буде чого. Поки організм справно працює, треба скористатися.

Чоловіки он хваляться на роботі своїми пригодами, та над ним підсміюються, в чоловічій силі сумніваються.

Подумки перебрав кандидаток на цю справу. Зінаїда, касир. Непогана жінка, повненька тільки, і секрети берегти не вміє, швидко всім розкаже. Не підійде.

Катерина, прибиральниця. Молода, ладна, але мабуть не варіант.

Марія Іванівна, бухгалтер. Старша жінка, хоча приємна, і при грошах завжди. І пахне від неї приємно, не інакше парфуми Шанель номер 5. Як вони пахли, він не знав, але йому хотілося, щоб це були саме Шанель.

Ще є сусідка Ніна. Жінка в самому соку, як то кажуть. Не заміжня, що важливо, не доведеться ховатися в шафі, і далеко ходити не треба, під боком, можна сказати.

Валерій вирішив зупинити свій вибір на Ніночці. Так він ніжно почав її називати. Ну, а що скоро вони стануть, як рідні, треба звикати.

Наступного дня, коли Раїса була на роботі, а Валерій мав вихідний, він вирішив діяти.

Дістав із шафи свою ошатну вихідну сорочку з довгим коміром, штани зі стрілками, які з такою любов’ю завжди виводила дружина. Для солідності додав піджак.

Убрався, глянув на себе в дзеркало. Гарний, чоловік у самому розквіті сил. І нічого, що штани ледве зійшлися, чоловік не повинен бути хлюпиком.

Пшикнувся кілька разів улюбленим одеколоном, підморгнув собі у дзеркало і пішов.

Ніна одразу відчинила двері.

– О, сусіде, привіт. Ти чого хотів?

На ній була комбінація вишневого кольору на губах помада. Непогано, Валерій облизнувся.

– Та я тут це.. Мимо йшов, дай, думаю, до сусідки загляну, може допомога яка потрібна, сусіди, як-не-як.

– Треба ж, як благородно. Заходь, Валеро. Допомога мені ой, як потрібна. Дивись, ось тут дверцята прикрутити, тут поличку почепити. А ще в туалеті бачок потік, і на кухні з краном біда. Все думала викликати майстра, а тут ти з пропозицією, від якої неможливо відмовитись.

Займайся справою, ось інструменти, які є, може стати в нагоді що.. А я поки фарбуватися буду, йти мені скоро.

Три години Валерій чинив поломки у квартирі Ніни, вморився.

– Ніно, мені б перекусити .. І від чарочки біленькою не відмовився б.

– Вибач, але в мене холодильник порожній, не готувала нічого, я вдома рідко буваю.

– Ну тоді можеш по-іншому віддячити. Я чоловік видний, ти теж нічого, чому б нам не сплестися в пориві пристрасті.

– Хм, ти на що натякаєш… Та ти глянь на себе в дзеркало! Та я Раїсі скажу, вона тебе вмить за двері виставить за твої витівки! Бач, чого надумав, в пориві сплестися. Що ж, якщо я незаміжня, можна мені нісенітниці всякі пропонувати? У мене, до речі, наречений є, от скажу йому, він тобі швидко мізки вставить на місце! Він майстер спорту із самбо!

– Ніно.. Ой, Ніна Аркадіївно, вибачте великодушно, не знаю, що на мене і найшло .. Та мені крім Раїси моєї нікого не треба, я вмить все усвідомив!

– Отож! Дивися мені, щоб Раю не ображав, і набік не дивився. Інакше, знайду їй нареченого пристойного, носитиме на руках, вона красуня, тільки трохи причепурити треба. А тебе, забуде, як страшний сон!

– Попрошу не лізти до нашої родини! Самі розберемося!

Валерій з усієї сили зачинив вхідні двері. Ніна похитала головою і засміялася. Ось так сусід.

– Валера, ти вдома? Я прийшла .. Ой, а чим це так пахне смачно.

– Раєчко, я тут сюрприз тобі приготував. Котлет насмажив, салат зробив. Втомилася, моя ластівко? Проходь, мий руки і за стіл. Ти в мене одна єдина така, інших таких немає.

– Щось ти дивний сьогодні, що трапилося?

– Сталося, Раєчко. Я зрозумів, як тебе дуже люблю.

З цього дня Валерій більше не думав про пригоди на одне місце. Краще синиця (Раєчка) в руках, ніж всякі різні (Ніни) в небі

Вам також має сподобатись...

Віра готувала вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. Номер був не знайомий. – Слухаю! – сказала Віра, піднявши слухавку. – Привіт, Віро! – радісно вигукнула її сестра Оля. – Привіт, – без жодної радості відповіла сестра. – Потрібна твоя допомога…, – почала здалеку Оля. – Нічим не можу допомогти! – відразу повідомила Віра, не бажаючи слухати прохання. – Ти що, на мене чомусь образилася? – не зрозуміла Оля. – Ти ще питаєш? Після того, що ти зробила, я й знати тебе не хочу! – не витримала Віра. – Ти про що? Що я такого зробила? – здивовано запитала Оля, не розуміючи, що відбувається

Олена зі своїм сином Павлом зайшли в супермаркет. Вони набрали повні кошики продуктів і попрямували до каси. Людей було багато, тож довелося стати у чергу. Олена виклала продукти, обернулася до Павла і раптом застигла від несподіванки. Позаду них у черзі стояв якийсь ніби знайомий їй чоловік… Олена придивилася до нього й очам своїм не повірила! Вона не знала, як сказати сину про те, що побачила

Іван сидів на дивані й дивився по телевізору улюблений фільм. Раптом хтось подзвонив у двері, й чоловік поспішив у коридор. Іван відчинив двері і став на порозі. Він побачив перед собою літню сусідку. Вона жила поверхом нижче, прямо під його квартирою. – Вибачте, заради Бога, але я маю вас дещо запитати, шановний сусіде, – дуже чемно звернулася до нього сусідка-пенсіонерка. – Коли ви, нарешті, заміните підлогу? – Навіщо? – Іван розгубився. – Як навіщо?! – пенсіонерка насупилась. – Ви живете в цій квартирі вже багато років… Іван дивився на гостю, й не розумів до чого вона веде

У Ганни та Ігоря народився синочок. – Кохана, мені брат телефонував, хочуть приїхати, привітати з народженням сина, – сказав якось до Ганни чоловік. – Звісно, нехай приїжджають, – усміхнулася Ганна. В суботу Ганна накрила стіл, і ближче вечора у двері подзвонили. На порозі стояв усміхнений брат Ігоря Олег з дружиною Катею. – Ну, де мій племінник! – одразу сказав з порога Олег. – Він ще спить, – відповіла Ганна. – Тоді тримайте, передайте йому подарунок від дядька з тіткою, – гордо сказав Олег і передав Ганні якийсь пакет. Ганна зазирнула всередину і застигла від побаченого