– Ти взагалі працювати не збираєшся? – Віка поставила руки в боки і грізно дивилася на свого цивільного чоловіка.
Олег у відповідь розплився в самовдоволеній посмішці і знизав плечима, ніби показуючи жінці, що він ще для себе нічого не вирішив.
– Ви чули його слова? – Віка із суворим виразом обличчя повернулася до свекрухи.
– Чула, – огризнулася у відповідь Марина Сергіївна.
– Заступатиметеся за нього чи ні? – продовжувала напирати обурена невістка.
– Він же не просто так лежить на дивані, а й шукає роботу. Адже так синочку? – Марина Сергіївна з надією подивилася на Олега.
У відповідь тридцяти дворічний чоловік посміхнувся і ствердно похитав головою.
– Ну ось, бачиш! Шукає! Знайде і працюватиме, і ще більше тебе зароблятиме! – з гордістю вимовила свекруха, ніби заздалегідь знала майбутнє сина.
Вікторія сердито насупила брови і спідлоба подивилася на Марину Сергіївну.
– Загалом я в декреті, і ми живемо на дитячу допомогу, – докірливо додала вона. – Якби я записала дитину на вашого сина, то ми взагалі б нема що їсти.
– То він ще й не на Олега записаний? – Марина Сергіївна здивовано сплеснула руками. – Ось це ти здивувала, а я ні сном ні духом навіть не знала…
Свекруха схопилася за голову і почала викрикувати засуджувальні репліки, проте Віка, щоб її не чути, пішла до кімнати до дитини.
Вийшла молода мама тільки після того, як Марина Сергіївна вдосталь наговорилася із сином і покинула їхню квартиру.
– Слухай, ну так далі жити просто неможливо! Не тільки нам скоро буде нічого їсти, а й дитині! Берись за будь-яку роботу, – стала напирати на чоловіка Вікторія.
Щоб не слухати її моралі, Олег упав обличчям на ліжко і на голову поставив собі подушку.
Бачачи, що чоловік ігнорує її, засмучена жінка мало не розплакалася. Вона не знала, як їм жити далі.
До декрету Віка ніде не працювала, тому отримувала лише допомогу на дитину.
Не знаючи, як розтягнути суму до кінця місяця, молода мати залилася сльозами.
Несподівано її увагу привернуло повідомлення, яке надійшло їй на електронну пошту.
Якийсь Іван захоплювався красою Вікторії та просив за солідну винагороду супроводжувати його на світський захід.
Спочатку жінка з підозрою поставилася до дивної пропозиції незнайомця, але той був настільки переконливий і запропонував їй як заробіток десять тисяч гривень, що стало основним для ухвалення рішення.
Нічого не говорячи цивільному чоловікові, Віка вирішила дати свою згоду. Де б вона ще могла заробити за кілька годин десять тисяч?
Проте варто було жінці відповісти “так” незнайомцю, як той заговорив зовсім по-іншому.
Іван почав просити у Віки десять тисяч за мовчання. В іншому випадку він говорив, що розісле всім її рідним і близьким листування, що компрометувало її.
Грошей у жінки не було, тому вона мовчки видалила свою пошту і повідомила громадянського чоловіка про те, що її зламали.
Таким чином Віка вирішила підстрахуватися про всяк випадок від проблем.
Олег з байдужістю поставився до слів жінки, вдавши, що його ця інформація взагалі не хвилює.
Віка ж почала думати над тим, як можна заробити гроші в інтернеті, не виходячи з дому.
У результаті їй вдалося знайти роботу в кол-центрі одного з банків, яка полягала у тому, що жінка відповідала на дзвінки.
Правда працювати багато годин вона не могла, тому й зарплата у неї була невелика, але хоч щось через брак кращого.
– Коли ти знайдеш роботу? – обурено запитала через три місяці Віка, якій набридло дивитися на чоловіка, що валявся день та ніч на дивані.
– Знайду, я вже подав пару резюме, – пробурчав Олег, який не любив, коли дружина нагадувала йому про роботу.
Несподівано в цей момент на телефон чоловікові надійшло повідомлення, але через лінощі він попросив Віку подивитися, хто йому написав.
Яке ж було її здивування, коли вона виявила, що у Олега саме та пошта, з якою їй спочатку приходила пропозиція заробити, а потім – повідомлення про отримання грошей.
Віка, нічого не сказавши чоловікові, зайшла у відправленні листи і ще раз переконалася у тому, що саме він писав їй усі ці повідомлення.
– Ну, що там прийшло? – поцікавився Олег.
– Запрошення на роботу, – злісно процідила Віка і кинула в обличчя чоловікові телефон. – Який же ти все-таки негідник…
– Що знову не так? Не шукаю роботу, не подобається, шукаю роботу – те саме, – похмуро промовив чоловік.
– Я не про неї зараз, а про твої відправленні повідомлення! – вигукнула до Олега розгнівана дружина. – Як тобі взагалі спала на думку думка про те, щоб розвести мене на гроші!
– Про що ти взагалі? – Чоловік вирішив зробити вигляд, ніби не розуміє, про що говорить Віка.
– Тільки не води мене за ніс! Я все бачила. Це ти надсилав мені пропозицію супроводити за гроші, а потім просив десять тисяч за мовчання! – не витримала жінка. – Яка ж ти все-таки підла людина! Значить, саме так вирішив заробити?
Зрозумівши, що відмовлятися марно, чоловік зізнався дружині, що таким чином хотів заробити.
– Я думав, ти обманюєш, ніби немаєш грошей, – з розпачем пробурчав Олег, і його очі схвилбовано забігали по кімнаті.
– Ти взагалі думаєш, що робиш?! – Вікторія щиро не розуміла, як чоловікові на думку спала така ідея. – Хоча, з ким я розмовляю? З лоботрясом, який хоче сидіти на жіночій шиї та харчуватися на дитячу допомогу! Тебе чоловіком важко назвати!
Жінка б і далі продовжувала виливати на Олега своє обурення, але в цей момент у двері подзвонили.
Без жодних сумнівів Віка зрозуміла, що прийшла Марина Сергіївна. Відчинивши двері, жінка впустила свекруху в квартиру.
– Стояла тут біля ваших дверей і чула, як ти ображаєш мого сина, – суворо промовила Марина Сергіївна. – Тобі не соромно? Звісно, звідки у нього після такого буде бажання працювати?
Віка, не бажаючи слухати моралі свекрухи, яка вирішила влізти туди, куди не просили, різко зупинила її:
– Ви ж навіть не знаєте про що йдеться, але швидше намагаєтеся заступитися за свого сина!
Невістка коротко розповіла Марині Сергіївні про те, як підло повівся Олег.
Замість того, щоб стати на бік Віки і посварити сина, вона голосно засміялася:
– Ой, насмішила. Ну, розіграв він тебе, і що з того?! Напевно, син не взяв би з тебе грошей. А взагалі ти сама себе як показала, га? Взяла та погодилася з незнайомим чоловіком піти на зустріч! Хто ось ти після цього?
З кожним своїм словом Марина Сергіївна ставала все злішою і злішою. У результаті свекруха виставила все так, ніби Олег зовсім не був ні в чому винен.
– Набрид мені ваш лоботряс! Забирайте собі! – Раптом випалила Вікторія. – Нам удвох із дитиною буде набагато краще!
– І заберу, якщо тобі не потрібний! – вигукнула Марина Сергіївна і грізно узялася в боки. – Знайдеться та, хто любитиме мого сина таким, яким він є!
– Нехай, нехай, – пирхнула невістка. – Бажаю йому удачі!
Свекруха зневажливо задерла догори підборіддя і, дивлячись на сина, суворо промовила:
– Вставай і збирай речі!
Олег здивовано глянув на матір, але й пальцем не поворухнув, щоб підвестися.
Побачивши це, Марина Сергіївна заметушилась і побігла до шафи, звідки почала викидати на підлогу одяг сина.
– Де валіза? – звернулася вона до Олега.
– Я принесу, – замість нього відповіла Вікторія і принесла з коридору дорожню сумку на коліщатках.
Марина Сергіївна дуже швидко зібрала речі сина та викликала таксі. Однак Олег не особливо хотів їхати з квартири, де добре влаштувався на шиї дружини.
– От і втратила ти через свою шкідливість чоловіка, – уїдливо промовила свекруха.
Проте за два тижні вона раптом зателефонувала Вікторії і попросила забрати Олега назад.
– Я його сама гнатиму на роботу, тільки забери. Сил немає на нього дивитись. Ти вже звикла, а мене він на той світ доведе, – поскаржилася Марина Сергіївна.
На її подив, невістка відмовилася брати чоловіка назад. Вона вирішила, що два тижні настільки добре жила без нього, що не хоче нічого міняти.
