Історії жінок

Весілля Марини й Миколи було у розпалі. Справляли в найкращому ресторані міста. Марина відійшла на хвилинку, щоб поправити перед дзеркалом макіяж. Свій телефон вона забула на столі, за яким сиділа поряд із нареченим. Вона поспішила назад, побачила обличчя Миколи й одразу зрозуміла – щось сталося. — Тобі дзвонили кілька разів, – сказав Микола. – Вибач, я не втримався й глянув. Абонент записаний як «Мама». Нічого не хочеш пояснити? Марина застигла від несподіваної здогадки

З Миколою Марині пощастило. Щирий, відкритий. У Маринці душі не чує.

А, головне, із гарної забезпеченої родини. Батько директор якогось заводу. Мати має два салони краси.

Не те що в Марини…

Тато все життя пропрацював простим водієм. Мама йому під стать, кухарка у шкільній їдальні.

Тому на запитання нареченого про її сім’ю, Марина зізналася із сумом – вона сирота. А що їй лишалося робити? Не вести ж Миколу знайомитися з бідними предками в їхню убогу квартирку?

А так для нього вона студентка. Приїхала здалеку. Винаймає кімнату в однієї жінки. До себе запросити не може.

Коли мова зайшла про весілля, задумалася. Гроші їй знадобляться. Хочеться гарну сукню, та багато чого ще.

Довелося вигадувати історію для рідних.

— У мене погані новини, — зателефонувала вона додому. – Навчання тепер платне. Сказали, або плати, або відрахуємо.

Заощадження у неї були, але невеликі.

Батько почухав у потилиці, крекнув.

– Вихід один. Тільки кредит брати.

Взяли, гроші дочці улюбленій віддали.

Тепер їй на все вистачить.

…Весілля було у розпалі. Справляли у найкращому ресторані міста. Марина відійшла на хвилинку, щоб поправити перед дзеркалом макіяж. Свій телефон вона забула на столі, за яким сиділа поряд із нареченим.

Вона поспішила назад, та було пізно. З обличчя Миколи вона одразу зрозуміла, що щось сталося.

— Тобі дзвонили кілька разів, – сказав Микола. – Вибач, я не втримався, й глянув. Абонент записаний як “Мама”. Нічого не хочеш пояснити?

Марина застигла від несподіваної здогадки.

Вона відчула, що брехати далі марно… Спробувала розповісти так, щоб Микола її зрозумів. Він і зрозумів. Тільки по–своєму.

– Не знав, що ти така, – сказав він.

– Яка? – плакала Марина.

— Так легко можеш зрадити близьких людей. Добре, що все з’ясувалося зараз. Це на краще…

Він підвівся і пішов геть зі святкової зали.

— Стривай! Ти куди?

Марина кинулася слідом за ним.

— Не хочу тебе більше бачити! – вигукнув він. – Я завтра ж подам на розлучення!

Марина озирнулася на всі боки. Навколо були радісні обличчя гостей. Що ж вона наробила?

Залишилась без нареченого. А батькам ще кредит виплачувати…

А найприкріше було те, що назад нічого не повернеш, і не виправиш…

Вам також має сподобатись...

Олена поливала на балконі квіти, як раптом у двері хтось подзвонив. – Дивно, – подумала Олена. – І хто б це міг бути? Може Леся? Але вона б на телефон набрала… Олена відкрила двері і ахнула. На порозі стояв Сашко! – Оленочко, зустрічай! – радісно сказав її колишній. – Я повернувся! Можна ж мені зайти? Він сказав це так, ніби нічого й не сталося! Сашко спокійно заніс валізу в коридор і, посміхаючись, вже почав знімати своє пальто. Олена оторопіла

Юля поверталася додому на таксі. З роботи вона взяла два важкі пакети з паперами. Водій зупинив машину біля її під’їзду. – Господи, який дощ на вулиці! – промовив чоловік. – А ви бачу ще й з пакетами важкими. Зараз допоможу… Юля не встигла нічого відповісти, як чоловік вийшов з машини і, відкривши дверцята, взяв пакети. – Нужбо, ходімо! – гукнув він. – Ллє, як з відра! Я, до речі, Славко… Водій допоміг Юлі дотягнути пакети до квартири. Вони стали перед дверима. Юля глянула на Славка і раптом розсміялася! Чоловік не розумів, що відбувається

Олена прокинулась рано. Вона пішла на кухню і приготувала каву з молоком. Жінка вийшла на балкон. – Так зелено за вікном! – посміхнулась вона. Кахлі на балконі були прохолодними… Олена згадала про коврик, який лежав на шафі у коридорі. Вона взяла табуретку й полізла діставати коврик. Він був біля стіни за величезним тубусом. Тубус належав її, тепер вже колишньому чоловіку Владиславу. Олена почала діставати коврик, але той не піддавався. Його ніби щось тримало… Жінка потягнула сильніше і тубус покотився на підлогу. Олена злізла з табуретки, відкрила його й оторопіла від побаченого

Галя поїхала на день народження до сестри її чоловіка Славка. Святкували на дачі. Гості погуляли, про Галю якось всі забули і навіть її чоловік. Вона прилягла на дивані й заснула… Прокинулася жінка через шум на вулиці. Галя вийшла на подвірʼя. Гості веселилися, але серед них не було її чоловіка. – Славко твій в хаті був, – засміявся чоловік зовиці. Галя пішла до хати. Вона відкрила двері в одну з кімнат, але там було зачинено і в ній явно хтось був. Двері не відкривали. Галя стояла і не могла зрозуміти, що відбувається