– Не розумію, навіщо стільки грошей витрачати? Вона навіть нічого не зрозуміє.
Валерій зупинив свою дружину Оксану, коли та натхненно розповідала йому, яке свято хоче влаштувати на перший день народження доньки.
Оксана одразу поникла. Вона не вважала, що це марні витрати. Адже це перший рік їх Аллочки, їхньої красуні! Так, вона не запам’ятає його, але залишаться фотографії, залишаться враження. Як мінімум, її батьки.
Оксана вважала, що це дуже важливо. Їй хотілося нарядити їхню принцесу в гарну сукню, хотілося, щоб вона захопленими очима дивилася на повітряні кульки та свічки на торті. Щоб вже в такому віці розуміла, що з цього дня вся увага їй, слухала ті чудові слова, які їй будуть говорити.
А подарунки? Звичайно, навіть у рік вона буде в захваті від цього. Таке просто не можна пропускати.
– Валерій, але це ж свято… Не можемо ж ми цей день провести, як завжди.
– Ну, подаруємо їй повітряну кульку і якусь іграшку. Якщо хочеш, можна її вбрати… Я не знаю, що ще треба. А влаштовувати цілу урочистість із родичами, фотозоною і ще бог знає чим… Це нісенітниця, Оксано. Ми ж не мільйонери.
Дружина Валерія мало не плакала. Нещодавно її чоловік купив собі новий телефон. Він не радився з нею, не питав, чи в них вистачає грошей. До того ж його старий мобільний був цілком нормальним, просто йому так захотілося. І вартість нового телефону взагалі немаленька.
А на день народження доньки (перший день народження!) він жаліє грошей. Чи бачите, Аллі все одно! Зате Оксані не байдуже.
– Все ж таки я хочу влаштувати свято, – впевнено промовила вона. – Для мене це важливо. Я хочу, щоб цей день був особливим, а не таким, як завжди. Адже цього дня, рік тому, у нас з’явилася головна людина в житті. І так, мені хочеться відзначити цю подію.
Валерій знову щось пирхнув. Насправді він і забув про день народження доньки. Навіть не те щоб забув, просто не думав про те, що це буде якоюсь важливою подією. Гаразд, коли вона підросте, з’являться друзі. Тоді ще можна якось відзначати. А зараз навіщо?
І саме цього дня він вже домовився з друзями піти до бару. Вони давно все вирішили, дуже довго не можуть зустрітись. І столик вже замовлено. Щоправда, своїй дружині Валерій поки що не говорив, думав, поставить перед фактом. А тут вона сьогодні про день народження доньки завела розмову. І Валерій зрозумів, що це якраз того дня, коли вони йдуть із друзями відпочивати.
Дочку він любив, але ж з нею нецікаво. Ну ось що вони на цьому дні народження робитимуть? Посміхатися для фотографій? Розмовляти із родичами? Міняти Аллі нескінченно підгузник?
Зрозуміло, що захід є максимально нудним. І навіть телевізор не включити, неввічливо це, бачите. А ввічливо псувати собі вихідний?
А ось із друзями – це інша справа! Там буде весело, буде виступ якогось гурту. Потім вони, може, до більярду підуть. Та й узагалі, з хлопцями весело. Вони базікатимуть, жартуватимуть, приколюватимуться один над одним. Словом, нудьгувати Валерій точно не стане.
І зрозуміло, що тут і вибирати нема чого. Та ось тільки Оксана не зрозуміє. Має свої цінності. Вона чомусь вважає, що Валерій завжди має обирати родину. Адже його доньці буде все одно, чи буде з нею тато в цей день чи ні! Та й начхати їй, що це за день, вона ж ще нічого не розуміє!
Звісно, Валерій міг заявити, що має вже інші плани. І просто піти. Але тоді Оксана образиться, дутиметься на нього. А він не міг цього терпіти. Тому треба діяти тонше.
Хлопцям він сказав, що все в силі. Що зможе якось піти з дому. А сам вирішив, що побуде трохи з дочкою, щоб не викликати підозр, а потім під якимось приводом піде. Головне, вигадати правдоподібний привід.
Більше він цю тему не порушував. Погоджувався з усім, що говорила Оксана, хоч грошей і було дуже шкода. Тільки подумати, сукня на однорічну дівчинку тисячу з лишком коштує! Дорожче, ніж його футболка! Тільки цю футболку він пару років носить, а донька цю сукня, дай боже, якщо двічі одягне.
Але щоб Оксана заздалегідь нічого не запідозрила, треба було її задобрити. І, згнітивши душу, Валерій давав на все гроші.
Привід, щоб піти, був вигаданий перед самим святом. І Валерій заспокоївся. Навіть став допомагати Оксані з підготовкою, вдавав, що перейнявся урочистістю моменту.
Взагалі, звичайно, Валерій дещо по-іншому представляв сімейне життя. А, виявилося, мати дитину не так і здорово. Тому він із радістю йшов, коли була можливість. Вважав, що у цьому віці дитині потрібна мати, а батько так, на підхваті. І якби не день народження, то він просто пішов би. Але тут так все збіглося… Благо, Валерій виявився розумнішим, усе продумав.
Гостей було небагато. Подруга Оксани з дитиною, батьки Валерія, мама Оксани. Власне, це всі гості.
– Ти тільки подивися, яка вона красуня, – розчулено промовила Оксана. Аллочку вбрали у сукню, абияк змогли зав’язати бантик. Щоправда, волосся було мало, і бантик ледве тримався. Але для фото зійде.
Валерій дивився на дочку і розумів, що якогось розчулення у нього все це не викликає. Дитина, як дитина. Він щодня її бачить. І те, що вона сьогодні у сукні, загалом картину не змінює.
Аллі подарували багато подарунків. Валерій був незадоволений тим, що ніхто не здогадався просто дати гроші. Знову ж таки, його доньці все одно, а свято хотілося б якось окупити.
Чоловік постійно дивився на годинник. Незабаром вже треба було йти, і він готувався зіграти свою роль, щоб ніхто й не запідозрив його у втечі.
І саме, коли винесли торт, зробили фотографії, Валерію подзвонили. Він наперед домовився з другом, що той підіграв йому.
– Вибачте, – усміхнувся він, відходячи вбік. А до столу повернувся вже максимально сумним.
– Що сталося? – захвилювалася Оксана.
– З Олексієм трапилася біда, коли він повертався на машині додому.
– Та ти що?
– Та він, здається, в нормі, а ось машина в кюветі. Попросив допомогти витягти.
Оксана розгублено озиралася на всі боки.
– А як же… – обвела вона рукою стіл та гостей.
– Але ж я не можу відмовити. Він там один, усі друзі зайняті. Ще й дісталося сильно.
Оксана закивала головою. Звісно, треба допомогти.
– Гаразд, ти їдь, а я залишуся з гостями. Потім все заберу.
– Я постараюсь швидко, але сама розумієш…
Валерій тріумфував у душі. Він навіть придумав, як пояснити, що він повернеться добряче «веселим». Скаже, що вони дуже втомилися, що довіз Олексія додому, тому треба було зняти стрес. А Валерій його підтримав, хотів простежити, що з ним усе гаразд.
Друзі вже чекали у барі. І як тільки Валерій переступив поріг закладу, одразу ж настрій піднявся. Всі ці домашні посиденьки дуже його втомили.
Гості ж посиділи ще кілька годин, а потім почали розходитися. Батьки допомогли все прибрати, і Оксана була їм дуже вдячна. Вона кілька разів дзвонила Валерію, але той казав, що все затягується, що швидко не вдасться повернутись. А потім натякнув, що ще до Олексія заїде, бо він якось хвилюється за нього.
Оксана поклала задоволену Аллочку спати. Вона дивилася на доньку та посміхалася. Така красуня… І все-таки правильно, що вони влаштували свято, нехай донька до кінця не розуміє всього, вона все одно відчула, що сьогодні якийсь особливий день.
І сама Оксана збиралася лягати. Валерій сказав, щоб вона на нього не чекала і не хвилювалася. З ним усе гаразд, а ось Олексія треба підтримати. Злякався він дуже.
І коли Оксана вже розстелила постіль, задзвонив її мобільний. Дзвонила Таня, дружина одного із друзів Валерія.
– Привіт, твій ще не повернувся? – запитала вона.
– Ні… А що, Денис теж поїхав Олексію допомагати?
– Що? Кому допомагати? Вони всі у барі, ще місяць тому домовились. Я просто до Дениса додзвонитись не можу, хотіла взяти в тебе номер Валерія. Бо хвилююся.
– У якому барі?
Таня зрозуміла, що сказала зайвого. Але відступати було запізно.
– Я думала, ти знаєш… Пробач. Вони ще місяць тому домовилися з хлопцями піти. Столик забронювали…
– Місяць тому?
– Ну так… А що, твій тобі не говорив?
– Ні. У нас у доньки сьогодні рік…
– Вітаю!
– Дякую. І він поїхав зі свята, сказав, що з Олексієм трапилася біда.
– Оксано, я не знаю, що сказати. Вибач.
– Та тобі нема за що вибачатися. Не кажи нічого Денису, гаразд? Я хочу сама все у Валерія з’ясувати.
Оксана хотіла одразу зателефонувати до чоловіка, але потім вирішила, що не стане цього робити.
Валерій прийшов додому о другій годині ночі. Добряче «веселий». Вони чудово відпочили.
Вдома було чисто. Про те, що сьогодні тут було свято, говорили лише кульки та торт у холодильнику. І Валерій цьому теж порадів, не хотілося б йому, щоб його завтра припрягли щось робити.
Він зайшов у спальню і здригнувся. Було ввімкнено нічник, а Оксана сиділа в ліжку і явно не збиралася спати.
– А ти чого не спиш?
– Ти де був? – запитала вона.
– Як… Я ж тобі казав…
– Не обманюй мені. Скажи правду.
Валерій не розумів, чи знає його дружина щось чи ні. Тому стояв на своєму: мовляв, допомагав другові.
– А твій друг у кювет відлетів поряд із баром? У якому ви якраз усі разом домовились зустрітись?
Все ж таки знає.
Валерій зітхнув.
– Ну, вибач! Ми давно домовились! Так, я хотів піти!
– А ви не могли домовитись іншого дня? Не того, коли твоя дочка має перший день народження.
– Та я забув! А потім подумав, що ми не відзначатимемо. Я досі вважаю, що ми даремно витратили стільки грошей!
– А скільки ти зараз у барі залишив?
Валерій починав злитися.
– Годі вже! Між іншим, я заробляю гроші та маю право вирішувати, на що їх витратити. І взагалі, я не збираюся виправдовуватися.
– Тобто тобі з нами настільки погано, що навіть один день на рік ти не зміг провести час із сім’єю? – стримуючи сльози, запитала Оксана.
– Мені з вами нудно! Так зрозуміліше? Ну правда, Оксано, погодься, що в сім’ї весело не буває! І мені треба якось розважатися.
Оксана кивнула. А вранці, вставши раніше, зібрала свої речі та речі доньки і поїхала, поки Валерій ще відсипався.
На столі вона залишила записку: «Ми не заважатимемо тобі веселитися. Ти тепер вільний, і будь-якого дня можеш піти, куди захочеш. На розлучення подам сама».
Валерій думав, що дружина просто вирішила його провчити. І навіть не міг повірити, що вона й справді подасть на розлучення. Але Оксана це зробила.
І причина була не в обмані. І навіть не в тому, що Валерій проміняв день народження доньки на посиденьки з друзями. І навіть не в його жадібності.
Причина була у його останній фразі. Йому нудно із сім’єю, і це звучало дуже прикро. І на той момент Оксана зрозуміла, що нічого не зміниться. І навіть коли донька підросте, Валерій все одно мріятиме про свободу. І переконувати його в тому, що сім’я – це найкраще, що могло статися, Оксана не збиралася.
